Рішення № 12723222, 19.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р. Справа № 55/119-10

вх. № 5091/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Демченка О.А.

відповідача- Мирошниченко Ю.Ю.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Антарес-2500", м. Полтава

до Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод " м. Лозова

про стягнення 50076,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю"Антарес-2500", м. Полтава, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод " м. Лозова, 48533,17 грн. боргу, 816,92 грн. інфляційних витрат, 92,72 грн. 3% річних, 633,58 грн. пені та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 75/10 від 05.03.10 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05 липня 2010 р.

02 липня 2010 року відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю представнику прибути у призначене судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 19 липня 2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 19 липня 2010 року підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача позовні вимоги визнавала частково.

Представники сторін звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

05 березня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю"Антарес-2500", м. Полтава, (позивач) та Закритим акціонерним товариством "Лозівський молочний завод " м. Лозова,(відповідач) був укладений договір №75/10 на спеціалізовану постову охорону об"єкта, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався надати послуги з охорони, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх. Пунктом 2.5 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем щомісячно згідно умов договору не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Пунктом 3.1.4 договору передбачено, що у разі затримки оплати наданих послуг відповідачем, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожен день затримки.

Також сторони до договору уклали додаткову угоду № 2 від 05.03.10 р., якою п. 4.1 виклали в наступній редакції:"Договір про закупівлю послуг з охорони укладається з терміном на один рік і набирає чинності з дати його підписання".

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги з охорони на загальну суму 48533,17 грн., що підтверджується актами № А-00000138 від 31.03.10 р., № А-00000171 від 13.04.10 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як було вищезазначено, сторони в договорі чітко встановили строк оплати послуг- не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте відповідач за вказані псолуги не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом вих № 835 від 07.04.10 р. про припинення дії договору № 75/10 від 05.03.10 р..

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами був складений акт приймання- передачі об"єкта, що повертається після охорони позивача від 13.04.10 р., в якому зазначено про те, що згідно листа № 835 від 07.04.10 р. договір був розірваний за ініціативою відповідача та за період з 05.03.10 р. по 13.04.10 р. претензій до послуг з охорони відповідач до позивача не має.

Внаслідок не виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 48533,17 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що позивач надав послуги, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення відповідачем розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –48533,17 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 89,98 грн. 3% річних, в решті заявленої вимоги у сумі 2,74 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 816,92 грн. інфляційних витрат, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, у зв"язку з тим, що індекс інфляції за квітень 2010 р. складає 99,7, за травень 2010 - 99,4 , що свідчить про відсутність інфляційного збільшення суми основного боргу за період прострочення грошового зобов"язання (з 16.04.10 р. по 17.05.10 р.).

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню частково у сумі 614,9 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 18,68 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод " м. Лозова (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45-А, р/р № 26006818792270 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанку", МФО 351016, код ЄДРПОУ 00447310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Антарес-2500", м. Полтава(36000, м. Полтава, просп. Миру, 24, кв. 176, р/р № 260075002 в АБ "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 30978837) 48533,17 грн. боргу, 89,98 грн. 3% річних,614,9 грн. пені, 492,38 грн. державного мита та 232,04 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленої вимоги про стягнення 18,68 грн. пені, 2,74 грн. 3% річних та 816,92 грн. інфляційних витрат відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 21 липня 2010 року.