Рішення № 12723217, 21.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 53/71-10

вх. № 3880/1-53

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ряба В.В. дов. від 15.09.2008 року

відповідача - Мамницький В.Ю. за дов.; Масюк В.В. за дов.

3-ї особи - не з’явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "ВТБ Банк"

до Фірма "Олімп, ЛТД" у формі ТОВ, м. Харків

3-я особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Коринський цукровий завод"

про стягнення 127404,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога позивача про звернення стягнення на заставлене майно відповідача, як поручителя ВАТ "Коринський цукровий завод" по кредитним договорам № КЮ 062/05, № КЮ 063/05 та № КЮ 064/05 від 16.12.2005 року, шляхом звернення стягнення на прості іменні акції в кількості 121338 штук на підставі договору застави від 21.06.2006 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечують в повному обсязі та просять суд в задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи на стороні відповідача в призначене судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що 21.06 2006 р. між Акціонерним комерційним банком «Мрія» (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Олімп, ЛТД» (надалі - відповідач) було укладено договір застави (надалі -договір застави).

Правонаступництво ВАТ ВТБ Банк щодо всіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Мрія» підтверджується абз. 2 п. 1 Статуту Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (нова редакція) від 23.09.2009 року (копія витягу зі Статуту Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (нова редакція) від 23.09.2009 року.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору застави, заставодавець (тобто відповідач) діє як майновий поручитель за Відкрите акціонерне товариство «Корнинський цукровий завод» (Житомирська обл., Попільнянський район, смт. Корнин, вул. Мічуріна, 7, код ЄДРПОУ 00372345) щодо виконання останнім зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір термін та умови повернення та сплати яких встановлюються:

кредитним договором № КЮ 062/05 від 16 грудня 2005 року (із змінами від 16 грудня 2006 року), згідно якого Банк надав ВАТ «Корнинський цукровий завод» кредит у вигляді відкличної поновлюваної лінії в сумі 3000000 (три мільйони) гривень 00 копійок на строк з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2006 року з щомісячною сплатою 19 (дев'ятнадцять) відсотків річних;

кредитним договором № КЮ 063/05 від 16 грудня 2005 року (із змінами від 14 липня 2006 року), згідно якого Банк надав ВАТ «Корнинський цукровий завод» кредит у вигляді відкличної поновлюваної лінії в сумі 4000000 (чотири мільйони) гривень 00 копійок на строк до 15 травня 2008 року з щомісячною сплатою 19 (дев'ятнадцять) відсотків річних;

кредитним договором № КЮ 064/05 від 16 грудня 2005 року (із змінами від 14 липня 2006 року та від 24 квітня 2007 року), згідно якого Банк надав ВАТ «Корнинський цукровий завод» кредит у вигляді відкличної поновлюваної лінії в сумі 4000000 (чотири мільйони) гривень 00 копійок на строк до 15 травня 2008 року з щомісячною сплатою 19 % річних.

Як вбачається зі змісту п. 1.2. договору застави, для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (ВАТ «Корнинський цукровий завод») за кредитним договором Заставодавець (відповідач) передає Заставодержателю (Банку) в заставу належні йому на праві власності прості іменні акції (емітент ВАТ «Корнинський цукровий завод», 13516, Україна, смт. Корнин, Попільнянського району Житомирської області, вул. Мічуріна, код ЄДРПОУ 00372345), в кількості 121338 (сто двадцять одна тисяча триста тридцять вісім) штук, номінальною вартістю за одну штуку 1,05 (одна гривня п'ять копійок) та на загальну суму 127404,90 грн.

Право власності відповідача на вказані цінні папери підтверджується Сертифікатом іменних акцій серії А №846, Сертифікатом іменних акцій серії А №854, Сертифікатом іменних акцій серії А №848, Сертифікатом іменних акцій серії А №855.

Випискою № 2205 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку від 15 березня 2006 року, виданої реєстратором ЗАТ «Трансферт», підтверджується, що в реєстрі акціонерів ТОВ «Фірма «Олімп лтд», як зареєстрована особа, володіє вказаними цінним паперами.

Враховуючи положення п. 3 ст. 577 ЦК України, 15 Закону України «Про заставу», статей 11, 12, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», предмет застави зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним Витягом з реєстру від 03.03.2010 року №26383060.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 4.1. Кредитних договорів ВАТ «Корнинський цукровий завод» зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит у вигляді відкличної кредитної лінії в повному обсязі, в строк та в порядку, що встановлені кредитним договором. Відповідно до п. 4.2. Кредитних договорів ВАТ «Корнинський цукровий завод» прийняв зобов'язання повернути позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених кредитним договором. Пунктом 1.1. Кредитних договорів процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 19% річних.

Як встановлено п. 7.2. Кредитних договорів проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. Перерахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою боргу (п. 8.1. Кредитних договорів).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кореспондуючу норму містить стаття 629 ЦК України.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач належним чином виконав свій обов'язок по Кредитних договорах щодо надання ВАТ «Корнинський цукровий завод» грошових коштів (кредиту).

Однак, ВАТ «Корнинський цукровий завод», користуючись грошовими коштами, свої зобов'язання за кредитними договорами не виконало, а саме, не повернуло суму основного боргу (грошові кошти за кредитною лінією) та не сплатило суму процентів, нарахованих за користування кредитними грошовими коштами. У результаті чого, станом на 03.03.2010р. у ВАТ «Корнинський цукровий завод» перед позивачем виникла та існує заборгованість по Кредитним договорам.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Керуючись вказаними положеннями ЦК України, умовами Кредитних договорів, а також враховуючи положення п.6 ст.232 ГК України, ст. 258 ЦК України, позивач нарахував ВАТ «Корнинський цукровий завод» пеню на суму прострочених грошових зобов'язань - суми кредиту (кредитної лінії) та процентів за його користування.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, позивач здійснив розрахунки суми заборгованості по Кредитним договорам, укладеним між ВАТ ВТБ Банк та ВАТ «Корнинський цукровий завод» (ідентифікаційний код 00372345) станом на 03 березня 2010р.

Так, відповідно до розрахунків наданих позивача загальна заборгованість ВАТ «Корнинський цукровий завод», (майновим поручителем якого є відповідач) по Кредитному договору №062/05 від 16 грудня 2005 р. становить 9 693 599,24 грн., по Кредитному договору №063/05 від 16 грудня 2005 р. становить 9 895 580,23 грн., по Кредитному договору №064/05 від 16 грудня 2005 р., становить 10 209 733,34 грн., що разом становить 29 798 912,81 грн.

Враховуючи те, що відповідач діє як майновий поручитель за Відкрите акціонерне товариство «Корнинський цукровий завод» щодо виконання останнім зобов'язань стосовно повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитними договорами, позивач просить суд звернути стягнення на заставлене майно - прості іменні акції, які є предметом договору застави від 21.06.2006 року.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок якого, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Кореспондуючі положення містять статті 19, 20 Закону України «Про заставу», та пункт 2.3.4. Договору застави.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Наведені позивачем у позовній заяві розрахунки заборгованості за кредитними договорами ВАТ «Корнинський цукровий завод» не є предметом розгляду по справі №53/71-10.

Крім того, позивачем не надано суду належних доказів існування перед позивачем заборгованості ВАТ «Корнинський цукровий завод» в розмірах визначених у позовній заяві, тобто позивачем не надано суду належних доказів невиконання боржником зобов"язання, забезпеченого заставою, що унеможливлює застосування правових наслідків у вигляді одержання задоволення за рахунок заставленого майна.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.13 ч.2 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, зокрема, які могли б порушити права інших осіб.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ст.16 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.

Враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, суд також відмовляє у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.67 ГПК України шляхом накладення арешту на рухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суддя

Рішення виготовлено та підписано 25.06.2010 року.