Рішення № 127118152, 24.04.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/170/25

Провадження № 2/529/182/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року Диканський районнийсуд Полтавськоїобласті вскладі:головуючого судді-Кириченко О.С.,розглянувши вприміщенні судув селищіДиканька Полтавськоїобласті упорядку спрощеногопозовного провадженнябез викликуучасників справита безпроведення судовогозасідання цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю "КоллектЦентр"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство зобмеженою відповідальністю"КоллектЦентр"(далі-ТОВ "КоллектЦентр") звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договорами позики.

В обґрунтування позову вказано, що 25.07.2021 між ТОВ "Маніфою" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2812597 в електронній формі з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачка отримала позику в розмірі 1 800,00 грн та зобов`язалася повернути грошові кошти надані у позику та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. Крім цього, 16.03.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1867825 в електронній формі з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачка отримала позику в розмірі 5 100,00 грн та зобов`язалася повернути грошові кошти надані у позику та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. Відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаними договорами позики належним чином не виконала.

29.12.2021 між ТОВ "Маніфою" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 29/12-2021, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики від 25.07.2021 № 2812597. 10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики від 25.07.2021. Заборгованість відповідачки за договором позики від 25.07.2021 № 2812597 складає у загальному розмірі 25 932,60 грн, з яких: 1 800,00 грн - заборгованість за тілом позики, 24 132,60 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою.

30.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 30-12/2021, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики від 16.03.2021 № 1867825. 10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вказаним вище договором позики від 16.03.2021. Заборгованість відповідачки за договором позики від 16.03.2021 № 1867825 складає у загальному розмірі 15 628,51 грн, з яких: 5 100,00 грн - заборгованість за тілом позики, 10 356,08 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 148,96 грн - інфляційні збитки, 23,47 грн - 3 % річних.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25.07.2021 № 2812597 у загальному розмірі 25 932,60 грн, за договором позики від 16.03.2021 № 1867825 у загальному розмірі 15 628,51 грн. Позивач також просить стягнути на свою користь із відповідачки понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 13.03.2025 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду відзив на позов, в якому вказала, що визнає позов частково. Відповідачка зазначила, що вона дійсно уклала договори позики від 25.07.2021 та від 16.03.2021 і отримала визначені цими договорами позику у розмірі 1 800,00 грн та 5 100,00 грн відповідно. Однак, нараховані відсотки за користування кредитом вона визнає частково, адже частина з них нарахована після закінчення строку кредитування. Кожен із договорів позики укладено на 30 днів, отже і відсотки за користування кредитом підлягають стягненню лише у межах строку кредитування. Доказів того, що вона ініціювала продовження строку користування кожною із позик та зміну дати повернення суми позики матеріали справи не містять. Твердження позивача , що відсотки за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, є хибними. Такі твердження свідчать про помилкове розуміння зокрема позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування позикодавець нараховував саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. Нараховані суми заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді інфляційних втрат у розмірі 148,96 грн та 3 % річних у розмірі 23,47 грн є законними та справедливими. Посилаючись на вказане, відповідачка вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та згодна на стягнення з неї заборгованості за договором позики від 16.03.2021 № 1867825 у загальному розмірі 8 317,13 грн, з яких: 5 100,00 грн - заборгованість за тілом позики, 3 044,70 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 148,96 грн - інфляційні збитки - 148,96 грн, 23,47 грн - 3 % річних, а за договором позики від 25.07.2021 № 2812597 у загальному розмірі 2 874,60 грн, з яких: 1 800,00 грн - заборгованість за тілом позики, 1 074,60 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Відповідачка вказує, що судовий збір підлягає стягненню з неї пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 652,35 грн. ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, вважаючи її безпідставною. Відповідачка вказує, що позовна заява підписана безпосередньо директором ТОВ "Коллект Центр" Марією Ткаченко, а не відповідним адвокатом. Цього адвоката не вказано у позовній заяві як представника позивача. Вказане ставить під сумнів те, що адвокатське об`єднання, документи про яке додано до позову, витратило 3 години на складення позовної заяви, що оцінено у 9 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу завищені та не підтверджуються фінансово-бухгалтерською документацією.

