Рішення № 127162640, 06.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Справа № 640/18811/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення №0225397-3314-2654 від 05.06.2020, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200) в розмірі 12206,03грн. за податковий період 2019р.; №0225399-3314-2654 від 05.06.2020, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200) в розмірі 42376,37грн. за податковий період 2019р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем допущені порушення при прийнятті та складанні спірних ППР. Зокрема, податкові повідомлення-рішення не були надіслані на його податкову адресу, до податкових повідомлень-рішень не було надано розрахунку сум податку, а також, на думку позивача, відповідач не врахував, що об`єкти нерухомості є спільною сумісною власністю позивача та його колишньої дружини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов. ГУ ДПС у м. Києві з позовом не погоджується, просить відмовити у його задоволенні, зазначає, що при визначенні суми податку та особи платника його податку керувалось відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також рішеннями органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно, що повністю узгоджується з приписами статті 266 ПК України.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі Закон № 2825-ІХ) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-1X установлено, що з дня набрання чинності цим Законом, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п`ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2825 "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

На виконання положень п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи № 640/18811/21.

13.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/18811/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025, справу №640/18811/21 передано на розгляд судді Калугіній Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року прийнято до провадження справу №640/18111/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також запропоновано сторонам подати до суду заяви, клопотання та пояснення на підтвердження своєї актуальної позиції у цій справі.

Відповідачем надані суду пояснення, згідно яких, ГУ ДПС у м. Києві підтримало свої доводи, викладені у відзиві, просило суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач право на надання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, розглянувши доводи сторін, судом встановлено таке.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач станом на 2019 мав у власності такі об`єкти нерухомого майна:

квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 260 кв.м.;

житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 832,8 кв.м., дата державної реєстрації права власності 17.10.2018.

Контролюючим органом сформовано податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу суму грошового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

від 05.06.2020 №0225397-3314-2654 на суму 12 206,03 грн;

від 05.06.2020 №0225399-3314-2654 на суму 42 376,37 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення направлені засобами поштового зв?язку на податкову адресу платника податків ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , однак, повернуті на адресу контролюючого органу 25.06.2020 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України) (далі - ПК України).

Згідно з ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка ( пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно пп.2 66.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974) та яке діяло у 2019 році установлено в м. Києві місцеві податки та збори, у т.ч. податок на майно, до якого входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Києві (надалі - Положення).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Положення (в редакції станом на 01.01.2019) визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості встановлюються відповідно до таблиці № 1 до цього Положення (надалі - Таблиця № 1).

Згідно з Таблицею № 1 ставка податку за 1 кв. метр для фізичних осіб за об`єктом «Будівлі житлові» дорівнює 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.

При цьому, згідно з приміткою 4 до Таблиці № 1 у період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року до ставки податку об`єктів нерухомості, що класифікуються за цими групами, підкласами, для фізичних осіб застосовується понижуючий коефіцієнт 0,75.

Крім того, згідно рішення Рівненської міської ради від 18.06.2015 №5255 зі змінами та доповненнями «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 6.1. даного Порядку ставки податку для об?єктів житлової або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних, встановлюється за 1 квадратний метр бази оподаткування в розмірі 0,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, - для об?єктів житлової нерухомості.

Відтак, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що була застосована під час розрахунку суми грошового зобов?язання у податковому повідомленні-рішенні 05.06.2020 №0225399-3314-2654 на 2019 рік становила 0,5% від мінімальної заробітної плати.

Підставами даного позову є не направлення спірних ППР за податковою адресою позивача, не врахування контролюючим органом при обчисленні суми податку того, що об`єкт оподаткування є спільною сумісною власністю позивача та колишньої дружини, та відсутність розрахунку сум податку.

Досліджуючи вказані доводи та правильність нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає таке.

За податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2020 №0225397-3314-2654 позивачу нараховано податку у розмірі 12206,03 грн за 2019 рік за об`єкт нерухомого майна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 260 кв.м, з урахуванням рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974) та яке діяло у 2019 році та Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Києві, якими встановлено ставку податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб - у розмірі 1,5 відсоток мінімальної заробітної плати, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,75, встановленої на 01.01.2019 року, Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», яким визначено мінімальну заробітну плату 4173 грн.

1,125 % (застосування ставки з понижуючи коефіцієнтом)*4173,00/100 грн. = 46,95 грн 1 кв.м

260 кв м *46,95 грн =12206,03 грн (сума податку)

Враховуючи зазначене, податковим органом правильно здійснено нарахування податкового зобов`язання позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0225397-3314-2654.

За податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2020 №0225399-3314-2654 позивачу нараховано податку у розмірі 42 376,37 грн за 2019 рік за об`єкт нерухомого майна житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 832,8 кв.м., дата державної реєстрації права власності 17.10.2018, з урахуванням рішення Рівненської міської ради від 18.06.2015 №5255 зі змінами та доповненнями «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якими встановлено ставку податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб - у розмірі 0,5 відсотку мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2019 року, Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», яким визначено мінімальну заробітну плату 4173 грн.

0,5 % (ставка податку)*4173,00/100 грн. = 20,87 грн 1 кв.м

837,8 кв м *20,87 грн + 25000 (п.п. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України) =42376,37 грн (сума податку).

Враховуючи зазначене, податковим органом правильно здійснено нарахування податкового зобов`язання позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0225399-3314-2654.

Таким чином, розрахунок суми податку проведено контролюючим органом з урахуванням приписів чинного законодавства та обставин цієї справи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що пільга передбачена п.п. 266.4.1 п. 266.4. ст. 266 ПК України не застосовується, оскільки площа житлової нерухомості позивача (260 + 832,8 = 1092,8) перевищує п`ятикратний розмір пільги (60+120) =180 *5 = 900.

Також, суд вважає правильним для застосування при обчисленні суми податку за повідомленням-рішенням від 05.06.2020 №0225399-3314-2654 норми п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, оскільки це відповідає обставинам справи.

Щодо доводів позивача про невжиття заходів контролюючим органом щодо направлення спірних ППР на податкову адресу позивача, то такі доводи судом відхилюються, оскільки вони спростовуються доказами наданими відповідачем до відзиву, зокрема, поштовим повідомленням, згідно якого ППР направлені на належну податкову адресу позивача, що вказана в облікових даних позивача, однак повернуті до контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Щодо доводів позивача про не направлення розрахунку сум податку, суд зазначає, що це не є істотним порушенням та не впливає на правомірність податкового повідомлення-рішення. До того ж, позивач зазначає, що не отримував ППР засобами поштового зв`язку, відповідно і не міг знати, чи направлялось контролюючим органом розрахунки сум податку

Щодо доводів позивача про те, що спірні об`єкти нерухомості перебувають у позивача у спільні сумісній власності.

Як вже зазначалось, відповідно до пп.266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Як зазначає позивач, станом на час подання позову він є учасником справи щодо поділу майна колишнього подружжя, зокрема і нерухомого.

В матеріалах справи відсутнє таке, що набрало законної сили рішення суду, яким станом на 2019 рік, виділені в натурі частки спірного нерухомого майна, або щодо визнання за позивачем спільної часткової власності спірних об`єктів житлової нерухомості.

Отже, суд також відхиляє такі доводи позивача.

За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Тож, позовні вимоги є непідтвердженими та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час винесення спірних рішень податковий орган діяв на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 06.05.2025 року.

Суддя Н.Є. Калугіна