Ухвала суду № 127142634, 05.05.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2658/25

Провадження №2/711/1538/25

У Х В А Л А

05.05.2025 м. Черкаси

Придніпровський районний суду м. Черкаси в складі:

головуючого-судді - Позарецької С.М.,

при секретарі - Буйновській А.П.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про компенсацію виплаченого страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ«Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», через свого представника за довіреністю Гончаренко Ірину Вікторівну, звернувся у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь в порядку компенсації виплаченого страхового відшкодування 21794грн.76коп. та судові витрати пов`язані з розглядом справи. Крім того, позивачем заявлене клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті справи.

Відповідачем відзив на позов не подано.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, 01.05.2025 до суду надійшла заява представника позивача за довіреністю ГончаренкоІ.В. про розгляд справи без її участі. Заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач, при встановленні її особи, зазначила, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та надала копію паспорта з відповідною відміткою про реєстрацію її місця проживання. Зазначила, що в м.Черкаси вона не була зареєстрована і зараз теж не зареєстрована.

Враховуючи думку представника позивача, заслухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Процесуальним законодавством визначено наступні види підсудності: загальна (стаття27 ЦПК України), альтернативна (стаття28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття29 ЦПК України) та виключна (стаття30 ЦПК України).

Відповідно до правил загальної підсудності, які встановлені у статті27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 9 та 10 статті28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує у ній адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , чим і обґрунтовує підсудність даної справи саме Придніпровському районному суду м.Черкаси, на підставі ст.27 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 8ст. 187 ЦПК України, 01.04.2025, судом, з метою визначення підсудності цієї справи, здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вказаний вище запит отримана відповідь №1250086, з якої вбачається, що за вказаними параметрами особу в Єдиному державному демографічному реєстрі не знайдено.

Крім того, відповідно до вимог ч. 6ст. 187 ЦПК України, 01.04.2025 судом здійснено запити до департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вказаний вище запит отримана відповідь №6376/9633-01-10 від 01.04.2025, з якої вбачається, що у департаменті «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради відсутні відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших відомостей та персональні дані, які містяться у реєстрі територіальної громади, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано.

Водночас, у судовому засіданні відповідачем вказано про те, що її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані відомості також підтверджуються відповідною відміткою у її паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 від 24.10.2012.

Означена адресатериторіально відноситьсядо Золотоніського (Драбівського) району Черкаської області.

Таким чином, відсутні підстави для визначення підсудності цієї справи за Придніпровським районним судом м.Черкаси, враховуючи норми ч.1 ст.27 ЦПК України.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення статті27 та статті28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи- сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

До того ж, у нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання/перебування фізичної особи не має правового значення.

Отже, саме за встановленими під час судового засідання обставинами, які суттєво впливають на питання визначення підсудності у справі, суд приходить до висновку про те, що дана цивільна справа повинна бути передана до належного суду, а саме до Драбівського районного суду Черкаської області, враховуючи положення п.3 розділу XII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України«Про судоустрій і статус суддів», яким визначено, що районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що відносяться до території Золотоніського (Драбівського) району Черкаської області, відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України.

Суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950, далі- Конвенція 1950року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті7 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції 1950року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд також зауважує, що стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги- не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч.3 ст.31 ЦПК України).

Крім того, таке рішення суду повністю відповідає положенням статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський Суд з прав людини висловив міркування у пункті24 про те, що як було встановлено фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, відповідність вимозі «суд встановлений законом» передбачає існування та дотримання таких передумов: законодавча основа створення та функціонування суду; діяльність суду на підставі та відповідно до норм закону; реалізація судом визначених законом повноважень у спосіб, передбачений законом, тобто з дотриманням процесуальних правил.

За нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,5,27,30-32,187ч.9,353,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про компенсацію виплаченого страхового відшкодування,- направити за підсудністю до належного суду, тобто до Драбівського районного суду Черкаської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 07.05.2025.

Головуючий суддя С. М. Позарецька