Рішення № 127229228, 09.05.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 травня 2025 р. Справа № 120/2306/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі по тексту ГУНП у Вінницькій області).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 01.10.2020 по 26.04.2021 проходив службу в поліції на різних посадах в ГУНП у Вінницькій області.

При цьому, як зазначає позивач, в період проходження служби в поліції йому мала б виплачуватися додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.

Окрім того, як стверджує ОСОБА_1 , в період з 01.10.2020 по 26.04.2021він мав допуск до державної таємниці з грифом секретності «таємно», проте відповідачем в цей період не виплачувалася щомісячна надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу.

Позивач вважає протиправною бездіяльність ГУНП у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, а також щодо ненарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу за період з 01 жовтня 2020 року по 26 квітня 2021 року, а тому звернувся до суду із цим позовом та просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату таких коштів.

Ухвалою суду від 26.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області інформацію щодо кількості фактично відпрацьованого часу ОСОБА_1 в період 01 жовтня 2020 року по 26 квітня 2021 року із зазначенням кількості днів помісячно.

18.03.2025 ГУНП у Вінницькій області подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

21.03.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. В обґрунтування поданого відзиву відповідач вказав, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом, та протягом 30 днів з дня його відміни" установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Відтак, на переконання представника відповідача, аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: особа є поліцейським; поліцейський забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Окремо представник відповідача зазначив щодо виділених коштів для виплати додаткової доплати поліцейським які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали контакт з населенням, на період дії карантину, встановлену постановою КМУ від 29 квітня 2020 року № 375" та вказав, що у відповідності до вимог статті 48 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів (ГУНП) здійснюють платежі тільки в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Отже, враховуючи вищевикладене, ГУНП у Вінницькій області здійснювало виплату додаткової доплати в межах доведених НПУ кошторисних призначень на 2021 рік.

Щодо нарахування доплати за державну таємницю, представник відповідача вказав, що суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю». Відповідно до частини 2 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про державну таємницю», у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються КМУ.

На виконання зазначених вимог закону КМУ постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414. У пункті 1 Положення зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Згідно з пунктом 2 Положення особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «ділком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків. Відповідно до пункту 5 Положення такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Згідно з пунктом 6 Положення персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, встановлено у статті 20 Закону України «Про державну таємницю». Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті Закону України «Про державну таємницю». За змістом п.2 Положення, компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу.

Отже, на думку представника відповідача, наведені вище положення законодавства слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також постійне виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Для отримання надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, особа не тільки повинна проходити службу в умовах режимних обмежень, за своїми функціональними обов`язками вона повинна постійно працювати з відомостями, що становлять державну таємницю, а саме: займатися розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів та інших матеріальних носив секретної інформації.

За наведених обставин представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24.03.2025 позивачем подано відповідь на відзив у якій додатково навів аргументи щодо задоволення позовних вимог. Зокрема у такій зазначив, що протягом періоду з 01.10.2020 по 26.04.2021 він виконував ті самі функціональні обов`язки, які належать до повноважень органів досудового розслідування, проте відповідачем вибірково здійснено додаткову доплату до заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375. При цьому, як зазначив позивач, відповідач у відзиві на позов жодним чином не спростував чим відрізнялися його функціональні обов`язки в періоди, коли йому виплачувалася спірна додаткова доплата від функціональних обов`язків, коли така доплата не виплачувалася. Також, у відповіді на відзив позивач вказав на те, що в його провадженні під час проходження служби в поліції перебували понад 250 матеріалів кримінальних проваджень, у яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, відомості щодо проведення яких є державною таємницею. Водночас, відповідач не проводив нарахування та виплату позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу.

Крім того, у відповіді на відзив позивач заперечив проти задоволення заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду та заявив клопотання про витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 07.04.2025 клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі задоволено частково. Цією ухвалою витребувано у ГУНП у Вінницькій області інформацію про те, чи входив ОСОБА_1 до складу слідчих груп по кримінальним провадженням в яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії (зокрема у кримінальному провадженні № 42020020110000068 від 02.09.2020) (без зазначення інформації щодо виду негласних слідчих дій; осіб відносно яких такі слідчі дії проводилися; місця та дати їх проведення; обставин, що були підставою для їх проведення).

На виконання вимог ухвали від 07.04.2025 представником відповідача подано до суду заяву до якої долучено лист Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області від 17.04.2025.

Ухвалою суду від 09.05.2025 заяву ГУНП у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 01.10.2020 по 09.12.2020 проходив службу на посаді інспектора сектору дізнання Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області (наказ ГУНП № 176 о/с від 01.10.2020).

З 09.12.2020 позивача переведено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області (наказ № 204 о/с від 09.12.2020).

З 04.01.2021 ОСОБА_1 переведено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (наказ № 240 о/с від 31.12.2020).

Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 22.04.2021 № 59 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 26.04.2021 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

12.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП у Вінницькій області із запитом на інформацію у якому просив:

- повідомити чи виплачувалася йому додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 01.10.2020 по 26.04.2021;

- повідомити чи виплачувалася йому надбавка за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01.10.2020 по 26.04.2021.

Листом ГУНП у Вінницькій області від 19.02.2025 позивача повідомлено про те, що додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 виплачувалася за періоди, вказані у довідці, що додається. Також позивача повідомлено, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01.10.2020 по 26.04.2021 йому не виплачувалася.

Відповідно до довідки ГУНП у Вінницькій області від 18.02.2025 № 51зі/1-2025 ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за 5 днів у жовтні 2020 року в сумі 1332,93 гривень, за 7 днів у листопаді 2020 року 2035,22 гривень, за 1 день у лютому 2021 року 319,40 гривень.

Згідно із листом Управління кадрового забезпечення ГУНП у Вінницькій області від 18.03.2025 № 50219-2025 ОСОБА_1 в період часу з 01.10.2021 по 26.04.2021 перебував у відпустці з 29.03.2021 по 16.04.2021.

Із наданого відповідачем списку формування даних для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, установленою Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 в період з 13.10.2020 по 21.10.2020 перебував на лікарняному (на самоізоляції). Вказану доплату виплачено за 23, 24, 25, 26, 29 жовтня 2020 року та за один день лютого 2021 року.

Із наведеного слідує, що позивач за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року фактично відпрацював 180 календарних днів.

Як свідчить лист відділу поліції № 1 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 20.03.2025 № 51761-2025 та лист Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 19.03.2025 № 51573-2025, ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці за формою 3 (ступінь секретності «таємно»). В період перебування на посаді дізнавача та слідчого мотивований рапорт керівника підрозділу в якому працівник здійснював діяльність, пов`язану з державною таємницею, не подавався, у зв`язку із тим, що відповідно до журналів обліку матеріальних носіїв секретної інформації ОСОБА_1 не здійснював і не проводив жодних робіт з відомостями, що становлять державну таємницю.

Зі змісту листа відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Вінницькій області від 18.03.2025 № 50269-2025 в період з 01.10.2020 по 26.04.2021 до такого відділу рапорти щодо встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 не надходили. Для з`ясування факту наявності або відсутності в ОСОБА_1 доступу до інформації зі ступенем секретності та матеріальних носії секретної інформації, з якими останній провадив секретні роботи під час виконання функціональних обов`язків рекомендовано звернутися до підрозділів, де позивач проходив службу.

Листом Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 17.04.2025 № 71872-2025 підтверджується те, що в провадженні СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебували матеріали кримінального провадження № 42020020110000068 від 02 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 5 статті 191, частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу України. У вказаному кримінальному провадженні проводився ряд слідчих дій, у тому числі негласних слідчих дій, за результатами яких встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, та 31 вересня 2021 року обвинувальний акт відносно таких осіб скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області. При цьому, відповідно до постанови про призначення групи слідчих у даному кримінальному провадженні до групи слідчих, що здійснювало досудове слідство також включено слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Охмуша Олександра Ігоровича.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на наступне.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової доплати до заробітної плати (грошового забезпечення), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Згідно пункту 4 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 94 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За приписами п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 (далі - Постанова № 375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни.

Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (надалі - Порядок № 485).

У пункті 1 Порядку № 485 вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами першим та другим пункту 4 Порядку № 485 встановлено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів У країни з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким приписано керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Системний аналіз наведених норм свідчить, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським, 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків, забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 01.10.2020 по 26.04.2021 проходив службу в ГУНП у Вінницькій області на посаді інспектора сектору дізнання та слідчого.

При цьому, сторонами не заперечується той факт, що відповідачем вибірково здійснено виплату спірної у цій справі доплати, передбаченої постановою Уряду № 375. Зокрема ОСОБА_1 виплачено додаткову доплату за 5 днів у жовтні 2020 року в сумі 1332,93 гривень, за 7 днів у листопаді 2020 року в сумі 2035,22 гривень та за один день лютого 2021 року в сумі 319,40 гривень. Такий факт підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ГУНП у Вінницькій області від 18.02.2025 № 51зі/1-2025.

Проте, за інші дні проходження ОСОБА_1 служби в поліції протягом періоду з 01.10.2020 по 26.04.2021 відповідачем спірна доплата не нараховувалася та не виплачувалася.

Водночас у відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи право позивача на отримання згадуваної вище доплати, вказує на те, що така доплата йому не виплачувалася, оскільки не була встановлена відповідним наказом начальника ГУНП у Вінницькій області та у відповідача були відсутні кошторисні призначення на таку виплату.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 280/4853/22, направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції вказав (дослівно):

«Суди попередніх інстанцій указали на те, що позивачем не доведено його безпосередньої участі у період з 01 березня 2021 року по 31 липня 2022 року до забезпечення правопорядку і безпеки громадян, що зумовлює безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Проте, судами не досліджено, а відповідач не наводить аргументів, як відрізнялись функціональні обов`язки позивача за період, коли він отримував доплати та за період, коли вказані доплати не нараховувались. Судами не встановлено чому за період з березня 2020 року по лютий 2021 року позивач мав право на додаткові доплати за роботу в особливих умовах, а в період з березня 2021 року по липень 2022 року таке право у нього було відсутнє.

Суди попередніх інстанцій указали на те, що у спірний період кошти не виділялись, накази про встановлення додаткових доплат не видавались, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд зазначає, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 11 серпня 2021 року, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог».

Відтак, з урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції, суд доходить до висновку, що визначальним при вирішенні у цій справі питання наявності у позивача права на отримання спірної доплати за умови, коли в одні періоди така доплата виплачувалася, а в інші ні, відповідач має довести чим відрізнялись функціональні обов`язки позивача за період, коли він отримував доплату та за період, коли вказана доплати не нараховувалась.

Так, позивач у відповіді на відзив вказує на те, що протягом періоду з 01.10.2020 по 26.04.2021 він виконував ті самі функціональні обов`язки, які належать до повноважень органів досудового розслідування, посилаючись на Положення Міністерства внутрішніх справ, якими визначено повноваження дізнавача та слідчого.

Водночас відповідач у поданих до суду матеріалах жодним чином не ставить під сумнів та не спростовує таких доводів позивача, а лише вказує, що спірна доплата до заробітної плати йому не виплачувалася, оскільки не була встановлена відповідним наказом начальника ГУНП у Вінницькій області та у відповідача були відсутні кошторисні призначення на таку виплату.

Суд зауважує, що приписами ст.ст. 2, 23, 26, 31, 39 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII передбачено, що завданнями поліції зокрема є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

Сторонами не заперечується, що позивач проходив службу в органах досудового розслідування Національної поліції України, та у відповідності до ст.ст. 3, 39, 40 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI під час перебування на посадах в органах досудового розслідування був уповноважений, зокрема проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, а у випадках встановлених цим Кодексом, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру тощо.

Відповідно до Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 20 травня 2020 року № 405 підрозділи дізнання органів Національної поліції України (далі - підрозділи дізнання) здійснюють досудове розслідування кримінальних проступків, віднесених до підслідності органів Національної поліції України, у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).

На дізнавачів Управління дізнання, відділів (секторів) дізнання ГУНП покладаються організаційно-методичні функції з надання практичної і методичної допомоги в організації роботи підрозділів дізнання територіальних органів поліції. На підрозділи дізнання покладаються такі завдання:

захист особи, суспільства та держави від кримінальних проступків;

охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних проступків, віднесених до підслідності органів Національної поліції України;

забезпечення відшкодування фізичним і юридичним особам шкоди, заподіяної кримінальними проступками; виявлення причин і умов, які сприяють учиненню кримінальних проступків, і вжиття заходів щодо їх усунення.

Відповідно до Положення про слідчі підрозділи Національною поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, на слідчі підрозділи покладаються завдання, зокрема захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінальних правопорушень. Вказані повноваження слідчий виконує у безпосередньому контакті з населенням (підозрюваними, свідками, понятими, заявниками тощо).

Крім того до підслідності слідчих Національної поліції законодавством віднесено злочин передбачені ст. 325 Кримінального кодексу України, тобто порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням, а під час документування, розкриття та розслідування зазначених кримінальних правопорушень наявна необхідність спілкування, проведення слідчих (розшукових) дій із потенційно інфікованими особами тощо.

Розділом VI Положення про слідчі підрозділи Національною поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, визначено, що слідчий - службова особа Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

При виконанні своїх службових обов`язків слідчий зобов`язаний, серед іншого забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження.

Суд зазначає, що кримінальним процесуальним законодавством на посади дізнавача та слідчого покладено досить широке колом повноважень (проведення огляду місця події, проведення обшуку, затримання осіб, опитування осіб, проведення інших слідчих дій, надання доручень на проведення слідчих дій оперативним підрозділам, звернення із клопотанням, погодженим із прокурором до слідчого судді тощо), реалізація яких, на переконання суду, потребує щоденного безпосереднього контакту з населенням

З огляду на викладене, відповідно до покладених на ОСОБА_1 повноважень, останній займав посади, функціональні обов`язки за якими передбачали забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання таких обов`язків позивач мав безпосередній контакт з населенням.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що спірна у цій справі доплата не виплачувалася позивачу з підстав невиділення коштів на такі виплати та неприйняття начальником ГУНП у Вінницькій області відповідного наказу про встановлення додаткової доплати.

Суд зазначає, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, а також неприйняття відповідачем наказів про встановлення такої доплати, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 280/4853/22.

Подібні правові висновки викладені також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 560/3299/23, від 29 січня 2025 року у справі № 120/565/24, від 23 жовтня 2024 року у справі № 120/1380/24, від 24 червня 2024 року у справі № 560/4755/22, від 11 січня 2024 року у справі № 560/4162/23, від 09 січня 2024 року у справі № 560/4167/24.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованого часу.

Як наслідок, задоволенню підлягають і позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу та з урахуванням вже виплачених сум такої доплати.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати спірної доплати за періоди з 13 жовтня 2020 року по 21 жовтня 2020 року та з 29 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року, оскільки наданими відповідачем доказами підтверджується факт перебування позивача в ці періоди на лікуванні та у відпустці.

Щодо нарахування та виплату у складі грошового забезпечення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 94 Закону № 580-VІII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За приписами частини першої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 за № 3855-ХІІ (далі Закон № 3855-ХІІ) залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності особливої важливості, цілком таємно та таємно; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності цілком таємно та таємно; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності таємно, а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України Постановою від 15.06.1994 за № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 визначено види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності особливої важливості, - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності цілком таємно, - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності таємно, - 10 відсотків.

Нарахування та виплата грошового забезпечення поліцейських також визначаються Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 за № 988, відповідно до пункту 1 якої грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі також Постанова № 988).

Згідно з підпунктом 2 пункту 5 Постанови № 988 виплата поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень проводиться у розмірах та порядку, визначених законодавством.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції визначає Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799; далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 260 до складу грошового забезпечення поліцейського входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Суд зазначає, що якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації.

Отже, необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є: наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці або з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а.

Водночас, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному законодавством, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі № 240/229/20 зазначив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема у державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності "таємно" встановлюється десятивідсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийняте урядом на його виконання Положення.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується наявними в матеріалах справи листами відділу поліції № 1 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 20.03.2025 № 51761-2025 та Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 19.03.2025 № 51573-2025, ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці за формою 3 (ступінь секретності «таємно»).

Проте, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень відповідачем не виплачувалася, оскільки мотивований рапорт керівника підрозділу в якому працівник здійснював діяльність, пов`язану з державною таємницею, не подавався. Також відповідач стверджує, що відповідно до журналів обліку матеріальних носіїв секретної інформації ОСОБА_1 не здійснював і не проводив жодних робіт з відомостями, що становлять державну таємницю (не розробляв, не виготовляв, не обліковував, не зберігав, не використовував документів, виробів та інших матеріальних носіїв інформації), тому підстави для виплати позивачу спірної надбавки були відсутні.

Водночас, суд вважає хибними наведені відповідачем аргументи щодо відсутності підстав для встановлення позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з огляду на таке.

Як унормовано пунктами 4 та 17 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) дізнавач - службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, у випадках, установлених цим Кодексом, уповноважена особа іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків; слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 40 КПК України визначено повноваження слідчого органу досудового розслідування, а статтею 40-1 КПК України повноваження дізнавача.

Пунктом 2 частини 2 статті 40 КПК України унормовано, що слідчий уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого (частина 5 статті 40 КПК України).

Відповідно до частини 1 статті 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання

Дізнавач уповноважений проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим Кодексом (пункт 2 частини 2 статті 40 КПК України).

Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 за № 52/35674, затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю (далі Звід відомостей).

Відповідно до пункту 1 розділу І Зводу відомостей цей Звід визначає відомості, що згідно із рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених законодавством сферах.

Розділом ІІ Зводу відомостей передбачено перелік відомостей, що становлять державну таємницю зокрема у сфері державної безпеки та охорони правопорядку.

Відповідно до підпункту 4.12.3 пункту 4 розділу ІІ Зводу, відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії є відомостями, що становлять державну таємницю (ступінь секретності «таємно»), які мають право проводити окрім іншого підрозділи Національної поліції України.

