Рішення № 127141284, 06.05.2025, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/2533/24

2-а/530/6/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

06.05.2025 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І. представника відповідача за довіреністю Паламар Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83; третя особа: інспектор відділення поліції №4 (м. Зіньків) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, л-т поліції Кулик Михайло Борисович, місце перебування: м. Зіньків, вул.Воздвиженська, 28, Полтавського районну, Полтавської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83; третя особа: інспектор відділення поліції №4 (м. Зіньків) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, л-т поліції Кулик Михайло Борисович, місце перебування: м. Зіньків, вул.Воздвиженська, 28, Полтавського районну, Полтавської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В своїйзаяві позивачвказує,що постановою інспектораВП №4(м.Зіньків)Полтавського РУПГУНП вПолтавській областіКулика М.Б.серія ЕНА№ 3484169 від15.11.2024року, водіяавтомобіля маркиВАЗ 21063,д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ,було притягнутодо адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він 15.11.2024 року о 16 год. 16 хв. в м. Зіньків по вулиці Сумська в темну пору доби керував автомобілем з неувімкненим ближнім світлом фар, чим порушив п.19.1.а ПДР України.

ОСОБА_1 з постановою не згоден.

Представник відповідача за довіреністю Паламар Д.О. з`явився, послався на відзив, який приєднано до матеріалів справи. У відзиві зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , в темну пору доби в умовах недостатньої видимості з використанням лише габаритних ліхтарів. Позивач після зупинки транспортного засобу не заперечував факт керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар, а лише сказав, що на даний момент не темна пора доби. Після чого, йому було роз`яснено права та обов`язки, заяв та клопотань від ОСОБА_1 до інспектора Кулика Б.М. не надходило, після чого було складено оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам закону. Тому в задоволенні позову просив відмовити ( а.с.32-34).

Третя особа Інспектор ВП №4 ( м.Зіньків) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Кулик М.Б. не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позивач ОСОБА_1 з`явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовільнити, дослідивши наявні матеріали справи, переглянувши відеозапис з записом правопорушення, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки, спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правиламиКодексу адміністративного судочинстваУкраїни.

Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормамиКодексу України про адміністративні правопорушення.

Норма ст.61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.

Відповідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.6 ст.121 цього Кодексу, покладено на органи національної поліції.

Згідно ст.254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Протоколне складається у випадках, передбаченихстаттею 258цього Кодексу.

Відповідно до ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбаченихстаттями 70,77,частиною третьою статті 85,статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,статтею 107(у випадках вчинення правопорушень, перелічених вчастині третійстатті 238)частиною третьою статті 109,статтями 110,115,частинами першою,третьоюіп`ятою статті 116,частиною третьою статті 116-2,частинами першоюітретьою статті 117(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення),статтями 118,119,статтями 134,135,185-3,статтею 197(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження),статтею 198(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Відповідно дост.280КУпАП обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справіпро адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими упунктах 1-4статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею ст.251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3.Правил дорожнього руху, затвердженихПостановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.3Правил дорожнього руху, затвердженихПостановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

В судовомузасіданні буловстановлено,що відповіднодо постановисерія ЕНА №3484169від 15.11.2024року водіяавтомобіля маркиВАЗ 21063,д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ,було притягнутодо адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він 15.11.2024 року о 16 год. 16 хв. в м. Зіньків по вулиці Сумська в темну пору доби керував автомобілем з неувімкненим ближнім світлом фар ,чим порушив п.19.1.а ПДР України.

Згідно ч. 2ст. 122 КУпАПадміністративна відповідальність настає крім іншого, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, за що передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 510 грн..

Відповідно до п. 11 ч. 1ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(надалі -ПДРУкраїни).

Згідно зп. 1.9 ПДРУкраїни, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно доп. 9.8 ПДРУкраїни, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних засобах, що рухаються по смузі, призначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, та на транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.

На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар абододатковопротитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Таким чином згідноп. 9.8. ПДРУкраїни в умовах недостатньої видимості дозволяється додатково увімкнути протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв, а не замість ближнього світла фар.

Пунктом 19.1.а) ПДР України передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Відповідно до п.1.10 ПДР України темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.

Згідно наданої інформації відповідачем із сайту синоптик, в м. Зіньків захід сонця був о 15:56 год. (а.с.36).

Згідно інформації, яка міститься на сайті www.daylight.pp.ua за посиланням https://www.daylight.pp.ua/uk/sun-32.html, 15.11.2024 р. в м. Зіньків захід сонця був о 15:58 год., а цивільні сутінки 15.11.2024 р. почалися о 16:34 год., тобто коли сонце візуально опускається не нижче ніж 6 градусів під горизонт. Діяльність людини в таких умовах зазвичай не потребує додаткового освітлення.

Згідно інформації, яка міститься на сайті за посиланням https://dateandtime.info/uk/citysunrisesunset.php?id=687292&month=11&year=2024 в м.Зіньків, захід сонця був о 15:59 год., а цивільні сутінки 15.11.2024 р. почалися о 16:33 год., тобто коли сонце візуально опускається не нижче ніж 6 градусів під горизонт.

Тобто, відповідно до даних різних сайтів, інформація про захід сонця різна, а враховуючи, що хоч Україна і знаходиться в одному часовому поясі, але має велику протяжність у відстані, а тому, згідно повідомлень гідрометцентру, потрібно дані брати відповідно до даної місцевості з урахуванням похибок та особливостей.

Зупинку автомобіля Інспектор здійснив, згідно даних, зазначених у Постанові о 16:16 год.. Але як встановлено в судовому засідані, час на планшеті не був ніким перевірений, тобто не відповідав реальному часу. І згідно пояснень представника відповідача, наданих 11.04.2025 року, було вказано, що похибка на той час була біля 6 хвилин, що не має значної ролі.

Сутінки (від префікса су- зі значенням неповноти і тінь) - оптичне явище перед сходом чи після заходу Сонця. Полягає в тому, що світіння атмосфери забезпечує освітленість земної поверхні.

Цивільні сутінки - найбільш світла частина періоду плавного переходу від нічної тьми до денного світла вранці і назад увечері, коли центр сонячного диска занурений під площину горизонту не більше ніж на 6°.

На час зупинки Інспектором видимість була більш ніж достатньою та увімкнення фар ближнього світла не потребувалося.

Положеннями ч. 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 62 Конституції Українивстановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається зКУпАПта інших законів України.

Разом з цим, згідно із ч. 1ст. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно дост. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2ст. 122 КУпАПпередбачено відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Відповідно до п. 19.1 а)Правил дорожнього рухуУкраїни у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: a) на всіх механічних транспортних засобахфари ближнього (дальнього) світла.

Статтею 280 КУпАПвстановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251Кодексу України про адміністративні правопорушення- доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідност.31 Закону «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положенняЗакону №580-VIIIнадають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно оспорюваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з порушеннямПДР, зокрема, за порушенняп. 19.1а)Правил дорожнього рухуУкраїни, а саме керування транспортним засобомбез ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби.

Відповідно до положеньстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача не надав до суду доказів правомірності винесеного рішення. З наданого до суду відеозапису фіксації, не вбачається, що15.11.2024 року о 16 год 16 хв ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 21063 , д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби з неувімкненим ближнім світлом фар . Так як із пояснень самого представника відповідача в судовому засідані, планшет мав інший час, який мав відміність від реальний часу, приблизно в 6 хвилин.

В судовому засідані не було здобуто доказів коли саме, був зупинений Осіпов С.М. 15.11.2024 року, о котрій годині. Скільки часу працівниками поліції було затрачено на складання постанови про адміністративне правопорушення. Згідно відеодиску із записом, наданого представником відповідача, справа про адміністративне правопорушення розглядалася двома правівниками поліції, по черзі, після того, як було винесено постанову про адміністративне правопорушення, іншій особі, порушивши процес безперервності розгляду справи та умисел , відповідно до дій поліцейських був направлений на не професіоналізм розгляду справи.

Тобто, із наданих представником відповідача доказів, в судовому засідані не було здобуто доказів того, що працівники поліції не змінили час на планшеті та на реєстраторі, які мають відміності.

Під час перегляду відеофайлу, надісланого представником відповідача 0000000 000000 2024/11/15, не зазначено номер файлу, тобто порядковий номер відео здійсненого на бодікамеру (реєстратор , відеореєстратор) - 15.11.2024 року, хоч зафіксовано два різних правопорушення здійсненими особами. Машина працівників поліції, не мала включеного проблескового маячка, якщо це була темна пора доби, повинні були свою машину цим позначити, що вказувало б на те, що настала темна пора доби, але цього не було зроблено, що вказує, працівники поліції порушили відповідні інструкції та ПДД.

Окрім того, працівники поліції, не надали ОСОБА_1 скористатися своїми правами, грубо обмежуючи їх, що зафіксовано в матеріалах, наданих відповідачем, та на диску відеофайла, де вказано, "добре, очікуйте, зараз працівник освободиться", не запитавши у позивача, чи є клопотання - 0000000 000000 2024/11/15 16:11-16:32.

Суд, також критично відноситься до висловлень представника відповідача під час розгляду справи в тій частині, що 6 хвилин не грають значної ролі, які перебільшено на планшеті, але при цьому вміняються саме ці хвилини в обвинувачення ОСОБА_1 ..

Також працівники поліції порушили процедуру розгляду адміністративної справи, тобто не було безперевності її розгляду, розглядали два полійцейських, що не передбачено самим бланком постанови про адміністративне правопорушення та КУпАП, спілкувалися із позивачем не в доброзичливій та не вічливій формі, професійно невиконував своїслужбові обов`язки,а повиненбув діятилише напідставі,у межахповноважень тав спосіб,що визначеніКонституцією,законами України,іншими нормативно-правовимиактами,прийнятими відповіднодо Конституціїта законівУкраїни,міжнародними договорамиУкраїни,а такожправила етичноїповедінки поліцейського.Повинен був поводитисястримано,доброзичливо,відкрито,уважно іввічливо,викликаючи впозивача повагудо поліціїі готовністьспівпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку чим порушили кодекс етичної поведінки поліцейського, що підтверджується на відеофайлі наданому поліцейськими та особливо в проміжок часу: 0000000 000000 2024/11/15 16:43-0000000 000000 2024/11/15 16:52 зафіксовано образливе та нецензурне висловлення в сторону ОСОБА_1 ..

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного розїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до частини 2статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІVвстановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Стаття 62 Конституції Українивстановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно дост. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. № 475/97-ВРратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначенозаконом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року та «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальним для цілей застосування Конвенції.

У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характерКУпАП.

Тому нормист. 62 Конституції Українищодо відсутності у особи обов`язку доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину, а також недопущення обґрунтування обвинувачення на підставі припущення поширюється і наКУпАП.

В адміністративному процесі обов`язок доказування покладається на суб`єкта владних повноважень (ч. 2ст. 77 КАС України). Відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП(порушення п. 9.8аПДР), саме позивачем та його вини у цьому, правомірності винесення оскаржуваної постанови. Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Тоді як оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Згідно ч.1ст.268 КУпАПособа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, відповідач, на якого нормами чинного законодавства покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що дійсно, позивач ОСОБА_1 допустив порушенняПравил дорожнього рухуУкраїни.

Статтею 72 КАС Українивстановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно дост. 75 КАС Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.Відповідно до положень частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Належних доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться наїї користь.

Відповідно дост.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені устатті 251 КУпАП.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом про адміністративні правопорушенняУкраїни.

Згідно зі ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4)змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що положення статті 293 Кодексу України про адміністративніправопорушення прямо не вказують, що суд при розгляді справи в порядку Кодексу адміністративногосудочинства України наділений повноваженнями, визначеними статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Разом з тим, специфіка такого перегляду полягає в тому, що суд фактично і виконує повноваження органу (посадової особи), яка переглядає постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Виходячи з положень частини 2 статті 124 Конституції України, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, суд вважає за необхідне зазначити, що суд який переглядає постанову у справі про адміністративне правопорушення не може мати менше повноважень, аніж вищестоящий орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Суд, який переглядає постанову в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, з особливостями визначеними Кодексом України про адміністративні правопорушення, не може мати менші повноваження аніж апеляційний суд загальної юрисдикції.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що суд наділений усією повнотою тих повноважень, які визначені статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі й правом змінити постанову в частині зміни заходу стягнення аж до звільнення особи від відповідальності у зв`язку з малозначністю.

Крім того, дане положення закріплено в ч. 3 ст. 286 КАС України, згідно якої за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем не на підставах закону (з порушенням вимог ст.ст.268,278,279,280 КУпАП), не обґрунтовано, а тому рішення суб`єкта владних повноважень прийнято з порушенням вимог пунктів 1, 3 та 9 ч. 2ст. 2 КАС Україниі підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, а провадження підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати покласти на відповідача в порядку передбаченому ч.1ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 122, 251, 252, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію»,ст. ст. ст.ст.8,9,72-77,90,139,241-246,255, 262,263, 293,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83; третя особа: інспектор відділення поліції №4 (м. Зіньків) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, л-т поліції Кулик Михайло Борисович, місце перебування: м. Зіньків, вул.Воздвиженська, 28, Полтавського районну, Полтавської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволити.

Скасувати постанову серія ЕНА № 3484169 від 15.11.2024 року, винесену інспектором ВП №4 ( м. Зіньків) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Куликом М.Б. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст. 122 КУпАП, а справу закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягти із Головного управліннянаціональної поліціїв Полтавськійобласті за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 605 (шістсот п`ять гривень ) 60 копійок судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко