Рішення № 127193836, 06.05.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1225/24

Провадження № 2/147/56/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю:

представника позивача, адвоката Конякіна М.С.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Стоян А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року адвокат Конякін М.С. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради, Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог (а.с.2-6) зазначено, що 22.05.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народився син ОСОБА_3 , 2010 р.н. та син ОСОБА_4 , 2012 р.н. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, тому рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.09.2023 шлюб було розірвано. З січня 2023 року ОСОБА_2 мобілізований до ЗСУ. Зазначено, що рідна мати дітей, тобто відповідачка, залишила синів на свою матір і ведучи аморальний спосіб життя, не проявляє материнського піклування про них та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Діти проживають разом з бабусею в АДРЕСА_1 . Сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються в Олександрівському ліцеї. Відповідно до характеристики, особливого інтересу до навчання не проявляють. Забезпечені підручниками та шкільним приладдям. Навчаються нижче своїх можливостей. Ліцей відвідують регулярно, однак інколи спізнюються. За період відсутності батька, який мобілізований до ЗСУ, інтерес до навчання знизився.

Також у позові вказано, що відповідачка ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами синів, станом їх здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання. Також ОСОБА_1 не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умови для отримання ними освіти, тобто на даний час створилися умови, які шкодять інтересам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таку поведінку матері розцінює як винну та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками з виховання дітей, байдужість до їхньої долі. Такі обставини є підставою для позбавлення батьківських прав відповідачки. Самоусунення ОСОБА_1 від виховання дітей, призвело до розриву будь-яких стосунків між матір`ю та дітьми починаючи з дуже раннього віку.

Окрім того, умови проживання та виховання дітей взято на контроль службою у справах дітей Тростянецької селищної ради.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просив стягнути судові витрати.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.09.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Витребувано від Органу опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

04.10.2024 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, а 14.10.2024 клопотання про виклик свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки вони можуть підтвердити, що ОСОБА_1 займається вихованням дітей.

У відзиві зазначено, що через деякий час після мобілізації позивача ОСОБА_2 в ЗСУ, він заявив, що не буде проживати з ОСОБА_1 і щоб остання ініціювала розірвання шлюбу. Також, позивач перестав надавати кошти на утримання спільних дітей. Тому влітку 2023 року відповідача звернулася до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Проти розірвання шлюбу ОСОБА_2 не заперечував, а от рішення про стягнення з нього аліментів, його розізлило, тому він заявив, що позбавить ОСОБА_1 батьківських прав. Відповідачка зазначила, що разом із синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають в будинку її матері. Вона працює і постійно бути дома не може. Разом з тим, дітей доглядає, виховує, вони усім забезпечені. Через специфіку роботи відповідачки, вона не завжди може бути на батьківських зборах, іноді на них ходила її мати. Діти навчаються, але не всі можуть вчитися на відмінно. Також вказала, що позивач намагається звільнитися із ЗСУ та уникнути фронту, а для цього йому потрібно бути батьком одинаком. Тому причиною подачі даного прозову не є піклування про спільних дітей, а його особисті інтереси. В задоволені позову просила відмовити (а.с.41,42).

21.10.2024 до суду надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання про виклик свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Також викликано для допиту неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю представника органу опіки та піклування, представників сторін, за відсутності у залі судового засідання батьків, зобов`язавши орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області забезпечити участь представника (психолога) у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. Суду пояснив, що ОСОБА_1 не справляється зі своїми батьківськими обов`язками, веде аморальний спосіб життя. Не відвідує школу та не цікавиться як діти навчаються. Його довіритель вважає, що необхідно для захисту дітей позбавити ОСОБА_1 батьківських прав. Додатково зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_2 проходить військову службу, відомості про те, що він залишив службу, відсутні. Окрім того, самі діти вважають, що з ними не спілкуються та вони не забезпечені харчуванням. Докази притягнення відповідачки до відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків відсутні. ОСОБА_2 звертався до поліції, однак письмового підтвердження розгляду звернення немає. Також зазначив, що діти висловили свою позицію відносно того, що хочуть жити з батьком, а не з матір`ю. Просив звернути увагу на думку дітей і вирішити їх долю, виходячи із їх особистих побажань.

Представник відповідача позов не визнала, оскільки останній є безпідставний. Зазначила, що ОСОБА_1 та свідки неодноразово бачили позивача в с. Суворівське (Подільське). Він забирав зі школи документи, щоб діти проживали в його батьків. З вересня до 01.03.2025 ОСОБА_2 знаходився в СЗЧ. І щоб його не притягували до кримінальної відповідальності, хотів мати законне звільнення із лав ЗСУ, тобто звернення до суду з даним позовом. Відповідачка працює оператором машинного доїння, тому три рази в день ходить на доїння корів. На обліку у психолога та нарколога вона не перебуває, діти доглянуті, нагодовані, до відповідальності не притягувалась. За місцем роботи характеризується позитивно. Зараз діти перебувають у підлітковому віці і батько їх налаштовує проти відповідачки, тому й забрав їх жити до своєї матері. Вважає, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою. Окрім того, відсутні докази ухилення матері від своїх батьківських обов`язків.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що з дітьми кожного дня розмовляє по телефону, а на вихідні та канікули забирає до себе. Діти неодноразово казали їй, що все зміниться після суду, бо так потрібно. Щоб батька не вбили на війні, його потрібно «списати».

У судове засідання представник третьої особи не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги ОСОБА_2 не підтримала.

Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства». Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Проте суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні 03.03.2025 за участю психолога було допитано неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 суду повідомив, що хоче жити з батьком. Мати тижнями не бувала дома, гроші не давала. Також часто пила і не пускала до батька. Вони разом давно не проживають. Часто, коли випивала, била його з братом. Після цього залишалися синці, однак до лікарні не зверталися. Зараз проживають у бабусі, а з мамою спілкується рідко, приїздять до неї на канікули. Розмовляють по телефону, вона йому телефонує, а він їй. В теперішній час з братом навчаються в Суворівській школі і отримують кращі оцінки. У нього з мамою також погані відносини. Зазначає, що з батьком легше жити, він не кричить. Мама так не робила. Гроші дає бабуся, татова мати, якій 50 років. Вона відкрила банківську карточку, щоб на неї перераховувати кошти. Коли жили з мамою, то гроші давала інша бабуся, мамина мати. ОСОБА_3 відомо, що розглядається справа по позбавлення батьківських прав матері. Після того, як офіційно будуть жити з ОСОБА_2 (батьком), можливо потім будуть спілкуватися з мамою. Раніше, коли батько скидав мамі гроші, вона все купляла, а також віддавала борги. Потім сказала, що гроші від нього не приходять.

ОСОБА_4 повідомив, що мати вітає зі святами та дає гроші. На день народження подарувала 500 грн. День народження святкували разом з нею та братом, поїхали в Тростянець, де їли суші. Потім він сказав, що хоче жити з батьком, мати і бабусин чоловік почали кричати на нього. ОСОБА_4 їм сказав, що подзвонить в поліцію і до батька, тому на наступний день чоловік бабусі вибачився за те, що кричав на нього. Пізніше поїхали з братом жити до батька. Бабуся також вітає зі святами. З мамою жити не хоче, тому що вона часто пропадає, декілька місяців не давала гроші. Лише борги свої в магазини віддавала за пиво. Зараз проживає з бабусею, дідом та дядьком. Батько з ними не проживає. Коли жили з мамою, її майже ніколи не було дома, коли з`являлася, кричала, могла вдарити по обличчі чи ще чомусь. Коли навчався в Олександрівській школі, ніхто не дивився чи робить він уроки. У Подільську сказали робити, тому він і робить домашнє завдання. Зазначає, що з батьком йому краще.

У судовому засіданні 09.04.2025 також за клопотанням відповідача, були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що коли позивач і відповідач проживали разом, спілкувалися часто, ходили на свята. Батьки обоє були відповідальні, доглядали за дітьми. Після того, як розійшлися, то спілкуються менше. Коли дітей перевели до іншої школи їх не бачила. До того часу вони приходили до свідка гратися з її дітьми після школи, поки ОСОБА_1 була на роботі. А коли вона поверталася, то телефонувала і вони йшли додому. Відповідачка працює на фермі в ДПДГ «Олександівське», у неї також є своє господарство: свині, телята, птиця. Діти допомагали по господарству. Про їх розлучення дізналася тільки через 2 місяці. Так як їх діти навчаються в одному класі, знає, що ОСОБА_1 на батьківські збори приходила, коли була на роботі, приходила бабуся. Не може сказати чи зловживає відповідачка спиртними напоями, в такому вигляді її не бачила. Зазначила, що коли діти приходили до неї, казали, що хочуть щоб мама і батько жили разом. Ніколи ні на кого не жалілися, люблять батьків.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що жив разом з ОСОБА_1 , її дітьми - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та цивільною дружиною. Ведуть особисте господарство- є птиця, свині, бичок. Діти ніколи не були голодними, їм купували все, що вони хотіли. Вони були чисті та охайні. В родини є два автомобілі. Одним їздить він, а іншим дружина - мати відповідачки. По можливості, коли їхав на роботу, завозив дітей до школи та забирав після школи. Також хлопців возили в м. Тульчин на тренування з боротьби. Возили їх через день, чекали їх там, так як тренування були до 10 години вечора. ОСОБА_9 спілкувався з тренером, на ОСОБА_4 покладалися великі надії. Після того, як діти переїхали в Суворівське, перестали ходити на тренування. На батьківські збори ходила ОСОБА_1 , спілкувалася з класним керівником. Коли у неї не виходило, до школи ходила його дружина. Також зазначив, що відповідачка не проявляла насильство відносно дітей. Казала, що не можна так робити. Були погрози відносно батька, він навіть погрожував його дружині. Відповідачка ходить на роботу. Дійка відбувається рано, в обід та ввечері. Є також у неї вихідні. Коли вона кудись відлучалася, завжди казала мамі. Остання завжди знала, де знаходиться дочка. Коли потрібно було хлопцям щось купити, шукав її підробіток. Інколи робила ремонти. У свідка є хата в сусідньому селі, тому коли ОСОБА_1 ходила на підробіток, проживала там. У селі Суворівське діти проживають у батьків тата. Діти приїздили до них на канікули і брали з собою свого двоюрідного брата. Його дружина та відповідачка їздили за ними, щоб вони побули 3-4 дні, однак коли до них телефонував батько, то залишалися лише на 1-2 дні. Гостинці завжди їм дають. Коли ОСОБА_1 отримувала премію, купувала хлопчикам одяг. Він також давав їй в борг гроші, як потрібно було щось купити. Вона їх завжди повертала із заробітної плати. Також чув від дітей, потрібно маму позбавити батьківських прав, щоб тато залишився дома. Коли 14.11.2024 у ОСОБА_3 був день народження, усі сиділи за столом - він, ОСОБА_16 (його дружина), ОСОБА_1 , дід ОСОБА_17 , який проживає в сусідньому будинку. Відповідачка пішла звати дітей, однак вони відмовились. Пізніше прийшов ОСОБА_4 , менший, сів за стіл і все слухав і записував на телефон, щоб відправити татові. Тоді ОСОБА_9 сказав ОСОБА_4 , що не правильно так робити, не потрібно тата ставити вище мати. Тоді він говорив на емоціях, а хлопчик сказав, що візьме гранату. Він лише намагався пояснити, що він робить не правильно. Однак, щоб його не провокувати (дитину) пішов до іншої кімнати. Зазначив, що він не мав права втручатися, тому наступного дня попросив вибачення у хлопців. Окрім того повідомив, що в його присутності мама не била дітей. Чув, що була заява в поліцію, однак представники поліції не приїздили.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що є матір`ю відповідачки. Коли розпочалася війна, зять був призваний по мобілізації. Пізніше дочка переїхала з дітьми жити до неї. ОСОБА_1 ходить на роботу. Діти були забезпечені та доглянуті, їх вона ніколи не била. Дітей возили 2-3 рази на тиждень на заняття з боротьби. Коли ОСОБА_1 відлучалася, завжди повідомляла куди йде. До школи на батьківські збори ходила мати, коли не виходила, тоді свідок, яка є бабусею хлопців. Вказала, що ОСОБА_1 приділяла дітям достатньо уваги. Коли хлопці переїхали в Суворівське, їздили і забирали дітей до себе, а потім відвозили назад. Купували речі, гроші давали. Під час розмови з онуками, вони сказали, що треба так зробити, щоб батька «списали з війни». В школі хлопці не хотіли вчитися. Кажуть, що у новій школі їм краще, тому що не вимагають вчитися, можна погратися у телефоні.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, у своїй сукупності, з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 . Згідно копії свідоцтва про народження, його батьками записано: батько- ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 . Згідно копії свідоцтва про народження, його батьками записано: батько- ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.11).

