Рішення № 12723132, 02.12.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 грудня 2010 року справа № 5020-10/275 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом

Закритого акціонерного товариства “Механизация строительства”

(99053, м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 1-В)

до Закритого акціонерного товариства «Монолітстрой»

(99038, м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 15, кв. 4)

(99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13)

про стягнення 144 624,30 грн., у тому числі: 104734,37 грн. –основний борг, 6917,53 грн. –3% річних, 32972,40 грн. –інфляційні втрати,

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився;

відповідача – не з’явився.

Закрите акціонерне товариство “Механизация строительства” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Монолітстрой»про стягнення 144 624,30 грн., у тому числі: 104734,37 грн. –основний борг, 6917,53 грн. –3% річних, 32972,40 грн. –інфляційні втрати.          

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору надання послуг №03/07-БК від 03.08.2005, а саме, обов’язку щодо внесення плати за надані послуги.

                    Позивач у судовому засіданні 18.11.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвали суду від 08.11.2010, 18.11.2010 у судові засідання 18.11.2010, 02.12.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №25071 від 15.11.2010 /а.с.20-23/, повернення поштового відправлення вх. №25860 від 24.11.2010 /а.с.28-32/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          03.08.2005 між Закритим акціонерним товариством “Механизация строительства” (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Монолітстрой» (Замовник) був укладений договір про надання послуг №03/07-БК /а.с.7-9/ (далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник виконує вантажно-розвантажувальні та будівельно-монтажні роботи наданим Виконавцем краном КБ-405 на будівництві 60-ти квартирного житлового будинку, К-26, в 6-му районі Камишової бухти (пункт 1.1 Договору).

Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до 31.12.2005 року (пункт 4.1 Договору).

Угодами від 25.12.2006 /а.с.9/ та 14.12.2007 /а.с.10/ строк договору продовжувався.

          Пунктом 1.2 Договору передбачено, що вартість робіт, що доручаються Виконавцю за даним Договором, формується по виконаним обсягам робіт по перебазуванню, збірці, розбиранню, монтажу, демонтажу крана та кранових шляхів на об’єкті, згідно підписаних форм КБ-2в та КБ-3, складених у відповідності до діючих на момент виконання робіт нормативних документів Держбуду України; за часом знаходження крану у Замовника, відповідно до актів вартості виконаних робіт по експлуатації крану, складених з урахуванням вартості м/год., узгодженої сторонами.

          Вартість роботи баштового крану –57,95 грн./м. час, з урахуванням ПДВ –20%, без урахування вартості спожитої електричної енергії, при одно-двозмінній роботі (пункт 1.3 Договору).

          Відповідно до пункту 2.1 Договору Замовник виплачує Виконавцю аванс у розмірі 50% (23,86 т. грн.) від вартості обсягу робіт по перебазуванню, збірці, розбиранню, монтажу, демонтажу крана та кранових шляхів (орієнтовно 47,716 т. грн.) протягом двох днів з моменту підписання Договору і за два дні до початку робіт по перебазуванню крана. Інші 50% - протягом 2-х днів після запуску крану у експлуатацію.

Розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно по договірній ціні на підставі форм КБ-2в та КБ-3, актів вартості виконаних робіт по експлуатації крану, підписаних уповноваженими представниками сторін та завірених печаткою Замовника, за вирахуванням авансу (пункт 2.3 Договору).

Оплату виконаних робіт Замовник проводить щомісячно, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання форм КБ-2в та КБ-3, актів вартості виконаних робіт (надання послуг) по експлуатації крану, грошовими коштами, шляхом перерахування суми вартості виконаних обсягів робіт та експлуатації крану (надання послуг) на розрахунковий рахунок або в касу Виконавця. Документи передані з використанням факсимільних засобів зв’язку, прирівнюються до оригіналів (пункт 2.4 Договору).

          Факт виконання Позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується актами про вартість виконаних робіт /а.с.11-16/ на загальну суму 104734,37 грн., які підписані повноважними представниками обох сторін без зауважень, та скріплені печатками підприємств.

          Однак, Відповідач у порушення умов розділу 2 «Розрахунки та платежі» Договору свої зобов’язання з оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав.

          Несплата зазначеної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою оплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (частина перша статті 861 Цивільного кодексу України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України).

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості за Договором, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 104734,37 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 32 972,40 грн. за період з 12.11.2007 по 30.09.2010, 3% річних в розмірі 6917,53 грн. за період з 12.11.2007 по 30.09.2010.          

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат визнаний судом вірним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997 /а.с.17/.

Отже, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 972,40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розрахунок Позивача 3% річних визнаний судом правильним /а.с.17/.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 6917,53 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Монолітстрой» (99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13, ідентифікаційний код 13776771, р/р 26000301335439 у філії «Відділення ПІБ у місті Севастополі АРК», МФО 324515 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Механизация строительсьва»(вул. Фіолентівське шосе, буд. 1, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 22288148, р/р 26009013023582 у ПАТ «ВТБ Банк»м. Київ, МФО 321767) заборгованість в сумі 144624,30 грн. (сто сорок чотири тисячі шістсот двадцять чотири грн. 30 коп.), з яких: 104734,37 грн. –основний борг, 32972,40 грн. - інфляційних втрат, 6917,53 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1447,00 грн. (одна тисяча чотириста сорок сім грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 07.12.2010.