Рішення № 127229342, 30.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 рокуСправа №640/10292/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0178637-3314-2654;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0178638-3314-2654.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:03:281:0157 за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДПС у м.Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухомого майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік, код - 18010200: за податковим повідомленням-рішенням від 14 травня 2020 року №0178637-3314-2654 на суму 1116,24 грн., за податковим повідомленням-рішенням від 14 травня 2020 року №0178638-3314-2654 на суму 11994,65 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0178637-3314-2654 на суму 1116,24 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0178638-3314-2654 на суму 11994,65 грн., оскільки суми податкового зобов`язання розраховані без врахування підпунктів «в» та «г» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, крім того, відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України пропущено строк вручення податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/10292/21 без повідомлення (виклику) учасників справи.

18 травня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву вх.№78058/21, в якому представник відповідача, ознайомившись зі змістом позовної заяви, вважає її необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, враховуючи наступне.

Згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

За даними Головного управління ДПС у м.Києві та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянці ОСОБА_1 належать об`єкти нерухомості:

-квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,40 кв.м.;

-квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м.

Стосовно об`єкта нерухомості, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно типом об`єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м. є саме квартира, на підтвердження вказаного наявні копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єктів нерухомості, що належать ОСОБА_1 на праві власності, зокрема й щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м.

Отже, твердження позивача про те, що вищевказаний об`єкт нерухомості є зблокованим житловим будинком, а не квартирою спростовується офіційними даними, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, у контролюючого органу були відсутні правові підстави застосування податкової пільги передбаченої підпунктом «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

Щодо твердження Позивача про те, що оскаржувані податкові-повідомлення-рішення не були надіслані листом на адресу позивача.

На виконання вимог ст. 266 Податкового кодексу, громадянці ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у м. Києві було здійснено розрахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010200) та сформовані податкові повідомлення-рішення:

-№0178637-3314-2654 від 14.05.2020 р. на суму 1116,24 грн., податковий період - 2019 рік;

-№0178638-3314-2654 від 14.05.2020 р. на суму 11994,65 грн., податковий період - 2019 рік.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації. Однак, лист з податковими повідомленнями-рішеннями повернувся до ГУ ДПС у м. Києві 01.09.2021 з відміткою причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» на підтвердження вказаного до відзиву надано завірені належним чином копії конверту з довідкою про причини повернення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, контролюючим органом вжито всіх заходів щодо надсилання на адресу ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №0178637-3314-2654 та №0178638-3314-2654 від 14.05.2020 року.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

07 червня 2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№89537/21, в якій позивач з відзивом не погоджується, вважає його необґрунтованим, а позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Під час спроби відстеження цього відправлення за номером №0101130952250 на офіційному сайті Укрпошти https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html була отримана відповідь: «Дані про відправлення за номером 0101130952250 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі» (роздруківка з офіційного сайту Укрпошти з відстеженням листа з трекінговим номером 0101130952250), що підтверджує ймовірність того, що він був загублений, без направлення поштовим відділенням повідомлень про рекомендований лист.

Крім того, на конверті, що був доданий відповідачем в якості доказу, адрес реєстрації зазначений невірно, індекс - 04210, в той час, як на початку 2020 року відділення, що обслуговує адресу реєстрації змінилося на - 04205.

Отже, у зв`язку з процесом реструктуризації та реорганізації Укрпошти лист міг бути загублений або працівниками відділення 04210 або працівниками відділення 04205 та не був вручений з вини пошти.

У разі невручення відправлення з вини пошти, таке відправлення не може вважатися врученим адресату, а отже вищезазначені податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися такими, що були надіслані мені відповідно до вимоги підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративну справу №640/10292/21 передано на розгляд судді Олійнику В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року прийнято до провадження справу №640/10292/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позивач належним чином повідомлялась про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом та на її адресу, яку зазначено в позові, направлялась засобами поштового зв`язку копія ухвали суду про прийняття справи до провадження, однак, конверт Укрпошти повернувся до суду 25 березня 2025 року з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання. Таким чином, позивач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом.

12 березня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління ДПС у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву вх.№12613/25, в якому представник відповідача, ознайомившись зі змістом позовної заяви, вважає її необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, враховуючи наступне.

Щодо надіслання ППР після 01 липня, представник відповідача зазначив наступне.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом з тим, затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений пп. 266.7.2 Податкового кодексу України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірного рішення та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.

Згідно з підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, 60-денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи зазначені норми, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від сплати самого грошового зобов`язання.

Сам факт направлення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після 01 липня не може бути безумовною підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати суми податку.

Зазначена позиція підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 року в справі №808/144/18, в якій зазначено, що податковим законодавством встановлено, що 60-ти денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відтак обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення від №0000020-49-0829 від 07.11.2017, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.

Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Враховуючи вищевикладене, у випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, позивач може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не від самого податкового зобов`язання по сплаті податку на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум транспортного податку пізніше 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року) не породжує жодних негативних правових наслідків для Позивача.

Таким чином, контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було правомірно розраховано, сформовано та надіслано на адресу ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №0178637-3314-2654 та № 0178638-3314-2654 від 14.05.2020 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належать об`єкти нерухомості:

-квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,40 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 525150880000);

-квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 158964432218).

Головним управлінням ДПС у м.Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухомого майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік, код - 18010200: за податковим повідомленням-рішенням від 14 травня 2020 року №0178637-3314-2654 на суму 1116,24 грн., за податковим повідомленням-рішенням від 14 травня 2020 року №0178638-3314-2654 на суму 11994,65 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0178637-3314-2654 на суму 1116,24 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0178638-3314-2654 на суму 11994,65 грн., оскільки суми податкового зобов`язання розраховані без врахування підпунктів «в» та «г» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, крім того, відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України пропущено строк вручення податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час адміністрування податків регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями .

Відносини в Україні щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюються Податковим кодексом.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нерухомості до відповідної ставки податку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 №1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 статті 2 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 статті 2 Закону №1952-IV визначено, що записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно пункту 3 статті 2 Закону №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Згідно з підпунктом 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, повноваження контролюючого органу полягають виключно у розрахунку, формуванні та надсиланні податкових повідомлень-рішень платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянці ОСОБА_1 належать об`єкти нерухомості:

-квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,40 кв.м.;

-квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно типом об`єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м. є саме квартира, що вбачається з долучених до відзиву витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єктів нерухомості, що належать ОСОБА_1 на праві власності, зокрема й щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 245 кв.м.

Отже, твердження позивача про те, що об`єкт нерухомості є зблокованим житловим будинком, а не квартирою спростовується офіційними даними, що містяться в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в контролюючого органу були відсутні правові підстави застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

Щодо належного повідомлення про вручення спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

На виконання вимог статті 266 Податкового кодексу ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у м. Києві було здійснено розрахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010200) та сформовані податкові повідомлення-рішення:

№0178637-3314-2654 від 14.05.2020 р. на суму 1116,24 грн., податковий період 2019 рік;

№0178638-3314-2654 від 14.05.2020 р. на суму 11994,65 грн., податковий період 2019 рік.

Судом з матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації, однак, лист з податковими повідомленнями-рішеннями №0101130952250, 01 вересня 2021 року повернувся до ГУ ДПС у м.Києві з причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом з тим, затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірного рішення та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.

Згідно з підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до позиції викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 року в справі №808/144/18 податковим законодавством встановлено, що 60-ти денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відтак обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.

Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Враховуючи вищевикладене, у випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, позивач може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не від самого податкового зобов`язання по сплаті податку на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку пізніше 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року) не породжує жодних негативних правових наслідків для позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було правомірно розраховано, сформовано та надіслано на адресу ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №0178637-3314-2654 та №0178638-3314-2654 від 14.05.2020 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік.

Крім того, суд додатково зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 року в справі №825/1109/16.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується дублікатом квитанції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.2082596424.1 від 10 квітня 2021 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник