Постанова № 12719383, 01.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р. справа № 2а-23733/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Миргалієвої Ю.Т.,

представника відповідача - Романіка О.О., Носкової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 частково на суму 74191,84 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Шахтарськантрацит», звернулось до суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 на суму 77491,84 гривень, внесення змін до особового рахунку платника податків.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що частково не погоджується із висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Не погоджується із висновками щодо несвоєчасності сплати збору за користування надрами у сумі 154983,68 гривень та відповідно нарахованим на вказану суму штрафної фінансової санкції у розмірі 50 % на суму 77491,84 гривень, оскільки при розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначені строків сплати узгоджених сум збору за користування надрами відповідачем не враховувалось призначення платежу, яке вказувалось позивачем в платіжних дорученнях при сплаті поточних платежів та податкового боргу, при цьому порушувалося право позивача самостійно визначати ціль використання своїх грошових коштів.

Вважає, що у звязку із даним порушенням відповідачем завищена кількість днів затримки сплати збору за користування надрами, і як наслідок цього і сума штрафної санкції.

З огляду на вищевикладене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги, надавши суду відповідну заяву, згідно до якої вказав, що платіжним дорученням № 174 від 17,03.2009 року було здійснено сплату збору за користування надрами за 4- й квартал 2008 року в сумі 33000,00 гривень.

Вказує, що при цьому платіж прострочено на 28 днів, тому у відповідності до п.п 17.1.7 п.17.1 ст. 17 він зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу на суму 3300,00 гривень.

З огляду на вищевказане просить визнання частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 на суму 74191,84 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

В обґрунтування наданих суду письмових заперечень зазначили, що вважають висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсності, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято правомірно.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Державне підприємство „Шахтарськантрацит” (Далі- ДП Шахтарськантрацит), згідно свідоцтва про державну реєстрацію виданого виконкомом Шахтарської міської ради Донецької області, - є юридичною особою (а.с. 16), дата проведення державної реєстрації 30.04.2003 року, з 08.05.2003 року знаходиться на податковому обліку Шахтарській обєднаній державній податковій інспекції, як платник податків (а.с.15).

Шахтарська обєднана державна податкова інспекція (Далі Шахтарська ОДПІ), - є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

16.08.2010 року, Шахтарською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання граничних термінів сплати збору за користування надрами ДП „Шахтарськантрацит”, за результатами якої складено акт №1056/15/32299510 (а.с.6-7).

Згідно висновків вказаного акту встановлено порушення ст.28 Кодексу України о надрах, п.17 Порядку справляння платежів плати за користування надрами для видобування корисних копалин, п.п. 5.3.1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у вигляді несвоєчасної несплати збору за користування надрами в сумі 154983,68 гривень.

13.10.2010 року Шахтарською ОДПІ, на підставі акту перевірки від 16.08.2010 №1056/15/32299510, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005191543/1/687 (Далі - спірне податкове повідомлення-рішення), згідно до якого ДП „Шахтарськантрацит” визначено податкове зобовязання зі збору за користування надрами у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 % на суму 77491,84 гривень.

Спірне податкове повідомлення рішення оскаржується позивачем на суму 74191,84 гривень.

Спірною обставиною у справі є правомірність здійснення податковим органом перерозподілу платежів сплачених позивачем в рахунок погашення заборгованості і поточних платежів зі збору за користування надрами, без урахування призначення платежу в платіжних документах.

Як вбачається із описової частини акту перевірки, позивачем несвоєчасно сплачено збір за користування надрами за період 1-квартал 2008 року, по строку 20.05.2008 року.

Як вбачається із описової частини акту перевірки, позивач розрахунком № 10309 від 06.05.2008 року задекларував податкове зобовязання зі збору за користування надрами на суму 206358,00 гривень, а відповідач врахував його платіжні документи наступним чином :

згідно платіжного доручення № 354 від 22.12.2008 року взято до уваги суму 25542,96 гривень в рахунок погашення боргу;

згідно платіжного доручення № 645 від 29.01.2009 року взято до уваги суму 97450,80 гривень в рахунок погашення боргу;

згідно платіжного доручення № 174 від 17.03.2008 року взято до уваги суму 26358,00 гривень в рахунок погашення боргу.

Разом з тим позивачем збір за користування надрами сплачувався наступним чином:

Платіжним дорученням № 354 від 22.12.2008 року на суму 46000,00 гривень за 4 квартал 2008 року;

платіжним дорученням № 645 від 29.01.2009 року на суму 99000,00 гривень за 4 квартал 2008 року;

платіжним дорученням № 174 від 17.03.2008 року на суму 33000,00 гривень за 4 квартал 2008 року (а.с.12-13).

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 69 ст. КАС України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що відповідачем в картках особових рахунків позивача зараховувалась сплата в рахунок погашення суми раніше створеного податкового боргу, і відповідно, нараховувалися штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ.

Таким чином судом встановлено, що відповідач фактично здійснював перерозподіл платежів позивача змінюючи при цьому призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, - податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,- податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п 20.1 ст. 20 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 цього ж Закону ініціювання переказу проводиться шляхом:

1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;

2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

3) подання ініціатором до відповідної установи члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Суд не приймає доводи відповідача викладені в запереченнях з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",- джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76,- кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, - оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.

Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений.

У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону .

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку не відповідають дійсності висновки акту перевірки щодо несвоєчасної сплати збору за користування надрами, і, відповідно, неправомірно нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50 % на суму 74191,84 гривень.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 частково на суму 74191,84 гривень, - підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 року № 0005191543/1/687 частково на суму 74191,84 гривень, - задовольнити.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення - рішення № 0005191543/1/687 від 13.10.2010 року на суму 74191,84 гривень (сімдесят чотири тисячі сто девяносто одна гривня вісімдесят чотири копійки).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 01 грудня 2010 року.

Повний текст постанови складений 06 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.