Ухвала суду № 127130938, 06.05.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/7790/22

2/465/1565/25

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

06.05.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Дубініна Р.В.

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Глянс», про стягнення відсотків за користування позиченими коштами, -

встановив:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Глянс», про стягнення відсотків за користування позиченими коштами.

12.03.2024 року позивачем ОСОБА_3 подано заяву, відповідно до якої останній зазначає, що предметом позову в цій справі є стягнення коштів за договором позики. Договір позики письмово між відповідачем та первинним кредитором не укладався. Оскільки відповідач почала заперечувати наявність позикових договірних відносин тільки в судовому розгляді, при тому, що їй достеменно було відомо про зміну кредитора, позивач був позбавлений можливості сформувати правові підстави позову на стадії подання позовної заяви до суду. На даний час з урахуванням того, що договори позики не було оформлено у письмовій формі, грошові кошти, зараховані на поточний рахунок відповідача, є набутими безпідставно, а спірні правовідносини сторін в дійсності винили з безпідставно отриманих грошових коштів, відповідно, регулюються за правилами глави 83 ЦК України.

Відтак, позивач просить суд прийняти до розгляду цю заяву, яка, як він сам наголошує, не є заявою про зміну підстав позову. При цьому, у випадку, якщо судом із фактичних обставин справи буде встановлено, що договори, на які посилається позивач у цій справі, неукладені, просить стягнути грошові кошти, які є предметом позову, в порядку повернення безпідставно набутого майна на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

В судове засідання позивач не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач та представник відповідача заперечили щодо прийняття до розгляду заяви позивача від 12.03.2024 року, зазначивши, що позивач зловживає процесуальними правами, фактично змінюючи у цій заяві предмет та підстави позову і водночас, попри це, заперечуючи, що в такий спосіб він повністю змінює позовні вимоги, обраний спосіб захисту цивільних прав та підстави заявлення вимог. Також наголосили, що подання зазначеної заяви свідчить про те, що сам позивач не знає характеру правовідносин, які виникли між сторонами, перекладає на протилежну сторону і суд обов`язок визначитися із підставами і предметом позову, заявляючи про різні альтернативні варіанти його вирішення.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення зави позивача, звернувши увагу на те, що позивач не зобов`язаний остаточно формулювати свої вимоги і відповідність таких дійсним обставинам справи зобов`язаний встановлювати суд.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, доходить наступного висновку.

Як вбачається із поданого ОСОБА_3 позову, останній просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 99000 гривень 00 копійок відсотків за користування позиченими коштами, 3 % річних за затримку у виплаті та суму інфляційного збільшення боргу. В обґрунтування поданих позовних вимог посилається на положення ст.ст. 1047 - 1050 ЦК України, які стосуються договору позики та обов`язків сторін за договором позики. Таким чином, в підставах заявленого ОСОБА_3 позову зазначається про наявність між сторонами договірних відносин позики, з яких виник спір.

Разом із тим, згідно заяви позивача від 12.03.2024 року останній просить у випадку, якщо судом із фактичних обставин справи буде встановлено, що договори, на які посилається позивач у цій справі, є неукладеними, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, які є предметом позову, в порядку повернення безпідставно набутого майна на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відтак, подана позивачем заява по своїй суті є заявою про зміну підстав позову, в якій обгрунтовується, що вимоги до позивача звернені з приводу безпідставно отриманих останньою коштів, однак, така зміна, на думку позивача, повинна відбутися лише у разі, якщо суд встановить наявність або відсутність певних фактів в майбутньому, і лише з урахуванням цих фактів суду слід застосувати спосіб захисту прав, про який позивач просить у позовній заяві або ж у заяві від 12.03.2024 року.

Наведене свідчить, що позивач у поданій позовній заяві та заяві від 12.03.2024 року, яку він сам не бажає визнавати заявою про зміну підстав позову, прямо зазначивши про це у вказаній заяві, формулює різні альтернативні підстави позову, різні позовні вимоги, які до того ж є взаємовиключними, що позбавляє суд можливості чітко ідентифікувати, за захистом якого саме права звернувся позивач до суду і які його остаточні вимоги до відповідача. Наведена невизначеність, на переконання суду, ставить сторони в нерівне положення, адже за таких умов сторона відповідача позбавлена можливості сформувати чітке бачення вимог та обставин, проти яких мають бути звернуті їх заперечення.

З урахуванням наведеного, при вирішенні заяви позивача суд враховує, що відповідно до п.11 ч.3ст.2 ЦПК Україниоднією із засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду від 06.09.2018 року у справі № 552/2378/17, постанові Верховного Суду України у справі № 732/1737/18 від 06.04.2020 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що зазначені позивачем у заяві від 12.03.2024 року вимоги не можуть бути прийнятими до розгляду, оскільки стосуються зміни підстав і предмету позову та ще й обумовлені позивачем встановленням наявності або відсутності певних фактів в майбутньому. При цьому, позивач безпідставно просить врахувати, що його заява не заявою про зміну підстав позову, однак, яка її правова природа у такому випадку - сам не визначає, зокрема, не вказує, чи відноситься вона до заяв по суті справи.

Таку поведінку позивача суд трактує як зловживання позивачем процесуальними правами, що в сукупності із небажанням останнього брати участь в судових засіданнях і подання ним заяв про розгляд справи за його відсутності, що, у свою чергу, унеможливлює з`ясування точної його позиції з приводу заявлених до відповідача вимог, має форму штучного ускладнення розгляду справи. При цьому, таке ускладнення порушує принципи правової визначеності у спорі і межі змагальності у процесі, адже для сторони відповідача не є очевидною позиція позивача, який подачею заяви від 12.03.2024 року сформулював нові вимоги у справі, при цьому, надавши їм характеру неостаточних, а більш того, альтернативних до заявлених у позовній заяві. Наведене призводить до неможливості чіткого визначення меж судового розгляду у справі і, відповідно, дезорієнтує учасників, позбавляючи їх можливості заперечувати проти чітких і однозначних вимог позивача, діючи в межах наданих їм процесуальним законом прав.

Відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України, якщо поданняскарги,заяви,клопотання визнаєтьсязловживанням процесуальнимиправами,суд зурахуванням обставинсправи маєправо залишитибез розглядуабо повернутискаргу,заяву,клопотання.

Відтак, подана позивачем заява від 12.03.2024 року підлягає поверненню позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст. 44 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Визнати подачу позивачем ОСОБА_3 заяви від 12.03.2024 року щодо правової природи спірних правовідносин із формулюванням альтернативних позовних вимог - зловживанням процесуальними правами.

Заяву позивача ОСОБА_3 від 12.03.2024 року повернути позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Величко О.В.