Постанова № 12721098, 01.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.12.10

о 11 год. 52 хв.

каб. № 3Справа №2а-3128/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Авчиян К.Е.

за участю представників:

позивача Стайкової Ірини Іванівни, довіреність б/н від 21.10.2010;

відповідача Бойко Ірини Валеріївни, довіреність № 356/10-004 від 11.06.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства “Укрсевтрейд”

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя

про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне підприємство “Укрсевтрейд” (далі ПП “Укрсевтрейд”) звернулось із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя) про визнання незаконними дій щодо невизнання наданих податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року як податкових декларацій та зобов`язання відповідача визнати надані податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства, що виразилося у необґрунтованому присвоєнні наданим податковим деклараціям статусу «не визнано, як податкова декларація».

В ході судового розгляду представник позивача на позовних вимогах наполягав.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих. № 7697/9/10-0 від 23.11.2010, вважає, що на момент прийняття та дослідження декларацій з податку на додану вартість ПП «Укрсевтрейд», у ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя були усі підстави вважати, що надані декларації не відповідають вимогам пункту 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України (а.с.40).

Ухвалою від 08.11.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 08.11.2010, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва з 23.11.2010 по 01.12.2010.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін розяснені процесуальні права і обовязки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -

встановив

ПП “Укрсевтрейд” до ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя надані податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, що не спростовано представником відповідача в ході судового розгляду.

Листом за вих.№ 6905/10/28-206 від 21.09.2010 ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя повідомили позивача, що деклараціям з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року присвоєно статус «Не визнано, як податкова декларація»(а.с.18).

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181) передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п.1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);

П.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України № 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З наведених норм Закону № 2181 випливає, що невизнання декларації контролюючим органом як податкової декларації є рішенням такого контролюючого органу - актом індивідуальної дії, що породжує права та обов'язки платника податків, а платник податків має право на оскарження такого рішення.

Положеннями пп. 4.1.4 Закону № 2181 визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1992 за № 250/2054 (далі - Порядок № 166).

Пунктом 1.1 Порядку № 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (пунктом 1.2 Порядку № 166).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Пунктом 3.4 Порядку № 166 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Надані представником відповідача копії декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року відповідають вимогам Порядку № 166.

Відповідно до частини третьої 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач при присвоєні наданим позивачем деклараціям статусу «Не визнано, як податкова декларація»діяв з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя не надано належних та допустимих доказів правомірності своїх дій при розгляді наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач просив суд визнати незаконними дії ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя щодо невизнання наданих декларацій з податку на додану вартість як податкових декларацій.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тобто, належним способом захисту права позивача на судовий захист є саме визнання протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя щодо невизнання наданих ПП “Укрсевтрейд” декларацій з податку на додану вартість як податкових декларацій.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, відповідно до положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та, поряд з іншим, зобовязати відповідача зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року ПП “Укрсевтрейд” датою їх фактичного надходження до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06 грудня 2010 року о 15-00.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя щодо невизнання наданих податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства “Укрсевтрейд” за липень та серпень 2010 року як податкових декларацій.

3.Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Севастополя визнати надані Приватним підприємством “Укрсевтрейд” (99040, м.Севастополь, вул.Лоцманська, 9 кв.18, код ЄДРПОУ 36127249) податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року та зареєструвати їх датою фактичного надходження до Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя.

4.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Приватного підприємства “Укрсевтрейд” (99040, м.Севастополь, вул.Лоцманська, 9 кв.18, код ЄДРПОУ 36127249) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >О.О. Єфременко