Постанова № 12719088, 26.11.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 рокуСправа № 2а-2833/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача Шевчука В.В.,

представників відповідача Гетьман І.О., Мельничука М.В.,

прокурора Рибака А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення від 27 вересня 2010 року №0000322300/0 та №0000332300/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат” (надалі - ТзОВ " Ковельський ЖБК”, товариство, підприємство) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Ковельська МДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення від 27 вересня 2010 року №0000322300/0 та №0000332300/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 02 по 09 вересня 2010 року Ковельською МДПІ проводилася документальна невиїзна перевірка ТзОВ "Ковельський ЖБК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, в ході якої відповідачем встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пп.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено акт від 09 вересня 2010 року.

На підставі даного акта перевірки Ковельською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0000322300/0, яким позивачу було визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 9231 794,00 грн. (в тому числі 4615897,00 грн. за основним платежем та 4615897,00 грн. штрафних санкцій) та №0000332300/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 6694020,00 грн. (з них 4462680,00 грн. за основним платежем та 2231340,00 грн. штрафних санкцій) у звязку із непідтвердженням розрахунковими та іншими документами валових витрат та податковими накладними та митними деклараціями -податкового кредиту.

ТзОВ "Ковельський ЖБК” вказані рішення відповідача вважає неправомірними та просить їх скасувати, оскільки порушення, зазначені в акті перевірки, є надуманими та безпідставними, а також такими, що були прийняті без врахування всіх обставин справи. Так відповідач заздалегідь не повідомив про проведення перевірки, а при її проведенні не вимагав документів, що могли мати суттєве значення при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; період, за який було проведено перевірку, вже перевірявся і порушень, вказаних в повідомленнях-рішеннях, виявлено не було, що підтверджується рядом актів та довідок перевірок.

Позивач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать листам, які він отримував від Ковельської МДПІ 07 травня 2008 року, 04 червня 2008 року, 10 липня 2008 року та у яких його повідомляли про відсутність заборгованості з податку на прибуток та ПДВ, а також вказувалося на наявність переплата за даними податками.

Податковим органом при проведені документальної перевірки не було взято також до уваги заяву позивача від 23 жовтня 2009 року №70, якою повідомлено про неможливість її проведення, оскільки всі первинні документи та документи бухгалтерської та податкової звітності вилучені під час проведення виїмки (протоколи виїмок та обшуків наявні у відділі податкової міліції Ковельської МДПІ), а при виході на планову виїзну перевірку ще 30 жовтня 2009 року констатовано факт неможливості її проведення з цих підстав. Крім того, згідно з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2010 року податковий орган не мав права проводити документальну невиїзну перевірку.

Позивач звернув увагу, що відповідачем порушено порядок проведення документальної виїзної перевірки, яка повинна здійснюватися на підставі аналізу податкових декларацій та документів, які вже знаходяться в розпорядженні органу державної податкової служби.

У письмовому запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав та зазначив, що документальною невиїзною перевіркою були встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства відсутність на підприємстві відповідних розрахункових, платіжних та інших документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували валові витрати та податковий кредит, вказаний у податкових деклараціях платником податків, а тому на підставі акта перевірки нараховано податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Щодо підстав проведення перевірки вказав, що 30 жовтня 2010 року працівниками Ковельської МДПІ здійснено вихід для проведення планової виїзної перевірки щодо дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року. Попередньо позивачу надіслано повідомлення про проведення такої перевірки з проханням забезпечити надання усіх документів на підтвердження даних податкових декларацій. Заявою від 23 жовтня 2009 року позивач повідомив, що документи бухгалтерської звітності вилучено згідно з протоколами виїмки. Разом з тим, при аналізі змісту протоколів виїмки Ковельською МДПІ встановлено, що вилучені документи не відносяться до періоду, що підлягав перевірці. Директор ТзОВ «Ковельсикй ЖБК» до проведення планової виїзної перевірки не допустив.

