Рішення № 127163404, 07.05.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2025 р. справа № 300/1974/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у формі листа від 17.12.2024 №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладене у формі листа від 27.11.2024 за №0300-0303-9/70407, якими відмовлено ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області зарахувати до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 та провести нарахування та виплату збільшення пенсії за понаднормовий стаж з 04.08.2024, за вказані періоди роботи, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй призначено пенсію, однак вона дізналась , що до трудового стажу не враховано періоди роботи в НВФ «Мастер» (з 01.11.1991 по 17.11.1991) та НВФ «КАДЕГ» (з 18.11.1991 по 18.05.1993). В подальшому позивач до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подала заяву про врахування вказаних періодів роботи до страхового стажу та, оскільки, ОСОБА_1 не перебуває на обліку як одержувач пенсії в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, її звернення у листопаді 2024 року переадресоване до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. У зв`язку із неотриманням жодної відповіді, позивач 09.01.2025 подала повторно заяву в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про врахування вказаних періодів роботи до її страхового стажу, яка також була переадресована до ГУ ПФУ в Донецькій області. Позивач зазначає, що після цього нею отримано рішення у формі листа від 17.12.2024 за №34090-30635/Ц-02/8-0500/24, у якому повідомлено про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке постановлено за результатами повторної перевірки, що вважається правомірним не зарахування періодів НВФ «Мастер» (з 01.11.1991 по 17.11.1991) та НВФ «КАДЕГ» (з 18.11.1991 по 18.05.1993) до страхового стажу позивача у зв`язку із суттєвими розбіжностями в наказах, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Також позивачу повідомлено, що згідно з листом ГУ ПФУ у Волинській області для врахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві НВФ «Мастер» з 01.11.1991 (наказ від 27.10.1991 №17а) по 17.11.1991 (наказ про звільнення від 17.11.1992 №103) та підприємстві НВФ «КАДЕГ» з 18.11.1991 (наказ про прийняття від 11.11.1992 №3) по 18.05.1993 (наказ від 30.04.1993 №13) відсутні підстави, оскільки записи про дати звільнення та прийняття мають суттєві розбіжності. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, а тому просить скасувати їхні рішення та зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ГУ ПФУ в Донецькій області 25.04.2025 через систему «Електронний суд» скерувало суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, представником зазначено, що позивач 14.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», звернення ОСОБА_1 опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Наголошено, що за результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 14.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №051330003168 від 23.08.2024 про призначення позивачу пенсії за віком. При цьому, відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача склав 38 років 06 місяців 16 днів. До страхового стажу Позивача не зараховано період роботи на підприємстві НВФ «Мастер» з 01.11.1991 (наказ від 27.10.1991 №17а) по 17.11.1991 (наказ про звільнення від 17.11.1992 №103) та на підприємстві НВФ «КАДЕГ» з 18.11.1991 (наказ про прийняття від 01.11.1992 №3) по 18.05.1993 (наказ від 30.04.1993 №13), оскільки записи про звільнення та прийняття мають суттєві розбіжності з датами наказів, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Представник відповідача 1 вказала, що Головним управлінням ПФУ в Донецькій області заява позивача про призначення пенсії не опрацьовувалася, рішення про зарахування до страхового стажу певних періодів роботи та про призначення пенсії позивачу не приймалося, а тому просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 51-55).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до копії паспорта громадянина України, який міститься у матеріалах справи, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31).

14.08.2024 (при досягнення 60-річного віку) позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 64-65).

Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке рішенням від 23.08.2024 №051330003168 від 23.08.2024 позивачу призначило пенсію (зв. ст. а.с. 76).

При цьому, як слідує із розрахунку стажу форми РС-право, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 пенсійним органом не зараховано (а.с. 76).

У зв`язку із цим, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про врахування періодів роботи з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 до страхового стажу, після чого, враховуючи, що позивач не перебуває на обліку як одержувач пенсії в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, останнє листом від 01.11.2024 №0900-0305-9/57147 просило ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ у Волинській області переглянути рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши те, що заявниця була звільнена та прийнята за переводом і цей факт зафіксовано у трудовій книжці (а.с. 78).

Листом від 15.11.2024 №1500-0304-9/172969 ГУ ПФУ в Одеській області погодилось із необхідністю зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.03.1985 (зв. ст. а.с. 78). Вказаним листом, направленим до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, ГУ ПФУ в Одеській області просило ініціювати перевірку ЕПС ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладеного у формі листа від 27.11.2024 за №0300-0303-9/70407, відповідач 2 не погодився щодо врахування до страхового стажу позивача періодів роботи на підприємствах НПФ «Мастер» з 01.11.1991 по 17.11.1991 (наказ №103 від 17.11.1992) та на підприємстві НПФ «КАДЕГ» з 18.11.1991 (наказ №3 від 01.11.1992) по 18.05.1993, оскільки в даті наказу на звільнення по переводу з підприємства НПФ «Мастер» та у даті прийому за переводом на підприємство НПФ «КАДЕГ» вказана дата, яка не відповідає датам звільнення та прийому (а.с. 17).

Також суд встановив з матеріалів справи, що Головне управління ПФУ в Донецькій області листом від 17.12.2024 №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 повідомило позивача, що на підставі заяви від 14.08.2024 №11194 Головними управліннями ПФУ в Одеській і Волинській областях за принципом екстериторіальності відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління. Пенсійного фонду України», ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вказано, що технологія опрацювання заяв за принципом екстериторіальності не дозволяє стороні, яка не приймала рішення відкоригувати будь-які дані з відповідним винесенням нового рішення. Згідно з листом Головного управління ПФУ у Волинській області для врахування до страхового стажу спірних періодів роботи відсутні підстави, оскільки записи про дати звільнення та прийняття мають суттєві розбіжності. На підставі листа Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 20.11.2024 №0900-0305-9/60507 Головним управлінням здійснено перевірку електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . За результатами повторної перевірки вважається правомірним не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи у зв`язку з суттєвими розбіжностями в наказах, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (а.с. 15).

