Рішення № 12723131, 02.12.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 грудня 2010 року справа № 5020-10/264 Господарський суд міста Севастополя у складі судді: Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон”

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2)

до Державного підприємства «Севгеоцентр»

(99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 50)

про стягнення 89411,38 грн., з яких: 85858,58 грн. –основна заборгованість, 2941,09 грн. –пеня, 611,71 грн. –інфляційні втрати,

за участю представників сторін:

позивача – Пшенічної С.В., довіреність №1 від 12.01.2010;

відповідача – Черемісіна В.М., довіреність №25 від 24.02.2010.

Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державного підприємства «Севгеоцентр»про стягнення 89411,38 грн., з яких: 85858,58 грн. –основна заборгованість, 2941,09 грн. –пеня, 611,71 грн. –інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач в порушення умов договору оренди нерухомого майна №51 від 06.09.2001 не сплачував орендну плату та технічне обслуговування, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 89411,38 грн.

Відповідач проти задоволення позову не заперечує, просить надати відстрочку виконання рішення строком на три місяці.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                        ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовом, Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон” зазначило, що 06.09.2001 між ним як орендодавцем та Державним підприємством «Севгеоцентр»(Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №51, за умовами якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення, загальною площею 323,6 м2 , що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Очаківців, 50. Об’єкт оренди перебуває на балансі орендодавця, вартість якого, згідно з актом оцінки вартості від 31.03.2005, складає 217500,00 грн. /а.с.7-10/.

Протоколами від 29.03.2002, 30.12.2005, 08.12.2006 сторонами узгоджені зміни до договору від 06.09.2001 №51 щодо об’єкту оренди, розміру орендної плати та інше /а.с.10-12, 14-15/.

Пунктом 3.1 Договору у редакції протоколу від 08.12.2006 узгодження змін до Договору /а.с.14-15/ передбачено, що розмір орендної плати визначається у відповідності до рішення Севастопольської міської Ради №344 від 12.11.2002 та складає 82967,20 грн. на рік. Орендна плата встановлена, виходячи із орендної ставки 10% від вартості об’єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, що передається у оренду, станом на 31.10.2006.

Відповідно до пункту 3.2 Договору в редакції протоколу від 16.07.2008, орендна плата складає 8446,06 грн. за місяць оренди та технічне обслуговування: 0,06 * 323,60 = 19,42 грн. у тому числі ПДВ, та перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця (редакція протоколу від 08.12.2006 узгодження змін до Договору /а.с.14-15/).

Згідно з пунктом 3.3 Договору сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні наступного платежу у відповідності до індексу інфляції, визначеному Міністерством статистики України.

Договором встановлено, що він діє з моменту його підписання до 26.05.2010 (пункт 7.1 договору).

Протоколом від 18.12.2006 узгодження змін до Договору строк дії Договору продовжено до 05.11.2011.

Майно було передано Відповідачу за актом приймання-передачі від 26.05.1998 (підписаний обома сторонами без зауважень /а.с.44/) та перебуває у користуванні Відповідача на час вирішення спору.

Проте, у порушення умов Договору №51 за Відповідачем у період з травня 2010 року по жовтень 2010 року склалась заборгованість по орендній платі у розмірі 85858,58 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком /а.с.17/.

                    Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, та Законом України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з частиною третьою статті 18 України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Аналогічна норма встановлена частиною третьою статті 285 ГК України.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору встановлений строк виконання Відповідачем зобовязань за вказаним Договором, а саме: внесення плати щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідач не представив суду доказів виконання зобов’язань за Договором щодо сплати орендних платежів та платежів на технічне обслуговування за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, Відповідачем підписаний та скріплений печаткою акт звірки взаєморозрахунків від 01.12.2010, відповідно до якого його заборгованість за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року перед Позивачем складає 85858,58 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов Договору, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення на користь Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон” заборгованості у сумі 85858,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 611,71 грн. за період з 01.05.2010 по 21.10.2010 та пеню у розмірі 2941,09 грн. за період з 01.05.2010 по 21.10.2010.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 3.4 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми, розрахована за кожен день прострочки, Надмірно внесена сума орендної плати підлягає поверненню у встановленому порядку або зарахуванню у рахунок наступних платежів.

Обчислюючи розмір пені /а.с.17/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2941,09 грн. за період з 01.05.2010 по 21.10.2010 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних /а.с.17 на зворотному боці/, зроблений Позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 611,71 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач надав клопотання від 25.11.2010 про надання відстрочки виконання рішення строком на три місяці, обґрунтовуючи її складним матеріальним становищем Державного підприємства «Севгеоцентр»/а.с.39/.

Пунктом 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 №02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Позивачем погоджено надання відстрочки виконання рішення у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення строком на три місяці, а саме, до 02.02.2011

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, пунктом 6 частини першої статті 83, статтями 84-85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Державного підприємства «Севгеоцентр»(99011, м. Севастополь, вул. Очаківців, 50, ідентифікаційний код 05704303, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства “Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм.

Октябрьського, будинок 8, кв. 2, ідентифікаційний код 20711909, р/р 26005945571701 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк») 89411,38 грн. (вісімдесят дев’ять тисяч чотириста одинадцять грн. 38 коп.), у тому числі: 85858,58 грн. –основний борг, 2941,09 грн. –пеня, 611,71 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 894,11 грн. (вісімсот дев’яносто чотири грн. 11 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

3. Надати Державному підприємству «Севгеоцентр»розстрочку виконання рішення строком до 02.02.2010 зі сплатою заборгованості в розмірі 89411,38 грн. (вісімдесят дев’ять тисяч чотириста одинадцять грн. 38 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 07.12.2010.