Постанова № 12721096, 30.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.11.10

о 16 год. 42 хв.

каб. № 3Справа №2а-3095/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Авчиян К.Е.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність ВМЕ № 066283 від 29.04.2010;

відповідача Зімовнової Олени Володимирівни, довіреність № 7635/24/2-10 від 01.11.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Севастопольської міської державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та спонукання вчинити певні дії,

суть спору:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви по відключенню АДРЕСА_1 в місті Севастополі від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, зобов`язання розглянути по суті зазначену заяву та надати обґрунтовану відповідь.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова в розгляді заяви з питання відключення від центрального опалення та гарячого водопостачання порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою від 25.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 25.10.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

В ході судового розгляду представник позивача на позовних вимогах наполягав.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих. №22/4383 від 03.11.2010, вважає, що рішення Постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання Севастопольської міської державної адміністрації про відмову в розгляді заяви ОСОБА_3 прийнято з дотриманням норм діючого законодавства.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.11.2010 по 25.11.2010, з 25.11.2010 по 30.11.2010.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін розяснені процесуальні права і обовязки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -

встановив

ОСОБА_3 на праві власності належить АДРЕСА_1.

05.08.2010 позивач звернулася до Міжвідомчої комісії по розгляду питань відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про отримання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення.

Листом за вих.№ 2498 від 14.09.2010 Постійно діюча комісія по розгляду питань відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання Севастопольської міської державної адміністрації відмовила у розгляді зазначеної заяви позивача з посиланням на підпункт 2.2.3 пункту 2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж центрального опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, що затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за № 1478/11758 із змінами та доповненнями (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії органу місцевого самоврядування або місцевої виконавчої влади з розгляду питань, повязаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк (підпункт 2.2.3 пункту 2 Порядку).

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно статті 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів.

Частиною першою статті 7 Закону встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 8 Закону передбачений вичерпний перелік звернень громадян, які не підлягають розгляду та вирішенню. Але, вказаною нормою Закону не передбачено право органів, у тому числі місцевих органів державної виконавчої влади не розглядати заяви громадян у випадках, передбачених підпунктом 2.2.3 пункту 2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Відповідно до статті 18 Закону громадянин, який звернувся із заявою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, обєднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Отже, Законом передбачено забезпечення розгляду заяв громадян з приводу реалізації їх прав та законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які обґрунтовують правомірність відмови у розгляді заяви позивача покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності відмови у розгляді звернення позивача від 05.08.2010.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобовязання відповідача розглянути її заяву про відключення АДРЕСА_1 в м.Севастополі від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води та надати обґрунтовану відповідь, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та в цієї частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що бездіяльність посадової особи - певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

За таких обставин, частина позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено факту допущення такої бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06 грудня 2010 року о 17-45.

На підставі викладеного, статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Севастопольську міську державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_3 від 05.08.2010 про відключення АДРЕСА_1 в м.Севастополі від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води та надати обґрунтовану відповідь.

3.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >О.О. Єфременко