Рішення № 12722009, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р.                     Справа № 37/205пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна”, м. Київ, ідентифікаційний код 31032954

про: визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання №1513 від 11.06.2007р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – Ковальов О.О. (за довіреністю б/н від 09.11.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 22.11.2010р. на 06.12.2010р.

У судовому засіданні 06.12.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна”, м. Київ (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання №1513 від 11.06.2007р., укладеного між ними.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання спірного договору з порушенням вимог щодо його нотаріальної форми, на дотриманні якої наполягав Позивач.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав лише договір оперативної оренди обладнання №1513 від 11.06.2007р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 209, 215, 220 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав письмовий відзив на позов від 10.11.2010р. (а.с.а.с. 13, 14), яким проти позову заперечив, посилаючись на: відсутність документального підтвердження щодо погодження сторін здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору під час його укладання або в подальшому; сторони вчиняли дії на виконання умов договору, підтверджуючим його дійсність, і від Позивача жодного разу не надходило вимог про нотаріальне посвідчення договору; господарським судом межах справи №44/323пн рішення від 20.09.2010р. вже було відмовлено у позові про визнання цього договору недійсним; рішенням Господарського суду Донецької області від 25.10.2010р. по справі № 33/217 задоволені вимоги про стягнення боргу за спірним договором.

На обґрунтування своєї позиції Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.15-21, 31-85).

Представник Позивача у судове засідання 06.12.2010р. не з’явився, надавши через канцелярію суду клопотання №03/12-05 від 03.12.2010р. (а.с.27) про витребування у приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Дедіщевої А.В. вірогідно існуючого попереднього договору із Відповідачем з умовою про укладання основного – оспорюваного договору – в нотаріальній формі та про відкладання розгляду справи у зв’язку із цим.

Відповідач у судовому засіданні 06.12.2010р. підтримав аргументи наданого відзиву та заперечив проти задоволення клопотання про витребування попереднього договору, з огляду на його не укладання.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка належним чином повідомленого Позивача без доведення доказів існування поважності причин такої неявки, та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки судом було надано достатньої часу для представлення будь-яких додаткових доказів (у разі їх наявності) на обґрунтування своєї позиції по суті спору і встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2007р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) був укладений договір оперативної оренди обладнання №1513 (а.с.а.с.3-8), згідно п.п. 1.1, 3.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування) для використання, зі строком дії з моменту підписання і до 31.12.2007р.

Пунктами розділу 2 договору сторони встановили домовленість щодо порядку і місця передачі та повернення об’єкту оренди, збереження права власності за Орендодавцем впродовж дії договору тощо. В свою чергу, саме процедура здачі-приймання об’єкту оренди врегульована сторонами розділом 6 договору, а саме:

- оформлення передання (повернення) обладнання шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі (п. 6.1.);

- здійснення передання (повернення) обладнання в спеціальній визначений тарі (п.6.2.);

- визнання датою передання (повернення) дату акту приймання-передачі, підписаного сторонами (п.6.3.);

- визначено коло повноважень та їх підстава у представника сторони, що бере участь процедурі приймання-передачі (п.6.4.);

- визначені випадки, при яких майно вважається таким, що не повернуто Орендарем з оренди.

Розділом 3 договору унормовані положення щодо його дію, у тому числі –визначені підстави для його дострокового розірвання на вимогу кожної із сторін, а розділ 4 містить умови щодо орендної плати та порядку розрахунків, а також –вартість компенсації всіх елементів орендованого майна (п. 4.2.3., 4.2.5.) у разі його неповернення, втрати та/або пошкодження, яку Орендар має сплатити в означених випадках з нарахуванням ПДВ згідно умов п. 7.3. договору.

За змістом п. 5.2. спірного договору серед обов’язків Орендаря передбачені і наступні: повернути (здати на склад Орендодавця) обладнання протягом 10 календарних днів після припинення договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) Орендодавця (у випадках, передбачених цим договором) належним чином упакованим у справному стані з урахуванням нормального зносу (п. 5.2.9.); компенсувати (згідно п. 7.3.) Орендодавцю повну оціночну вартість неповернутого (у тому числі пошкодженого (при неможливості відновлення), некомплектного або знищеного) обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку на оплату відповідно до п. 7.3. цього договору (п. 5.2.10.).

Розділ 9 спірного договору містить наступні застереження:

- всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі у вигляді додатків або додаткових угод, які підписуються повноважними представниками сторін і є його невід’ємною частиною (п. 9.3.);

- цей договір висловлює всі умов і розумінні сторін його предмету, при цьому всі попередні переговори у будь-якій формі по суті договору не мають юридичної сили з дня його підписання сторонами (п. 9.6.)

Вказаний договір не був посвідчений нотаріально та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів.

Майновий обіг між сторонами з надання обладнання в оренду та його повернення підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними актами приймання-передачі та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.а.с.49-85).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. у справі №44/323пн (а.с.а.с.15-18) було відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” про визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання №1513 від 11.06.2007р., оспорюваного з мотивів відсутності домовленості відносно істотних умов щодо строку, на який було укладено договір та умови повернення або викупу орендованого майна, нездійснення прошивання і скріплення печаткою договору або підпису кожної його сторінки.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.10.2010р. у справі №33/217 (а.с.а.с.19,20) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „пері Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 99572,26грн. за договором оперативної оренди обладнання №1513 від 11.06.2007р.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання спірного договору оперативної оренди обладнання недійсним, наполягаючи на тому, що на стадії його укладання з Відповідачем виявив бажання про нотаріальне посвідчення.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №б/н від 10.11.2010р. (а.с. 13-14).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору оперативної оренди обладнання, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки за вимогою Позивача спірний договір повинен був посвідчуватися у нотаріальній формі.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є доказово та юридично неспроможні, з огляду на таке:

По-перше, діюче на момент укладання спірного договору законодавство не передбачало обов’язковості нотаріального посвідчення такого договору, що унеможливлює його віднесення до категорії договорів, нотаріальне посвідчення яких імперативно встановлено законом у розумінні ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України. Ця необов’язковість не перешкоджає сторонам за власним бажанням здійснити нотаріальне посвідчення такого договору згідно ч. 4 ст. 639 Цивільного кодексу України, проте відсутність необов’язкового за законом посвідчення, за висновком суду, зумовлює неможливість його нікчемності в контексті згадуваної Позивачем ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом України в абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9.

По-друге, Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів узгодження з Відповідачем позиції відносно необхідності укладання договору оренди в нотаріальній формі.

По-третє, сукупний аналіз положень ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” та п.п. 12, 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, дає підстави для висновку про можливість вчинення нотаріальної дії з посвідчення договору виключно за наявністю вільного волевиявлення сторін цієї угоди на таке посвідчення, що, відповідно, передбачає необхідність наявності відповідної домовленості сторін стосовно такого посвідчення. Між тим, Позивачем не надано доказів існування означеної домовленості із Відповідачем відносно спірного договору.

У світлі вказаних норм законодавства та висновків суду посилання Позивача на положення ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України, згідно якого на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений, судом до уваги не приймаються як такі, що не стосуються розглядуваного спору. Дійсно, положення зазначеної частини ст. 209 Цивільного кодексу України у системному взаємозв’язку із іншими частинами цієї статті та ст. 49, ч. 1 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” вказує на те, що згадана Позивачем вимога про нотаріальне посвідчення правочин стосується саме нотаріуса у тому розумінні, що він не може відмовити сторонам у нотаріальному посвідчені угоди з підстав відсутності у законодавстві положення щодо обов’язковості нотаріального посвідчення такої угоди.

Відмова суду у задоволені заявленого Позивачем клопотання №03/12-05 від 03.12.2010р. (а.с.27) про витребування у приватного нотаріуса попереднього договору зумовлена наступним:

-по-перше, ані із змісту спірного договору, ані із інших матеріалів справи не вбачається, що його було укладено на виконання попереднього договору, існування якого Відповідач категорично заперечує;

- по-друге, всупереч ст. 38 Господарського процесуального кодексу України заявником не обґрунтовано неможливості самостійного надання документів, адже за змістом ч. 5 ст. 8, ч. 1 ст. 53 Закону України „Про нотаріат” сторона нотаріально посвідченого договору може за письмовою заявою отримати дублікат такого договору – доказів такого письмового звернення та відмови у задоволенні його вимог Позивачем не надано;

- по третє, за змістом п. 37 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріально посвідчуваний правочин складається у кількості примірників не менше двох, а на вимоги кожного учасника правочину має бути наданий відповідний примірник, що вказує на відсутність перешкод у наданні Позивачем як стороною відповідного попереднього договору, в існуванні якого він сам не впевнений, такого договору у разі його дійсної наявності.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через юридичну та доказову недоведеність, у зв’язку із чим відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 31032954) про визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання №1513 від 11.06.2007р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2010р.

Суддя