Позивач ТОВ "Коллект Центр" надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У цій відповіді зазначено, що укладаючи з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" договір позики від 16.03.2021, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася зокрема з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів". Відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 цих Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування. Пунктом 7.5 Правил передбачено, що Позичальник має право продовжити строк користування позикою необмежену кількість разів. Відповідно до п. 7.8 Правил Позичальник погоджується, що при обранні виду Пролонгації в Особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених Товариством для оформлення Пролонгації та продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода Позичальника проявляється у здійсненні дій по внесенню грошових коштів на ім`я Товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена Позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення Пролонгації, в тому числі внесення Позичальником грошових коштів на ім`я Товариства, є діями, які виражають намір Позичальника здійснити подовження. З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за договором № 1867825, вбачається, що за період з 16.03.2021 по 29.11.2021 мало місце продовження строку користування позикою саме за ініціативою Позичальника /відповідачки та, відповідно, продовжувалось нарахування процентів за користування позикою в межах погодженого строку та строку пролонгації не більше 90 днів. Тобто, за понадстрокове користування Позикою нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 6.5. Правил виключно в межах передбаченого строку - 90 днів, з дати останнього погашення (28.08.2021) та спливу визначеного строку 30 днів, тобто з 28.08.2021 по 29.11.2021. Таким чином, нарахування відсотків, заявлених до стягнення з відповідачки, проведене з дотриманням умов Договору позики та Правил, відтак є правомірним та законним, а наведена в розрахунках сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачки в повному обсязі. Щодо укладеного 25.07.2021 між ТОВ "Маніфою" та відповідачкою ОСОБА_1 договору позики № 2812597, то 25.07.2021 між ними також було укладено Додаткову угоду № 1 щодо продовження строку позики на 30 днів. Пунктами 2.5, 3.1.3, 3.2.1 договору позики від 25.07.2021 передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування позикою. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору та Додатковою угодою. Крім того, позивач ТОВ "Коллект Центр" заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору про відступлення права вимоги. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. На підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, до позовної заяви було надано достатні, належні та достовірні докази для підтвердження витрат на правову допомогу. Відповідно до укладеного договору АО "Лігал Ассістанс" прийняло на себе зобов`язання щодо надання юридичної допомоги позивачу на підставі окремих звернень, оформлених у формі заявок на надання юридичної допомоги, а ТОВ "Коллект Центр" - оплачувати надані правові послуги, вартість яких узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідачка не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування судом умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як недотримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. Відповідачка не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження відповідачки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Відповідачка частково визнає позовні вимоги, проте ніяких активних дій та звернень до позивача (первісного кредитодавця) з приводу мирного врегулювання спору (проведення реструктуризації боргу, проведення акту звірки) так і не було здійснено. Відтак, витрати позивача на правничу допомогу були неминучими та є обґрунтованими. Спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідачки, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору. Виходячи з цього та з урахуванням норм чинного законодавства України відсутні будь-які підстави щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу на користь позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 надала заперечення на відповідь на відзив, в якому вказала, що вона підтримує всі доводи, вказані у відзиві на позов. Твердження представника позивача щодо пролонгації договорів позики не підтверджується жодними доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди щодо пролонгації цих договорів. Щодо підписання нею додаткової угоди № 1 щодо продовження строку позики на 30 днів, то представник позивача вводить суд в оману, адже вона такої угоди не підписувала, тим паче електронним підписом. Позивачем не надано довідки про надіслання на її номер телефону одноразового ідентифікатора для підписання додаткової угоди. Відповідачка вказує, що на її думку, позивач особисто ініціював цю пролонгацію. ОСОБА_1 зазначила, що вона неодноразово зверталася до представників ТОВ "Маніфою" щодо врегулювання спору, однак вони дали зрозуміти, що це їм невигідно та наголошували, що вона нібито "сплатить ще більше коштів, ніж очікується за договором". Відповідачка просила задовольнити позов частково та саме у тих розмірах, які були зазначені нею у відзиві на позов

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики від 25 липня 2021 року № 2812597.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2021 між ТОВ "Маніфою" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2812597 в електронній формі з використанням відповідачкою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором d60714, на підставі якого відповідачка отримала позику в розмірі 1 800,00 грн, із строком повернення на 30 днів, тобто до 24.08.2021, із базовою відсотковою ставкою за користування позикою - 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою, із відсотками на прострочену позику - 1,01 % від суми позики за кожний день /а.с. 20-23/.

Також відповідачка підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором d60714 Додаток № 1 до вказаного вище договору позики, в якому теж були зазначені вище вказані умови надання та повернення позики, а саме Розрахунок за Договором позики № 2812597 від 25.07.2021 (Основні параметри позики, Графік обов`язкових платежів за Договором позики, Графік нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики, визначеного Договором) /а.с. 24-25/.

Крім цього, відповідачкою підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором w88504 Паспорт позики /а.с. 27-28/.

25.07.2021 відповідачка ОСОБА_1 отримала за вказаним вище договором позики від 25.07.2021 кошти в розмірі 1 800,00 грн на зазначену нею банківську картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua - 99523806, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням ТОВ "Універсальні платіжні рішення", як технологічного оператора платіжних послуг, від 29.10.2024 про перерахування цих коштів відповідачці, листом ТОВ "Маніфою" від 06.11.2024 про успішне перерахування на банківські рахунки клієнтів онлайн-позик, у тому числі на рахунок відповідачки ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості /а.с. 39-42/.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем ТОВ "Маніфою" станом на 29.12.2021 (тобто на дату відступлення права вимоги), заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором позики від 25.07.2021 № 2812597 становила в загальному розмірі 5 574,60 грн, з яких: 1800,00грн - заборгованість за тілом позики, 3774,60 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою (нараховано за період з 25.07.2021 по 29.12.2021) /а.с. 41-42/.

29 грудня 2021 року між ТОВ "Маніфою" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 29/12-2021, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики від 25.07.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 /а.с. 53-54/.

Набуття ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі Реєстру Боржників від 29.12.2021, Витягом з Реєстру Боржників до вказаного вище договору факторингу та копією платіжної інструкції від 29.12.2021 про оплату ТОВ "Вердикт Капітал" коштів на користь ТОВ "Маніфою" за отримане право вимоги заборгованості за цим договором факторингу /а.с. 55-57/.

Відповідно доВитягу зРеєстру Боржниківдо договоруфакторингу №29/12-2021від 29.12.2021,до ТОВ"ВердиктКапітал"перейшло правогрошової вимогидо ОСОБА_1 в загальномурозмірі 5 574,60 грн, з яких: 1800,00грн - заборгованість за тілом позики, 3774,60грн - заборгованість за відсотками за користування позикою /а.с. 56-57/.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Вердикт Капітал", заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором позики від 25.07.2021 становила станом на 10.01.2023 (день відступлення права вимоги) в загальному розмірі 25 932,60 грн,з яких: 1800,00грн - заборгованість за тілом позики, 3774,60грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (на 29.12.2021), 13504,14грн - заборгованість за відсотками за користування позикою (за період з 29.12.2021 по 09.01.2023, 376 днів, відсоткова ставка 1,99 % в день), 6853,86грн - заборгованість за простроченими відсотками (за період з 29.12.2021 по 09.01.2023, 376 днів, відсоткова ставка 1,01 % в день) /а.с. 49/.

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та позивачем ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого позивач ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики від 25.07.2021 № 2812597, боржником за яким є ОСОБА_1 /а.с. 66-68/.

Набуття ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, Акта зарахування зустрічних однорідних вимог, Реєстру Боржників до вказаного вище договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, Додаткової угоди № 1 до цього договору, Змін в Реєстр боржників /а.с. 68-75/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису .

Нормою статті 11 ЗУ Про електронну комерцію передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття підпис у сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як вбачається зі змісту укладеного 25.07.2021 між ТОВ "Маніфою" та відповідачкою ОСОБА_1 договору позики № 2812597, Додатку № 1 до цьго договору "Розрахунок за Договором позики № 2812597 від 25.07.2021", Паспорта позики ці документи відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що також підтверджено відповідачкою у відзиві на позов. Матеріалами справи підтверджується, що кошти у розмірі 1 800,00 грн за цим договором позики були перераховані на вказану відповідачкою банківську картку. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору позики відповідачка своїм електронним підписом підтвердила, що вона згодна з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення позики, наданою сумою позики, строком її повернення, розміром відсотків за її користування.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, після укладення вказаних вище договору факторингу та договору відступлення прав вимоги у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "Коллект Центр" набув право вимоги до відповідачки.

Судом встановлено, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за тілом позики становить 1 800,00 грн, ця сума заборгованості за тілом позики була визначена первісним позикодавцем ТОВ "Маніфою" та залишилася незмінною після відступлення прав вимоги як ТОВ "Вердикт Капітал", так і позивачу ТОВ "Коллект Центр". Цю ж суму заборгованості за тілом позики просив стягнути позивач з відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позов визнала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики у розмірі 1 800,00 грн та не заперечувала проти його стягнення з неї на користь позивача.

Судом встановлено, що відповідачка не сплатила заборгованість за тілом позики у розмірі 1 800,00 грн ні первісному позикодавцю, ні позивачу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачкою ОСОБА_1 із ТОВ "Маніфою" договору позики від 25.07.2021 № 2812597, отримання відповідачкою коштів позики у розмірі 1 800,00 грн, факт переходу до ТОВ "Коллект Центр" від первісного позикодавця ТОВ "Маніфою" права вимоги заборгованості до відповідачки за договорами факторингу та відступлення прав вимоги, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом позики, яку не сплачено боржницею в обумовлені строки, в свою чергу відповідачкою визнано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом позики, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" за вказаним договором позики заборгованість за тілом позики у розмірі 1 800,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 24 132,60 грн за договором позики від 25.07.2021, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Твердження позивача про те, що відсотки за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, є хибними. Такі твердження свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Велика ПалатаВерховного Судув постановівід 05.04.2023у справі №910/4518/16 вказала, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З наявного у матеріалах справи договору позики від 25.07.2021 вбачається, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив саме 30 днів, тобто до 24.08.2021. У відзиві на позов відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що вона своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором дійсно підписала цей договір та погодила, що строк кредитування становить саме 30 днів, до 24.08.2021.

При цьому, з наданого відповідачкою відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив вбачається, що ОСОБА_1 категорично заперечує підписання нею як власноручно, так і електронним підписом одноразовим ідентифікатором доданої позивачем до позовної заяви додаткової угоди № 1 від 24.08.2021 /а.с. 25-26/, якою продовжено строк кредитування договору позики від 25.07.2021 ще на 30 днів, тобто до 23.09.2021. Заперечуючи вказану пролонгацію договору, відповідачка зазначила, що позивач зокрема не надав жодних доказів, які підтверджують надіслання їй вказаного в додатковій угоді одноразового ідентифікатора для підписання електронним підписом цієї угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ "Коллект Центр", будучи ознайомленим із наданими відповідачкою відзивом на позов та запереченням на відповідь на відзив та зокрема її категоричними запереченнями проти укладення та підписання нею додаткової угоди № 1 до договору позики від 25.07.2021, якою продовжено строк кредитування, при цьому, в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних доказів, які б спростовували такі доводи відповідачки, зокрема шляхом надання доказів, які б підтверджували присвоєння та надіслання відповідачці одноразового ідентифікатора q36351 для підписання нею цієї додаткової угоди. Також позивач не звертався до суду із клопотанням про витребування таких доказів від відповідних осіб, зокрема від первісного кредитора ТОВ "Маніфою".

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач не надав суду належних та достатніх доказів, які б з достовірністю підтверджували те, що позичальник ОСОБА_1 дійсно ініціювала продовження строку користування позикою ще на 30 днів, а саме до 23.09.2021, та уклала і підписала про це додаткову угоду № 1 від 24.08.2021.

Із змісту позовної заяви та доданих до неї розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування, визначеного підписаним відповідачкою договору позики від 25.07.2021, як первісний позикодавець ТОВ "Маніфою", так і наступні кредитори ТОВ "Вердикт Капітал" та позивач ТОВ "Коллект Центр" нараховували саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених позивачем процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Частиною 3 ст. 21 ЗУ Про споживче кредитування від 15.11.2016 № 1734-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Відповідно до п. 2.4.4 договору позики базова процентна ставка за позикою фіксована - 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою.

Пунктом 2.3.4 договору позики від 25.07.2021 передбачено, що строк позики: до 24 серпня 2021 року (30 днів).

Враховуючи вказане вище у сукупності, умови договору позики, те, що після закінчення строку кредитування як у первісного позикодавця, так і у наступних кредиторів, яким було відступлено право вимоги, зокрема у позивача, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, те, що протягом строку користування позикою 30 днів відсотки за користування позикою нараховуються у розмірі 1,99 % на день, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 2812597 від 25.07.2021, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, становлять 1 074,60 грн (1 800,00 грн тіла позики / 100 х 1,99 % х 30 днів = 1 074,60 грн).

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за договором позики від 25.07.2021 № 2812597 підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за цим договором позики у загальному розмірі 2 874,60 грн, з яких: 1 800,00 грн - заборгованість за тілом позики, 1 074,60 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики від 16 березня 2021 року № 1867825.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1867825 в електронній формі з використанням відповідачкою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором q0Aodn73Ew, на підставі якого відповідачка отримала позику в розмірі 5 100,00 грн, із строком повернення на 30 днів, тобто до 15.04.2021, із базовою відсотковою ставкою за користування позикою - 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою /а.с. 33/.

16.03.2021 відповідачка ОСОБА_1 отримала за вказаним вище договором позики від 16.03.2021 кошти в розмірі 5 100,00 грн на зазначену нею банківську картку НОМЕР_1 , номер транзакції - b576ed4f-85e9-4fc9-89f0-dffefe66f5ca, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням ТОВ "Фінансова компанія "Фінексперт", як технологічного оператора платіжних послуг, від 27.01.2025 про перерахування цих коштів відповідачці, листом ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" від 27.01.2025 про успішне перерахування на банківські рахунки клієнтів онлайн-позик, у тому числі на рахунок відповідачки ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості /а.с. 43-47/.

Відповіднодо розрахункузаборгованості,складеного первісним позикодавцемТОВ "1Безпечне агентствонеобхідних кредитів"станом на30.12.2021(деньвідступлення прававимоги),заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договоромпозики від16.03.2021№ 1867825становила взагальному розмірі 15 456,08 грн, з яких: 5100,00грн - заборгованість за тілом позики, 10356,08грн - заборгованість за відсотками за користування позикою (нараховано за період з 16.03.2021 по 30.12.2021) /а.с. 46-47/.

30 грудня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 30-12/2021, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики від 16.03.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 /а.с. 58-60/.

Набуття ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі Реєстру Боржників від 30.12.2021, Реєстру Боржників та Витягу з Реєстру Боржників до вказаного вище договору факторингу і копією платіжного доручення від 30.12.2021 про оплату ТОВ "Вердикт Капітал" коштів на користь ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за отримане право вимоги заборгованості за цим договором факторингу /а.с. 60-63, 65/.

Відповідно доВитягу зРеєстру Боржниківдо договоруфакторингу №30-12/2021від 30.12.2021,до ТОВ"ВердиктКапітал"перейшло правогрошової вимогидо ОСОБА_1 в загальномурозмірі 15 456,08 грн, з яких: 5100,00грн - заборгованість за тілом позики, 10356,08грн - заборгованість за відсотками за користування позикою /а.с. 65/.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Вердикт Капітал", заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором позики від 16.03.2021 становила станом на 10.01.2023 (день відступлення права вимоги) в загальному розмірі 15 628,51 грн,з яких: 5100грн - заборгованість за тілом позики, 10356,08грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (на 30.12.2021), 23,47 грн - 3 % річних, 148,96 грн - інфляційні збитки (нараховані на підставі ст. 625 ЦК України) /а.с. 50/.

