Ухвала суду № 127188857, 06.05.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/1308/23

2/465/933/25

Ухвала

про залишення позовної заяви без розгляду

06.05.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судового засідання Гайдучок І.М.

в ході чергового судового засідання з розгляду уцивільної справи №465/1308/23 запозовом Акціонерноготовариства КомерційнийБанк "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором про надання банківських послугб/н від27.11.2018року,

в с т а н о в и в:

28 лютого 2023 року позивач (представник за довіреністю Гребенюк О.С.) звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27.11.2018 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивував Анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приват Банку» з додатками до неї та розрахунками проведеними самим же позивачем.

Згідно Протоколу та Звіту автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023, судова справа передана судді 02.03.2023.

Ухвалою судді від 03.03.2025 позовна заява залишена без руху з підстав зазначених в ухвалі.

20.03.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви ( представник за довіреністю Савіхіна А.М.), якою до суду скеровано належним чином засвідчені документи.

Після виконання судом вимог ст.16 Закону України «Про захист персональних даних» та ч. 6 ст. 187 ЦПК України, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.05.2023 р. прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено досудового розгляду по суті без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В подальшому через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, подано відзив на позовні вимоги, додатком яких є його, відповідача, розрахунки щодо спростування позовних вимог, та заперечення порядку списання грошових коштів, які ним спрямовувалися на погашення кредиту.

11 серпня 2023 відповідачем ( представник за довіреністю Меркулова В.В.) подано відповідь на відзив.

11.10.2023 відповідачем ОСОБА_1 скеровано до суду заперечення щодо відповіді на відзив.

За змістом позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, та заперечення на нього, вбачається, що між сторонами існували та існують цивільно-правові відносини, що підтверджується кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27.11.2018 року, існування якого сторонами не заперечується. Спір стосується механізму утвореної заборгованості її суми та порядку зарахування оплат на погашення заборгованості.

З урахуванням встановленого, ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 29.11.2023,продовжено розгляд цивільної справи № 465/1308/23, призначено судове засідання на

05 лютого 2024 року та визнано обов`язковою явку в судове засідання представника позивача та відповідача для дачі ними пояснень з приводу обставин справи, яких зобов"язано представити оригінали документів, що стосуються предмету спору, для їх огляду в судовому засіданні, зобов"язано акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» представити в суд оригінал кредитної справи для її дослідження в судом. Підстави такого рішення викладені в ухвалі (т. 2 ас.1-2).

30.01.2024 представником відповідача ( адвокат Штогрін В.С.) подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке задоволено. Від представника позивача ( Меркулова В.В.) 31.01.2024 на електронну адресу суду поступило звернення незрозумілого змісту та додатками до нього, що є сумнівними у відношенні до судової справи.

В судове засідання 05.02.20224 сторони не з`явилися. На електронну адресу суду 06.02.2024, тобто на наступний день після судового засідання, від представника позивача (представник за довіреністю Трегуб М.К.) подав клопотання про перенесення судового засідання від 05.02.2024. У зв`язку з цим, слухання справи перенесено з урахуванням завантаженості головуючого, а саме раніше призначеними судовими справами та обов`язками слідчого судді.

Судове засіданняперенесено на 05.03.2024, про що повідомлено сторін.Разом з тим,судове засідання не відбулося із- за неявки сторін. Представником позивача (представник за довіреністю Пославський Р.А.)подано клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи та документвиготовлений іноземною мовою російською мовою(т.2ас.155 156),які суд не може взяти до уваги зважаючи на вимоги ст.10 Конституції України,ст.9ЦПК Українистатей 6,10,11,14 Закону України "Про засади державної мовної політики»

Відтак суд констатує факт порушення АТ «Приват Банк» вимог ч. 7 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої, - статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя , які визначені цим Законом.

Суд в котре наголошує, що згідно цього ж Закону, статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації та є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.

Що стосується письмових пояснень представника позивача Пославського Р.А. від 05.03.2024 та додатків до них, то на такі відповідачем подано свої додаткові пояснення, згідно яких наполягає, що позивач у даному позові покликається на договір, який не має жодного відношення до кредитного договору про надання банківських послуг б/н від 27.11.2018 року.

В судовому засіданні від 19.06.2024 за результатами пояснень сторін, і зокрема пояснень представника позивача, які частково не узгоджуються з поясненнями та позицією щодо підстав позову інших представників, а саме ОСОБА_2 , Савіхіна А.М., Меркулової В.В. та ОСОБА_3 та неузгодженості в періодах та сумах, суд виходячи з вимог п.5.ч. 2 ст. 223 та ст. 263 ЦПК України, судом постановлено Ухвалу про визнання обов`язковою явку в судове засідання Голови Правління Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» Герхарда Бьоша для дачі ним особисто пояснень щодо фактичних обставин, якого також зобов`язано надати суду оригінал кредитної справи. Позивача попереджено про наслідки невиконання вимог суду. Підстави такого рішення викладені в журналах судових засідань та ухвалі. Судове засідання з урахуванням завантаженості та відпустки головуючого перенесено на 10.10.2024.

Судове засідання не відбулося із за неявки в судове засідання керівника позивача - Герхарда Бьоша, який не повідомив суду про причини неявки та причини невиконання судового рішення. Проте, від представника позивача - юрисконсульта управління стандартизованого судового виробництва Акціонерного Товариства комерційний Банк «ПриватБанк» Годованика Б.О. поступило клопотання про відкладення судового засідання, покликаючись на необхідність додаткового часу для підготовки та направлення відповіді до суду.

Відтак, розгляд судової справи перенесено на 10 січня 2025, тобто з урахуванням раніше призначених судових справ, та обов`язків головуючого як слідчого судді.

21.10. 2024 та 22.10. 2024 від представника позивача Меркулової В.В. на електронну пошту поступив супровідний лист з додатками, які за своєю якістю та формою виготовлення (шрифт) є нечитабельними та ще більш ускладнили розгляд судової справи.

Судове засідання від 10 січня 2025 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, а також з причин неприбуття в судове засідання представника позивача. Розгляд справи перенесено на 05.03.2025.

В судовому засіданні від 05.03.2025 представник позивача Пославський Р.А. на ряд запитань головуючого щодо пояснення нарахування заборгованості по роках і місяцях повідомив, що він не може розділити нарахування. Також повідомив суд, що йому не відомо чому керівництво проігнорувало ухвалу суду.

Зважаючи на те, що судом встановлено цивільно - правові відносини між сторонами на підставі кредитного договору та те, що суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити докази в оригіналі, враховуючи протиріччя встановлені судом у розмірі заборгованості та неоднозначності розрахунків і пояснень представників, яких у справі задіяно аж 6 чоловік, суд ухвалив перенести розгляд справи з метою отримання пояснень керівника позивача - Герхарда Бьоша.

Вимога суду скерована на електронну пошту позивача, отримана ним, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Слухання справи перенесено на 06.05.2025.

В черговому судовому засіданні представник позивача Пославський Р.А., повідомив суду, що йому невідомо, чому керівництво банку не виконує вимоги суду. Йому невідомо чому не прибув у судове засідання керівник. Щодо подальшого розгляду справи, запропонував суду примати рішення за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача, як і сам відповідач, котрі взяли участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, проти слухання справи без керівника банку, явка якого судом визнана обов`язковою , заперечили. Представник відповідача просила суд визнати такі дії сторони як зловживання своїми процесуальними правами та залишити позовну заяву без розгляду.

Суд, враховуючи прийняте рішення про обов`язкову участь в судовому засіданні керуючого банком Герхарда Бьоша, заслухавши пояснення та думку сторін, перевіривши на узгодженість між собою докази, подані кожним окремо, із шести представників позивача, приходить до висновку, що суд позбавлений можливості завершити розгляд судової справи з дотриманням судом вимог, передбачених ст. 263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 1 ч.5 ст.12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст.214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

За змістом п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зокрема, відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а відповідно до п.3, з`являтися всудове засіданняза викликомсуду,якщо їхявка визнанасудом обов`язковою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Як неодноразово наголошував в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Натомість неодноразові намагання суду зобов`язати позивача представити докази у тому вигляді, в якому вимагає суд, були марними, але зловживаючи своїми процесуальними правами сторона позивача, кожен раз спотворюючи вимоги суду, подавала заяви та клопотання, що не вирішували проблеми по суті.

За таких обставин, суд визнає поведінку сторони позивача як недобросовісну, такою, що містить в собі прояви неповаги до суду та ігнорування вимог суду та невиконання учасником справи обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, а якщо подання клопотання визнається зловживанням процесуальними правами , суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу заяву , клопотання.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумногостроку незалежним і безстороннім судом.

Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Відтак, неявку керівника позивача представника позивача, явка якого визнана судом обовязковою, суд визнає повторною, двічі підряд, у зв`язку з цим, безпідставною, оскільки стороною не надано підтверджень щодо об`єктивності підстав його неявки в судові засідання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі Каракуця проти України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 № 711/7486/19 ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права,здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

В цій же справі, Суд дійсно врахував обставини, за яких позивач неодноразово не з`явився до суду, як підстави достатні для залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Суд вважає, що позивач проігнорувавши вимоги суду фактично демонструє суду відсутність свого інтересу у як найскорішому розгляді справи по суті, і така поведінка фактично обумовлює перебування в провадженні не вирішеної по суті справи поза строками, що передбачені цивільним процесуальним законодавством для розгляду такої справи, тобто поза межами розумних строків.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 11.03.2021 року у справі № 558/9/18, зокрема, що суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Тобто діє пряма норма закону.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

Крім того, суд враховує і правову позицію Верховного Суду, яка була висловлена у постанові ВП ВС від 12 січня 2023 року у справі за № 9901/278/21 щодо того, що позивач, ініціювавши судовий розгляд справи, повинен (повинна) активно використовувати визначені законом процесуальні права.

Зважаючи на викладене, суд вважає встановленим, що в порушення вимог чинного законодавства позивач, явка якого визнана судом обовязковою, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у призначені судові засідання неприбув, а відтак не виконує вимогу суду про обов"язкову явку в судове засідання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За даних обставин, суд дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що неявка керівника позивача, явка якого визнана судом обовязковою, перешкоджає вирішенню спору, у зв`язку з чим, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.43, 257, 258-260, ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Акціонерного товаристваКомерційний Банк"Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором про надання банківських послугб/н від27.11.2018року,залишити без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає позивачу звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя В. Кузь