Ухвала суду № 12722848, 13.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

13.10.2010 Справа № 14/164

За заявою (вхід. № 1014-14/164 від 02.09.2010 р. канцелярії суду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", юридична адреса: вул. Георгіївська, 10, м.Харків, 61010 ; адреса місцезнаходження: вул.Зигіна,29, м.Полтава, 36014 про перегляд рішення (ухвали) господарського суду Полтавської області від 27.08.2010 р. у справі № 14/164 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", юридична адреса: вул. Георгіївська, 10, м. Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул. Зигіна, 29, м. Полтава, 36014 про видачу виконавчого документу про визнання права власності згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 02.09.2008 р. у справі № 43/70 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", юридична адреса: вул.Георгіївська,10, м. Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул.Зигіна,29, м.Полтава, 36014 до Міжгосподарського комбікормового заводу, вул. Хорольська, 44, м.Миргород, Полтавська область, 37600 про визнання права власності на нерухоме та рухоме майно

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від заявника: Лучко Т.І., дов. від 20.09.2010 р.

від відповідача у справі: Лучко Т.І., дов. від 20.09.2010 р.

за участю представника третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз": Боряк І.М., дов. № 9/10 від 15.09.2010 р.

Суть: розглядається заява б/н б/д (вхід.№ 1014-14/164 від 02.09.2010 р. канцелярії суду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", м.Полтава про перегляд рішення (ухвали) господарського суду Полтавської області від 27.08.2010 р. у справі № 14/164 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", юридична адреса: вул. Георгіївська, 10, м.Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул. Зигіна, 29, м.Полтава, 36014 про видачу виконавчого документу про визнання права власності згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 02.09.2008 р. у справі № 43/70 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", юридична адреса: вул. Георгіївська, 10, м. Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул. Зигіна, 29, м.Полтава, 36014 до Міжгосподарського комбікормового заводу, вул. Хорольська, 44, м Миргород, Полтавська область, 37600 про визнання права власності на нерухоме та рухоме майно.

В судовому засіданні 21.09.2010 р. оголошувалась перерва до 29.09.2010 р. (розписка в матеріалах справи) для надання можливості сторонам - учасникам розгляду заяви - подати додаткові матеріали та докази по суті заяви про перегляд рішення (ухвали) за нововиявленими обставинами.

21.09.2010 року представником СТОВ "Промінь" Коваленко Р.Й. подано клопотання-заяву за вхід.№ 10952д канцелярії суду про залучення до участі у справі № 14/164 СТОВ "Промінь" (37600, Полтавська область, Миргородський район, с.Білики, код ЄДРПОУ 03772536); зупинити провадження у справі № 14/164 до вирішення повязаної з нею іншої справи № 14/179.

Враховуючи той факт, що СТОВ "Промінь" в особі ліквідатора Рибаченко М.П. є позивачем у справі №14/179, а його представником є Коваленко Р.Й., заявником клопотання - заяви не визначено процесуального статусу СТОВ "Промінь" для залучення його до участі у справу по розгляду заяви про перегляд рішення (ухвали) господарського суду Полтавської області від 27.08.2010 р. за нововиявленими обставинами. Залучення до участі у справі в якості процесуальної особи (позивача, відповідача, третьої особи) можливе до прийняття господарським судом рішення по суті предмету спору. Справа № 14/164 розглянута по суті і по ній прийнято рішення 27.08.2010 р., а відтак і будь-які правові підстави для залучення СТОВ "Промінь" до участі у справі №14/164 в якості будь - якої процесуальної особи відсутні. Що стосується вимоги про зупинення провадження у справі № 14/164 до вирішення повязаної з нею іншої справи № 14/179, то суд в задоволені цієї вимоги відмовляє, оскільки справі № 14/164 розглянута по суті прийнятим рішенням (ухвали) 27.08.2010 р. Враховуючи вищенаведене суд ухвалою від 21.09.2010 року у справі № 14/164 відмовив в задоволенні клопотання - заяви (вхід. № 10952д від 21.09.2010 р. канцелярії суду) за безпідставністю.

29.09.2010 р. в судовому засіданні представником заявника Лучко Т.І. заявлено клопотання № 11493д (канцелярії суду) про перенесення слухання справи для надання можливості заявнику подати додаткові матеріали та докази по справі. Суд клопотання прийняв, розглянув по суті та задовольнив.

05.10.2010 р. директором ТОВ "Болєма", м. Полтава ОСОБА_1 за вхід. № 11798д канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: копії наказу № 01-07/1 від 01 квітня 2008 року; додатку від 05.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2 від 28.08.2008 р.; листа Міжгосподарського комбікормового заводу від 30.09.2010 р. Суд клопотання прийняв, розглянув по суті та задовольнив і разом з додатками залучив до матеріалів справи.

12.10.2010 р. за вхід.№12172д канцелярії суду від Третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" надійшли пояснення від 12.10.2010 р. Суд пояснення прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

До початку судового засідання від заявника за вхід. № 12180д від 13.10.2010 р. канцелярії суду поступило клопотання про обєднання в одному провадженні разом із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами позовної заяви про витребування майна. Суд заявлене клопотання прийняв, розглянув та відмовив в його задоволенні у звязку із недоведеністю та безпідставністю.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, заяву і додані до неї документи та додаткові докази, подані представником заявника, а також заслухавши пояснення повноважних представників сторін та третейського суду, суд встановив, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 02.09.2008 р. у справі № 43/70 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", м.Полтава до Міжгосподарського комбікормового заводу, м.Миргород і громадянина України ОСОБА_1, м. Полтава про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме та рухоме майно згідно п. 5.3. договору купівлі-продажу від 28.08.2008 р. та Додатку № 1 до договору згідно переліку майна викладеного російською мовою, яке продавець, в особі в.о. директора Писаревської О.М., передав, а покупець, в особі директора товариства Шейка Р.В., прийняв по акту приймання-передачі від 28 серпня 2008 року (а.с. 28-37, т. 2).

На виконання вище вказаного рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" та поданій заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", м.Полтава 05.09.2008 р. Ленінським районним судом м.Полтави було прийнято ухвалу про видачу виконавчого документу і видано відповідний виконавчий лист на зобов'язання зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Болєма", м. Полтава:

- Дочірнє комунальне підприємство "Миргородтехінвентаризація" - право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення;

- Інспекцію Державного технічного нагляду Миргородського району Полтавської області - право власності на рухоме майно трактори та причепи;

- Миргородський ВРЕВ ВДАЇ УМВС України в Полтавській області - право власності на рухоме майно, а саме: транспортні засоби згідно п.5.3. договору купівлі - продажу від 28.08.2008 р. та Додатку № 1 до договору згідно переліку майна викладеного російською мовою.

У своїй заяві заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Болєма", м.Полтава посилається на внесення 5 березня 2009 р. змін до Закону України "Про третейські суди", згідно із яким крім отриманих виконавчих документів в суді загальної юрисдикції, необхідно на підставі рішення третейського суду отримати рішення та наказ господарського суду, у зв'язку із чим заявник звернувся до господарського суду Полтавської області.

Господарський суд Полтавської області, розглянувши по суті подану заяву - ухвалою від 27.08.2010 року у справі № 14/164 в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма", ідентифікаційний код 34612423, юридична адреса: вул.Георгіївська,10, м.Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул.Зигіна, 29, м.Полтава, 36014 про видачу виконавчого документу про визнання права власності на рухоме та нерухоме майно відмовив, при цьому розяснивши заявнику, що відповідно до статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV та статей 3 (п.1,10), 18-181 Закону України "Про виконавче провадження" від 24.04.1999 р. № 606-XIV (із змінами та доповненнями) рішення, що набрало законної сили, підлягає виконанню відповідно до процедури, встановленої Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 30 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" передбачено, що відповідно до частини першої статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Якщо в рішенні господарського суду йдеться виключно про визнання права власності і не зазначається про виконання певних дій (передачу майна, видачу документів, що посвідчують відповідне право, тощо), то наказ на виконання такого рішення не видається. Подібним же чином вирішується питання щодо задоволення заяви про видачу господарським судом виконавчого документа на виконання рішення третейського суду. З урахуванням змісту частини третої статті 55 Закону України "Про третейські суди" слід виходити з того, що коли виконання зазначеного рішення не потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами (в тому числі про визнання права власності), то у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття та розгляду заяви про видачу виконавчого документа і тому він має відмовити у прийнятті такої заяви.

В заяві про перегляд рішення (ухвали) у справі № 14/164 від 27.08.2010 року (вхід. № 1014-14/164 від 02.09.2010 р. канцелярії суду) заявник Товариства з обмеженою відповідальністю "Болєма" просить суд, не змінюючи чи скасовуючи попереднє рішення, визнати дійсним укладений в письмовій формі між Міжгосподарським комбікормовим заводом (місцезнаходження: 37600, вул. Хорольська, 44, м. Миргород, Полтавська область, ідентифікаційний код 00687310) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Болєма" (юридична адреса: вул. Георгіївська, 10, м. Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул. Зигіна, 29, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 34612423) з іншої сторони, договір купівлі продажу № 2 від 28.08.2008 року. Видати виконавчій документ на визнання права власності згідно рішення постійного діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 02.09.2008 р. у справі № 43/70. Визнати право за Товариством з обмеженою відповідальністю "Болєма" (юридична адреса: вул. Георгіївська, 10, м. Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул. Зигіна, 29, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 34612423) на нерухоме та рухоме майно згідно п. 5.3. договору купівлі-продажу від 28.08.2008 р. та Додатку № 1 до договору згідно переліку майна викладеного російською мовою.

Судом встановлено, що Міжгосподарський комбікормовий завод став власником спірного майна (комплексу, будівель) на підставі рішення у справі № 43/63 від 24.07.2008 р. постійного діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" та ухвали (б/н) від 29.07.2008 р. Ленінського районного суду м. Полтави, про що в реєстрі Дочірнього комунального підприємства "Миргородтехінвентаризація" і 01.08.2008 р. здійснено запис № 696 в книзі № 3, реєстраційний номер 24203222 права власності на нерухоме майно в державному реєстрі.

28.08.2008 року Міжгосподарський комбікормовий завод, м.Миргород, ідентифікаційний код 00687310, в особі виконуючого обовязки директора Писаревської Олени Миколаївни, яка діє на підставі Статуту та наказу № 01-07/1 від 01.04.2008 року, іменований у подальшому "Сторона-1", Товариство з обмеженою відповідальністю "Болєма", ідентифікаційний код 34612423, юридична адреса: вул. Георгіївська, 10, м. Харків, 61010; адреса місцезнаходження: вул. Зигіна, 29, м. Полтава, 36014, в особі директора Шейки Руслана Володимировича, який діє на підставі Статуту та Протоколу загальних зборів від 01.07.2008 р., іменоване у подальшому "Сторона-2" та громадянин України ОСОБА_1, ідентифікаційний НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 15.10.1998 р., іменований у подальшому "Сторона-3 ", керуючись статтею 12 Закону України "Про третейські суди" уклали третейську угоду про наступне:

усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з визнання договору купівлі-продажу від 28.08.2008 року дійсним; визнання права володіння, користування, розпорядження нерухомим та рухомим майном, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 44 та за адресою: Полтавська область м. Миргород, вул. Троїцька, 47/14, підлягають остаточному вирішенню у постійного діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" у відповідності з Регламентом цього третейського суду.

Сторони домовились, що розгляд їх спору у цьому суді буде проходити тільки на підставі письмових матеріалів наданих сторонами, без проведення усного слухання і виклику сторін. Третейський суд складається з одного третейського судді. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 31 грудня 2008 року.

Підставою не оформлення (здійснення) нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу від 28.08.2008 р. стали листи-відповіді сторін за третейською угодою від 28.08.2008 р. на пропозицію ТОВ "Болєма", в особі в.о. директора Міжгосподарського комбікормового заводу, м. Миргород О.М. Писаревської "… оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо розподілу нотаріальних витрат Міжгосподарський комбікормовий завод відмовляється здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 28.08.2008 р." та громадянина України Сербина В.І. "…отримавши пропозицію ТОВ "Болєма" укласти договір оренди, предметом якого може бути адмінкорпус літ.А-2 пл. 366,6 кв.м., який входить до належного ТОВ "Болєма" нерухомого майна, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 44. Оскільки договір купівлі-продажу оформлений неналежним чином, відмовляю ТОВ "Болєма" у вказаній пропозиції" (див. т.2, а.с. 137-141,157).

03.09.2008 року заявник - Міжгосподарський комбікормовий завод - отримав витяг з реєстру права власності на нерухоме майно Дочірнього комунального підприємства "Миргородтехінвентаризація" № 20105071 для відчуження комплексу будівель, загальною вартістю нерухомого майна 1219 813 грн., що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, буд. № 44.

Відповідно до розяснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 04-5/563 від 21.05.2002 р. (із змінами і доповненнями), з метою однакового і правильного застосування норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) про перегляд рішень, ухвал, постанов (далі - судове рішення) господарського суду за нововиявленими обставинами президія Вищого господарського суду України дала такі роз'яснення:

Відповідно до статті 112 ГПК господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПК порядку. Можливість перегляду рішення за нововиявленими обставинами не обмежена якимось певним строком з дня прийняття рішення. Згідно з частиною першою статті 114 ГПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим господарським судом першої інстанції, який прийняв це рішення.

У визначенні обставини нововиявленою необхідно виходити з такого.

На підставі статті 112 ГПК судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою статті 35 ГПК були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення. Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.

Скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили. До нововиявлених обставин слід відносити прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання законів та інших нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", такими, що не відповідають Конституції України.

Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України, в тому числі і у випадку, коли це тлумачення суперечить роз'ясненням Верховного Суду України з питань застосування законодавства або рекомендаційному роз'ясненню Вищого спеціалізованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Згідно до приписів статей 33-34,36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Підстави звільнення від доказування визначені статтею 35 ГПК України, а саме: обставини, визнанні господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки ті правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обовязковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК (435-15) не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей

210 та 640 ЦК повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обовязків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні зясовувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У звязку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України (435-15). Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Статтями 202-210 ЦК України визначено поняття та види правочинів, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, презумпція правомірності правочину, форми правочину. Способи волевиявлення. Правочини, які можуть вчинятися усно і які належить вчиняти у письмовій формі.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що переви- щує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених, частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчу вального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений / див. ст. 209 ЦК України/.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Статями 215-217, 219-220 ЦК України визначено правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, недійсність правочину, правові наслідки недійсності правочину, правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину та правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий

правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Заявник на вимогу суду так і не подав на огляд оригінал статуту Міжгосподарського комбікормового заводу, ідентифікаційний код 34612423, м. Миргород в редакції змін його після реорганізації та отримання після заміни старого свідоцтва про державну реєстрацію 18.02.2008 р. нового свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 587320 28.12.1995 р. (див. т.2, а.с.158-161).

Відповідно до архівної фотокопії статуту Міжгосподарського комбікормового заводу (т.2,а.с. 162-176) на пятнадцяти аркушах засвідченої приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округа КАРАБАН Євгенієм Олексійовичем 26 серпня 2005 року за реєстровим № 129 та 26 червня 2008 року за реєстровим номером 2133 вбачається, що статут зареєстровано на підставі рішення райвиконкому від 31.12.1991 року № 208 цей факт підтверджується підписом та печаткою ( на аркуші 14 статуту ) керуючого справами райвиконкому Н.Я Сваткова, а також керівника апарату Миргородської райдержадмін- страцію М. Гичкало і начальника архівного відділу С. Веращака.

В преамбулі статуту визначено, що Миргородський міжгосподарський комбікормовий завод знаходиться в місті Миргороді по вулиці Хорольська, 44 і створений колгоспами "Росія", "Україна", "Прогрес", "ім.Ульянова", "ім. Кірова", "ім. Куйбишева", "Перемога", "ім. Іваненка", "Ленінський шлях", "Промінь", " ім.. Чапаева", "Переможець", "ім.. Леніна", "Заповіт Ілліча", "ім. Петровського", " ім. Іващенка", "Більшовик", "ім. Гоголя", "ім. Шевченка", "Авангард", "ім. Щорса", "Зоря", "Дружба", "Вітчизна" на добровільних засадах на основі спеціалізації для виробництва комбікормів з метою досягнення найбільшої ефективності при найнижчих затратах трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Пунктами 1 - 2 статуту визначено, що Миргородський міжгосподарський комбікормовий завод є кооперативним підприємством, створений колгоспами району шляхом добровільного обєднання на пайових засадах їх грошово-матеріальних засобів і трудових ресурсів для виробництва комбікормів і забезпечення ними господарств учасників.

Міжгосподарський комбікормовий завод є підприємством з правом спільної власності на його майно трудового колективу і господарств-пайовиків.

Цей факт також підтверджується довідкою АБ № 115449 управління статистики у Миргородському районі з ЄДРПОУ, виданої від 19.02.2008 р., в тексті якої вказано - Міжгосподарський комбікормовий завод, юридична особа, ідентифікаційний код 00687310, керівник ТОРЯНИК Петро Миколайович, місцезнаходження за КОАТУУ 5310900000 37600 Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, буд. 44, організаційно-правова форма за КОПФГ 130 Колективне підприємство, види діяльності за КВЕД - виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах /15.71.0/; виробництво нерафінованих олії та жирів /15.41.0/; розведення свиней /01.23.0/; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин /51.21.0/; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту /52.11.0/. Дата первинної реєстрації 31.12.1991 р.; дата та номер останньої реєстраційної дії 18.02.2008 р. № 15731200000000312, свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 587320. Місце проведення реєстраційної дії Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області. Дана внесення даних щодо субєкта до ЄДРПОУ 19.02.2008 року (див. т.2, а.с. 159).

Суд встановив, що на архівному екземплярі Статуту підприємства відсутні дані про затвердження його зборами уповноважених представників господарств-учасників (номер протоколу і дата, підпис голови ради директора і відтиск печатки підприємства; реєстраційні відмітки державного реєстратора) номер реєстрації, дата підпис та відтиск печатки державного реєстратора; про внесення державної реєстрації змін, що вносяться до статутів юридичних осіб у звязку з приведенням його у відповідність з ЦК України та реорганізацією господарств - учасників, на підставі прийнятих рішень їх загальними зборами та зборами уповноважених, а також відсутні дані про внесення його до електронного реєстру.

Згідно свідоцтва № 23740986 /НБ № 381031/ від 20 січня 2005 року про реєстрацію платника податку на додану вартість вбачається, що видано воно Миргородському міжгосподарському комбікормовому заводу код за ЄДРПОУ 00687310 (37600, Полтавська обл. м. Миргород, вул. Хорольська, буд.44).

Довідкою про взяття на облік платників податків № 81 від 25.06.2008 р. повідомляється, що на обліку платників податку у Миргородській ОДПІ (код ДПІ-1620) взято на облік платників податків Миргородський міжгосподарський комбікормовий завод код за ЄДРПОУ 00687310 (37600, Полтавська обл.. м. Миргород, вул. Хорольська, буд. 44) директор ТОРЯНИК Петро Миколайович, 1722619039 (див.т.2, а.с. 160-161).

Судом встановлено, що 24 червня 2000 року збори уповноважених представників господарств Миргородського міжгосподарського комбікормового заводу в кількості 28 засновників із яких присутніми було 23 за участю запрошених: голови райдержадміністрації Кандиба П.О., першого заступника голови райдержадміністрації, начальника управління сільського господарства Григоренко М.В., начальника зоотехнічного відділення управління сільського господарства Гарець В.А., голови зборів уповноважених голови Ради сільськогосподарських виробників Миргородського району Мельник О.І., секретаря зборів - начальника зоотехнічного відділення управління сільського господарства Гарець В.А.. Розглянувши порядок денний до якого було включено розгляд заяви директора Миргородського міжгосподарського комбікормового заводу Ксьона А.П. про звільнення його у звязку з досягненням пенсійного віку від 05.07.2000 року задовольнили її та звільнили його з посади. Обрали директором Миргородського міжгосподарського комбікормового заводу Торяника Петра Миколайовича (т.2, а.с. 178). За статутом підприємства /п. 6/ є посада голова ради директор Міжгосподарського комбікормового заводу.

Пунктом 5-7 статуту підприємства визначено, що взаємовідносини господарств - учасників з Міжгосподарським комбікормовим заводом регулюються через розрахункові ціни і шляхом розподілу прибутків. Прибуток, одержаний Міжгосподарським комбікормовим заводом розподіляється по рішенню господарств учасників. На випадок виникнення в результаті діяльності заводу збитків вони покриваються за рахунок засобів самого заводу, а при недостачі їх за рахунок засобів господарств учасників у порядку, що його встановлюють збори уповноважених представників цих господарств.

Управління міжгосподарським комбікормовим заводом здійснюється на демократичних засадах зборами уповноважених представників господарств-учасників і радою Міжгосподарського комбікормового заводу, яку вони обирають.

Повсякденне керівництво виробничо-господарською діяльністю здійснюється директором Міжгосподарського комбікормового заводу, який одночасно є головою ради.

Директор заводу обирається зборами уповноважених представників господарств-учасників.

Міжгосподарський комбікормовий завод розробляє з урахуванням особливостей своєї діяльності статут, який затверджують збори уповноважених представників господарств-пайовиків і який підлягає реєстрації у виконавчому комітеті районної Ради народних депутатів. Міжгосподарський комбікормовий завод є юридичною особою з дня реєстрації статуту.

Розділом ІІ статуту визначено, що Миргородський комбікормовий завод створюється за рішенням зборів уповноважених представників колгоспів, радгоспів та інших підприємств і організацій, які дали згоду брати участь в його діяльності. Рішення про вступ колгоспу до складу учасників міжгосподарського підприємства приймається загальними зборами колгоспників, зборами уповноважених.

Рішення про вступ інших кооперативів і громадських організацій і підприємств до складу учасників міжгосподарського комбікормового заводу приймаються відповідно до їхніх статутів /положень/.

Радгосп, інше державне підприємство чи організація вступають до складу учасників міжгосподарського комбікормового заводу за згодою свого вищестоящого органу.

Нові господарства приймаються до складу учасників міжгосподарського комбікормового заводу за представленням / рекомендацією/ директора міжгосподарського підприємства зборами уповноважених представників господарств-учасників.

Господарства-учасники мають право брати участь через своїх представників у вирішенні всіх питань виробничо-господарської діяльності комбікормового заводу/п.3,розділу ІІ статуту/. Питання про вихід окремих господарств із складу учасників міжгосподарського комбікормового заводу вирішують збори уповноважених представників господарств-учасників на основі рішення загальних зборів колгоспників /зборів уповноважених/, рішень прийнятих згідно статутів/положень/, а радгоспів та інших державних підприємств і організацій з дозволу вищестоящого органу.

