Рішення № 12722615, 07.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07.09.2010р.                                                                                          Справа №14/150

          за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго", вул. Д. Коротченка, 7, м. Суми, 40035

до 1. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36000

2. Міністерства оборони України, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 04130

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36000.

про стягнення 9371,30 гривень

                                         Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

від відповідача: 1. Ваценко І.В., дов. № 2058 від 18.08.10 р.

2. представник не з'явився (повідомлений належним чином)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Ткаченко А.М., дов. № 04-21/55н від 14.12.2007 р.

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення вартості реактивної енергії, пені та штрафних санкцій у вигляді збитків від інфляції та 3% річних на загальну суму 16862,88 гривень, з яких реактивна енергія 7491,58 гривень, пеня 6092,58 гривень, збитки від інфляції 2414,95 гривень та 3% річних в сумі 863,77 гривень, а також заява № 57-06/3045 від 27.08.2010 р. про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог до суми 9371,30 гривень, з яких пеня 6092,58 гривень, збитки від інфляції 2414,95 гривень та 3% річних 863,77 гривень.

          В судовому засіданні 07.09.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 13.09.2010 р.

          Позивач правами, наданими йому ст. 22 ГПК України, не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив. 31.08.2010 р. за вхід. № 09876д канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог до суми 9371,30 гривень, з яких пеня 6092,58 гривень, збитки від інфляції 2414,95 гривень та 3% річних 863,77 гривень, у зв'язку із сплатою першим відповідачем - КЕВ м. Полтави - суми боргу в розмірі 7491,58 гривень. Суд вказану заяву прийняв, розглянув по суті та задовольнив, залучивши до матеріалів справи.

          Перший відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави - 06.09.2010 р. за вхід. № 10107д канцелярії надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про сплату суми боргу в розмірі 7491,58 гривень та проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних заперечує, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" витрати на вказані нарахування не передбачені. Суд вказаний відзив прийняв, розглянув по суті та залучив до матеріалів справи.

          Другий відповідач - Міністерство оборони України, м. Київ - повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги п. 6 ухвали суду від 13.07.2010 р. про порушення провадження у справі не виконав, витребувані судом матеріали та докази по суті предмету спору, а також відзив на позовну заяву не подав.

          Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління державного казначейства України в Полтавській області, м. Полтава - та її повноважний представник в судовому засіданні просить суд розглянути справу за наявними у справі матеріалами та доказами.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників позивача, першого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, суд встановив, що 25 вересня 2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго", м. Суми в особі Сумського МРВЕ (надалі Позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом, м. Полтава (надалі Перший відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 342 (надалі Договір).

          Відповідно до р. 1 вказаного вище Договору Постачальник (Позивач у справі) передає електричну енергію Споживачу (Перший відповідач у справі) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

          Згідно із додатком № 4 до Договору розрахунковим періодом вважається період з 20 числа місяця до того ж числа наступного місяця. Рахунок на оплату електричної енергії має бути сплачений Споживачем (Перший відповідач у справі) протягом 10 днів від дня отримання.

          Факт належного виконання умов Договору Позивачем, зокрема в період із травня 2009 р. по травень 2010 р., підтверджується актами про обсяги переданої Споживачу (Перший відповідач у справі) електричної енергії (копії актів за вказаний період в матеріалах справи).

          Також, відповідно до п. 2.2.4. Договору, Перший відповідач повинен здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника (Позивач у справі) та електроустановками Споживача згідно з додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії". Зазначений рахунок, згідно п. 7 додатку № 4 до Договору, Перший відповідач має оплатити протягом 10 днів з моменту отримання.

          У зв'язку із невиконанням Першим відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань у нього утворилась заборгованість в сумі 7491,58 гривень.

          Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Судом встановлено, що Перший відповідач платіжним дорученням № 1114 від 08.06.2010 р. на суму 4333,10 гривень та платіжним дорученням № 1324 від 30.06.2010 р. на суму 3158,48 гривень сплатив суму виниклої заборгованості в сумі 7491,58 гривень.

          Провадження у справі в частині стягнення з Першого відповідача суми боргу в розмірі 7491,58 гривень підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

          Пунктом 5 додатка № 4 до Договору сторони домовились, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, Постачальник (Позивач у справі) електричної енергії проводить нарахування Першому відповідачу за весь час прострочення: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. Також сума боргу за спожиту електричну енергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

          Позивачем Першому відповідачу нарахована пеня в сумі 6092,58 гривень за весь час прострочення.

          Враховуючи той факт, що Квартирно-експлуатаційни відділ фінансується за рахунок видатків Державного бюджету України, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з першого відповідача - КЕВ м. Полтави - до 1% відсотка від заявленої вимоги по пені, що складає 60,93 гривень.

          Частиною 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

          Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем Першому відповідачу нараховані збитки від інфляції в сумі 2414,95 гривень та 3% річних в сумі 863,77 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи те, що Договір був укладений безпосередньо Першим відповідачем з Позивачем і те, що КЕВ м. Полтави має власний рахунок у ГУДКУ в Полтавській області, суд відмовляє в частині вимог до другого відповідача - Міністерства оборони України, м. Київ.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково: припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 7491,58 гривень у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України; відмовити в частині вимог до другого відповідача - Міністерства оборони України, м. Київ; зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з першого відповідача - КЕВ м. Полтави - до 1% відсотка від заявленої вимоги по пені, що складає 60,93 гривень; стягнути з першого відповідача - КЕВ м. Полтави - суму пені в розмірі 60,93 гривень, суму збитків від інфляції в розмірі 2414,95 гривень, 3% річних в сумі 863,77 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; повернути позивачу - ВАТ "Сумиобленерго", м. Суми - суму надмірно сплаченого державного мита в розмірі 481,89 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В ході розгляду справи судом встановлено, що Позивачем платіжним дорученням № 1018 від 17.08.2009 р. сплачено державне мито в сумі 583,89 гривень, що є більшим від того, яке необхідно було сплатити при подачі позовної заяви (загальна сума позовних вимог складає 16862,88 гривень). П.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 визначено, що із заяв майнового характеру сума позову складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1% від суми позову складає 168,63 гривень). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного вище Декрету КМУ сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплаченого державного мита в розмірі 481,89 гривень.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22 - 23, 27, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

           В И Р І Ш И В :

          1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 7491,58 гривень у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

          3. Відмовити в частині вимог до другого відповідача - Міністерства оборони України, м. Київ.

          4. Зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з першого відповідача - КЕВ м. Полтави - до 1% відсотка від заявленої вимоги по пені, що складає 60,93 гривень.

          5. Стягнути з першого відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, вул. Сінна 36, м. Полтава, 36039 (р/р 35217006002942 в УДК Полтавської області, МФО 831019, код 08377170) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго", вул. Д. Коротченка, 7, м. Суми, 40035 (р/р 26001060500505 в СФ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 337546, код 23293513) суму пені в розмірі 60,93 гривень, суму збитків від інфляції в розмірі 2414,95 гривень, 3% річних в сумі 863,77 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          6. Повернути Відкритому акціонерному товариству "Сумиобленерго", вул. Д. Коротченка, 7, м. Суми, 40035 (р/р 26001060500505 в СФ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 337546, код 23293513) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого державного мита в розмірі 481,89 гривень.

          Видати довідку.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 13.09.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.