Постанова № 12720883, 30.11.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

копія

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р. № 2а-5630/10/2570

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго"

додержавної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі

проскасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін: від позивача від відповідачаСкорик М.О., довіреність № 02/672 від 08.02.2010 року, Пономар Ю.В., довіреність № 02/671 від 08.02.2010 року, Куценко В.В., довіреність № 02/522 від 29.01.2010 року Зуй Т.М., довіреність № 534/10/23 від 29.11.2010 року

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2010 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» до державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000362340/0 від 07.10.2010 року та № 0000362340/1 від 03.11.2010 року, яким Н.-Сіверському РЕМ ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» визначено суму податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 34120,89 грн., в тому числі 22747,26 грн. основного платежу та 11373,63 грн. штрафних санкцій. Позивач мотивує позовні вимоги тим, що матеріали інвентаризації та матеріали обстежень фактичного землекористування, відповідно до яких відповідачем було здійснено донарахування земельного податку, не можуть бути підставою для нарахування плати за землю, оскільки матеріали інвентаризації та матеріали обстежень фактичного землекористування були розроблені не уповноваженими особами, крім того відповідачем належним чином не встановлена площа земельних ділянок, які знаходяться під опорами ЛЕП 0,4 кВ.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала повністю та пояснила, що податкові повідомлення-рішення винесені законно, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.12.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно витягу з ЄДР відкрите акціонерне товариство енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 22.05.1995 року.

Державною податковою інспекцією у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області на підставі направлення від 16.08.2010 року № 119, від 07.09.2010 року № 135 та відповідно до положень ст.11-1 Закону України «про державну податкову службу в Україні» проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 року; валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт № 596/23/17/14254678 від 27.09.2010 року.

В ході перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог ст.1,2,5,14,15 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено земельний податок за II півріччя 2009 року на суму 16330,70 грн. та за I півріччя 2010 року на суму 6416,56 грн.

На підставі акта перевірки № 596/23/17/14254678 від 27.09.2010 року, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 року № 0000362340/0 про сплату 34120,89 грн. податку на землю, у тому числі 22747,26 грн. основного платежу та 11373,63 грн. штрафних санкцій.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішенням податкового органу за № 1370/10/23-015 від 02.11.2010 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін та прийняте нове податкове повідомлення рішення від 03.11.2010 року за № 0000362340/1, яким відкритому акціонерному товариству енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» визначено суму податкового зобовязання з податку на землю в розмірі 34120,89 грн., в тому числі 22747,26 грн. за основним платежем та 11373,63 грн. за фінансовими санкціями.

Як вбачається з акту перевірки № 596/23/17/14254678 від 27.09.2010 року, перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період що перевірявся встановлено їх заниження за II півріччя 2009 року на суму 16330,70 грн. та за I півріччя 2010 року на суму 6416,56 грн.

Згідно ст.19 Конституції України - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В преамбулі Закону України від04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» вказано, що цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Як вбачається зі ст.2 Закону - завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому п.1-3, 7 ст.10 цього Закону встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: 1)здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); 2)забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; 3)контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; 7)аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства.

Відповідно в силу п.3 ч.1 ст.9 Закону України від25.06.1991 №1251 «Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями) платник податків зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законодавством терміни. А згідно ст.11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування.

Новгород-Сіверське РЕМ ВАТ«Чернігівобленерго» зареєстровано як структурний відокремлений підрозділ відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго».

В акті перевірки встановлено, що комісіями місцевого самоврядування у 2000,2003 роках були проведені інвентаризації земельних ділянок в межах населених пунктів сільрад під опорами ЛЕМнапругою0,4кВ. Всі матеріали інвентаризації затверджені на сесіях сільрад.

При цьому зазначено, що Новгород-Сіверський РЕМ фактично використовував у 2-ому півріччі 2009-1-ому півріччі 2010 року ділянки під обєктами електроенергетики без правовстановлюючих документів під опорамиЛЕМнапругою0,4кВ.

Разом з тим встановлено, що платником самостійно визначено і сплачено суму орендної плати на земельні ділянки комунальної власності згідно договорів оренди, однак не було включено у розрахунки плати за землю ділянки площею 8,9028га та не обраховано земельний податок на зазначені земельні ділянки за II півріччя 2009 року в сумі 16330,70 грн. та за I півріччя 2010 року в сумі 6416,56 грн. Таким чином ДПІ прийшла до висновку, що в порушення ст. 2,5,14,15,27 Закону України «Про плату за землю» Новгород-Сіверським РЕМ було занижено земельний податок.

