Рішення № 127150596, 07.05.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9254/24

Номер провадження2/711/299/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.,

представника позивача адвоката Різника Ю.С.

представників відповідачів згідно доручень Яроша С.В., Колєснік Н.І., Головня І.Я.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Різник Юрій Сергійович, до держави України в особі Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Різник Юрій Сергійович, до держави України в особі Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засновує Фермерське господарство «Ольвія» код ЄДРПОУ - 21390070 (Черкаська область, Шполянський район, с. Матусів, вул. Байрачанська, 115) та є директором господарства.

Наразі Кравченко І. В., не являється директором Фермерського господарства «Ольвія», а являється засновником.

27.02.2021 року, ОСОБА_2 , звернувся до Звенигородський районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Черкаської області із заявою наступного змісту: «В період часу з 01 год., по 01 20 год., 27.02.2021 невстановлена особа умисно шляхом підпалу кабіни пошкодили автомобіль МАЗ 53212 д.н.3. НОМЕР_1 , що знаходиться у подвір?ї домоволодіння (по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 »

У провадженні Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебували матеріали кримінального провадження N? 12021250360000221 від 27.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 «Умисне знищення або пошкодження майна» КК України, яке було зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_2 від 27.02.2021 року.

Процесуальне керівництво у рамках кримінального провадження N? 12021250360000221 від 27.02.2021 року - здійснювали прокурори Звенигородської окружної прокуратури.

05 березня 2021 року, ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. у справі N? 694/394/21 в рамках кримінального провадження N? 12021250360000221 від 27.02.2021 року клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції Мачульської А.М., про проведення обшуку - задоволено частково. Надано дозвіл на проведення обшуку будинку, господарських споруд, прибудов різного типу, підвальних приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою виявлення та фіксації відомостей обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукування паливо мастильних матеріалів, які могли бути використані для підпалу, засоби та знаряддя вчинення підпалу.

17 березня 2021 року, по кримінальному провадженню N? 12021250360000221 від 27.02.2021 року під час санкціоновоного обшуку (ухвала слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 05.03.2021 року у справі N? 694/394/21) y домоволодінні ОСОБА_1 , по АДРЕСА_2 було виявлено мисливську рушницю та предмети ззовні схожі на патрони в кількості 70 шт.

Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , не знайдено жодного паливо мастильного матеріалу, який міг бути використаний під час підпалу, засобами та знаряддям вчинення підпалу.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 12021250360000293 від 18.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» КК України.

19 березня 2021 року, прокурором Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області Бондарчук Н. В. постановлено постанову про виділення із кримінального провадження N? 12021250360000293 від 18.03.2021 року матеріали по факту виявлення та вилучення під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , мисливську рушницю та предмети ззовні схожі на патрони в кількості 70 шт

25 жовтня 2021 року, о 16:21, Звенигородським РВП ГУНП в Черкаській області направлено на адресу, ОСОБА_4 , цінним листом з описом вкладення, зокрема: повідомлення від 25 жовтня 2021 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - а саме, незаконне зберігання, придбання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

21 січня 2022 року, прокурором Звенигородської окружної прокуратури Шмельовим О. О., затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 12021250360000293 від 18 березня 2021 року.

25 травня 2024 року, вироком Шполянського районного суду Черкаської області у справі N? 710/47/22, який набрав законної сили 20 червня 2024 року, ОСОБА_1 , визнано невинуватим у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдано його за цим обвинуваченням з підстав, що не доведено вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, період перебування під слідством та судом має бути обрахований з моменту затвердження ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 25.10.2021 року до 20.06.2024 року (дата набрання законної сили вироку Шполянського районного суду Черкаської області у справі N? 710/47/22).

Період перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 під слідством та судом становить 2 роки 7 місяці та 20 днів, тобто з 25 жовтня 2021 року до 20 червня 2024 року.

Протягом вказаного періоду ОСОБА_1 змушений був здійснювати свій захист через свого захисника/захисників, витрачаючи на це час, що вимагало від нього додаткових зусиль необхідних для організації життя. Сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для ОСОБА_1 стресові наслідки, оскільки Позивач був змушений захищатись від пред?явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, які негативно вплинули на звичний уклад життя ОСОБА_1 , тобто зумовили моральні страждання і переживання.

Внаслідок безпідставного перебування під слідством та судом ОСОБА_1 було заподіяно психічного впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, тому дії органів досудового розслідування та прокуратури нанесли ОСОБА_1 моральну шкоду.