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.09.2023 у справі №147/1011/23, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 травня 2010 року Олександрівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №7. Залишено позивачу шлюбне прізвище - ОСОБА_1 (а.с.12-15, анкетні дані сторін перевірено за допомогою ЄДРСР).

Дані обставини підтверджуються сторонами.

З довідки-характеристики від 27.08.2024 №152-02-15/1 та довідки-характеристики від 04.09.2024, виданих Олександрівським старостинським округом Тростянецької селищної ради, за період проживання разом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в с. Олександрівка, дана сім`я характеризувалась з позитивної сторони. З січня 2023 року ОСОБА_2 мобілізований до ЗСУ. Від шлюбу мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , 2010 р.н та сина ОСОБА_4 , 2012 р.н. Після розлучення ОСОБА_1 з дітьми проживає в будинку матері за адресою: АДРЕСА_1 . Діти забезпечені всім необхідним для проживання, навчання. Проживають в окремій кімнаті, мають ноутбуки, телефони. Діти навчаються в Олександрівському ліцеї, одягнені, охайні, порядні. ОСОБА_1 працює оператором машинного доїння в ДПДГ «Олександрівське», а ОСОБА_2 водієм. Батьки належним чином виконують свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей, розуміють відповідальність по відношенню до дітей. Скарг від жителів старостинського округу про неналежне виконання батьками батьківських обов`язків не надходило, батьки в громадських місцях характеризуються добре (а.с.16, 45).

З характеристики ОСОБА_3 від 20.08.2024 встановлено, що останній навчається в Олександрівському ліцеї з 1 класу. Особливого інтересу до навчання не виявляє. Має оцінки переважно середнього рівня. Навчається нижче своїх можливостей. Виконує домашні завдання не систематично. Має труднощі при виконанні завдань достатнього рівня. Забезпечений підручниками та шкільним приладдям. Ліцей відвідує регулярно, на уроки інколи запізнюється. За період відсутності батька, який мобілізований до ЗСУ, інтерес у ОСОБА_3 до навчання знизився. ОСОБА_3 комунікабельний, вміє дружити, але останнім часом спостерігаються перепади настрою, замкнутість. На пропозиції класного керівника та вчителів брати участь у колективних творчих справах інколи відмовляється. За характером учень покійний, врівноважений (а.с.18).

ОСОБА_4 навчається також в Олександрівському ліцеї з 1 класу. Особливого інтересу до навчання не виявляє. Навчається нижче своїх можливостей. Особливо важко опановує предмети математичного циклу. Має оцінки переважно середнього рівня. На уроках пасивний, відповідає лише за вимогою учителя. Домашні завдання виконує рідко. Має труднощі з читанням. Забезпечений підручниками та шкільним приладдям. Ліцей відвідує регулярно, на уроки інколи запізнюється. За період відсутності батька, який мобілізований до ЗСУ, інтерес ОСОБА_4 до навчання знизився. ОСОБА_4 дружелюбний, добрий, працелюбний, легко контактує з однолітками. Бере помірну участь у колективних творчих справах, що підтверджується характеристикою від 20.08.2024 за №08-09/175 (а.с.19).

У відповіді на адвокатський запит М. Конякіну від 21.08.2024 №08-09/177 зазначено, що до 2023-2024 навчального року в Олександрівському ліцеї навчанням та вихованням дітей ОСОБА_3 , учня 8 класу, та ОСОБА_4 , учня 7 класу, займалися батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які забезпечували їм належні умови для навчання та розвитку. Учні забезпечені шкільним одягом, спортивною формою, зошитами та необхідним шкільним приладдям. У 2023-2024 навчальному році ситуація змінилася. ОСОБА_1 перестала цікавитись навчальними досягненнями та розвитком своїх дітей. Протягом навчального року жодного разу не відвідувала батьківські збори. З дирекцією та учителями ліцею не співпрацює, на телефонні дзвінки класних керівників відповідає не завжди. Батько, ОСОБА_2 , мобілізований до Збройних Сил України, цікавиться навчанням та досягненнями синів. Підтримує зв?язок з класними керівниками та учителями в телефонному режимі. Під час відпустки відвідував ліцей, спілкувався з класними керівниками, учителями з питань навчання та поведінки синів (а.с.21).

Документальних відомостей про місце навчання дітей та рівень їх успішності із навчального закладу, де вони навчались на день розгляду справи, суду не надано.

У висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , затвердженого керівником служби у справах дітей 09.08.2024 вказано, що під час бесіди з`ясовано (зі слів дитини), що останньому придбавають усі речі за його бажанням (а.с.22)

Також судом були досліджені характеризуючі документи як на позивача, та і на відповідача.

Зокрема, з характеристики на ОСОБА_2 , виданої ДП «Дослідницьке господарство «Олександрівське» встановлено, що останній працював з 31.05.2013 на посаді водія автотранспортних засобів по 11.01.2023 (увільнений у зв`язку з призовом на військову службу із збереженням місця роботи, посади). За даний період зарекомендував себе з позитивної сторони. Добросовісний, кваліфікований працівник, з умінням відноситься до покладених трудових обов`язків, чуйний, ввічливий, користується авторитетом серед колег по роботі (а.с.20).

З довідки командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.06.2024 №1334/РВ3 вбачається, що станом на день видачі даної довідки, солдат ОСОБА_2 перебував на службі у військовій частині НОМЕР_1 . (а.с.17).

Відповідно до характеристики на ОСОБА_1 , виданої ДП «Дослідницьке господарство «Олександрівське» від 04.09.2024 №528, вона з 01.04.2019 працює на посаді оператора машинного доїння по даний час. За даний період роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони. Добросовісно з умінням відноситься до покладених трудових обов`язків, чуйна, ввічлива, користується авторитетом серед колег (а.с.46).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під наглядом в психіатричному кабінеті КНП «Тростянецька лікарня» не перебуває, що підтверджується довідкою №299 від 10.10.2024 (а.с.56).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (ч. 1 ст. 164 СК України).

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від суду ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей від 18.10.2024 №309 (а.с.68-70), оскільки він не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, та в ньому не встановлено, що вона ухиляється від виховання дітей.

Окрім того, досліджуючи зміст висновку становлено, що відповідно до акту обстеження умов проживання дітей, складеного службою у справах дітей за місцем проживання матері, будинок складається із 3 кімнат, кухні, коридора. В будинку створені належні умови для сну, відпочинку та навчання дітей. Під час обстеження умов проживання в кімнатах було прибрано, санітарно-гігієнічні умови задовільні. Для хлопчиків облаштовано окрему кімнату, в якій наявні шафи для зберігання особистих речей, письмові столи, ліжка та місце для проведення дозвілля. Діти забезпечені сезонним одягом та взуттям, яке відповідає віку та сезону; розвиваючими книгами та гаджетами (телефони, ноутбуки). Відповідно до листа адміністрації Олександрівського ліцею від 30.09.2024 №08-09/215 мати та батько підтримують зв?язок з педагогами ліцею та цікавляться навчанням дітей. Шкільним приладдям та одягом хлопчики забезпечені. За інформацією адміністрації КНП «Тростянецький ЦПМСД» від 01.10.2024 року №285 мати ОСОБА_1 здійснює контроль за станом здоров?я дітей, з?являється з дітьми на чергові медичні огляди, супроводжує дітей під час візитів до сімейного лікаря. За повідомленням відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції у Вінницькій області від 04.10.2024року №4872/2008/01-24 гр. ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років до адміністративної відповідальності не притягалася.

Суд звертає увагу на те, що вказаний висновок є чинним, ніким не оскарженим та не скасованим, самостійним документом, виданим уповноваженим органом щодо конкретних обставин життя сім`ї ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей (докази щодо цього в матеріалах справи відсутні), а тому розрив з матір`ю та сімейними відносинами не буде відповідати інтересам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла будь-яке насильство стосовно них або в їх присутності.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено. Також судом не встановлено, а позивачем та його представником не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не бажала та не бажає спілкуватися з синами та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.

Навпаки в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що бажає брати участь у житті дітей, забирає їх на вихідні, канікули. Дні народження святкує разом з дітьми, що й підтвердити свідки та особисто діти.

