Рішення № 127139988, 16.04.2025, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/441/25

провадження 2/216/1325/25

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2025 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,

встановив:

Криворізька міська рада звернулась до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 160482,19 грн, як безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою внаслідок порушення земельного законодавства. Зокрема позивач вказує, що у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 відповідачі використовували земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачували, договір оренди з територіальною громадою міста Кривого Рогу не укладали, хоча земельна ділянка використовувалась відповідачами для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачами, згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Представник позивача, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи по суті, у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки не повідомили. Відповідач ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що визнає позовні вимоги, частково сплатив заборгованість та оскільки одним платежем сплатити заборгованість не може, просить розстрочити сплату боргу рівними частинами на два роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2016 року на праві спільної часткової власності належить нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1 розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 1211000000:08:578:0015 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку), площею 0,2138 га, яка перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.06.2024 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.01.2025 (а.с. 14-19, 22-24). При цьому, у власності відповідача ОСОБА_1 перебуває 58/100 частки нежитлової будівлі, а у власності відповідача ОСОБА_2 42/100 частки.

Договір оренди вказаної земельної ділянки між сторонами по справі не укладався та право оренди відповідно до закону не реєструвалось.

Відповідно до Витягну із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.04.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 1211000000:08:578:0015 складає 10070621,40 грн (а.с. 11).

Згідно з довідками ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.11.2024 відповідач ОСОБА_2 є платником орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:08:578:0015 та у 2022 році останнім сплачено 17787,47 грн, у 2023 році 36699,14 грн; відповідач ОСОБА_1 в переліку орендарів у 2022-2023 роках, як орендар земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній (а.с. 13, 12).

20.06.2024 на адресу відповідачів позивачем було направлено лист-вимогу з повідомленням про необхідність сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 148249,34 грн (а.с. 25-27).

Рішеннями Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021, №506 від 26.05.2021 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу, зокрема, у 2021 році ставка орендної плати, % від нормативної грошової оцінки земель міста для фізичних осіб згідно з цільовим використанням земель (код 03.10 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) становить 0,900% (а.с. 47-36).

Рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу, зокрема, у 2021 році ставка орендної плати, % від нормативної грошової оцінки земель міста для фізичних осіб згідно з цільовим використанням земель (код 03.07 для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) становить 1,200% (а.с. 29-35).

Рішенням Криворізької міської ради №1140 від 26.01.2022 внесено зміни до рішення Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 в частині переліку платників плати за землю (а.с. 36).

Згідно з розрахунком сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою площею 0,2138 га, з кадастровим номером: 1211000000:08:578:0015 для розміщення комплексу за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, залежно від розміру частки, яка перебуває у власності кожного з відповідачів, становить 160482,19 грн, з яких: заборгованість ОСОБА_1 складає 124681,90 грн, заборгованість ОСОБА_2 35800,29 грн. (а.с. 9).

Крім цього, відповідач ОСОБА_1 надав до суду платіжні інструкції від 27.02.2025, 13.03.2025,09.04.2025 про часткову сплату боргу.

Аналізуючи норми права, на які посилався позивач у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Таким чином, посилання позивача у позові на положення ст. 1212 ЦК України в частині стягнення з відповідачів безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою суд вважає підставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.

Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права, а збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом з моменту набуття відповідачами права власності на нерухоме майно договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами по справі не укладався та право оренди відповідно до закону не реєструвалось.

Грошові кошти з орендної плати за користування земельною ділянкою до бюджету територіальної громади м. Кривого Рогу відповідачі сплачували не у повному обсязі.

Згідно з розрахунком позивача сума недоотриманих територіальною громадою грошових коштів у розмірі орендної плати за період за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 складає 160482,19 грн, з яких: заборгованість ОСОБА_1 складає 124681,90 грн, а заборгованість ОСОБА_2 35800,29 грн.

Вказаний розрахунок не спростований відповідачами, визнаний відповідачем ОСОБА_1 та іншого розрахунку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем ОСОБА_1 , суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, тому вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, в порядку ст. 1212 ЦК України, грошові кошти в розмірі 110281,90 грн та з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35800,29 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2756,30 грн, а саме, з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 2122,35 грн, з відповідача ОСОБА_2 633,95 грн.

Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 11, 15, 16, 257, 264, 268, 319, 322, 1212 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 258-259, 263,265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позовну заяву Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно набуті грошові кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер: 1211000000:08:578:0015), у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 в розмірі 110281,90 грн (сто десять тисяч двісті вісімдесят одна гривня, 90 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Криворізької міської ради безпідставно набуті грошові кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер: 1211000000:08:578:0015), у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 в розмірі 35800,29 грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот гривень, 29 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2122,35 грн (дві тисячі сто двадцять дві гривні, 35 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Криворізької міської ради судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 633,95 грн (шістсот тридцять три гривні, 95 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Криворізька міська рада, код ЄДРПОУ: 33874388, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1;

- відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