Таким чином, відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії є відомостями, що становлять державну таємницю, а тому особа, яка має відповідний допуск до державної таємниці та володіє такими відомостями, беззаперечно працює в умовах режимних обмежень, що має наслідком встановлення їй відповідної надбавки.

Так, з метою встановлення факту чи було відомо ОСОБА_1 про факти і методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що є відомостями, які становлять державну таємницю, судом витребувано у ГУНП інформацію про те, чи входив ОСОБА_1 до складу слідчих груп по кримінальним провадження в яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії (зокрема у кримінальному провадженні № 42020020110000068 від 02.09.2020) (без зазначення інформації щодо виду негласних слідчих дій; осіб відносно яких такі слідчі дії проводилися; місця та дати їх проведення; обставин, що були підставою для їх проведення).

На виконання вимог згадуваної вище ухвали відповідачем надано лист Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області від 17.04.2025 № 71872-2025 зі змісту якого слідує, що в провадженні СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебували матеріали кримінального провадження № 42020020110000068 від 02 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 та 5 статті 191, частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу України.

При цьому, сам відповідач у вказаному листі зазначив, що у кримінальному провадженні № 42020020110000068 від 02 вересня 2020 року проводився ряд зокрема негласних слідчих дій, а до групи слідчих, що здійснювало досудове слідство у такому кримінальному провадженні, 13 січня 2021 року включено слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Охмуша Олександра Ігоровича.

За таких обставин суд доходить до висновку, що, маючи допуск до державної таємниці форми 3 «таємно», та будучи призначеним до групи слідчих у кримінальному провадженні, у якому проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, відомості щодо яких становлять державну таємницю, обсяг функціональних обов`язків за посадою ОСОБА_1 , передбачав, що під час їх виконання він був ознайомлений з документами та іншими матеріальними носіями, засекреченими у встановленому законодавством порядку.

Іншими словами, позивач під час проходження служби в поліції працював з відомостями, що становлять державну таємницю, а тому набув право на встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача, як на підставу для невиплати позивачу спірної надбавки на те, що мотивований рапорт керівника підрозділу, в якому працівник здійснював діяльність не подавався.

На переконання суду, наведені вище доводи відповідача жодним чином не спростовують встановленого у цій справі факту роботи позивача в умовах режимних обмежень, а свідчить лише про те, що такий керівник не вчинив відповідних дій щодо виплати спірної надбавки.

Більше того, на переконання суду, неподання керівником підрозділу мотивованого рапорту не може позбавляти особу, яка працювала в умовах режимних обмежень, права на виплату спірної надбавки, позаяк такі дії керівника не залежать від волі позивача.

При цьому суд враховує й той факт, що у відповідача витребовувалася інформація про те, чи входив ОСОБА_1 до складу слідчих груп по кримінальним провадження в яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії під час проходження служби в поліції.

Натомість відповідачем надано інформацію лише щодо кримінального провадження № 42020020110000068 від 02 вересня 2020 року, у якому підтверджено факт проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Суд зауважує, що робота в умовах режимних обмежень має постійний характер, покладає на особу, яка має допуск до державної таємниці певні зобов`язання та обмеження, зокрема, обов`язки нерозголошення такої інформації протягом всього періоду проходження служби в незалежності від факту перебування на лікарняному або у відпустці.

Відтак, суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно не виплачувалася ОСОБА_1 у складі грошового забезпечення надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, а тому ГУНП у Вінницькій області слід зобов`язати нарахувати та виплатити надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року.

Водночас відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити спірну надбавку за період з 01 жовтня 2020 року по 12 січня 2021 року, адже матеріали справи не містять відомостей, що перебуваючи на посаді дізнавача ОСОБА_1 працював в умовах режимних обмежень, зокрема інформації про те чи проводив позивач негласні слідчі дії або ж входив до складу групи дізнавачів у яких такі негласні слідчі дії проводилися.

Більше того, матеріали адміністративної справи не містять відомостей і про роботу ОСОБА_1 в умовах режимних обмежень в період з 09 грудня 2020 року по 12 січня 2021 року, зокрема відомостей про те чи проводив в цей період ОСОБА_1 негласні слідчі дії або ж входив до складу групи слідчих у яких такі негласні слідчі дії проводилися.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за періоди з 01 жовтня 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно, з 22 жовтня 2020 року по 28 березня 2021 року включно та з 17 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу та з урахуванням вже виплачених сум такої доплати.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року у розмірі 10% до посадового окладу.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% до посадового окладу за період з 13 січня 2021 року по 26 квітня 2021 року.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108672)

СуддяМультян Марина Бондівна