Рішення № 127187901, 08.05.2025, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2516/24

провадження № 2/445/298/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Глинянської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

представник позивача - ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , про позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_5 .

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Перемишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про що зроблено відповідний актовий запис № 198. Згідно вказаного свідоцтва про народження в графі «Батько» вказаний ОСОБА_4 , в графі «Мати» вказано ОСОБА_6 , після одруження отримала прізвище чоловіка « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Перемишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що 25 травня 2024 року зроблено відповідний актовий запис № 31. Позивач і Відповідач в шлюбі ніколи не перебували, після народження дитини ОСОБА_4 був вписаний у свідоцтво про народження батьком відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України, хоча таким не являється, біологічний батько дитини невідомий. Відповідач про цей факт обізнаний, проти позбавлення його батьківських прав не заперечує. Донька зареєстрована та фактично проживає разом із мамою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не з?являється за місцем проживання дитини, не виявляє жодної ініціативи у встановленні будь-якого контакту з дитиною. Участь у її житті батько не приймав та не приймає і на даний час. Окрім цього, Відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованість в її подальшій долі, не цікавиться станом її здоров?я, не піклується про фізичний розвиток дитини, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною. Відповідач своїх батьківських обов?язків, зокрема обов?язку виховувати та утримувати дитину до досягнення повноліття, не виконує взагалі та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. А також, неодноразово заявляв Позивачці, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини. Також, варто відзначити, що вихованням, піклуванням займається Позивачка, дитина перебуває на повному утриманні її та вітчима доньки, Позивач дбає про стан здоров?я дитини, вказане підтверджується довідкою Глинянської міської лікарні доданої до позовної заяви. Вищеперелічені обставини в сукупності свідчать про ухилення Відповідача від батьківських обов?язків і є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дитини.

14 січня 2025 року до суду надійшла заява про визнання позовних вимог від ОСОБА_4 , у якій зазначено, що дитина ОСОБА_8 проживає в сім`ї ОСОБА_9 та її чоловіка (вітчима). Як справи у дитини відповідачу не цікаво, так як він не є рідним батьком і не спілкується ні з дитиною, ні з Позивачкою. Матеріально не допомагає та не збирається, тому повністю погоджується із позовними вимогами та визнає їх.

Позивачка та представник позивачки в судове засідання не з`явилися, представник подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає, вказавши що усвідомлює та розуміє наслідки позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої дочки.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Золочівської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося.

Оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 200, 206 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку засідання комісії з питань захисту прав дитини Глинянської міської ради Львівського району Львівської області № 25 від 27.02.2025 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Глинянської міської ради Львівського району Львівської області № 25 від 27.02.2025, комісія визнала за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У довідці Глинянської МЛ від 17.09.2024 виданої на вимогу матері пацієнтки ОСОБА_5 встановлено факт відсутності догляду та участі батька в забезпеченні підтримки медичної допомоги для дитини та участі в профілактичних оглядах. Від народження всі профілактичні огляду матір дитини відвідувала самостійно з дитиною або бабусею дитини (по лінії матері).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 28 травня 2024 року ОСОБА_10 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у Перимишлянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_7 ».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас, ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008), зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі, маючи реальну можливість дбати про своїх дітей, щоб забезпечити їм фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, оскільки є працездатними особами, молодого віку, хронічними чи іншими важкими захворюваннями не страждають, тобто не маючи жодних об`єктивних перешкод, свідомо нехтують виконанням батьківських обов`язків по відношенню до позивача. При цьому, судом також встановлено, що таке збайдужіле ставлення батьків до дитини має місце вже протягом тривалого часу.

Окрім того, при вирішенні питання щодо задоволення позову, суд враховує і визнання відповідачем позову, що в свою чергу підтверджує його небажання змінити поведінку в кращу сторону по відношенню до позивача.

Відтак, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої дочки відповідатиме інтересам останньої та максимально спрямоване на захист її прав.

За проханням позивача судові витрати залишаються за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 155, 164, 166 СК України, ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Глинянської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.05.2024.

Суддя М.В. Бакаїм