Рішення № 127144882, 22.04.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5980/24

Провадження № 2/496/1380/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Бєлого В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства«Ідея Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № Р25.00301.007749733 від 17.03.2021 року у розмірі 290794 грн 22 к. та витрати, зі сплати судового збору у розмірі 4361 грн 92 к.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.03.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р25.00301.007749733, акцептуючи публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті банку: www.ideabank.ua. На підставі договору останньому було надано кредит у сумі 143656 грн зі сплатою 1,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит у розмірі 143656 грн. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, кредитні кошти не повертає, внаслідок чого станом на 10.07.2024 року заборгованість складає 290794 грн 43 к., з яких: прострочений борг - 138069 грн 61 к., прострочені проценти - 7250 грн 43 к., прострочена плата за обслуговування кредиту - 145474 грн 18 к. Позивач направив письмову вимогу відповідачу, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена. Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором, а тому позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечував проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що 17.03.2021 року ОСОБА_1 підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «Ідея Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «Ідея Банк» у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін). Відповідач беззаперечно підтвердив, що перед укладанням договору ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо надання кредиту та з нормами Закону України «Про споживчий кредит». При обранні послуги з укладення договору страхування підтвердив, що дає свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах, а саме з наданням кредиту на загальні споживчі цілі (а.с. 15).

Відповідно до договору кредиту та страхування № Р25.00301.007749733 комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 17.03.2021 року банк надає позичальнику суму кредиту, яка становить 143656 грн; процентна ставка 1,99% річних, фіксована; строк кредиту - 60 місяців. Дата повернення кредиту 17.03.2026 року. Банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 119216 грн 60 к. на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» та позичальник доручив банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 24439 грн 40 к. Страховий тариф одноразовий 20,50%, сплачується 17.03.2021 року.

На виконання переддоговірних відносин позичальником підписано паспорт споживчого кредиту (Додаток № 1) до договору кредиту та страхування № Р25.00301.007749733 від 17.03.2021 року, в якому зазначені основні умови кредитування. Пунктом 4 Паспорту споживчого кредиту передбачена плата за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,90% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку п. 5, починаючи з 3,77% в перший місяць із зменшенням щомісячно на 0,030% до 2 % (а.с. 15 зв.).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в сумі 146656 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру № 6294981 від 17.03.2021 року та випискою з особового рахунку за період з 01.01.2000 року по 10.07.2024 року (а.с. 17, 18-19).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка згідно з наданою представником позивача довідкою-розрахунком, станом на 10.07.2024 року, складає 290794 грн 22 к., з яких: основний борг - 138069 грн 61 к., прострочені проценти - 7250 грн 43 к., прострочена плата за обслуговування кредиту - 145474 грн 18 к. (а.с. 20).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань № 12.4.2/Р25.00301.007749733 від 07.05.2024 року з вимогоюпогасити заборгованість за кредитним договором № Р25.00301.007749733 від 17.03.2021 року (а.с. 21).

Вказана вимога відповідачем не виконана та заборгованість не сплачена.

Між тим, судом критично оцінені доводи позивача щодо нарахування простроченої плати за обслуговування кредиту у розмірі145474грн 18к.з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «важати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина другастатті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина другастатті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першоїстатті 203 ЦК Українисвідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених встатті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

У частині першійстатті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та другастатті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першастатті 634 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та другастатті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ятастатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п`ятоюстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, плата (комісія) за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладені оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

У справі встановлено, що відповідно до п. 9.8.2 публічної пропозиції АТ «Ідея Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб плата за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та розмірах, визначених згідно з графіком за договором кредиту, що включає в себе: - надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в контакт-центрі банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом, тощо; - надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної поти позичальника; - опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку, тощо. (а.с. 4-14).

Пунктом 4 Паспорту споживчого кредиту передбачена плата за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,90% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку п. 5, починаючи з 3,77% в перший місяць із зменшенням щомісячно на 0,030% до 2%.

Суд звертає увагу, що АТ «Ідея Банк» не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку відповідача щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за обслуговування кредиту у розмірі 145474 грн 18 к. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звернувшись з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості, позивач в односторонньому порядку автоматично змінив умови, порядок та строк дії кредитного договору. Відповідно настає строк виконання договору, а рішення суду, згідно якого з позичальника стягується сума кредиту чи його частина, або звертається стягнення на забезпечене майно по такому кредиту, є підтвердженням таких змін.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи той факт, що відповідач не повертає кредит та нараховані проценти, а тому суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту в частині стягнення заборгованості по основному боргу - 138069 грн 61 к. та заборгованості по простроченим процентам - 7250 грн 43 к.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 2858875 від 09.08.2024 року (а.с. 12), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 4361 грн 92 к., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2179 грн 80 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 145320 грн 04 к. х 4361 грн 92 к./290794 грн 22 к.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 536, 549, 611, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2016 року органом 5127, РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження - вул. Валова, буд. 11, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ - 19390819) заборгованість за кредитним договором № Р25.00301.007749733 від 17.03.2021 року у розмірі 145320 грн 04 к., яка складається з заборгованості по кредиту - 138069 грн 61 к. та заборгованості по процентам - 7250 грн 43 к.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2016 року органом 5127, РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження - вул. Валова, буд. 11, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ - 19390819) судовий збір у розмірі2179 грн 80 к.

Акціонерному товариству «Ідея Банк» в іншій частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення плати за обслуговування кредиту відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 22.04.2025 року.

Суддя Л.О. Пендюра