Постанова № 12720625, 29.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29.11.2010 р. справа № 2а- 9142/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Міхно А.О.,

представників

позивача - Макаренко О.М.,

відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастини"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, ТОВ «Харків-Автозапчастина»подав позов, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 09.07.2010р. №0002012330/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в загальному розмірі 337.020,00грн. (основний платіж 224.680,00грн.; штраф 112.340,00грн.), а також податкове повідомлення-рішення №0002022330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 217331.670,5грн. (основний платіж 217.103,00грн.; штраф 114.567,5грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Висновки Акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства №1984/23-304/31439826 від 23.06.2010р. за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р., з посиланням на який були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є помилковими. За твердженням позивача тих порушень, які відображені в названому акті, ТОВ «Харків-Автозапчастина»не вчиняло, суму податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПП «Спецпочаток», ПП «Алекс Трейд С», ТОВ «Техсин» обрахувало правильно, а тому підстави для покладення на нього обовязку здійснити додаткові платежі з зазначених податків відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За викладені в акті №1984/23-304/31439826 від 23.06.2010р. порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина» правомірно притягнуте до відповідальності у вигляді донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З 31.05.2010р. по 18.06.2010р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Харків-автозапчастини» (ідентифікаційний код 31439826) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007р.-31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р.-31.03.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 23.06.2010р. №1984/23-304/31439826

09.07.2010 р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002012330/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в загальному розмірі 337.020,00грн. (основний платіж 224.680,00грн.; штраф 112.340,00грн.), а також податкове повідомлення-рішення №0002022330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 217331.670,5грн. (основний платіж 217.103,00грн.; штраф 114.567,5грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 23.06.2010р. №1984/23-304/31439826 висновки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невключення до складу валового доходу 4 кварталу 2009р. кредиторської заборгованості перед ПП «Лугуніверсалторг-Ю.Л.»в сумі 17.229,00грн., яке за даними податкових органів було ліквідовано ще 09.01.2009р.; про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»вимог п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невиключення зі складу валових витрат обігу та виробництва кредиторської заборгованості перед перед ПП «Лугуніверсалторг-Ю.Л.»в сумі 14.357,43грн. (без ПДВ), яке за даними податкових органів було ліквідовано ще 09.01.2009р.; про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: збільшення валових витрат обігу та виробництва за рахунок витрат по взаємовідносинам з ПП «Спецпочаток», яке за даними податкових органів та згідно з постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.07.2009р. по справі №1-164/2009 було створено без мети реального здійснення господарської діяльності; про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс Трейд С», а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку в розмірі 16.279,92грн., так як задекларовані ТОВ «Алекс Трейд С»податкові зобовязання з ПДВ не відповідають сумам податкового кредиту ТОВ «Харків-Автозапчастина»; про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»по взаємовідносинам з ПП «Лугпромпоставка ШРМ», а саме: при самостійному виправленні помилки, допущеної при обчислення податкових зобовязань з ПДВ по взаємовідносинам з даним субєктом господарювання ТОВ «Харків-Автозапчастина»не було нараховано, відображено в декларації з ПДВ та сплачено до бюджету штраф у розмірі 5% від заниженої суми податкового зобовязання; про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»по взаємовідносинам з ТОВ «Техсин», а саме: неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ на суму податку в розмірі 27.162,60грн., так як за березень 2010р. задекларовані ТОВ «Техсин»податкові зобовязання з ПДВ не відповідають задекларованому ТОВ «Харків-Автозапчастина»податковому кредиту з ПДВ; про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» по взаємовідносинам з ПП «Спецпочаток», а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту витрат по оплаті ПДВ на користь даного субєкта господарювання, бо за даними податкових органів та згідно з постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.07.2009р. по справі №1-164/2009 було створено без мети реального здійснення господарської діяльності.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 09.07.2010 року №0002012330/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в загальному розмірі 337.020,00грн. (основний платіж 224.680,00грн.; штраф 112.340,00грн.)

По епізоду порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за взаємовідносинами з ПП «Спецпочаток»

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту №1984/23-304/31439826 від 23.06.2010р. показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому за матеріалами справи був реалізований ТОВ «Харків-Автозапчастина»іншим субєктам господарювання. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання продажу автозапчастин ДПІ не виявлено, в акті від №1984/23-304/31439826 від 23.06.2010р. таких висновків не відображено.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину між позивачем, ТОВ «Харків-автозапчастина» та ПП «Спецпочаток», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ТОВ «Харків-Автозапчастина» шляхом проведення його подальшої реалізації визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ «Харків-Автозапчастина» та не спростовані в ході судового засідання. Крім того, на підтвердження цього факту представником позивача надані до суду документальні підтвердження беззбиткової реалізації ТОВ «Харків-Автозапчастина»придбаного товару на адресу ПП «Істок Автозапчастина», ТОВ «ТПК «Омега Автопоставка», ТОВ «Компанія Агросоюз», КП «Дорремстрой», ТОВ «ОРИОН-ПЛЮС», ТОВ «Автоінвест», ТОВ «Укравтозапчастина». З огляду на це, суд визнає помилковим висновок ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, оскільки формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обгрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ТОВ «Харків-Автозапчастина»п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а вказані порушення не знайшли свого підтвердження судовим розглядом, то висновок ДПІ про завищення ТОВ «Харків-Автозапчастина» валових витрат обігу та виробництва є помилковим.

Окрім того, вирішуючи спір суд бере до уваги, що договір №1 від 01.10.2008р. між позивачем, ТОВ «Харків-Автозапчастина»(в якості покупця) та ПП «Спецпочаток»(в якості продавця) від імені ПП «Спецпочаток»було укладено гр.ОСОБА_5 З приєднаної до справи довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно ПП «Спецпочаток»слідує, що саме гр. ОСОБА_5 є керівником даного субєкта господарювання.

Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, укладаючи правочини з фізичною особою ОСОБА_5, яка діяла від імені ПП «Спецпочаток» та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців значилася керівником цього субєкту господарювання, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.

Підстав для врахування при розвязанні спору постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2009р. по справі №1-164/2009 суд не вбачає, позаяк згаданий судовий акт був винесений по фактах діянь, скоєних особами, що не мають статусу керівника ПП «Спецпочаток». Отже, постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2009р. по справі №1-164/2009 не може бути взята судом до уваги як доказ нездійснення гр. ОСОБА_5 від імені ПП «Спецпочаток» господарської діяльності.

З пояснень представників сторін, матеріалів справи та приписів п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»судом встановлено, що на епізод порушення за взаємовідносинами з ПП «Спецпочаток» припадає 216.783,00грн. основного платежу та 108.391,50грн. штрафу.

За даним епізодом відповідач в ході розгляду справи не виконав вимог ч.2 ст.71 КАС України і не довів обгрунтованості та правомірності мотивів самостійного визначення податкового зобовязання. Таким чином, в цій частині вимог позов належить задовольнити.

За іншими епізодами викладених в акті №1984/23-304/31439826 від 23.06.2010р. порушень з боку ТОВ «Харків-Автозапчастина» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач до суду належних та допустимих доказів відсутності фактів порушень не подав, достатніх доводів, які б спростовували судження податкового органу з цього приводу, не навів. Відтак, в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 09.07.2010р. №0002022330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 217331.670,5грн. (основний платіж 217.103,00грн.; штраф 114.567,5грн.).

Дослідивши викладені в акті №1984/23-304/31439826 від 23.06.2010р. мотиви судження ДПІ про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина» вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», суд зауважує на такому.

За матеріалами справи між позивачем, ТОВ «Харків-Автозапчастина»(в якості покупця) та ПП «Спецпочаток»(в якості продавця) було укладено правочин у вигляді письмового договору поставки №1 від 01.10.2008р., між позивачем, ТОВ «Харків-Аавтозапчастина»(в якості покупця) та ТОВ «Техсин» (в якості продавця) було укладено правочин у вигляді письмового договору купівлі-продажу №5 від 06.01.2010р., між позивачем, ТОВ «Харків-Автозапчастина»(в якості покупця) та ТОВ «Алекс Трейд С»(в якості продавця) було укладено договір шляхом обміну податковими накладними, які долучені до справи.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ у Київському районі міста Харкова ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій за переліченими правочинами, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємоповязаності сторін перелічених правочинів, використання товару у власній господарській діяльності ТОВ «Харків-автозапчастина», відсутність підстав для висновку про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ «Харків-Автозапчастина» наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах.

Так, сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено, що зобовязання позивача по оплаті вартості товарів за договором поставки № 1 від 01.10.2008р. та інших угод з поставки автозапчастин були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обгрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за взаємовідносинами з ПП «Спецпочаток», ТОВ «Алекс Третйд С», ТОВ «Техсин». Отже, в цій частині вимог позов належить задовільнити.

Як зясовано судом, епізод порушення за взаємовідносинами з ПП «Лугпромпоставка ШРМ», що спричинило визначення ПДВ за основним платежем 234,70грн. позивачем визнається.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин за окремими епізодами, то позов необхідно задовольнити частково.

Розподіл судових витрат по справі має бути проведений за правилами ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастини" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0002022330/0 від 09.07.2010р. в частині визначення основного платежу в сумі - 216.868,3грн. та штрафу в сумі - 114.567,5грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0002012330/0 від 09.07.2010р. в частині визначення основного платежу в сумі - 216.783,00грн. та штрафу в сумі - 108.391,50грн.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастини" (місцезнаходження 61067, Харківська область, м. Харків, вул. Таганська, буд.15; ідентифікаційний код 31439826) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 2 (дві) грн. 00коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03.12.2010р.

Суддя А.В. Сліденко