Втрата життєвого часу є фактично невиправною, а тому сама ця довготривала життєва фрустрація об?єктивно свідчить про глибокі душевні страждання Кравченка І. В.

В Законі України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01.04.2024 становить 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Отже, до відшкодування на користь Позивача підлягає мінімальна гарантована моральна шкода в розмірі 253 333 (двісті пятдесят три тисячі триста тридцять три) гривні, що виходить із розрахунку 31 (тридцять один) місяць перебування під слідством і судом х 8000 = 248 000 + 5333 за 20 (двадцять) днів червня 2024 = 253 333 (двісті пятдесят три тисячі триста тридцять три) гривні.

Щодо стану здоров?я Позивача на час досудового та судового переслідування, то 27 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено висновком Обласне МСЕК N? 1 II (друга) група інвалідності безтерміново. Хворіє цукровим діабетом, тим II, останні 10 (десять) років. Діабетична ангіопатія сітківки обох очей. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок II ст. Діабетична полінейропатія верхніх кінцівок II ст. Хронічний панкреатит із зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози. Гіпертонічна хвороба III ст. Атеросклероз аорти та багатосудинне ураження коронарних артерій.

24.01.2022 року, 25.1.2022 року, 26.01.2022 року ОСОБА_1 успішно пройшов складну операцію із стентування на сердці.

Крім гарантованої компенсації, яка передбачена чинним законодавством України, ОСОБА_1 справедливо вважає, що переніс тяжкий душевні та емоційні емоційний стрес у зв?язку із кримінальним переслідуванням, а тому вважає, що додатково грошовою компенсацією від держави буде в грошовій сумі 50 000 (пятдесят тисяч) гривень 00 копійко.

На підставі викладеного просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 моральну шкоду в розмірі 303 333 (триста три тисячі триста тридцять три) гривні 00 копійок, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 28.11.2024 ухвалено відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача ГУНП в Черкаській області згідно до ручення Колєснік Н.І. подано до суду відзив через систему «Електронний суд». Так, у відзиві зазначається, що

Позивачем в позовній заяві зазначено в якості відповідачів Державну казначейську службу України, Черкаську обласну прокуратуру та Головне управління Національної поліції в Черкаській області, однак всупереч вимогам до позивної заяви, позивачем, при поданні позову до декількох відповідачів не вказано зміст Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.12.2024 3 позивних вимог щодо кожного з них. Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Позивач зазначає, що неправомірними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, які позначили негативні зміни у його житті: переживання, тривога, емоційна напруга. Просимо суд врахувати, що надані у якості додатків до позову копії медичних документів підтверджують наявність у позивача хвороб, якими він хворів ще до притягненням його до кримінальної відповідальності, та, відповідно, ніяким чином не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між притягненням позивача до кримінальної відповідальності та погіршенням його стану здоров`я. Вважає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідачів, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідачів, передбачених частиною другою статті 23 ЦК України. Просить суд врахувати, що сам по собі факт наявності рішень суду про визнання позивача виправданим не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Враховуючи чинне законодавство та судову практику факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен у підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо. У даній справі позивач не надав доказів, щодо вжиття зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, погіршення стану її здоров`я тощо.

Також доказів про протиправну поведінку посадових осіб органу досудового розслідування чи прокуратури, внаслідок яких позивачу нібито завдано моральної шкоди не надавалося позивачем. Також, зазначає, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації.

Оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправністю діяння відповідачів та заподіянням моральної шкоди, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Позивачем необґрунтовано заявлено суму морального відшкодування, не надано доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення шкоди у розмірі 303 333 гривні, у зв`язку з чим розмір морального відшкодування є недоведеним.

Так, відповідно, до пункту 3 статті 13 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ встановлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; а також визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень. Тобто при визначенні розміру відшкодування повинні враховуватися вимоги розумності і справедливості та ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 гривень.

За таких обставин, при обрахунку розміру морального відшкодування потрібно брати за основу саме 1600 грн., а не 8000 грн., оскільки розміри заробітної плати в сумі 8000 грн. встановлені законодавцем у сфері регулювання відносин оплати праці між роботодавцем та працівником та не мають жодного відношення до виплат за рішенням суду.