Таким чином необхідно врахувати, що відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про плату за землю», субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про плату за землю», власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст.125 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 Земельного кодексу України).

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями позивача щодо визнання помилковими висновків ДПІ про користування земельними ділянками під опорами0,4КВ, виходячи з факту належності зазначених обєктів позивачу. Оскільки, як вбачається з рішень судів різних інстанцій вже дана правова оцінка акту прийому-передачі повітряних ліній електромереж з балансу колишніх власників на баланс РЕМ та доведено, що позивач фактично використовував опори ЛЕМ, які були передані йому на баланс відповідно до акту прийому-передачі. Таким чином, відповідно до ч.3 ст.30 Земельного кодексу України право користування зазначеними земельними ділянками перейшло до позивача в момент передачі йому споруд, зокрема ліній електропередач.

Відповідно факт переходу права власності на опори ЛЕМ0,4-10кВ вже був встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили, та знаходяться в матеріалах даної справи.

Крім того, не можна погодитись з доводами позивача щодо того, що знаходження спірних обєктів (опориЛЕМнапругою0,4кВ) на балансі позивача не може бути підтвердженням права власності на ці обєкти, а є лише формою бухгалтерського обліку.

Відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку у статті балансу «Основні засоби» наводиться вартість власних та орендованих основних засобів, а саме матеріальних активів, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг. Проте, проведеними документальними перевірками та позивачем не підтверджено факт отримання опориЛЕМнапругою0,4кВ, опорЛЕМнапругою0,4-10кВ, як обєктів основних засобів, в оренду від іншого власника, у звязку з чим опориЛЕМ напругою0,4кВ, вважаються обєктами основних власних засобів ВАТ«Чернігівобленерго».

Так, судом враховано Положення про порядок прийомки (передачі) на баланс підприємств Міненерго ліній електропередач та трансформаторних підстанцій затвердженого 22.09.1993 заступником Міністра енергетики та електрифікації України, на які посилались суди при вирішенні спору про визначення податкового зобов'язання з податку на землю під опорамиЛЕМнапругою0,4кВ за 2005-2006роки, і тому не прийнято обґрунтування позову в тій частині, що опори ЛЕМ не можуть перебувати у власності позивача, оскільки відносяться до обєктів загального користування, за врахування п.1.2 даного Положення, яким визначено, що всі обєкти електричних мереж поділяються на обєкти загального та технологічного користування тільки з точки зору прийомки (передачі) їх на баланс і не можуть бути доказом підтвердження або спростування правових відносин на ці обєкти.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України для отримання земельної ділянки у користування, підприємство повинно було звернутися до відповідної ради з клопотанням.

Проте, позивач з таким клопотанням не звертався, а натомість фактично використовував опори для постачання електроенергії користувачам (дані факти встановлені рішеннями інших судів).

Крім того, необхідно прийняти до уваги факт здійснення інвентаризації земель у вигляді фактичного землекористування, встановлення кількості та класифікації опор ЛЕМ напругою 0.4-10кВ згідно ДБН В. 2,5-16-99 та визначення площі земельних ділянок під опорами відповідно до акту інвентаризації згідно рішень виконавчих комітетів сільських рад Новгород-Сіверських району.

При цьому враховуючи норми ст.15 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України про те, що земельний податок сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками, і що таке право юридичні особи набувають тільки після одержання відповідного документу (державного акту або договору оренди), суд прийшов до висновку, що позивач, фактично користуючись земельними ділянками під опориЛЕМ напругою0,4кВ для отримання земельної ділянки у користування, не звертався до відповідної ради з клопотанням.

Тобто відсутність оформлених документів, котрі підтверджують право власності або право користування земельними ділянками не може бути підставою для несплати земельного податку або звільнення від сплати.

Щодо виникнення зобовязання сплати штрафних санкцій, суд враховує, що відповідно до пп.17.1.3 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З вищевикладеного вбачається, що ДПІ правомірно нараховано штрафні санкції на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про правомірність прийнятих спірних рішень та відсутність підстав для визнання їх нечинними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» до державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000362340/0 від 07.10.2010 року та № 0000362340/1 від 03.11.2010 року задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

<Текст >

Суддя підписЮ.О.Скалозуб