Рішення № 12723048, 14.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2010 Справа № 10/92

за позовом Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, 36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 84

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

про визнання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.04.2010 року незаконним

Суддя Ківшик О.В.

Представники сторін :

від позивача: Кирдан А.В., довіреність № б/н від 29.06.2010 р.;

Сікорський В.С., довіреність № 388/1 від 31.05.2010 р.;

від відповідача : Александров В.В., довіреність № 01/3505 від 19.08.2010 р..

У судовому засіданні 19.08.2010 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.09.2010 р. до 13 год. 30 хв., у судовому засіданні 14.09.2010 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.10.2010 р. до 09 год. 00 хв., у судовому засіданні 05.10.2010 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.10.2010 р. до 09 год. 00 хв..

14.09.2010 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: Розглядається позовна заява Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, м. Полтава про визнання незаконним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/52-рш від 27.04.2010 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, за яким визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії останнього у вигляді зловживання монопольним становищем та накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн..

Позивач надав суду пояснення № 588 від 15.07.2010 р. (вх. № 07968д від 16.07.2010 р.), в яких уточнює предмет спору шляхом зазначення номеру спірного рішення : № 01/52-рш, яке судом прийняте.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву № 01/2580 від 21.06.2010 р. (вх. № 06954д від 24.06.2010 р.) та доповнення до відзиву № 01/3911 від 21.09.2010 р. (вх. № 11026д від 22.09.2010 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/52-рш від 27.04.10 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції " у справі № 01-02-50/23-2010.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Підставою порушення адміністративною колегією територіального відділення справи № 01-02-50/23-2010 було звернення Полтавського АТ "Гермес" від 29.12.2009 р. № 163 щодо дій комунального автотранспортного підприємства 1628 в частині визначення обсягів вивезення побутового сміття з підприємства на 2010 рік (див. розпорядження від 29.01.2010 р. № 01/23-р про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, том справи 1, а.с. 103-104).

За результатами розгляду матеріалів справи № 01-02-50/23-2010 та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482зі змінами та доповненнями, п. 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911зі змінами та доповненнями, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 01/52-рш від 27.04.10 року (том справи 1, а.с. 17-33), яким:

1.визнано, що Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 за результатами діяльності протягом 2008, 2009 років та на даний час займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів в межах м. Полтави та Полтавського району із часткою, що перевищує 35 відсотків;

2.визнано дії Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, які полягають в укладанні із споживачами договорів про надання послуг із регулярного збирання, вивезення та захоронення ТПВ протягом 2009 та 2010 рр., з недотриманням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070, а саме: неврахування у Договорі КАТП 1628 положень Типового договору, що за певних умов може призвести до ущемлення інтересів споживачів, зокрема, внаслідок самоусунення Підприємства від покладених на нього, як на виконавця послуг обов'язків, звуження обсягу прав споживачів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів" в межах м. Полтави та Полтавського району шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

3.визнано дії Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 що полягали у відмові споживачам послуг, а саме АТ "Гермес" в узгодженні розбіжності під час укладання додаткової угоди на 2010 рік до договору № К/333/1 від 19.12.07 на регулярне збирання, вивезення та захоронення ТПВ шляхом не визначення фактичних обсягів утворення ТПВ на об'єкті замовника, в той час як іншим споживачам (юридичним особам) розрахунок обсягу надання послуг здійснювався на підставі фактичного накопичення ТПВ (ПП "Полтава-2008", ТОВ "Фірма "Чітатеалбул") і що передбачено додатковою послугою, затвердженою Наказом від 18.08.09 №118/1, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 та пунктом другим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів в межах м. Полтави та Полтавського району шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин;

4.за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого в другому пункті цього рішення, накладено на Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

5.за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого в третьому пункті цього рішення, накладено на Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач та третя особа із самостійними вимогами на предмет спору звернулися до суду з даними позовами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

І. 28.04.2010 р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України Полтавському комунальному автотранспортному підприємству 1628 супровідним листом № 01/1826 (том справи 1, а.с. 115) було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення спірне рішенням. Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 373417 зазначене рішення вручене 29.04.2010 року представнику Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (том справи 1, а.с. 116). Зазначена обставина останнім визнається.

Позовна заява Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 № 371 від 21.05.2010 р. відповідно відмітки канцелярії суду (вх. № 2099 від 01.06.2010 р.) подана 01.06.2010 р., тобто в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

ІІ. Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заходів майнової відповідальності до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до спірного рішення.

Територіальне відділення АМК при прийнятті спірного рішення кваліфікувало дії суб'єкта господарювання - Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 за ознаками ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як дії, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку, а також за ознаками ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 13 і п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як дії по застосуванню різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання без об'єктивно оправданих на те причин.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні даного спору має з'ясувати обставини, які входять до предмету доказування в даній справі, а саме, по-перше, чи займає Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 за результатами своєї діяльності монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідних послуг, по-друге, чи припускався вказаний суб'єкт господарювання, займаючи таке становище, дій щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем, по-третє, чи призвели такі дії до ущемлення інтересів споживачів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у справах щодо скасування рішення органу антимонопольного комітету та аналогічних справах діє правило розмежування обов'язків по доказуванню. Юридична особа або підприємець не зобов'язані доказувати незаконність рішення. На позивачеві лежить обов'язок довести факт порушення прийнятим рішенням його законних прав та інтересів. Обов'язок доказування законності прийнятого рішення покладається на орган, який таке рішення прийняв. Фактично слід зазначити на існування доказової презумпції незаконності спірного нормативного акта. Прийняте спірне рішення відповідача вважається незаконним, якщо інше не доказано органом або посадовою особою, яка його прийняла.

Відповідна позиція викладена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229, згідно п. 10.3 якого обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Крім того судом береться до уваги те, що згідно п. 10.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 р. № 01-8/229 господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 р. № 49-р..

Згідно наведеного визначення у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" :

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

- монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе дії, визначені п. 2.1 Методики.

Враховуючи вищенаведене суд відзначає наступне.

Приймаючи спірне рішення (див. арк. рішення 2-5, том справи 1, а.с. 18-21), відповідач виходив з того, що об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є :

- суб'єкт господарювання Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628;

- товар, щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище, - "послуги із збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів в межах м. Полтави та Полтавського району";

- покупцями (споживачами) вказаного товару є суб'єкти господарювання та населення м. Полтава та Полтавського району;

- товарні межі ринку - послуги із збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів в межах м. Полтави та Полтавського району, які не є взаємозамінними для споживачів;

- територіальні (географічні) межі - м. Полтава та Полтавський район;

-часові межі ринку 2008 2009 роки.

Встановивши вказані обставини, відповідач у спірному рішенні дійшов висновку про те, що за підсумками діяльності за 2008 - 2009 роки суб'єкт господарювання Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги із збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів в межах м. Полтави та Полтавського району з часткою більше 35 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, визначення позивача монополістом відбулося з дотриманням порядку такого встановлення, передбаченого Методикою, а тому у відповідача були підстави у відповідності до п. 10 Методики встановлювати монопольне становище.

Факт зайняття монопольного (домінуючого) становища на вказаному ринку товару (послуг) позивач не спростовує, про що заявлено його представниками у судовому засіданні 19.08.2010 р. (див протокол том справи 1, а.с. 141).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Виходячи із спірного рішення, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на товарному ринку "послуги із збирання, перевезення та захоронення твердих побутових відходів в межах м. Полтави та Полтавського району" з боку Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 відповідачем кваліфіковано дії :

-щодо укладання із споживачами договорів про надання послуг із регулярного збирання, вивезення та захоронення ТПВ протягом 2009 р. та 2010 р. з недотриманням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070, а саме : неврахування у Договорі КАТП 1628 положень Типового договору, що за певних умов може призвести до ущемлення інтересів споживачів,

-щодо відмови споживачам послуг, а саме : АТ "Гермес" в узгодженні розбіжності під час укладання додаткової угоди на 2010 рік до договору № К/333/1 від 19.12.2007 р. на регулярне збирання, вивезення та захоронення ТПВ шляхом невизначення фактичних обсягів утворення ТПВ на об'єкті замовника, в той час як іншим споживачам (юридичним особам) розрахунок обсягу надання послуг здійснювався на підставі фактичного накопичення ТПВ (ПП "Полтава-2008", ТОВ "Фірма "Чітатеалбул"), тобто застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.

В частині першого порушення суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР "Про відходи" (із змінами та доповненнями) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів. Згідно із ст. 351 Закону України "Про відходи" поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. Під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших споруд передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання і зберігання побутових відходів, урн для побутових відходів. З метою своєчасного збирання побутових відходів, створення безпечних умов для їх зберігання, вивезення з житлових масивів і внутрішньодворових територій, доріг загального користування та інших об'єктів благоустрою населених пунктів і проведення масових заходів обладнуються контейнерні майданчики, урни для побутових відходів. Роздільне збирання побутових відходів здійснюється їх власниками згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Великогабаритні та ремонтні відходи у складі побутових відходів мають збиратися окремо від інших видів побутових відходів. Перевезення побутових відходів здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту. Захоронення побутових відходів дозволяється тільки на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах.

