Рішення № 12722467, 01.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.10                                                                                           Справа№ 12/128(10)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», м. Городок

про стягнення 66 011, 11 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Мільчук І.Л.

Представники:

від позивача: Волинський А.В. - представник

від відповідача: не з»явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз‘яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»про стягнення 66 011, 11 грн.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області, у зв”язку з хворобою судді Запотічняк О.Д., справу № 12/128 (10) передано для подальшого розгляду судді Манюку П.Т.

В судовому засіданні 15.11.2010 р. оголошено перерву до 22.11.2010 р.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області, у зв”язку з відпусткою судді Манюка П.Т., справу № 12/128 (10) передано для подальшого розгляду судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.11.2010 р., розгляд справи відкладено на 01.12.2010 р. в зв»язку з неявкою позивача в судове засідання.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області, у зв”язку з поверненням з відпустки судді Манюка П.Т., справу № 12/128 (10) призначену суддею Фартушком Т.Б. на 01.12.2010 р. повернуто для подальшого розгляду судді Манюку П.Т.

Представник позивача в судове засідання з»явився, подав довідку від 30.11.2010 р. про часткові проплати відповідачем заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2010 р. не з”явився, в попередніх судових засіданнях подав відзив на позовну заяву та докази часткового погашення боргу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»(відповідач, лізингоодержувач) укладено договір оренди (фінансового лізингу) № L3116-12/08 (далі –договір), відповідно до п.1.1 якого, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору, надалі – предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач (лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу (лізингоодержувачу), що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу, який підписаний представниками сторін.

Відповідач в порушення умов договору, зокрема, п.п.5.1-5.5., п.8.1.4. загальних умов фінансового лізингу –додатку № 4 до договору, належним чином не виконав свої зобов‘язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На момент звернення з позовом до суду, загальна сума заборгованості відповідача, на думку позивача, становить 66 011, 11 грн.

У представленому відзиві відповідач позовні вимоги визнав частково, покликаючись на те, що заборгованість по лізингових платежах згідно укладених між сторонами договорів за травень 2010 р. в розмірі 735516,87 грн. оплачена повністю, а за червень 2010 року –частково у розмірі 360 00,00 грн. Оскільки на оплату лізингових платежів позивачем виставлявся загальний рахунок по всіх договорах лізингу, Відповідачем оплата теж проводилася загально за місяць без зазначення номерів рахунків та номерів договорів.

          Зокрема, лізингові платежі за травень 2010 року позивачем повністю сплачено у вересні-жовтні 2010 року. Лізингові платежі за червень 2010 року проплачені у жовтні 2010 р. Всього за цей період було сплачено 1096516,87 грн., копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” в редакції від 11.12.2003 р. (далі – Закон), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Частиною 3 ст.806 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Вимоги (обов’язкові істотні умови) договору лізингу визначені ст.6 Закону, відповідно до якої, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі; істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Судом встановлено, що 04.12.2008 р. між сторонами укладено договір оренди (фінансового лізингу) № L3116-12/08.

Крім основного договору, сторонами укладено додаток № 1 від 04.12.2008р. до договору (графік платежів), додаток № 2 від 04.12.2008р. (специфікація), додаток № 4 від 04.12.2008р. (загальні умови фінансового лізингу). Загальними умовами фінансового лізингу та договором визначено, в тому числі, строки та порядок сплати лізингових платежів.

05.01.2009р. між сторонами підписано акт приймання-передачі предмета, за яким предмет лізингу –напівпричіп-контейнеровоз BODEX KIS ЗKD, 2009 р.; цистерна з нержавіючої сталі ізольована для харчових продуктів (в корпусі для перевезення на контейнеровоз), 2009 р. передано у користування відповідача.

02.11.2009р. між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору, якою внесено зміни до п.3.1 договору щодо вартості предмета лізингу, та змінено п.6.1.1. додатку № 4 (загальні умови фінансового лізингу) до договору. Крім того, узгоджено додаток № 1 до договору (графік платежів).

30.12.2009 р. між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору, якою внесено зміни до п.4.11 договору, а саме: розрахунки між сторонами щодо оплати лізингоодержувачем простроченої заборгованості можуть здійснюватися із застосуванням векселя. При цьому, лізингоодержувач відшкодовує Лізингодавцю всі витрати, пов»язані з пред»явленням векселя до платежу, вчиненням протесту векселя, вчиненням виконавчого напису, а також інші витрати, пов»язані з стягненням заборгованості за векселем; доповнено п.4.12 договору, а саме лізингоодержувач зобов»язаний до 15.01.2010 р. відкрити рахунок у АТ «Райффайзен Банк Аваль»(положення даного пункту застосовуються у випадку, якщо у Лізингоодержувача ще не відкрито поточний рахунок у АТ «Райффайзен Банк Аваль»); внесено до п.6.2. додатку № 4 «Загальні умови фінансового лізингу»до договору, а саме лізингодавець має право в односторонньому порядку збільшити на 5 % суму лізингових платежів, у випадку невиконання Лізингоодержувачем умов, передбачених п.п.8.1.10 Загальних умов та п.4.12. Договору»; доповнено додаток № 4 «Загальні умови фінансового лізингу до Договору п.6.3., а саме п.6.3 змінений за правилами п.6.1 та п.6.2. цих загальних умов розмір лізингових платежів у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Згідно п.4.1 договору, лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.

Відповідач свої зобов”язання перед позивачем згідно умов договору належним чином не виконав, внаслідок чого, на думку позивача, утворилась заборгованість в розмірі 66011, 11 грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи рахунками-фактурами від 05.05.2010 р. № L3116-12/08/4 на суму 14 312,71 грн., від 01.06.2010 р. № L3116-12/08/5-002 на суму 14 228,26 грн., від 01.07.2010 р. № L3116-12/08/6-004 на суму 14 137,78 грн., від 02.08.2010 р. № L3116-12/08/7-005 на суму 12 435,80 грн., від 01.09.2010 р. № L3116-12/08/8-007 на суму 12352, 47 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Заперечуючи позовні вимоги, відповідач повідомив про часткове погашення заборгованості перед позивачем згідно укладених між сторонами договорів фінансового лізингу на суму 1096516,87 грн.

          Зважаючи на те, що відповідачем проведено часткове погашення заборгованості без зазначення конкретних договорів фінансового лізингу, позивачем проведено зарахування отриманих від відповідача коштів відповідно до п.5.8. додатку № 4 до договору фінансового лізингу –загальних умов фінансового лізингу.

Представником позивача в судовому засіданні 01.12.2010 року до матеріалів справи долучено довідку від 30.11.2010 р. з якої вбачається, що відповідачем згідно виставлених позивачем рахунків-фактури № L3116-12/08/4, частину заборгованості в розмірі 12856,80 грн. сплачено 03.09.2010 р., тобто до звернення позивача з позовом до суду, тому в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 12856,80 грн. слід відмовити та згідно виставлених позивачем рахунків-фактури № L3116-12/08/5-002, частину заборгованості в розмірі 14228,26 грн. сплачено 08.10.2010 р., після призначення справи до розгляду, тому провадження в частині стягнення суми в розмірі 14228,26 грн. слід припинити.

          Таким чином до стягнення підлягає сума заборгованості в розмірі 38926, 05 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.173, ст.193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України “Про фінансовий лізинг”, суд -

           ВИРІШИВ:

1.Провадження в частині стягнення суми в розмірі 14228,26 грн. припинити.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»( 81500, Львівська область, м.Городок, вул.Івасюка, 2Г, код ЄДРПОУ 32115067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м.Київ, пр.-т. Московський, 9, корп.5, код ЄДРПОУ 34480657) суму в розмірі 39647,62 грн. з них:

- 38926, 05 грн. –заборгованість по лізингових платежах;

- 531, 54 грн. - державного мита;

- 190,03 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя