Постанова № 12720319, 24.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1946/10/1770

24 листопада 2010 року 14год. 43хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Зубілевич К.М.

позивача: представник Процков С.В.

відповідача: представник Тарасюк Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західметалпостач"

доДержавної податкової інспекції в Рівненському районі

орган прокуратури, який вступив в справу - Прокуратура Рівненського району,

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західметалпостач" (далі ТОВ "Західметалпостач") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі ДПІ у Рівненському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000402351/0 та №0000392351/0 від 20.04.2010 року.

В порядку ст.60 КАС України, в справу, з метою захисту інтересів держави, вступив орган прокуратури прокуратура Рівненського району.

Позовні вимоги повністю підтримані у судовому засіданні 11.08.2010 року та 02.09.2010 року представники позивача, а 30.09.2010 року 03.11.2010 року та 24.11.2010 року представником. Стороною позивача зазначено, що підставою для донарахування підприємству податку на прибуток та застосування відповідної суми штрафних (фінансових) санкцій, став висновок акту перевірки про завищення за охоплений перевіркою період валових витрат, який, в свою чергу, зроблений на основі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Пантера" та ПП "Топран" по отриманню від останніх послуг з маркетингових досліджень. На думку перевіряючих, надання вказаних послуг позивачу не підтверджено належною документацією, не звязано з його господарською діяльністю, а тому кошти, сплачені вказаним контрагентам, не повинні включатися до складу валових витрат. Відповідно, зроблено і висновки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами в порядку виконання договорів про надання послуг. Вказані висновки відповідача позивач вважає такими, що не ґрунтуються на нормах, як Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, так і Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Стверджує, що валові витрати і податковий кредит в охопленому перевіркою періоді було сформовано позивачем на підставі тих первинних документів обліку, які повністю підтверджують і сам факт здійснення операцій, і використання їх результату у власній господарській діяльності. Позивач вважає, що ТОВ "Західметалпостач", як самостійному субєкту господарської діяльності законодавством надано право самостійно визначати та здійснювати діяльність у сфері підприємництва, крім іншого, шляхом укладення правочинів з іншими субєктами господарювання в цілях здійснення своєї діяльності на засадах свободи договору у відповідності до ст.3 ЦК України. Тому сумніви податкового органу щодо дійсності отримання маркетингових послуг у сторонніх осіб, у звязку з відсутністю економічної доцільності їх отримання, є безпідставними та взагалі не відносяться до компетенції податкових органів, що може вважатися незаконним втручанням органів державної влади та їх посадових осіб у господарські відносини. За таких підстав просить задовольнити позовні вимоги.

Представниками відповідача у судовому засіданні 11.08.2010 року та 30.09.2010 року, а представником - 02.09.2010 року, 03.11.2010 року та 24.11.2010 року, позов не визнано. Зазначено суду, що в наданих до перевірки актах прийому-здачі виконаних робіт, підписаних позивачем з ПП "Пантера" та ПП "Топран" в порядку виконання договорів про надання маркетингових послуг, зазначено про пошук для позивача покупців продукції металургії, машинобудування тощо, а за даними обліку впродовж усього охопленого перевіркою періоду позивач мав єдиного покупця, з яким налагодив ділові стосунки до укладення договорів про надання маркетингових послуг, і ринок збуту після підписання договорів і актів приймання-передачі виконаних послуг у нього не змінився. Відповідно податковим органом зроблено слушні висновки про відсутність матеріального підтвердження факту надання послуг та їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. З огляду на таке, віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, пов'язаних з придбанням маркетингових послуг здійснено в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, як і сплачена в ціні таких послуг сума податку на додану вартість віднесена до складу податкового кредиту, в порушення 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. За таких підстав вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000402351/0 та №0000392351/0 від 20.04.2010 року прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для визнання їх протиправними немає. Відтак, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор, підтримавши в судовому засіданні позицію сторони відповідача, зазначила, що податковим органом правомірно нараховано податкові зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, позаяк встановлені в ході перевірки обставини, вказують на заниження позивачем бази оподаткування вказаними податками. За таких підстав вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування немає. Відтак, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що планова виїзна документальна перевірка позивача за період його діяльності з 14.12.2007 року по 31.12.2009 року, проведена відповідачем з 17 по 30 березня 2010 року. Її результати оформлені актом №229/32/23-141/35597658 від 12.04.2010 року (а.с.11-41 том 1).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000402351/0 від 20.04.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 613562,00 грн., в тому числі за основним платежем - 466677,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 146885,00 грн. (а.с.10 том 1);