Тобто, судом встановлено, що мати не втратила інтересу до дітей та зацікавлена у прийнятті участі в житті синів, бажає подальшого спілкування, цікавиться їх життям та іншими питаннями, а відтак бере участь у вихованні синів.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з синами та з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. Позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав за встановлених обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ, оскільки судом не встановлено, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір`ю не відповідатиме їх інтересам.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №722/225/23.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Таким чином, при розгляді даної справи суд, крім іншого, враховує принцип пропорційності з метою дотримання при розгляді справи та ухваленні рішення «справедливого балансу» сторін, обов`язково враховуючи найвищі інтереси дитини.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов до висновку про те, що підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, є недоведеними належними, достовірними, допустимими доказами. Позивач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачка умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Крім того, суд наголошує, що озвучена в судовому засіданні думка дітей не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки їх думка не завжди може відповідати їх інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вони в силу віку неспроможні надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на них.

При цьому судом ураховано, що діти підтримують зв`язок із матір`ю та бабусею по материній лінії, хоча і бажають проживати із батьком.

Як уже зазначалось вище, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який має бути застосований тоді, коли інші заходи не дали бажаного результату. Однак, судом встановлено, що застосування інших заходів впливу щодо відповідача (надання допомоги, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, тощо) не розглядались.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Також у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 309/556/17, від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18, від 02 серпня 2022 року справа № 743/269/21, від 25 листопада 2022 року у справі № 3089081/21 та інших.

Так, було встановлено, що відповідачка періодично відвідує дітей за місцем їх проживання, проводить з ними деякий час, цікавиться їх життям, забезпеченістю, забирає до себе на вихідні чи канікули. Ці обставини не заперечувалися представником позивача та підтвердились поясненнями свідків та дітей.

Суд може погодитися з тим, що відповідачка недостатньо приділяє уваги вихованню дітей, недостатньо часу проводить з ними, враховуючи те, що на даний час с вони проживають з бабусею (матір`ю позивача), але суд не погоджується з тим, що відповідач взагалі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

В частині щодо тверджень неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про випадки вчинення матір`ю відносно них фізичного насильства, суд зазначає, що жодної медичної документації на підтвердження таких фактів суду не представлено, доказів вжиття відповідних заходів у передбаченому порядку, у разі виявлення у дітей синців.

Зниження інтересу до навчання, отримання у школі нижчих оцінок не може застосовуватись як обґрунтування факту ухилення від участі у вихованні дитини однобічно лише до відповідача як матері. Тому що батьківський обов`язок із забезпечення навчання дітей, відповідно до принципу рівності як прав, так і обов`язків обох батьків, покладається як на відповідача, так і позивача, не залежно від того чи мобілізований останній до лав ЗСУ чи ні.

Окрім того, суд критично оцінює позицію представника позивача з приводу того, що суд при ухваленні рішення має врахувати інтереси дітей, які бажають проживати саме з батьком, оскільки предметом даної справи є позбавлення батьківських, а не визначення місця проживання дітей. Крім того, дітям було надано можливість самостійно обрати місце проживання, що не призвело до розриву стосунків із матір`ю.

На недостатність доказів вказує також відсутність даних про обстеження місця проживання дітей після їх переїзду від матері і, навпаки, наявність відомостей про забезпечення їх належними умовами за місцем проживання матері.

З огляду на те, що суду не надано доказів того, що мати не має шансу на виправлення своєї поведінки щодо участі у вихованні дітей, суд вважає в даному випадку неправильним розривати родинний зв`язок з матір`ю.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, наразі не можуть бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав. Обставини справи свідчать лише про відсутність належного зв`язку між членами сім`ї, що може бути результатом відсутності належного спілкування, різних світоглядів, існування взаємних образ один на одного всередині сім`ї, тощо.

Таким чином, враховуючи те, що відсутні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, а також беручи до уваги поведінку відповідача, яка спрямована на покращення виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, виходячи з інтересів дітей, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 (відповідача) батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , слід відмовити.

При цьому, суд попереджає відповідача про необхідність належного виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, в тому числі щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, та покладає на Тростянецьку селищну раду, як орган опіки та піклування, обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В силу ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові, судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.

Ні представник відповідача, ні відповідач не заявляли про стягнення з позивача витрат, які остання ОСОБА_1 понесла у зв`язку з розглядом даної справи, тому дане питання судом не вирішується.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 151, 153, 157-159, 164, 166, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 258-259, 263-264, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Тростянецьку селищну раду, як орган опіки та піклування, обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації:

АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 42859572, адреса місцезнаходження: вулиця Соборна, 37, селище Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область.

Повний текст рішення виготовлено 08.05.2025.

Суддя О.А. Натальчук