За приписами ч. 1 п. 1 ст. 13 та ст. 16 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) вивезення побутових відходів віднесено до комунальних послуг, порядок надання яких, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. При цьому згідно з ч. 1 п. 3 ст. 20 цього закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

У охоплений дослідженням період діяли :

- до 22.12.2008 р. - Правила надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 березня 2000 року № 54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 р. за № 457/4678, відповідно до п. 1 якого послуги із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, що входять у склад квартирної плати (плати за утримання житла), надаються згідно з договором, який розробляється виконавцем відповідно до примірного договору (додаток № 1 до цих Правил) і укладається за згодою сторін;

- з 22.12.2008 р. - Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070, згідно з п. 3 яких послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою (далі - споживач) та виконавцем послуг. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку 1.

Як вбачається зі спірного рішення (див. арк. рішення 6-7, том справи 1, а.с. 22-23), відповідачем дано оцінку ряду договорів про надання послуг із регулярного збирання, вивезення та захоронення ТПВ, що укладалися позивачем із споживачами (копію цих договорів залучено до матеріалів справи - том справи 2, а.с. 34-74), та зроблено висновок щодо невідповідності умов цих договорів умовам типового договору за діючими на даний час Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів.

Під час судового дослідження доказів суд дійшов висновку про неправомірність даного висновку, оскільки типовий договір регулює надання послуг з вивезення побутових відходів, а позивач виконує послуги із збирання, вивезення та захоронення відходів, ряд пунктів договорів має деяке інше формулювання, ніж типовий договір або розташований в іншому розділі договору (див. зрівняльну таблицю, том справи 1, а.с. 81-38).

При цьому судом враховано те, що внесення змін до договорів щодо тарифів за погодженням з виконавцем суперечить компетенції останнього (тарифи на дані послуги встановлюються за рішенням органу місцевого самоврядування), не доведено відповідачем і того, яким саме чином такі дії позивача призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають відповідні негативні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

В частині другого порушення суд дійшов наступного висновку.

Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010 (із змінами та доповненнями).

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 20.02.2008 р. № 50 (том справи 10-23, 25-27) затверджено тарифи з надання послуг Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628, начальником Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 прийнято наказ № 183 від 23.11.2009 р. "Про застосування норм утворення ТПВ (відходів комунальних змішаних) для підприємств, установ, організацій, приватних структур" (том справи 2, а.с. 24 -28).

За приписами п. 6 та п. 13 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070, обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування, плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010.

Як вбачається з умов договорів на регулярне збирання, вивезення та захоронення ТПВ, що укладені позивачем із споживачами ПП "Полтава-2008", ТОВ "Фірма "Чітатеалбул", ФОП ОСОБА_1., ПП ОСОБА_2 (том справи 2, а.с. 39-42, 47-50, 67-74) та не заперечується відповідачем (див. заперечення до відзиву № 586 від 15.07.2010 р. (вх. № 07966д від 16.07.2010 р.), обсяг надання послуг визначався відповідно до об'ємів фактичного накопичення ТПВ, в той час як іншим споживачам - на підставі норм утворення ТПВ за вказаним вище рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 20.02.2008 р. № 50.

Посилання відповідача на застосуванням ним при визначенні обсягів норм накопичення твердого побутового сміття для об'єктів м. Полтави, які затверджені міським головою 15.10.1997 р. з огляду на відсутність у діючих нормах утворення ТПВ за рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 20.02.2008 р. № 50 норм утворення вуличного змету на 1 кв.м. площі прилеглої території судом як правомірні не оцінюються : додатком № 2 д наказу начальника КАТП 1623.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Згідно із спірним рішенням виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) позивача за 2009 рік становила 11 398 тис. грн..

Виходячи з викладеного, відповідачем належними та допустимими засобами доказування доведено суду факт зайняття суб'єктом господарювання - позивача монопольного (домінуючого) становища на ринку (п. 1 спірного рішення), у територіального відділення АМК при прийнятті спірного рішення були достатні правові підстави для кваліфікації дій позивача щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем у вигляді застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин ознаками п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 та п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак і для застосування до позивача штрафу в сумі 10 000,00 грн. на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за п. 5 спірного рішення.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є :

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За викладеного, враховуючи доказову презумпцію незаконності спірного рішення, відповідачем не доведено правомірність його п. 2, викладені у рішенні в цій частині висновки не відповідають обставинам справи. Відповідачем порушені норми законодавства, що регулюють процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення та невірної кваліфікації Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дій позивача за наведеними вище нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції" в частині п. 2 спірного рішення, а відтак відсутні підстави для притягнення останнього до майнової відповідальності за п. 4 спірного рішення.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 2, п. 4 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/52-рш від 27.04.10 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628.

3. Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1), код ЄДРПОУ 21076316 на користь Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 84), код ЄДРПОУ 21076316 - 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення надіслати сторонам за адресами, вказаними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.