Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №461/1185/25
Провадження №2/461/1049/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Панасюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
в с т а н о в и в:
АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту №М30.00602.009955907 від 09.02.2023 в розмірі 97741,01 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 09.02.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.00602.009955907, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 40900 грн., зі сплатою 79,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 14.01.2025 утворилась заборгованість в розмірі 97741,01 грн. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 05.11.2024 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до неї будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.02.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.03.2025 представник відповідача Жук Ю. через Електронний суд подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги банку визнав частково, а саме представник погоджується із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту №М30.00602.009955907 від 09.02.2023 в розмірі 80 816,22 грн. В задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити, покликаючись на те, що 12 жовтня 2024 року, відповідач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , відтак набула статусу дружини військовослужбовця, і, відповідно, набула право на звільнення від сплати процентів за кредитом.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 13.03.2025 розгляд справи відкладено та надано позивачу час на підготовку та подачу відповіді на відзив.
04.04.2025 представник позивача ОСОБА_3 подала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити. Окрім того, представник зазначила, що станом на дату укладення кредитного договору ОСОБА_1 не мала статусу дружини військовослужбовця, шлюб з військовослужбовцем був укладений 12.10.2024, відтак тільки з цієї дати у відповідача виникнуло право на пільгу, а саме на не нарахування процентів за кредитним договором. Також, представник повідомила, що нарахування процентів за кредитним договором було припинено 05.11.2024 у зв`язку із надсиланням відповідачу вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2025 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на підготовку та подачу заперечень на відповідь на відзив.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштову та електронну адреси.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК Українифіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті5 ЦПКУкраїни).
Судом встановлено, що 09.02.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.00602.009955907, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 40900 грн., зі сплатою 79,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів /а.с.17-21/.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.
За змістомстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючипроценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавцята кредитного посередника (за наявності),для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема,платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця(у тому числі за ведення рахунків),які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).
Статтями2,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.
Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордеру /а.с.24/. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.
У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором кредиту №М30.00602.009955907, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 14.01.2025 становить 97741,01 грн. та складається із наступного: прострочений борг 40900 грн. та прострочені проценти 56841,01 грн./а.с.26/.
05.11.2024 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень /а.с.27-28/. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до неї будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала.
Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування це процесуальний обов`язок суду.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема,змагальність сторін(пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). Участинахпершій,третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18)викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 дійсно прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Окрім того, судом встановлено, що 12 жовтня 2024 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом №192 /а.с.54-55/.
Відповідно до довідки №78/22 від 17.04.2024, довідки №2084/8469 від 29.08.2024, солдат ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією /а.с.61-62/.
Згідно з п.15 ст. 14Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого «військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Слід зазначити, що зміни пропоширення вказаних пільг на дружин (чоловіків) осіб, визначених у п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»набрали чинності 18.05.2024.
Як зазначалося вище, шлюб між відповідачем та ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, укладено 12 жовтня 2024 року, відтак саме з цієї дати у ОСОБА_1 виникнуло право на пільгу, а саме на не нарахування банком процентів за кредитним договором.
Окрім того, судом встановлено, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору №М30.00602.009955907 банком надіслано відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 05.11.2024, відтак з вказаної дати було припинено нарахування процентів, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором M30.00602.009955907 від 09.02.2023, виконаним станом на 14.01.2025 /а.с.78/.
Як вбачається з детального розрахунку заборгованості за кредитним договором M30.00602.009955907 від 09.02.2023, ОСОБА_1 за період з 12.10.2024 по 05.11.2024 було нараховано проценти в розмірі 2145,29 грн., які не підлягають стягненню з відповідача, оскільки відповідно до п.15ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», останній не можуть нараховуватися проценти за кредитним договором. Відтак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог банку і частині стягнення процентів за зазначений період.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ідея банк» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 58359,51 грн. (97741,01 грн. (загальна заборгованість) 2145,29 грн. (проценти, нараховані за період з 12.10.2024 по 05.11.2024) = 95595,72 грн.).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2961,54 грн. (з розрахунку 95595,72 грн./97741,01 грн. х 3028 грн. = 2961,54 грн.).
Керуючись ст.ст.4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81,128, 141,223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №М30.00602.009955907 від 09.02.2023 в розмірі 95595 (дев`яносто п`ять п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2961 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) грн. 54 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Зубачик Н.Б.
Судове рішення № 127219963, Галицький районний суд м. Львова було прийнято 28.04.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 461/1185/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: