Вирок № 127141283, 06.05.2025, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/4/25

Номер провадження 1-кп/530/88/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" травня 2025 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю прокурора ОСОБА_4 розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи,внесений доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12024170490000499 від 17.12.2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючий, раніше судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи раніше судимим: Голосіївським районним судом м. Київ: 19.05.2011 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі, звільнений 23.03.2020 року по відбуттю строку покарання. Маючи не зняту і не погашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальне правопорушення проти довкілля за наступних обставин:

17.12.2024 у ОСОБА_5 виник умисел на здійснення незаконної порубки сироростучої деревини породи «сосна» на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Сухий Яр» Лютенсько-Будищанського старостинського округу, поблизу с.Бірки, Полтавського району Полтавської області на території Зіньківської об`єднаної територіальної громади, який являється об`єктом природно-заповідного фонду, що у відповідності до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» відноситься до природно-заповідного фонду України.

Реалізуючи свій злочинний умисел 17.12.2024 близько 10:00 год.

ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконну порубку сироростучої деревини породи «сосна», з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, використовуючи бензопилу марки «Husqvarna» помаранчевого кольору, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відновлення лісу, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог ст. 69, 105 Лісового кодексу України, здійснив незаконну порубку (випилювання) 1-го сироростучого дерева породи «сосна» діаметром пня 45 см., загальна вартість якого згідно розрахунку розміру шкоди відповідно до додатку № 1 («Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту») Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» становить 17012 (сімнадцять тисяч дванадцять) гривень 37 (тридцять сім) копійок, при цьому повністю відділивши її від кореня, чим була значно знижена повнота деревостану, порушений санітарний стан насаджень, які перестали виконувати свої захисні функції, ерозійні процеси (водної та вітрової ерозії, задержанні ґрунту) та спричинило об`єктивні труднощі у тривалості часу, необхідного для відтворення корисних властивостей зазначеної ділянки лісової посадки, що заподіяло істотну шкоду.

Вказаною незаконною порубкою ОСОБА_5 спричинив загальнозоологічному заказнику місцевого значення «Сухий Яр», що знаходиться на території Зіньківської об`єднаної територіальної громади матеріальну шкоду на вищевказану суму.

В подальшому з незаконно здобутою деревиною ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції під час її заготівлі.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у незаконній порубці деревини на території об`єкта природно-заповідного фонду, що заподіяла істотну шкоду, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 246 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України.

Положення ст. 2 КПК Українивизначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одне з завданьце забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до положень статей7,9 КПК Українизміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження, суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимогКонституції України,КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вимогамист. 370 КПК Українипередбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даного кримінального правопорушення, судом перш за все враховано вимоги ст.ст.28,62 Конституції України,ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Відповідно дост.94КПК України,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінює кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення.

Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.

Відповідно до ч.4ст. 95 КПК України,суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Стаття 16-1КПК Українипередбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_5 свою вину визнав повністю. Будучи допитаним в судовому засіданні, дав покази аналогічні описовій частині вироку. Цивільний позов прокурора визнав в повному обсязі.

Під час розгляду справи в суді, представник потерпілого за довіреністю ОСОБА_6 не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має.

Прокурор в судовому засіданні, цивільний позов підтримав та в зв`язку з тим, що обвинувачений вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог частини третьоїстатті 349 КПК України,суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення частини третьоїстатті 349 КПК України,роз`яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_5 ..

Докази по справі не досліджувалися, в зв`язку з тим, що суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.

Відповідно дост.64Конституції Українивказано,що Конституційніправа ісвободи людиниі громадянинане можутьбути обмежені,крім випадків,передбачених КонституцієюУкраїни. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбаченістаттями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 цієї Конституції.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому, суд, залишаючись безстороннім при оцінці наданих сторонами доказів, у межах дії нормКПК України, оцінивши докази, надані сторонами, вичерпав можливість отримання доказів.

Судом при розгляді справи був забезпечений принцип рівності сторін.

При цьому, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.п.20, 21, 22, 25постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами).

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_5 достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним кримінальних правопорушень, суд враховує, що він свою вину визнає повністю, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і вважає цю обставину, такою що пом`якшує покарання.

Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відсутні.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч.1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Оцінюючи всі докази надані стороною обвинувачення за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, того, що ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 246 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, які відносяться до не тяжкого злочину, обставин вчинених кримінальних злочинів, конкретні обставини справи, суспільної небезпеки скоєного кримінального злочину, обставин справи та наслідків, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, його ставлення до скоєного, а також особу ОСОБА_5 який є зрілою особою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством.

Адже, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії»від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Також суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченогост. 69 КК України, оскільки відсутні кілька обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Тому, з урахуванням зазначених обставин, а також відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому необхідно для його виправлення і припинення нових кримінальних правопорушень, призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, що за переконанням суду буде відповідати тяжкості правопорушень і не становитиме «особистого надмірного тягаря для винного». Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні обвинуваченому саме такого виду покарання.

Що стосується цивільного позову прокурора Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури (а.с.18-21) про відшкодування 17012 грн. 37 коп. шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства України внаслідок незаконної порубки дерев, то суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на ці обставини, те, що обвинувачений визнає цивільний позов прокурора повністю, прокурором докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, то наявні правові підстави для його задоволення.

Враховуючи викладене, суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді позбавлення волі пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Відповідно до п.14 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.12 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Відповідно до п.13 ч.1ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Згідно медичних довідок обвинувачений ОСОБА_5 - практично здоровий.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 - не обирався.

Речові докази по справі: 21 відрізок дерева породи сосна розмірами (довжина, середній діаметр см.): 1- 31*45, 2 24*45, 3 30*33, 4 33*32, 5 47*31, 6 43*34, 7 54*26, 8 56*25, 9 57*26, 10 90*24, 11 101*20, 12 75*20, 13 86*22, 14 58*27, 15 85*25, 16 65*28, 17 105*17, 18 161*16, 19 102*15, 20 140*11, 21 125*12, які передано на зберігання на територію відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області (адреса: м. Зіньків вул.Воздвиженська 28 Полтавський район Полтавська область)- повернути власнику.

Бензопила марки «Husqvarna» в корпусі помаранчевого кольору, без серійного номеру яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (адреса: м. Зіньків вул.Воздвиженська 28 Полтавський район Полтавська область).

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов на суму 17012 грн. 37 коп..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368 - 371,373-376, 380 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов прокурора Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не відомо на користь держави в особі Зіньківської міської ради Полтавської області ,ЄДРПОУ 35193326, місцезнаходження м.Зіньків, вулиця Воздвиженська ,40, Полтавської області - 17012 ( сімнадцять тисяч дванадцять гривень) 37 коп. майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства України внаслідок незаконної порубки дерев, які перерахувати в дохід комунального підприємства за реквізитами: UA 98899990314010542000016676, назва рахунку ГУК у Полт.обл/тг м.Зіньків/21081100, код ЄДРПОУ 37959255,Казначейство України.

Речові докази по справі: 21 відрізок дерева породи сосна розмірами (довжина, середній діаметр см.): 1- 31*45, 2 24*45, 3 30*33, 4 33*32, 5 47*31, 6 43*34, 7 54*26, 8 56*25, 9 57*26, 10 90*24, 11 101*20, 12 75*20, 13 86*22, 14 58*27, 15 85*25, 16 65*28, 17 105*17, 18 161*16, 19 102*15, 20 140*11, 21 125*12, які передано на зберігання на територію відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області (адреса: м.Зіньків вул.Воздвиженська 28 Полтавський район Полтавська область)- повернути власнику.

Бензопила марки «Husqvarna» в корпусі помаранчевого кольору, без серійного номеру яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (адреса: м.Зіньків вул.Воздвиженська 28 Полтавський район Полтавська область)- здійснити спеціальну конфіскацію на користь держави.

Арешт накладений згідно ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 18.12.2024 року скасувати.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_1