17 травня 2010 року на адресу позивача надіслано лист про проведення планової виїзної перевірки за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року з проханням вжити заходів із забезпечення надання до 24 травня 2010 року усіх документів на підтвердження даних податкових декларацій. Листом від 21 травня 2010 року позивач повідомив, що документи бухгалтерського обліку відсутні на підприємстві та не ведуться на даний час. При врученні 10 серпня 2010 року директору ТзОВ «Ковельський ЖБК» повідомлення на проведення планової виїзної перевірки, останній відмовив у допуску до перевірки. У звязку із такими обставинами, проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року на підставі даних декларацій, відомостей компютерних систем та документів щодо нарахування та сплати податків, отриманих від правоохоронних та інших органів державної влади.

Відповідач звернув увагу, що чинним законодавством не передбачено обовязку податкового органу повідомляти про проведення невиїзної документальної перевірки, а тому по її завершенню позивачу надіслано запрошення для підписання акта за її наслідками.

Щодо твердження позивача про те, що за даний період діяльності підприємство уже було ревізоване, відповідач вказав, що проведені перевірки стосувалися інших питань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача, кожен зокрема, в судовому засіданні позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) для здійснення представництва інтересів держави в особі Ковельської МДПІ участь у справі взяв прокурор. У судовому засіданні прокурор заперечив проти адміністративного позову та у його задоволенні просив відмовити. Вказав, що податкова інспекція правомірно провела невиїзну документальну перевірку та через ненадання документів позивачем на підтвердження складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до закону визначила податкові зобовязання такому платнику та штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами як з власної ініціативи, так і на вимогу суду, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Ковельський ЖБК» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 19 травня 2005 року та з 24 травня 2005 року перебуває на обліку в Ковельській МДПІ, що підтверджується п.п.2.3 -2.4 акту перевірки та не заперечується представниками сторін.

З 02 по 09 вересня 2010 року Ковельською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 вересня 2010 року №621/23-33502868 (а.с.15), яким було встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон N 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4615807,00 грн., в тому числі за друге півріччя 2007 року на 1406002,00 грн., за 2008 рік на 2680 551,00 грн., за перше півріччя 2009 року на 529344,00 грн., а також пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4462680,00 грн., в тому числі за липень 2007 року - 96041,00 грн., серпень 2007 року - 233527,00 грн., вересень 2007 року 202278,00 грн., жовтень 2007 року 154 822,00 грн., листопад 2007 року 118439,00 грн., грудень 2007 року 282425,00 грн., січень 2008 року 203874,00 грн., лютий 2008 року 718002,00 грн., березень 2008 року 172565,00 грн., квітень 2008 року 283731,00 грн., травень 2008 року 166547,00 грн., червень 2008 року 175160,00 грн., липень 2008 року 186534,00 грн., серпень 2008 року 50675,00 грн., вересень 2008 року 47568,00 грн., жовтень 2008 року 253 583,00 грн., листопад 2008 року 437227 грн., грудень 2008 року 294463,00 грн., січень 2009 року 22087,00 грн., лютий 2009 року 9493,00 грн., березень 2009 року 345043,00 грн., квітень 2009 року - 2 068,00 грн., травень 2009 року - 4662,00 грн., червень 2009 року - 1866,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0000322300/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 9231794,00 грн., де 4615897,00 грн. - основний платіж та 4615897,00 грн. - штрафні санкції (а.с.13), та №0000332300/0, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 6694020,00 грн. де 4462680,00 грн. - основний платіж та 2231340,00 грн. штрафні санкції (а.с.14), посилаючись на вказані вище норми закону.

Підставою для визначення податкових зобовязань стало ненадання платником податків (позивачем) документів бухгалтерського обліку на підтвердження складу валових витрат та податкового кредиту.

Водночас із такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 04 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон N 509-XII).

Відповідно до ст.11 Закону N 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Порядок та підстави проведення невиїзної документальної перевірки та дії відповідних підрозділів органів ДПС визначено розділом 2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року N 355 (далі - наказ № 355).

Так зокрема, відповідно до п.2.3 розділу 2 наказу № 355 невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби (ДПС) про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, для її проведення необхідна сукупність обставин: 1) дозвіл (резолюція) керівника органу ДПС; 2) письмовий запит органу ДПС з конкретних питань (щодо відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків, або матеріалів планових чи позапланових перевірок інших субєктів господарювання з питань правових відносин з платником податків; 3) наявність пояснень платника податків та документів, достатніх для проведення перевірки; наявність даних, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

Відповідно до п.2.4 наказу № 355 невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Відповідачем для підтвердження підставності проведення невиїзної документальної перевірки предявлено службову записку від 11 серпня 2010 року № 929/25-004 (а.с.153) про доцільність такої перевірки за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року.

Як вбачається зі змісту даної службової записки, проведенню невиїзної документальної перевірки передувало проведення планової виїзної перевірки позивача.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 30 жовтня 2009 року № 108/23 (а.с.123), плануграфіку на четвертий квартал 2009 року (а.с.151-152) та плану питань (а.с.124) 30 жовтня 2009 року працівники Ковельської МДПІ прибули за юридичною адресою підприємства, однак перевірка проведена, що підтверджується актом недопуску до перевірки від 30 жовтня 2010 року (а.с.125). Разом з тим, отримавши повідомлення № 33 про проведення даної перевірки підприємство листом від 23 жовтня 2009 року (а.с.110) повідомило про неможливість забезпечити проведення такої перевірки у звязку із тим, що документи бухгалтерського та податкового обліку вилучено на підставі постанови та протоколів виїмки та обшуку від 17 жовтня 2008 року, 08 травня 2008 року, 07 липня 2008 року, 05 березня 2008 року (а.с.111-122), що наявні в податковій міліції. У судовому засіданні позивачем також предявлено для дослідження копію постанови обшуку від 22 жовтня 2008 року (а.с.144-146). Із названих документів вбачається, що на підприємстві дійсно вилучено документи бухгалтерського обліку за 2005-2008 рік (частина із них видана у періоді, який підлягав перевірці, окрім першого півріччя 2009 року). Як слідує із копії постанови Ковельського міськрайонного суду від 02 червня 2009 року (а.с.147), вилучені документи бухгалтерського обліку не були повернуті товариству. Отже, останнє не мало можливості надати їх для перевірки податковій інспекції з обєктивних причин. Водночас, зазначене свідчить про те, що документи на підприємстві були наявні до 22 жовтня 2008 року.

Суд не приймає категоричні твердження відповідача, що документи, які були вилучені згідно з протоколами обшуку та виїмки від 17 жовтня 2008 року, 08 травня 2008 року, 07 липня 2008 року, 05 березня 2008 року (а.с.111-122), не стосуються періоду діяльності, який перевірявся, оскільки без безпосереднього дослідження документів, вказаних у протоколах, не можливо встановити, чи брали вони участь при формуванні показників декларацій платника податків.

17 травня 2010 року відповідач здійснив ще одну спробу провести планову виїзну перевірку уже за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, про що він вказав у листі № 4462/23-121 (а.с.128), скерованому на адресу позивача, та зобовязав останнього до 24 травня 2010 року «…здійснити заходи із забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій і розрахунків, повязаних із сплатою податків та інших обовязкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, а також дотримання вимог іншого податкового законодавства…».

Позивач у відповідь повторно повідомив про відсутність документів у звязку із їх виїмкою на підставі вказаних вище протоколів та просив повідомити про підстави проведення такої перевірки, надіслати повідомлення про її проведення у встановленому законом порядку та розяснити підстави надання до 24 травня 2010 року усіх документів на підтвердження даних декларацій та розрахунків (лист від 21 травня 2010 року №41 - а.с.126; від 23 липня 2010 року № 65 а.с.127). Разом з тим, твердження відповідача, що документи бухгалтерського обліку не ведуться по даний час є лише припущенням, оскільки, як уже зазначалося, відповідач не пропонував позивачу підтвердити той чи інший показник конкретної податкової декларації.

Як вбачається з листа Ковельської МДПІ від 12 серпня 2010 року № 7593/25-004 (а.с.109), 10 серпня 2010 року посадові особи Ковельської МДПІ здійснили вихід для проведення планової виїзної перевірки ТзОВ «Ковельський ЖБК» за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, однак не були допущені до її проведення директором підприємства, про що складено акт недопуску до проведення перевірки (а.с.108). Суд звертає увагу, що даний акт не містить усіх підписів посадових осіб Ковельської МДПІ (зокрема, Устимук Н.Є.), а також дані про свідків (прізвище, імя, по-батькові, інші дані про особу, їх підписи), які були присутні при відмові директором підприємства у допуску на перевірку, що ставить під сумнів даний факт. Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2010 року (а.с.105) скасовано ухвалу господарського суду Волинської області від 21 червня 2010 року № 7/61-Б (а.с.104) в частині зобовязання ТзОВ «Ковельський ЖБК» допустити Ковельську МДПІ до проведення планової документальної перевірки за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року та надати необхідні для її проведення документи.

Вказаним вище листом від 12 серпня 2010 року № 7593/25-004 у звязку із не допуском до проведення виїзної перевірки підприємство повідомлено про проведення невиїзної документальної перевірки на підставі податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів та запропоновано прибути для підписання акта перевірки.

Разом з тим, суд вважає, що самої лише резолюції керівника про реагування відповідно до законодавства на службову записку 11 серпня 2010 року № 929/25-004 щодо доцільності проведення невиїзної документальної перевірки недостатньо, оскільки, як вбачається з вимог чинного законодавства, недопуск до проведення планової виїзної перевірки не є підставою для проведення невиїзної документальної перевірки.

В акті перевірки (а.с.18) вказано, що дана перевірка проводиться на підставі декларацій з податку на прибуток, з ПДВ та інших відомостей компютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу та документів, повязаних із нарахуванням і сплатою податків, отриманих від правоохоронних та інших органів державної влади. Проте відповідачем не надано суду жодних матеріалів, які б свідчили про наявність до початку проведення перевірки інформації про порушення ТзОВ «Ковельський ЖБК» вимог податкового законодавства та наявність, крім податкових декларацій, документів, достатніх для її проведення (матеріали зустрічних перевірок, документів, отриманих від правоохоронних та інших органів тощо).

У листі від 17 травня 2010 року № 4462/23-121 (а.с.128-129), адресованому позивачу та на який посилається Ковельська МДПІ у письмовому запереченні проти позову, остання не вказала, які конкретно документи та за якими зобовязаннями, стосовно яких показників податкової декларації (її вид, період) необхідно підтвердити. Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач не мав інформації та даних для проведення невиїзної перевірки, а тому перевірка проведена без правових підстав, а відповідач при цьому діяв не у спосіб, визначений законом.

Наведене вище свідчить, що проводячи невиїзну документальну перевірку відповідач порушив встановлений порядок її проведення: умови та обставини, вказані в п.2.3 розділу 2 наказу № 355, відсутні. Тому суд приходить до висновку про порушення відповідачем встановлених обмежень щодо проведення перевірки та протиправність при цьому його дій.

Крім того, не дивлячись на зазначений в листі податкової інспекції від 12 серпня 2010 року № 7593/25-004 період проведення (з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року) документальна невиїзна перевірка проведена за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року.

На підставі аналізу змісту акта невиїзної документальної перевірки від 09 вересня 2010 року встановлено, що висновки про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 Закону N 334/94-ВР та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР ґрунтуються лише на припущеннях. Так відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 Закону N 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту акта перевірки від 09 вересня 2010 року зрозуміло, що податковий кредит, відображений у деклараціях, знято відповідачем у кожному місяці у повному обсязі; щодо розбіжностей між показниками валових витрат за даними платника податків та податкового органу останнім не надано розрахунки, яким чином ним визначено суму завищення валових витрат за окремими рядками податкової звітності, хоча судом для надання відповідачем обґрунтованих пояснень та відповідних розрахунків оголошувалася перерва у розгляді справи. При цьому суд також зауважує, що податкова інспекція, маючи реєстри виданих та отриманих податкових накладних підприємства (додатки до декларацій з ПДВ), мала можливість при потребі здійснити перевірку податкових зобовязань та податкового кредиту позивача за контрагентами останнього та у разі наявності розбіжностей використати надані Законом N 509-XII повноваження та провести позапланову виїзну чи невиїзну документальну перевірку уже за конкретними фактами порушень та на підставі зібраної інформації. Крім того, чинним законодавством передбачені заходи реагування, якщо платник податків не допустив до проведення перевірки посадових осіб контролюючого органу, який мав законні підстави для її проведення, а також у разі виявлення факту неведення обліку або неналежного ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, відсутності бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку. Відповідач, всупереч встановленому порядку, відреагував шляхом проведення невиїзної документальної перевірки позивача, не маючи у своєму розпорядженні будь-яких документів для аналізу та порівняння показників податкових декларацій. З цих підстав суд вважає, що висновки відповідача про не підтвердження валових витрат та податкового кредиту ТзОВ «Ковельський ЖБК» є передчасними, а відтак податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції, визначені згідно з розрахунком (а.с103), безпідставними.

Разом з тим, суд відхиляє посилання позивача як на одну із підстав протиправності невиїзної документальної перевірки його неповідомлення Ковельською МДПІ про її проведення, оскільки чинне законодавство не містить таких вимог. Відповідно до п.2.4. наказу № 355 за наслідками невиїзної документальної перевірки складається акт (довідка) перевірки. Платник податків у визначені у порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок (встановленому ДПА України відповідно для платників податків - юридичних та фізичних осіб) строки запрошується для ознайомлення та підписання акта (довідки) про результати невиїзної документальної перевірки письмовим повідомленням про запрошення, що направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення платнику податків (вручається під розписку).

Стосовно доводів позивача із посиланням на листи від 07 травня 2008 року №6242/10/19-007, 04 червня 2008 року №7250/10/19-007, 10 липня 2008 року №8941/10/19-007 (а.с.10-12) та акти камеральних, невиїзних документальних перевірок, актів звірок (а.с.35-93, 148-150) про те, що період, за який було проведено невиїзну документальну перевірку, уже перевірявся і порушень, вказаних в повідомленнях-рішеннях, виявлено не було, то суд вважає, що дані акти не є доказом відсутності порушень при визначенні податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, якщо дане питання не було раніше предметом перевірки.

Відповідно до ч.3 т.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням досліджених доказів та норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що приймаючи повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року відповідач діяв поза межами закону, із використанням повноваження з неналежною метою, на виконання якої таке повноваження йому надано, а його рішення є необґрунтованим та передчасним.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування усіх обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень від 27 вересня 2010 року №0000322300/0, №0000332300/0, прийнятих за наслідками перевірки, що носила формальний характер та проведена з порушенням встановленого порядку.

Зважаючи на викладене вище, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п.1 ч.2 ст.162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування рішень Ковельської МДПІ від 27 вересня 2010 року про визначення позивачу податкових зобовязань.

Керуючись ст.ст.2, 71, 158-163 КАС України та на підставі Законів України “Про податок на додану вартість”, «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про державну податкову службу в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 27 вересня 2010 року №0000322300/0 та №0000332300/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 30 листопада 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк