Ухвала суду № 127083423, 29.04.2025, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2745/24

2/579/91/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі судді Моргуна О.В.,

з участю секретаря Сергієнко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № Z52.25325.005136887 від 11.04.2019 року в розмірі 43459,87 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом 13760 грн. 44 коп., заборгованості за відсотками 4 грн. 44 коп., заборгованість за іншими процентними платежами 29 694 грн. 99 коп., з тих підстав, що відповідач добровільно не виконує зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до поданих суду заяв представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 5).

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає залишенню без розгляду.

За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд може з власної ініціативи витребувати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» докази: інформацію про суму позичених коштів та суму сплачених коштів по тілу кредиту, сплачених відсотків , інших процентних платежів за користування кредитними коштами за період з 11 квітня 2019 року по 26 листопада 2024 року включно за кредитним договором № Z52.25235.005136887; розгорнуту інформацію про заборгованість за іншими процентними платежами 29644 грн. 99 коп., а саме, з яких сум складається зазначена сума та яким пунктом договору передбачено сплату інших процентних платежів (а.с. 72).

Станом на 29 квітня 2025 року ухвала суду не виконана, витребувані судом докази позивачем не надані.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Аналіз даної норми закону приводить до висновку, що визначальною умовою залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є неповажність причини неподання витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

Поважних причин неподання витребуваних судом доказів позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не наведено та судом не встановлено.

Неподання позивачем витребуваних судом доказів суд розцінює як перешкоджання розгляду справи і невиконання судового рішення, та як зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.ч.6, 7 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом пяти днів з дня вручення ухвали.

Згідно із ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що докази, які витребовувалися судом у позивача, є необхідними для правильного, справедливого та неупередженого розгляду і вирішення даної цивільної справи.

Суд вважає, що без вищезазначених доказів, враховуючи обставини справи, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними зобов`язаннями, і як наслідок вирішити спір по суті, задовольнити чи відмовити в задоволенні вимог.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для ТОВ «СВЕА ФІНАНС» щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з неможливістю ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення без витребуваних доказів, які не надано позивачем без поважних причин, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку не суперечить завданню цивільного судочинства та не перешкоджає в доступі до правосуддя, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.2 ст.257 ЦПК України).

Керуючись ч.10 ст.84, п.9 ч.1 ст.257, ст.ст. 260, 261 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 5 травня 2025 року.

СуддяО. В. Моргун