Про вихід із складу учасників міжгосподарського комбікормового заводу, господарство-учасник попереджає його раду не пізніше як за 6 місяців до виходу.

Розділом ІІІ статуту визначено порядок створення коштів міжгосподарського комбікормового заводу; відрахувань від прибутків, що їх одержують у результаті власної виробничо-господарської діяльності, амортизаційних відрахувань, а також за рахунок інших джерел. Рішенням зборів уповноважених представників господарств учасників визначається розмір та порядок внесення пайових внесків.

Пайові внески вносяться як грошима, так і матеріальними цінностями шляхом передачі господарствами-учасниками на баланс заводу виробничих приміщень, споруд, обладнання, транспортних засобів та іншого майна балансовою вартістю із урахуванням зносу. Пайові внески вносяться колгоспами за рахунок власних коштів, радгоспами за рахунок власних коштів та асигнувань із державного бюджету.

Закріплені за міжгосподарським комбікормовим заводом основні та оборотні кошти утворюють його статутний фонд, розмір якого відображається в балансі підприємства.

Розмір власних оборотних коштів затверджується для міжгосподарського комбікормового заводу рішенням зборів уповноважених господарств - учасників у порядку, встановленому для нормування оборотних коштів державних підприємств відповідних

галузей.

Прибуток, одержаний міжгосподарським комбікормовим заводом після обовязкових відрахувань згідно рішення зборів уповноважених представників господарств-учасників розподіляється на фонд розвитку виробництва, науки, техніки, фонд розвитку і фонд споживання. Решта коштів розподіляється між власниками майна, а в разі потреби можуть бути направлені на розширення заводу.

Розділом V статуту визначено органи управління: збори уповноважених представників господарств-учасників; рада міжгосподарського підприємства; ревізійна комісія; голова ради-директор. Вищим органом управління міжгосподарського комбікормового заводу є збори уповноважених представників господарств-учасників, що обираються у однаковій кількості від кожного господарства, незалежно від його розмірів і його пайової участі строком на 3 роки. Повноваження зборів визначені п. 2, розділу У статуту.

Пунктом 6 розділу V статуту визначено повноваження голови ради - директора міжгосподарського комбікормового заводу. Він здійснює щоденне керівництво діяльністю підприємства, забезпечує виконання рішень зборів уповноважених представників господарстві-учасників, ради підприємств і несе особисту відповідальність за стан справ і виробничу діяльність заводу; без доручення діє від імені підприємства, представляє його у всіх установах і організаціях, розпоряджається у відповідності до діючого законодавства майном і засобами підприємства, складає договори, видає доручення, відкриває в установах агробанку України, будбанку України розрахункові та інші рахунки, видає в межах своєї компетенції накази по заводу, затверджує посадові інструкції головних спеціалістів та інших працівників і т.ін.

Враховуючи вищенаведене Статут Миргородського міжгосподарського комбікормового заводу код за ЄДРПОУ 00687310 (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Хорольська, буд. 44) повинен бути приведений у відповідність до ЦК України та ГК України (які набрали чинності з 1 січня 2004 року) та іншого чинного законодавства України.

Цей наказ був чинним до 22 жовтня 2008 року видачі наказу № 01-07/85а "Про виконання обовязків директора" яким на період тимчасової втрати працездатності (у звязку із захворюванням, тимчасовим перебуванням директора МКЗ П.М. Торяник на лікуванні) виконання обовязків директора з 23 жовтня 2008 року покласти на заступника директора ОСОБА_1, за його згодою. Писаревській Олені Миколаївні з 23 жовтня 2008 р. приступити до виконання своїх безпосередніх функціональних обовязків головного бухгалтера.