-№0000392351/0 від 20.04.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 560001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 373334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 186667,00 грн. (а.с.9 том 1);

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.1., абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді занижено валові доходи на 43,00 грн., завищено валові витрати на 1866666,00 грн., в тому числі за II квартал 2009 року на 783333,00 грн., за III квартал 2009 року на 575000,00 грн., за IV квартал 2009 року на 508333,00 грн. та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на373334,00 грн., в тому числі за травень 2009 року на 26667,00 грн., та червень 2009 року на 130000,00 грн., за липень 2009 року - 61667,00 грн., за серпень 2009 року - 20000,00 грн., за вересень 2009 року 33333,00 грн., за жовтень 2009 року на 76667,00 грн., за грудень 2009 року 25000,00 грн.

В свою чергу, висновки про порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, яке полягало у заниженні у перевіряємому періоді валових доходів на 43,00 грн. через не віднесення до їх складу відсотків, нарахованих установою банку за залишок тимчасово вільних коштів на поточних рахунках, позивачем фактично не оспорюються і на їх спростування жодних доказів суду надано не було.

Висновки про порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року які полягали у завищенні валових витрат та податкового кредиту зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Пантера" та ПП "Топран", суть яких зводилась до надання останніми на користь першого маркетингових послуг.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В свою чергу, в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (п.1.32 ст.1), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до азб.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт має містити всі реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджували фактичне здійснення.

Аналогічним чином, відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз.4 пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 7.4.2 - 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги), які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 та п.11.44 ст.11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З вищевикладеного вбачається, що необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є належне документальне підтвердження та безпосередній звязок з господарською діяльністю платника податку, тобто отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності.

Господарські операції позивача з ПП "Пантера" та ПП "Топран" оформлені первинною документацією, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами (а.с.42-43,176-177 том 1), актами приймання-передачі наданих послуг (а.с.44, 46, 48, 50, 178, 180, 184 том 1), податковими накладними (а.с.45, 47, 49, 51, 179, 181, 182, 183, 185 том 1), звітами про виконану роботу (а.с.52-175, 186-250 том 1). Оплата послуг проведена позивачем в безготівковому порядку, що не заперечується з боку відповідача.

За умовами договорів, які є ідентичними по ПП "Пантера" та ПП "Топран", виконавці взяли на себе зобовязання за завданням позивача надавати послуги з організації проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника та або клієнтів замовника, наприклад: аналіз товарних ринків з напрямків діяльності замовника, пошук оптових покупців продукції металургії, машинобудування, тощо, та, відповідно, постачальників такої продукції. Договір з ПП "Пантера", який має місцезнаходження в м.Києві, вул. Ялтинська, 5Б, укладено 03.08.2009 року зі строком дії до 03.08.2010 року. Договір з ПП "Топран", який має місцезнаходження в м.Дніпропетровську, вул.Панікахи, 2, укладено 12.05.2009 року зі строком дії до 12.05.2010 року. Договорами передбачено, що після надання послуг виконавець надає замовнику для підписання акти приймання-передачі наданих послуг, у відповідності до яких замовник оплачує винагороду. За змістом актів приймання-передачі наданих послуг, які за виключенням цифрових показників є ідентичними по ПП "Пантера" та ПП "Топран", виконавцями частково виконані зобовязання, а саме: виконана робота щодо аналізу товарних ринків та пошуку покупців продукції металургії, машинобудування, тощо, здійснено пошук постачальників відповідної продукції металургії, машинобудування, тощо, здійснено пошук найкращих цінових пропозицій у відповідності до знайденого замовлення, в результаті чого позивачем виставлені рахунки-фактури покупцям, отримано на свій рахунок передоплати від контрагентів, відвантажено продукції на відповідні суми.

Так, з ПП "Топран" позивачем підписано три акти на загальну суму послуг 1310000,00 грн.:

- №1 за травень 2009 року, де зафіксовано суму на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям на рівні 2126844,16 грн., суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок на рівні 700000,00 грн., суму на яку позивачем відвантажено продукції на рівні 391239,14 грн., і суму яка підлягає оплаті виконавцю маркетингових послуг на рівні 160000,00 грн.,

- №2 за червень 2009 року, де зафіксовано суму на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям на рівні 1782247,45 грн., суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок на рівні 2348992,22 грн., суму на яку позивачем відвантажено продукції на рівні 1197502,28 грн., і суму яка підлягає оплаті виконавцю маркетингових послуг на рівні 780000,00 грн.,

- №3 за липень 2009 року, де зафіксовано суму на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям на рівні 960196,90 грн., суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок на рівні 560000,00 грн., суму на яку позивачем відвантажено продукції на рівні 2566270,68 грн., і суму яка підлягає оплаті виконавцю маркетингових послуг на рівні 460000,00 грн.,

З ПП "Пантера" позивачем підписано чотири акти на загальну суму послуг 930000,00 грн.:

- №1 за серпень 2009 року, де зафіксовано суму на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям на рівні 558070,00 грн., суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок на рівні 247122,07 грн., суму на яку позивачем відвантажено продукції на рівні - 247026,48 грн., і суму яка підлягає оплаті виконавцю маркетингових послуг на рівні 120000,00 грн.,

- №2 за вересень 2009 року, де зафіксовано суму на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям на рівні 1019523,16 грн., суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок на рівні 654273,64 грн., і суму яка підлягає оплаті виконавцю маркетингових послуг на рівні 200000,00 грн.,

-№3 за жовтень 2009 року, де зафіксовано суму на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям на рівні 1542452,91 грн., суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок на рівні 1899535,39 грн., суму на яку позивачем відвантажено продукції на рівні 660385,50 грн., і суму яка підлягає оплаті виконавцю маркетингових послуг на рівні 460000,00 грн.,

- №4 за грудень 2009 року, де зафіксовано суму на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям на рівні 379681,21 грн., суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок на рівні 218152,98 грн., суму на яку позивачем відвантажено продукції на рівні 1840742,80 грн., і суму яка підлягає оплаті виконавцю маркетингових послуг на рівні 150000,00 грн.

Разом з тим, податковим органом в ході перевірки встановлено, а стороною позивача в судовому засіданні визнано, що за весь охоплений перевіркою період у ТОВ "Західметалпостач" був один контрагент-покупець, - це Комунальне підприємство "Теплопостачання м.Одесси" (далі КП "Теплопостачання м.Одесси"), з яким позивачем укладено договір 18.05.2009 року (а.с.99-118 том 2), і ПП "Пантера" та ПП "Топран" не мали жодного відношення ні до пошуку даного контрагента, ні до налагодження з ним господарських стосунків.

Відповідно, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно констатовано, що ПП "Пантера" та ПП "Топран" роботу по аналізу товарних ринків та пошуку покупців продукції металургії, машинобудування, тощо для ТОВ "Західметалпостач" фактично не виконувало.

Відповідно, ті графи актів виконаних робіт, де зазначено суму передоплати, яку позивач отримав на свій рахунок та суму на яку позивачем відвантажено продукції стосуються виключно операцій з реалізації продукції для КП "Теплопостачання м.Одесси". Наведе підтверджено в судовому засіданні стороною позивача, який вказав, що формулювання актів, де контрагенти і покупці зазначені у множині є простою помилкою.

Співставляючи загальну вартість реалізації з загальною вартістю маркетингових послуг суд констатує, що позивачем сплачено за послуги ПП "Пантера" та ПП "Топран" 1/3 частину від загальної вартості реалізації. Що стосується суми, яка в актах визначена, як сума, на яку позивачем виставлено рахунки-фактури покупцям, встановлено, що жодних рахунків для КП "Теплопостачання м.Одесси" позивач не виставляв, а під даною графою розуміються рахунки, що виставлені для позивача продавцями товару, який він придбавав з метою подальшої реалізації КП "Теплопостачання м.Одесси". Таке розуміння відповідних граф актів узгоджується з поясненнями сторони позивача про те, що суть маркетингових послуг ПП "Пантера" та ПП "Топран" полягала у пошуку постачальників продукції, яку для ТОВ "Західметалпостач" замовило КП "Теплопостачання м.Одесси".

Враховуючи такі пояснення та співставляючи різницю між загальною вартістю придбаної для реалізації та загальною вартістю реалізованої продукції, із загальною вартістю маркетингових послуг за актами, суд констатує, що позивачем сплачено ПП "Пантера" та ПП "Топран" вдвічі більше грошових коштів, ніж зароблено на операціях з перепродажу продукції.

Загалом, суд вважає, що вищевказані акти не розкривають суть та зміст господарських операцій не вказують, які фактично роботи було виконано, що по суті позбавляє можливості оперувати такими актами, при формуванні даних податкового обліку, так як неможливо ідентифікувати зміст господарських операцій. Крім того, відсутнє підтвердження звязку послуг з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції позивачем.

За змістом звітів про виконану роботу, які по формі є ідентичними по ПП "Пантера" та ПП "Топран" (а.с.52-175, 186-250 том 1) та які були надані податковому органу фактично вже після проведення перевірки але до підписання її акту, відповідно до чого були прийняті до уваги (а.с.51-52 том 2), такі звіти включають: заявки від покупців на поставку продукції на поточний місяць, пошук постачальників і порівняльний аналіз цін, вибір оптимальних постачальників продукції, номенклатуру і обєми фактично відвантаженої продукції покупцям за результатами поточного місяця.

Як встановлено судом та визнано стороною позивача, заявки на поставку продукції та дані про відвантажену продукцію це дані ТОВ "Західметалпостач", позаяк вони відображають перелік продукції, яку згідно із специфікаціями до договору з КП "Теплопостачання м.Одесси", ТОВ "Західметалпостач" зобовязалося і поставило цьому контрагенту у тому чи іншому періоді. Відповідно враховувати їх як документацію, оформлену ПП "Пантера" чи ПП "Топран" правових підстав немає.

Решту ж документації, яка входить до звітів про виконану роботу, не можна вважати порівняльним аналізом цін чи вибором оптимальних постачальників продукції, позаяк жодного аналізу, як такого, вона не містить, а складається з простого набору прайс-листів постачальників тієї чи іншої продукції, поданого за видами продукції та за реквізитами постачальників.

Враховуючи те, що отримати інформацію про товарні пропозиції постачальників того чи іншого виду продукції на сьогоднішній день можна безкоштовно з мережі Інтернет, а також ту обставину, що звіти про виконану роботу ПП "Пантера" та ПП "Топран", які предявлялись податковому органу до складання і підписання акту перевірки позивачем, не містять жодної іншої інформації про проведену такими контрагентами роботу щодо вивчення сегментації ринку, його аналізу та результату у вигляді відібраних потенційних постачальників товару, податковим органом цілком логічно поставлено під сумнів отримання позивачем маркетингових послуг від ПП "Топран" на суму 1310000,00 грн., а від ПП "Пантера" на суму 930000,00 грн., тим більше, що позивачем не надано жодної інформації, яка б пояснювала, чим обумовлена така вартість зазначених маркетингових послуг.

Окремо слід зазначити, що позивачем для суду було надано звіти про виконану ПП "Топран" та ПП "Пантера" роботу, так званої, розширеної форми, яких, як пояснено стороною позивача, під час перевірки у нього не було і які були додатково отримані у виконавців маркетингових послуг вже під час розгляду справи в суді (а.с.54-98,19-271 том 2). Вказані звіти не узгоджуються з попередньо наданими поясненнями сторони позивача про те, що ПП "Пантера" та ПП "Топран" не виконувало роботу по аналізу товарних ринків та пошуку покупців для ТОВ "Західметалпостач", а навпаки, підшукувало постачальників продукції, необхідної для виконання ТОВ "Західметалпостач" своїх зобовязань перед КП "Теплопостачання м.Одесси", позаяк містять висновки по те, що оптимальним покупцем для ТОВ "Західметалпостач" є КП "Теплопостачання м.Одесси". Також вказані звіти містять описи зовнішнього вигляду та загальні технічні характеристики товару певної номенклатури, яка фактично була погоджена специфікаціями поставок КП "Теплопостачання м.Одесси". Необхідність же отримання ТОВ "Західметалпостач", як посередником, який підшуковує товар, чітку номенклатуру якого визначено покупцем, маркетингових досліджень у вигляді малюнків з описом зовнішнього вигляду товару певної номенклатурної позиції та його загальних технічних характеристик, виглядає досить абсурдно. Більше того, вказані звіти взагалі не можуть бути прийняті судом, оскільки вони не надавались до перевірки.

Згідно з долучених до матеріалів справи матеріалів, за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розбіжності у звітності виявлено лише в одному звітному періоді - в травні 2009 року з контрагентом позивача ПП "Топран" в сумі 26666,66 грн. (а.с.2-9, 59-60 том 4).

ДПІ у Рівненському районі в рамках перевірки було направлено запити до податкових органів, де перебувають на обліку ПП "Пантера" та ПП "Топран" (а.с.37-48 том 2), відповідей на які не отримано. Втім суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати. На запит суду, ДПІ у Дарницькому районі м.Києва, де перебуває на обліку ПП "Пантера" надано інформацію, згідно з якою: вказане підприємство перебуває у стадії банкрутства; основними видами діяльності підприємства було консультування з питань інформатизації; декларації з ПДВ за серпень-грудень 2009 року подано; остання звітність за формою 1-ДФ подавалась в 2004 році; декларація за три квартали 2009 року подана, амортизаційних нарахувань не проведено; декларація за 2009 рік подана з прочерками; 17.08.2009 року податковим органом зафіксовано відсутність вказаного платника податків за юридичною адресою і направлено запит на встановлення місцезнаходження (а.с.21-50 том 4). На запит суду, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, де перебуває на обліку ПП "Топран", надано інформацію, згідно з якою: основними видами діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; на балансі підприємства відсутні основні фонди та амортизаційні нарахування не проводились; за даними звітності форми 1-ДФ у штаті на другий та третій квартал 2009 року - троє найманих осіб; декларації з ПДВ та податку на прибуток вилучені податковою міліцією (а.с.63-69 том 4).

Наведене вище, що фактично вказує на відсутність у ПП "Пантера" та ПП "Топран" необхідних для виконання господарських зобовязань матеріальних та трудових ресурсів та відповідної ділової мети, наряду з тими обставинами, що уся первинна документація, якою оформлені операції з надання позивачу маркетингових послуг двома юридичними особами, розташованими в різних куточках України і такими, що не мають жодного відношення одна до одної, оформлені абсолютно ідентично, ставить під сумнів реальність виконання ними маркетингових послуг.

Крім того, суд погоджується з відповідачем, що хоча господарські операції з отримання маркетингових послуг й засвідчені в документах, це не означає їх фактичного виконання, позаяк дотримання форми документообігу не означає автоматично реальності вчинення господарських операцій.

Також у матеріалах справи відсутнє обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Доводячи використання отриманих від ПП "Пантера" та ПП "Топран" маркетингових послуг у власній господарській діяльності позивач надав всю первинну документацію по придбанню продукції у контрагентів, яких згідно з поясненнями сторони позивача знайдено завдяки вищевказаним маркетинговим дослідженням, та по її подальшій реалізації для КП "Теплопостачання м.Одесси" (а.с.1-279 том 3). Враховуючи те, що суть господарської діяльності ТОВ "Західметалпостач" полягала у придбанні продукції з метою її подальшого перепродажу, то доходом позивача була різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Враховуючи те, що продукція реалізовувалась позивачем виключно для КП "Теплопостачан-ня м.Одесси" та на його попереднє замовлення, то операції з придбання та продажу відбувалися в межах одного податкового звітного періоду. Співставивши ціну, за якою позивач придбав та за якою реалізував продукцію (сума поставок без ПДВ) отримуємо дохід по кожній господарській операції з перепродажу, загальна сума якого по документам (а.с.1-279 том 3) складає 1880311 грн. В той же час, загальні витрати позивача на маркетингові послуги склали 2240000 грн. (1310000 грн. по ПП "Топран" + 930000 грн. по ПП "Пантера"). Відтак суд констатує, що позивачем сплачено ПП "Пантера" та ПП "Топран" на 359689 грн. більше грошових коштів, ніж зароблено на операціях з перепродажу продукції, тобто отримано прямий збиток у названій сумі.

З огляду на такі обставини, суд робить висновок про відсутність економічного ефекту від маркетингових послуг, який би позитивно впливав на розмір отриманих позивачем доходів. Тобто не виконані основні завдання і функції маркетингу і понесені витрати не принесли економічної ефективності для підприємства та його господарської діяльності, тому вищезазначені видатки не можуть слугувати підставою для включення їх до складу валових витрат.

Правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає в намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутністю ж отримання користі, відсутні й підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат і податку на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Тобто висновок податкового органу, що ТОВ "Західметалпостач" не було дотримано вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, і це призвело до заниження податку на прибуток у сумі 466667,00 грн. шляхом завищення валових витрат на вартість господарських операцій з отримання маркетингових послуг у сумі 200000,00 грн. і до заниження податкових зобовязань з ПДВ шляхом завищення податкового кредиту на вказану суму, є цілком обґрунтованим.

Позивач не надав суду належних доказів та не навів змістовних обставин, які б обґрунтовували його позовні вимоги та спростовували позицію відповідача.

За таких підстав, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги документально не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи і не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Західметалпостач"в позові до Державної податкової інспекції в Рівненському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000402351/0 від 20.04.2010 року та №0000392351/0 від 20.04.2010 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.