Окрім цього, листом Головного управління ПФУ в Донецькій області від 17.12.2024 №0500-0306-9/121247 повідомлено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про те, що ЕПС ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. За результатами повторної перевірки ЕПС позивача, відповідач 1 вважає правомірним не зарахування до страхового стажу заявниці спірних періодів роботи з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 через суттєві розбіжності у записах трудової книжки (зв. ст. а.с. 79).

В подальшому позивач 09.01.2025 повторно подала заяву до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про врахування періодів роботи з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 до страхового стажу, після чого, враховуючи, що позивач не перебуває на обліку як одержувач пенсії в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, останнє листом від 21.01.2025 №628-213/Ц-02/8-0900/25 направило за належністю до ГУ ПФУ в Донецькій області на розгляд в межах компетенції звернення Циктич від 09.01.2025 (а.с. 12).

Листом Головного управління ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 №2680-1544/Ц-02/8-0500/25 позивачу повідомлено, що звернення від 09.01.2025 зареєстроване за вх. №1544/Ц-0500-25 та розглянуте Головним управлінням ПФУ в Донецькій області. За результатами розгляду повідомлено, що роз`яснення щодо не зарахування періодів роботи та проведення перерахунку пенсії надано листом Головного управління від 17.12.2024 за №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 на аналогічне звернення від 29.10.2024, яке було переадресоване за належністю Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області (№30635/Ц-0500-24 від 21.11.2024) та було відправлене засобами поштового зв`язку на адресу, вказану у зверненні (а.с. 14). До вказаного листа долучено лист відповідача 1 від 17.12.2024 №0500-0306-9/121247.

Вважаючи такі дії відповідачів та прийняті рішення у формі листів щодо не зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як слідує із матеріалів справи, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу, а саме не зарахування періодів роботи з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 28.03.1985.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд звертає увагу, що на час видачі позивачу трудової книжки та внесення записів щодо спірних періодів роботи була чинною Інструкція №162 від 20.06.1974, пунктом 2.3 якої визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

Аналогічні вимоги містить також Іструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністретсва праці України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58).

Так, відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Окрім цього, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Так, у позивача наявні трудова книжка НОМЕР_1 від 28.03.1985 (а.с. 21-29), у якій містяться записи про роботу з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993, зокрема:

01.11.1991 позивач прийнята на роботу в ЦТОМ «Мастер» (запис 8);

17.11.1991 позивач звільнена по переводу в фірму «КАДЕГ» (запис 10);

18.11.1991 позивач прийнята по переводу з фірми «Мастер» (запис 11);

18.05.1993 позивач звільнена з НВФ «КАДЕГ» за власним бажанням (запис 12).

Судом встановлено, що згадані записи виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №162 та Інструкції №58.

Отже, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про періоди роботи ОСОБА_1 із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

Щодо доводів відповідача про розбіжності в наказах, то суд їх відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 «Про трудові книжки», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Також, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.

Такі правові позиції Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993.

Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим доводи позивача щодо протиправних дій відповідачів щодо не зарахування спірних періодів роботи, а відтак, щодо протиправного характеру рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладеного у формі листа від 17.12.2024 №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладеного у формі листа від 27.11.2024 за №0300-0303-9/70407.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тому, визначаючи структурний підрозділ ПФУ, який має в даному випадку виконувати рішення зобов`язального характеру, суд виходить із такого.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (далі Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов`язані з веденням обліку пенсійних активів осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Постанова №22-1) (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961), передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.

Відповідно пункту 4.2 розділу IV Постанови №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Судом встановлено, що заяви позивача щодо зарахування спірних періодів роботи, скеровувались за місцем її обліку, зокрема до ГУ ПФУ в Донецькій області, яке, в свою чергу, листом від 17.12.2024 №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 відмовило зарахувати спірні періоди до страхового стажу ОСОБА_1 , вважаючи правомірним їх не зарахування (а.с. 15).

Більше того, суд звертає увагу, що пунктом 4.10 Постанови №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, за приписами Постанови №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії. Тобто, в даному випадку, згідно матеріалів справи, електронна пенсійна справа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення в даному випадку буде зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати спірні періоди роботи позивача і, відповідно, здійснити перерахунок її пенсії з дати призначення, оскільки трудова книжка, яка підтверджує відповідний стаж, надавалась ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії.

Вказане, на думку суду, буде забезпечувати реалізацію передбаченого у статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, а саме справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку органи ПФУ не діяли на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ у Волинській області в солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл. 84122; тимчасова адреса для листування: вул. Соборна, 8, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, Київський майдан, 6, м. Луцьк, Волинська обл., 43027) про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у формі листа від 17.12.2024 №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладене у формі листа від 27.11.2024 за №0300-0303-9/70407.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл. 84122; тимчасова адреса для листування: вул. Соборна, 8, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) періоди роботи з 01.11.1991 по 17.11.1991 та з 18.11.1991 по 18.05.1993 та провести нарахування і виплату пенсії з дати її призначення 04.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл. 84122; тимчасова адреса для листування: вул. Соборна, 8, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, Київський майдан, 6, м. Луцьк, Волинська обл., 43027) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.