Реорганізація і припинення діяльності міжгосподарського комбікормового заводу проводяться за рішенням зборів уповноважених представників господарств-учасників після розгляду цього питання у виконавчому комітеті районної Ради народних депутатів і в органі, який правомірний затверджувати рішення про створення підприємства.

Законом України № 997-У від 27 квітня 2007 року "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у звязку із прийняттям Цивільного Кодексу України" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про власність" від 26.03.1991 р. № 885-ХІІ. В звязку з чим і припинена дія поняття колективна власність. В Цивільному Кодексі України (який набрав чинності з 1 січня 2004 року) статями 324-325, 355-356 визначено поняття права власності Українського народу, право приватної власності, право спільної власності

Відповідно до статей 316-322 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Субєктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин фізичні та юридичні особи; держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші субєкти публічного права. Усі субєкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Згідно статей 355-358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Визначення часток у праві спільної часткової власності врегульовано статтею 357 ЦК України, а саме: частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбані (виготовлені, спорудженя) майна. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обовязковим і для особи, яка придбає згодом частку у праві спільної часткової власності на це майно.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобовязаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обовязкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобовязаннями, повязаними із спільним майном.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 січня 2009 року № 86/5 / зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2009 року за № 54/16070 затверджено зміни до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445 (із змінами). Цей наказ та Зміни, що ним затверджені, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, але не раніше дня офіційного опублікування, крім підпунктів 12.1 - 12.4 пункту 12 Змін, затверджених цим наказом, які набирають чинності одночасно з набранням чинності абзацами восьмим - тридцять третім пункту 16 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" (зміни, передбачені підпунктами 12.1-12.4 пункту 12 Змін, набрали чинності з 3 червня 2009 року). Наказами Міністерства юстиції України від 17 лютого 2010 року № 324/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2010р. за № 175/17470 та № 615/5 від 26 березня 2010 року "Про впорядкування відносин щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" були також внесенні Зміни, передбачені підпунктами 8.2,8.3 пункту 8, підпунктами 11.2,11.3 пункту 11, пунктами 12 та 13, які набрали чинності з 19 травня 2010 року /див. оголошення "Офіційний вісник України", № 6, 8 лютого 2010 року

Відповідно до яких було виключено у пункті 10 слова "третейських судів". Пункту 10 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно викладено в новій редакції " Рішення судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на обєкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності". В вищезазначеному акті, яким скасовано чи змінено попередній, не зазначено про надання йому зворотної сили.

Заявник не надав доказів поважності причин несвоєчасної подачі заяви про реєстрацію рішення постійного діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 02.09.2008 р. у справі № 43/70 до Дочірнього комунального підприємства "Миргородтехінвентаризація" про здійснено запису в державному реєстрі права власності на нерухоме майно в період з 03.09.2008 року по 08.02.2010 року.

Згідно до приписів статей 33-34,36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Підстави звільнення від доказування визначені статтею 35 ГПК України, а саме: обставини, визнанні господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

За наявними у справі доказами суд встановив, що заявник не довів нововиявлені обставини, на які він посилався як підставу подання заяви № 1014-14/164 від 02.09.2010р.про перегляд рішення у справі № 14/164 від 27.08.2010, а тому рішення (ухвала) у справі №1 4/164 від 27.08.2010 року залишається без змін, а заява про перегляд справи по нововиявленим обставинам № 1014-14/164 від 02.09.2010р. без задоволення.

На підставі викладеного, за результатами оцінки і дослідження матеріалів справи, заяви та доданих до неї документів і додаткових доказів поданих представником заявника, його пояснень, всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, статями 22, 69, 86, 112-113, 113 1, 114 ГПК України ,у нарадчій кімнаті, суд, -

У Х В А Л И В:

Залишити рішення у справі (ухвалу) №14/164 від 27.08.2010 року без змін, а заяву № 1014-14/164 від 02.09.2010 р. - без задоволення.

Суддя Іваницький О.Т.