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та позивачем ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого позивач ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги, зокрема, за вищевказаним договором позики від 16.03.2021 № 1867825, боржником за яким є ОСОБА_1 /а.с. 66-68/.

Набуття ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за зазначеним вище договором позики, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, Акта зарахування зустрічних однорідних вимог, Реєстру Боржників до вказаного вище договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, Додаткової угоди № 1 до цього договору, Змін в Реєстр боржників /а.с. 68-75/.

Як вбачається зі змісту укладеного 16.03.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачкою ОСОБА_1 договору позики № 1867825, цей договір відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що також підтверджено відповідачкою у відзиві на позов. Матеріалами справи підтверджується, що кошти у розмірі 5 100,00 грн за цим договором позики були перераховані на вказану відповідачкою банківську картку. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору позики відповідачка своїм електронним підписом підтвердила, що вона згодна з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення позики, наданою сумою позики, строком її повернення, розміром відсотків за її користування.

Після укладення вказаних вище договору факторингу та договору відступлення прав вимоги у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "Коллект Центр" набув право вимоги до відповідачки.

Судом встановлено, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за тілом позики становить 5 100,00 грн, ця сума заборгованості за тілом позики була визначена первісним позикодавцем ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та залишилася незмінною після відступлення прав вимоги як ТОВ "Вердикт Капітал", так і позивачу ТОВ "Коллект Центр". Цю ж суму заборгованості за тілом позики просив стягнути позивач з відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позов визнала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики у розмірі 5 100,00 грн та не заперечувала проти його стягнення з неї на користь позивача.

Судом встановлено, що відповідачка не сплатила заборгованість за тілом позики у розмірі 5 100,00 грн ні первісному позикодавцю, ні позивачу.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачкою ОСОБА_1 із ТОВ "1Безпечне агентствонеобхідних кредитів" договору позики від 16.03.2021 № 1867825, отримання відповідачкою коштів позики у розмірі 5 100,00 грн, факт переходу до ТОВ "Коллект Центр" від первісного позикодавця ТОВ "1Безпечне агентствонеобхідних кредитів" права вимоги заборгованості до відповідачки за договорами факторингу та відступлення прав вимоги, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом позики, яку не сплачено боржницею в обумовлені строки, в свою чергу відповідачкою визнано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом позики, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" за вказаним договором позики заборгованість за тілом позики у розмірі 5 100,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 10 356,08 грн за договором позики від 16.03.2021, суд дійшов такого висновку.

З наявного у матеріалах справи договору позики від 16.03.2021 вбачається, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив саме 30 днів, тобто до 15.04.2021. У відзиві на позов відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що вона своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором дійсно підписала цей договір та погодила, що строк кредитування становить саме 30 днів, до 15.04.2021.

Доказів того, що позичальник ОСОБА_1 ініціювала продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми позики після 15 квітня 2021 року матеріали справи не містять.

Твердження позивача у відповіді на відзив про те, що автоматична пролонгація строку кредитування за договором позики від 16.03.2021 у зв`язку із понадстроковим користуванням позикою відбулася на підставі положень Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", які розміщені на офіційному вебсайті цього товариства та з якими погодилася відповідачка, підписавши цей договір позики, суд вважає безпідставним, виходячи з такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 викладено правовий висновок про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову; правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 розуміла та погодилася з відповідними умовами Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", в редакції, яка на день підписання договору позики від 16.03.2021 була розміщена на офіційній вебсторінці цього товариства.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів пролонгації строку кредитування за договором позики від 16.03.2021.

Із змісту позовної заяви та доданих до неї розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування, визначеного підписаним відповідачкою договору позики від 16.03.2021, як первісний позикодавець ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", так і наступні кредитори ТОВ "Вердикт Капітал" та позивач ТОВ "Коллект Центр" нараховували саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених позивачем процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Відповідно до п. 2 договору позики від 16.03.2021 базова процентна ставка за позикою фіксована - 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою.