Такого висновку дійшов і Київський апеляційний суд у своїй постанові від 16.04.2024 по справі № 758/4865/23. Період перебування позивача під слідством та судом становить 2 роки 7 місяців 20 днів (починаючи з 25.10.2021 року (дата повідомлення про підозру) до 20.06.2024 року (дата набрання законної сили вироку). Отже, сума повинна становити 50 666 гривень (31 місяць 20 днів перебування під слідством та судом х 1600 гривень). Вказана повивачем сума моральної шкоди в розмірі 303 333 гривні належними чином не підтверджена та суперечить нормам закону. Також п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц вказано, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Таким чином, наголошуємо, що зазначена позивачем сума моральної шкоди в розмірі 303 333 гривні значно завищена, суперечить положенням чинного законодавства та безпідставно ведуть до його збагачення за рахунок коштів держави Україна, що не відповідає принципам розумності та справедливості. Враховуючи викладене, вважають позов ОСОБА_1 необґрунтованим та просять суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Представником відповідача Державної казначейської служби України Ярош С.В. подано через систему «Електронний суд» до суду відзив відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Згідно з п. 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в ст. 1 Закону № 266/94-ВР випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Крім того слід зазначити, що відшкодування моральної шкоди, що передбачена п. 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР).

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативнорозшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 6 статті 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

З наведених законодавчих норм слідує, що незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду не обов`язково мають завдати особі моральну шкоду. Згадана шкода не презюмується і має бути доведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Казначейство вважає за необхідне зауважити, що Позивачем не надано жодних доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв?язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів. Факт постановлення виправдувального вироку суду стосовно Позивача не може вважатися безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач перебував під слідством та судом з 25.10.2021 (дати повідомлення про підозру Позивачу) по 20.06.2024 (дати набрання чинності виправдувальним вироком суду), або 2 роки 7 місяців та 26 днів, загалом 31 місяць та 26 днів.

Зазначений висновок узгоджується з позицією викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 27.10.1999 № 9-рп/99 де зазначено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину (п.п. 1.2. п. 1 резолютивної частини рішення).

Також, відповідно до ч. 1 ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України Законом про Державний бюджет України визначаються розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період. Відповідно до ст. 8 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальний розмір заробітної плати з 01.04.2024 складає 8 000,00 грн.

Проте, ч. 2 ст. 8 вказаного закону визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 гривень.

Казначейство вважає, що при визначенні мінімального розміру моральної шкоди необхідно застосовувати величину мінімальної заробітної плати в розмірі 1 600,00 грн., оскільки, за приписами ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди вирішується виключно судом, відповідно до чинного законодавства за наявності заяви громадянина.

Отже, мінімальний розмір моральної шкоди становить 50 986,67 грн. (49 600,00=1 600,00*31) + (1 386,67=1 600,00/30*26) Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року в справі "Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01). З огляду на приписи Закону № 266/94-ВР Казначейство не заперечує право суду визначити більший ніж передбачено Законом № 266/94-ВР мінімальний розмір моральної шкоди.

Проте вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які підстави для такого збільшення. Отже, визначена Позивачем величина моральної шкоди в розмірі 303 333,00 грн. належними чином не підтверджена та ґрунтується виключно на переконаннях Позивача.

Казначейство вважає, що належним захистом порушеного права Позивача у разі задоволення судом його позовних вимог, буде стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Позивача визначеної судом суми шкоди, а не стягнення зазначеної шкоди з Казначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

З огляду на вищезазначене, Державна казначейськаї служба України у повному обсязі заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Представником Черкаської обласної прокуратури Головня І.Я. надіслано та зареєстрованоу канцелярії суду 18.12.2024 відзив на позовну заяву. У відзиві зазначаєтьсяч, що в розумінні норм ч. 5 ст. 4 Закону сам факт постановлення виправдувального вироку суду, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а відшкодування моральної шкоди провадиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв?язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 6 ст. 4 Закону передбачено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Для настання відповідальності за шкоду вимагається встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.

Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Черкаської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивача в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні N? 12021250360000293 від 18.03.2021, що вказувало б на спричинення останній моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо.

В той же час, кримінальним процесуальним законом передбачена можливість обмеження прав громадян з метою досягнення завдань кримінального провадження, у свою чергу кримінально-процесуальна діяльність прокурора зумовлена завданнями кримінального провадження та покладеними на нього кримінальним процесуальним законодавством обов?язками, яка здійснюється у порядку та на підставі вимог, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України допускаються відповідні обмеження прав громалян.

Тобто, злійснення процесуальних дій органом досудового розслідування й суду в межах та порядку, передбаченому КПК України, для досягнення завдань кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, з чітким та безумовним дотриманням загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, не може саме по собі заподіювати моральні страждання особі, стосовно якої вони здійснюються, без доведення такою особою складу заподіяного правопорушення та всіх його елементів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі N? 214/6982/13-11).

Варто зауважити, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки органів досудового розслідування, прокуратури у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження чи його судового розгляду.

Також, зазначене не підтверджується і жодним судовим рішенням щодо визнання незаконними дій та рішень органів прокуратури.

Навпаки, в ході досудового розслідування кримінального провадження N? 12021250360000293 від 18.03.2021 органи прокуратури діяли згідно вимог КПК України, оскільки будь-які рішення чи дії Черкаської обласної прокуратури стосовно ОСОБА_1 незаконними в судовому порядку не визнавались і навіть не оскаржувались учасниками кримінального провадження, а постановлення виправдувального вироку суду не може безумовно свідчити про незаконність дій органів прокуратури, які відповідали вимогам, передаченим нормами ст. ст. 9, 11, 12, 132, 177, 178 КПК України.

Необхідно зауважити, що ст. 9 КПК України встановлено принцип законності, за змістом якого, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов?язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов?язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом?якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Таким чином, недотримання органами досудового розслідування чи прокуратури вимог зазначеної статті у передбачений законом спосіб не встановлено, а отже відсутні підстави для твердження про незаконність таких дій.

З урахування викладеного, за відсутності факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1176 ЦК України та Закону.

Також не заслуговують на увагу суду доводи позивача, про те що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та перебування під слідством та судом спричинило моральні страждання, оскільки характер та обсяг страхедань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (іх тривалості, можливості відновлення тощо) останнім не зазначено.

Водночас, постановлення виправдувального вироку суду не є свідченням протиправної поведінки органу досудового розслідування та прокуратури. а необхідність захисту від обвинувачення не носить об?єктивного характеру. Крім того, якої шкоди позивач зазнав та в чому вона полягала останній не навів. Більше того позивачем, не наведено наскільки істотно був змінений звичний ритм її життя, та як було змінене життя сім?ї тощо.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов?язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв?язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв?язок між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою, чого останнім зроблено не було.

В той же час, слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, а розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і сума присудженого відшкодування не має бути джерелом незаконного збагачення.

У позовній заяві ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку моральної шкоди виходив з мінімальної заробітної плати, яка відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 становить 8000 грн. Позивачем вказано наступний розрахунок моральної шкоди: 253 333 грн = 31 міс*8000 грн+5 333(8000 грн:30 днів*20 днів).

Однак, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що позивач перебував під слідством і судом у період з 25.10.2021 (дата повідомлення про підозру) по 20.06.2024 (набрання судового рішення законної сили) - всього 31 місяць та 20 днів.

За таких обставин, при обрахунку розміру морального відшкодування потрібно брати за основу саме 1600 грн, а не 8000 грн, оскільки розміри заробітної плати в сумі 8000 грн встановлені законодавцем у сфері регулювання відносин оплати праці між роботодавцем та працівником та не мають жодного відношення до виплат за рішеннями суду.

З врахуванням вищезазначеного, у разі встановлення судом доказів завдання позивачу моральної шкоди розмір моральної шкоди може становити 50 666 грн (31 міс та 20 днів* 1600 грн).

Позивачем не доведено наявність жодного з елементів складу цивільно-правової відповідальності щодо заподіяння моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження того, що мали місце протиправні дії чи бездіяльність органів прокуратури чи досудового розслідування під час досудового розслідування чи судового розгляду у кримінальному провадженні N? 12021250360000293 від 18.03.2021, не надано доказів заподіяння моральної шкоди, причинного зв?язку між рішеннями, діями або бездіяльністю органів прокуратури та досудового розслідування і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідачів, що відповідно до ст. 81 ЦПК є його процесуальним обов?язком, відтак відсутність усіх складових цивільно-правової відповідальності є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.

Більше того, в позовній заяві відсутні будь-які докази щодо заподіяння позивачу моральної шкоди, і доводи останнього зводяться до перелічення ознак його психологічного стану, при цьому обов?язок доведення факту заподіяння моральної шкоди та її розміру покладений саме на позивача.

Ухвалою суду від 12.06.2024 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити у повному обсязі. Повідомив додатково, що хоч позивач і має захворювання і це потребує лікування, але його стан здоров`я не змінився на час досудового і судового слідства.

Представники відповідачіві почергово у своїх виступах заперечували щодо задоволення вимог з підстав, зазначених ними у відзивах.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст..5 ЦПК).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст. 23 ЦК).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Відповідно до ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» №266/94-ВР.

Відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто чітко визначені правові підстави відшкодування шкоди, визначальною ознакою яких є незаконність дій посадових осіб.

Згідно із положеннями ст.3 Закону №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 4 згаданого Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч.3 ст. 13 згаданого Закону).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) визначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебували матеріали кримінального провадження N? 12021250360000221 від 27.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 «Умисне знищення або пошкодження майна» КК України, яке було зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_2 від 27.02.2021 року.

У кримінальному провадженні N? 12021250360000221 від 27.02.2021 року 17 березня 2021 року під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 05.03.2021 року y домоволодінні ОСОБА_1 , по АДРЕСА_2 було виявлено мисливську рушницю та предмети ззовні схожі на патрони в кількості 70 шт.

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 12021250360000293 від 18.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» КК України.

Прокурором Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області Бондарчук Н. В. 19 березня 2021 року виділено із кримінального провадження N? 12021250360000293 від 18.03.2021 року матеріали по факту виявлення та вилучення під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , мисливську рушницю та предмети ззовні схожі на патрони в кількості 70 шт.

Звенигородським РВП ГУНП в Черкаській області 25 жовтня 2021 року направлено на адресу ОСОБА_4 , цінним листом з описом вкладення повідомлення від 25 жовтня 2021 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Прокурором Звенигородської окружної прокуратури Шмельовим О. О. 21 січня 2022 року затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N? 12021250360000293 від 18 березня 2021 року.

Вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 25 травня 2024 року, який набрав законної сили 20 червня 2024 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

На момент розгляду цивільної справи відомості щодо оскарження у апеляційній та касаційній інстанції відсутні.

Отже, позовні вимоги щодо відшкодування позивачу моральної шкоди в цій частині підлягають до задоволення.

Посилаючись на спричинену моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, пербування під слідчтвом, порушення нормальних життєвих зв`язків та звичок, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 253333 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує тривалість страждань позивача, глибину фізичних та душевних страждань спричинених позивачу притягненням до кримінальної відповідальності, його емоційний стан, істотності змін у його житті та можливості їх відновлення, виходячи з вимог розумності і справедливості.

Згідно приписів п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом тривалий час, а саме 31 місяць (з 25.10.2021 дати повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, по 20.06.2024 дати набрання законної сили вироку Шполянського районного суду Черкаської області у справі N? 710/47/22).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2024 рік установлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у місячному розмірі, який з 1 квітня 2024 року 8000,00 гривень.

Таким чином, мінімальний законодавчо визначений розмір моральної шкоди становить 8000 грн.*31 місяць = 248000 грн + 5333 грн (за двадцять днів червня 2024 року) = 253333 грн.

Такий розмір є виваженим, розумним та справедливим; він визначений за критеріями, що мають істотне значення та належать до характеру порушень, обставин справи з урахуванням критерію справедливості відшкодування.

Крім цього, представником позивача підтримані вимоги щодо стягнення 50000 грн додаткової гарантованої компенсації, яка передбачена законодавством України.

При цьому жодним чином не обгрунтовуючи отримання іншого тяжкого морального та емоційного стресу у зв`язку з кримінальним переслідуванням, який би не охоплювався тими моральними стражданнями, за які просив стягнути, як компенсацію 253333 грн.

Більш того, у судовому засіданні представником позивача адвокатом Різником Ю.С. окремо наголошено, що стан здоров`я позивача за час досудовго та судового розслідування не погіршився.

Отже, у цій частині позовних вимог суд відмовляє за їх недоведеністю.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 253333 (двісті п`ятдесят три тисячі триста тридцять три) грн, у решті позовних вимог відмовити.

На підставі ст.ст. 16, 1167, 1176, 1177 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 258 259, 263, 264, 265, 268, 355 ЦПК України, Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Різник Юрій Сергійович, до держави України в особі Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_2 ) у рахунок відшкодувань моральної шкоди 253333 (двісті п`ятдесят три тисячі триста тридцять три) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька