Рішення № 12723072, 14.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14.10.2010 р.                                                                                           Справа №14/63

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГмбХ", вул. М. Раскової, 52-в, оф. 5, м. Київ, 02002

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240

про стягнення 65679,86 гривень

                                         Суддя Іваницький О.Т.

          Представники:

          від позивача: Томчук М.В., дов. № 15/03-10 від 25.03.2010 р.

          від відповідача: Карасенко О.В., дов. № 3 від 09.08.2010 р.

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення вартості поставленої продукції та штрафних санкцій у розмірі 125669,89 гривень, з яких основний борг 108915,17 гривень, пеня 9094,40 гривень, збитки від інфляції 6327,97 гривень та 3% річних 1332,35 гривень, а також заява про зменшення розміру позовних вимог до суми 65679,86 гривень, з яких сума основного боргу 48915,17 гривень, пеня 9094,40 гривень, збитки від інфляції 6337,94 гривень та 3% річних 1332,35 гривень.

          В судовому засіданні 14.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) (т. ІІ, а. с. 13). Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 19.10.2010 р.

          03.06.2010 р. від представників сторін в порядку ст. 22 ГПК України та ч. 4 ст. 69 ГПК України заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України (т. І, а. с. 58). Суд заявлене клопотання прийняв, розглянув, залучив до матеріалів справи та ухвалою від 03.06.2010 р. задовольнив (т. І, а. с. 60).

          17.08.2010 р. за вхід. № 09208д канцелярії суду від Східного регіонального управління ЗАТ "Райз-Максимко", м. Лохвиця надійшов лист вих. № 16/08/10 від 16.08.2010 р. з повідомленням про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимко", м. Лохвиця (т. І, а. с. 69).

          Господарським судом Полтавської області 18.08.2010 р. за № 14/63 було зроблено судовий запит Державному реєстратору Лохвицької РДА Полтавської області з метою отримання відомостей згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо скасування державної реєстрації ТОВ "Максимко", м. Лохвиця (т. І, а. с. 100).

          30.08.2010 р. за вхід. № 09791д канцелярії суду від Державного реєстратора Лохвицької РДА було отримано не повну відповідь на судовий запит № 108/02-11 від 26.08.2010 р. (т. І, а. с. 104 - 109).

                    В судовому засіданні 07.09.2010 р. повноважним представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів (т. І, а. с. 111), яке судом прийнято, розглянуто, залучено до матеріалів справи та задоволено і ухвалою від 07.09.2010 р. (т. І, а. с. 117) витребувано від Державного реєстратора Лохвицької РДА Полтавської області відомості щодо дати припинення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимко", вул. Аеродромна, 1/1, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200 і про виключення вказаного підприємства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Отримати відомості щодо припинення державної реєстрації та про виключення ТОВ "Максимко" з ЄДРПОУ та надати таку інформацію суду було уповноважено представників позивача, уповноважених довіреністю № 06/09-10 від 06.09.2010 р. (т. І, а. с. 114).

          21.09.2010 р. за вхід. № 11008д канцелярії суду від позивача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи доказів припинення ТОВ "Максимко", м. Лохвиця та визначення його правонаступником Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", м. Червонозаводське, а також про заміну неналежного відповідача - ТОВ "Максимко", м. Лохвиця - належним - ПрАТ "Райз-Максимко", м. Червонозаводське (т. І, а. с. 132 -138). Суд заявлене клопотання прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

          Ухвалою суду від 21.09.2010 р. було залучено до участі у справі в якості відповідача Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240 (код ЄДРПОУ 30382533) як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимко", вул. Аеродромна, 1/1, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200 (код ЄДРПОУ 33065211), не припиняючи провадження у справі (т. І, а. с. 140).

          14.10.2010 р. за вхід. № 12227д канцелярії суду від відповідача поступило клопотання № 50-Пол/юр від 13.10.2010 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із поданням позовної заяви до господарського суду м. Києва про визнання недійсним договору (т. ІІ, а. с. 1). Суд клопотання прийняв, розглянув та в задоволенні його відмовив, оскільки до клопотання не додано відповідної ухвали суду про прийняття позову до розгляду (порушення провадження у справі) чи його повернення заявнику.

          Від повноважного представника позивача в судове засідання 14.10.2010 р. за вхід. № 12275 д канцелярії суду поступила заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу в розмірі 60000,00 гривень (т. ІІ, а. с. 6). Таким чином, на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу 48915,17 гривень, пеню 9094,40 гривень, збитки від інфляції 6337,94 гривень та 3% річних 1332,35 гривень, а також судові витрати по розгляду справи в суді. Провадження у справі в частині стягнення 60000,00 гривень підлягає припиненню на підставі ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

          Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими, доведеними та підтвердженими наданими по справі доказами, які містяться в матеріалах справи, і просить суд позов задовольнити.

          Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги не визнає та на підставі відповідного клопотання просить суд відкласти розгляд справи до вирішення питання господарським судом м. Києва про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі за позовом ПрАТ "Райз-Максимко", м. Червонозаводське до ТОВ "Штрубе Україна ГмбХ", м. Київ про визнання договору недійсним.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГмбХ", м. Київ (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимко", м. Лохвиця, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", м. Червонозаводське (надалі Відповідач) 10 березня 2009 року було укладено Договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 09-03/2009 (надалі Договір) (т. І, а. с. 26 - 28), відповідно до якого Позивач зобов’язався поставити продукцію для сільськогосподарського виробництва (надалі Товар), а Відповідач зобов’язався Товар прийняти та оплатити. Кількість, найменування, порядок оплати і ціна Товару визначалися у специфікації № 1 до даного Договору, яка є його невід’ємною частиною (надалі Специфікація) (т. І, а. с. 29).

          На виконання умов Договору, Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу на загальну суму 155593,10 гривень, що підтверджується Рахунком-фактурою № СФ-0000011 від 23.03.2009 р. на суму 155593,10 гривень (т. І, а. с. 30), Видатковою накладною № РН-0000010 від 01.04.2009 р. на суму 155593,10 гривень (т. І, а. с. 31) та Довіреністю серії НБЙ № 224783 від 24.03.2009 р. (т. І, а. с. 32).

          Відповідно до п. 10. Специфікації, умови оплати наступні - 30% передоплата грошовими коштами протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Специфікації, решта 70% - відстрочена сума, термін сплати якої - 01 листопада 2009 року.

          Відповідач прийняв Товар у повному обсязі, але сплатив за нього частково, а саме 46677,93 гривень 27 березня 2009 року, що підтверджується банківською випискою (т. І, а. с. 34)

          20 жовтня 2009 року Позивач та Відповідач підписали Акт звірки взаєморозрахунків. Згідно нього, станом на 20.10.2009 г. заборгованість на користь Позивача склала 108915,17 гривень (т. І, а. с. 33).

          Позивач просить стягнути на свою користь з Відповідача суму боргу в розмірі 108915,17 гривень.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          В додаткових поясненнях до позовної заяви (вхід. № 11007д від 21.09.2010 р. канцелярії суду) Позивач повідомив про часткову оплату Відповідачем суми боргу за поставлений Товар - 14.05.2010 р. в сумі 30000,00 гривень та 29.06.2010 р. в сумі 30000,00 гривень, що загалом становить 60000,00 гривень (т. І, а. с. 130 - 131). Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення становить 48915,17 гривень.

          Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 8.3.2. Договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару Покупець (Відповідач у справі) сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

          Позивачем Відповідачу нарахована пеня за період з 02.11.2009 р. по 30.03.2010 р. в сумі 9094,40 гривень (розрахунок в матеріалах справи, т. І, а. с. 6). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем Відповідачу на підставі вказаних вище положень ЦК України нараховані збитки від інфляції за період з листопада 2009 р. по лютий 2010 р. в сумі 6327,97 гривень (розрахунок в матеріалах справи, т. І, а. с. 8) та 3% річних за період з 02.11.2009 р. по 30.03.2010 р. в сумі 1332,35 гривень (розрахунок в матеріалах справи, т. І, а. с. 7). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          22.03.2010 р. між Позивачем та адвокатом Київської обласної колегії адвокатів України Томчуком Миколою Володимировичем було укладено договір № 22-03/10 про надання правової допомоги (т. І, а. с. 75).

          Томчук М.В. є адвокатом, в підтвердження чого надано копію свідоцтва № 3316/10 про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 24.05.2007р. (т. І, а. с. 78).

          Позивачем відповідно до п. 3.2. договору про надання правової допомоги сплачено адвокату 10 відсотків від ціни позову, що складає 12567,98 гривень, що підтверджується Актом виконаних робіт до договору № 22-03/10 від 22.03.2010 р. (т. І, а. с. 77) та платіжним дорученням № 138 від 30.03.2010 р. (т. І, а. с. 79).

          Згідно із статтею 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті статті 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Відповідно до статті 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно із частиною 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

          Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 р. № 2887-XII (із змінами та доповненнями), та визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам - фізичним чи юридичним особам.          

          Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач не зміг довести відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань та не подав матеріалів та доказів, які б спростовували твердження Позивача, які були викладені останнім у позовній заяві, уточненнях позовних вимог та письмових поясненнях по суті предмету спору.          

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу 48915,17 гривень, пеню 9094,40 гривень, збитки від інфляції 6337,94 гривень та 3% річних 1332,35 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що при частковому задоволені позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 656,85 гривень, 123,34 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката в сумі 6568,50 гривень.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 25, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

           В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 60000,00 гривень на підставі ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача.

          3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240 (код ЄДРПОУ 30382533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГмбХ", вул. М. Раскової, 52-в, оф. 5, м. Київ, 02002 (код ЄДРПОУ 33065211) суму основного боргу 48915,17 гривень, пеню 9094,40 гривень, збитки від інфляції 6337,94 гривень, 3% річних 1332,35 гривень, державне мито 656,85 гривень, 123,34 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката в сумі 6568,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 19.10.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.