Пунктом 2 цього договору позики передбачено, що строк позики - 30 днів, а саме до 15.04.2021.

Враховуючи вказане вище у сукупності, умови договору позики, те, що після закінчення строку кредитування як у первісного позикодавця, так і у наступних кредиторів, яким було відступлено право вимоги, зокрема у позивача, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, те, що протягом строку користування позикою 30 днів відсотки за користування позикою нараховуються у розмірі 1,99 % на день, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 1867825 від 16.03.2021, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, становлять 3 044,70 грн (5 100,00 грн тіла позики / 100 х 1,99 % х 30 днів = 3 044,70 грн).

Оскільки заявлені розміри інфляційних втрат у розмірі 148,96 грн та 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 23,47 грн нараховані на підставі ст. 625 ЦК України у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи те, що відповідачка у цій частині визнала позов у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути ці кошти з ОСОБА_1 на користь позивача.

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за договором позики від 16.03.2021 № 1867825 підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за цим договором позики у загальному розмірі 8 317,13 грн, з яких: 5 100,00 грн - заборгованість за тілом позики, 3 044,70 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 148,96 грн - інфляційні втрати, 23,47 грн - 3 % річних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором позики від 25.07.2021 № 2812597 у загальному розмірі 2 874,60 грн, а за договором позики від 16.03.2021 № 1867825 у загальному розмірі 8 317,13 грн.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме на 26,93 %, у справі наявні документи, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Коллект Центр" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 652,35 грн (2 422,40 грн х 26,93 % = 652,35 грн).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення позивачем ТОВ "Коллект Центр" витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ "Коллект Центр" та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс", прайс-листа АО "Лігал Ассістанс", заявки на надання юридичної допомоги № 360 від 01.01.2025 щодо юридичного супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , в якій узгоджено гонорар цього адвокатського об`єднання у розмірі 13 000,00 грн, витягу з Акта № 2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025, в якому погоджено перелік правових послуг наданих щодо юридичного супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та розмір гонорару у сумі 13 000,00 грн /13-17/.

Твердження відповідачки про те, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази понесення позивачем судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, адже позовну заяву підписано директором ТОВ "Коллект Центр" Ткаченко Марією, а не адвокатом АО "Лігал Ассістанс", з яким укладено договір про надання правової допомоги, та не надано квитанції про сплату позивачем гонорару адвоката, суд вважає безпідставним, виходячи з такого.

Чинне законодавство України не забороняє директору товариства підписувати та подавати позовну заяву до суду при наявності при цьому у нього адвоката, який безпосередньо складав цю позовну заяву.

У постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 Верховний Суд вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, виходячи із вказаної вище чинної та послідовної практики Верховного Суду, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують обсяг наданих АО "Лігал Ассістанс" позивачу ТОВ "Коллект Центр" юридичних послуг і виконаних робіт та їх вартості при юридичному супроводі примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено позивачем, чи тільки має бути сплачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі ""East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На час розгляду справи в суді чинним законодавством не визначено обмежень чи граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, проте він повинен бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Проаналізувавши надані позивачем копії документів, які підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи всі аспекти та складність справи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, те, що позов задоволено частково, а саме на 26,93 %, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 500,90 грн (13 000,00 грн х 26,93 % = 3 500,90 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю"КоллектЦентр"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"КоллектЦентр" заборгованість за договором позики від 25 липня 2021 року № 2812597 у загальному розмірі 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 60 коп, з яких: 1 800,00 грн - заборгованість за тілом позики, 1 074,60 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"КоллектЦентр" заборгованість за договором позики від 16 березня 2021 року № 1867825 у загальному розмірі 8 317 (вісім тисяч триста сімнадцять) грн 13 коп, з яких: 5 100,00 грн - заборгованість за тілом позики, 3 044,70 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 148,96 грн - інфляційні втрати, 23,47 грн - 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати у справі у вигляді судового збору за подання позову до суду в розмірі 652 (шістсот п`ятдесят дві) грн 35 коп та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 90 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий О.С. Кириченко