Рішення № 127081031, 05.05.2025, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

РІШЕННЯ

іменем України

05.05.2025

Справа № 331/246/25

Провадження № 2/331/990/2025

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коропи А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 1649582 від 24.11.2017 року в електронній формі шляхом генерації та надсилання одноразового ідентифікатора на телефонний номер відповідача на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, опублікованої на веб-сайті «credit365.u». Вказана оферта підписана електронним цифровим підписом Рудакова О.А., шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором.

За умовами укладеного договору позивач надає відповідачу кредит у розмірі 2 100,00 грн, які перераховані на рахунок відповідача 24.11.2017 року зі строком на 15 днів, тобто до 09.12.2017 року, зі сплатою процентів в розмірі 403,00 грн. Однак, у вказаний термін відповідач кредит не повернув, проценти не сплатив. Натомість скористався послугою щодо продовження строку користування кредитом. З урахуванням відтермінування строку, повернення кредиту становить 11.08.2018 року.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 3377,59грн, яка складається з 2100,00 грн - сума кредиту; 403,00 грн - проценти; 223,00 грн - проценти (згідностаття 625 ЦК Українита пункт 2.11 договору); 651,59 грн - інфляційні втрати. Зазначив, що ним нараховано відповідачу проценти згідно пункту 2.11 договору до 23 лютого 2022 року за 1292 днів.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» заборгованість в розмірі 3377,59 грн, судовий збір - 3028,00 грн та суму в рахунок відшкодування за правничу допомогу 7168,88 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

04.02.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на користь Позивача по даному кредитному договору вже було стягнуто з Відповідача більші кошти аніж заявляє Позивач у позові. Кредитний договір не був укладений ні в електронній формі, ні в паперовій. Умови кредитування не підписані, не доведено перерахунок коштів Відповідачу та заперечує про суму стягнення витрат на правову допомогу. Прохає суд відмовити у задоволенні позову./а.с.58-65/

04.02.2025 року надійшло від відповідача клопотання про витребування доказів./а.с.67-70/.

04.02.2025 року від відповідача надійшла заява про застосування спливу строків позовної давності./а.с.76-78/.

04.02.2025 року від відповідача надійшла заява про зменшення судових витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн./а.с.79-81/.

06.02.2025 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя витребувано у ТОВ « АІА Фінанс груп» докази./а.с.113/.

03.03.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів ./а.с.119-120/.

03.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив/а.с.123-130/.

10.03.2005 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк».

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, прохає суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у відзиву на позовну заяву прохав розглянути справу у його відсутність, у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК Україницивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 1649582, який укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на веб-сайті «credit.365ua», підписана електронним цифровим підписом позивача 24.11.2017року та заявки на отримання кредиту відповідача ОСОБА_1 № 1649582 від 24.11.2017 року на обраних умовах, які акцептовані відповідачем шляхом підписання електронним підписом./а.с.17/.

З даних заявки Рудакова № 1649582 від 24.11. 2017 року вбачається, що сума кредиту становить 2100,00 грн. Строк повернення кредиту 15 днів, процентна ставка 1.28% від суми кредиту в день, реальна річна процентна ставка за кредитом - 467%, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) - 403,00 грн, загальна сума до повернення (проценти і кредит) 2 503,00 грн./а.с.17/.

Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом 24.11.2017 року о 08:22:17 з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 «7574296». Він містить його податковий номер, адресу, електронну адресу, номер мобільного телефону та номер банківського рахунку.

Безпосередньо дії ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі відображені в Реєстрі «Log File» дій клієнта та Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» щодо укладення зазначеного договору./а.с.20/.

Крім того , пропозиція(оферта) укладення договору про надання кредиту підписана електронним підписом позивача 24.11.20217 року, що підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Дата акцептованої оферти від 24.11.2017 року вказана у заявці відповідача у розділі «Інформація про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором»./а.с.6-16/.

Умови договору містяться в розділі ІІІ оферти.

Так, згідно пункту 1.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника.

Відповідно до пункту 2.1. договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений в такій заявці.

Згідно з пунктом 2.2. договору сума кредиту та строк повернення кредиту в межах, визначених договором зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному особистому кабінеті на підставі умов договору.

У відповідності до пункту 2.6. договору датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що ціна кредиту за договором (плата за користування кредитом) залежить від строку користування кредитом і суми кредиту та обчислюється у відсотках від суми кредиту.

Згідно з пунктом 2.10 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом в останній день строку користування кредитом. Періодичних платежів за договором не передбачено.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що процентна ставка за договором є змінною. Починаючи з другого дня, за останнім днем строку користування кредитом плата за користування кредитом збільшується наступним чином: процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5% від суми отриманого позичальником кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування до моменту фактичного повернення кредиту. Обов`язок сплати процентів згідно даного пункту договору виникає у позичальника в день, наступний за днем їх нарахування.

Відповідно до пункту 3.3.3. договору позичальник має право укласти з кредитодавцем угоду про відтермінування повернення кредиту згідно умов даної оферти.

Згідно з пунктом 5.2. договору сторони договору погодили, що на підставістатті 259 ЦК Українипозовна давність за всіма зобов`язаннями сторін, що виникають з умов договору, в тому числі, щодо сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків становить 5 років.

Відповідно пункту 7.4. договору у випадку припинення дії, або закінчення строку дії договору сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила, з урахуванням положень пункту 2статті 625 ЦК України.

Розділом ІV встановлену угоду про відтермінування повернення кредиту.

Так, пунктом 1 передбачено, що у випадку прострочення строків повернення кредиту Позичальник має право укласти з Кредитодавцем угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати Комісії за відтермінування строку повернення Кредиту (далі - Комісія). Розмір Комісії, в залежності від строку відтермінування повернення Кредиту та суми Кредиту розраховується наступним чином: строк відтермінування повернення кредиту, дні: 7, 15, 30; розмір комісії, % від суми кредиту в розрахунку за кожен день відтермінування: 1,30, 1,18, 1,95 відповідно; загальний розмір комісії в процентному вираженні: 9.1, 17.7, 28,5 відповідно. Для зручності позичальника, в особистому кабінеті міститься калькулятор розрахунку комісії, який відтворює необхідну суму комісії за весь строк відтермінування, розраховану на підставі вказаних умов договору.

Пунктом 2,3 передбачено, що угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитодавця суми комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу: «(ІПН позичальника) заявка {номер заявки). Оплата комісії за відтермінування строку повернення кредиту на {строк відтермінування} днів. З умовами угоди згоден.»

Пунктом 4 передбачено, що в період, з моменту отримання кредитодавцем сплаченої позичальником комісії за весь строк відтермінування і до закінчення строку відтермінування, нарахування процентів за користування кредитом не здійснюється, неустойка не нараховується.

Пунктами 7,8 встановлено, що у випадку, якщо позичальник укладає угоду на момент, коли строк повернення кредиту за заявкою не сплинув, строк відтермінування відліковується з моменту закінчення строку повернення кредиту.

Відповідно до п.8 Позичальник має право встановлювати новий термін повернення кредиту шляхом укладення угоди і сплати комісії в розмірі згідно умов договору, необмежену кількість разів.

Угода про відтермінування повернення кредиту з моменту її укладення є невід`ємною частиною договору в частині погодженої заявки, умови якої вона змінює та доповнює п.9 Угода.

Відповідно до платіжного доручення №4303 від 24.11.2017 року ОСОБА_1 перерахована виплата грошових коштів позивачем у розмірі 2100,00грн./а.с.29/.

Згідно з пункту 2.10 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені згідно пунктом 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом.

Термін для повернення ОСОБА_1 кредиту та нарахованих процентів за Договором було встановлено до 9.12.2017 року.

Однак, відповідач у вказаний строк суму кредиту та нараховані проценти за його користування не повернув, проте скористався послугою щодо продовження строку користування кредитом, умови якої містяться в Розділі IV Оферти "Угода про відтермінування повернення кредиту" про що свідчать дані витягу з реєстру СМС - повідомлень про сплату./а.с.21-26/.

Угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитора суми комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу.

Як вбачається з матеріалів справи позичальник уклав з ТОВ «АІА Фінанс Груп» угоду про відтермінування повернення Кредиту та сплатив Комісію за відтермінування строку повернення Кредиту/а.с.21-26/.

Отже у період з 8.12.2017 року по 05.08.2018 року ОСОБА_1 неодноразово перераховував ТОВ "АІА Фінанс груп" кошти у якості плати за відтермінування строку повернення кредиту, остаточно погоджений сторонами строк повернення кредиту - до 11.08.2018 року.

Згідно з пунктом 7.4 Договору у випадку припинення дії, або закінчення строку дії Договору сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила з урахуванням положень пункту 2статті 625 ЦК України, з процентами у розмірі згідно з пунктом 2.11 Договору.

У погоджений сторонами строк повернення кредиту 11.08.2018 року ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув, коштів на погашення кредиту та процентів не сплачував. Отже, відповідачем було порушено умови укладеного сторонами кредитного договору.

За розрахунком позивача ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 3377,59грн, яка складається з 2100,00 грн - сума кредиту; 403,00 грн - проценти; 223.00 грн - проценти (згідностаття 625 ЦК Українита пункт 2.11 договору); 651,59 грн - інфляційні втрати./а.с.19/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» на адресу ОСОБА_1 направив вимогу щодо виконання зобов`язань за договором № 1649582 від 24.11.2017 року, в якій вимагав в строк до 4.03.2024 року погасити заборгованість в сумі 67572,55грн, з яких 2 100,00 грн - сума наданого і неповерненого в строк кредиту; 63598,50 грн - сума процентів, 403,00 грн - сума комісії, 1471,05 грн - інфляційні втрати /а.с.32/. Відповіді від відповідача не надійшло.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно дочастин 1, 2, 4статті 6Закону України«Про електронні документи таелектронний документообіг»дляідентифікації автора електронного документаможе використовуватисяелектронний підпис . Накладаннямелектронного підписузавершується створенняелектронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Законупередбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Законувважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу Українитастаттею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістомстатті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про надання кредиту № 1649582 від 24.11.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 вбачається,що у відповідності довимог частини 1статті 638 ЦК Україниміж сторонами досягнутозгоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором «7574296» 24.11.2017 року о 08:22:17, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Договір містить податковий номер ОСОБА_1 , адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону, і саме такі дані про себе він зазначав у відзиві на позов , тобто вони є актуальними та дійсно йому належать.

Відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору про надання кредиту № 1649582 від 24.112017 року та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 2100,00 грн.

Позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови договору про надання кредиту № 1649582 від 24.11.2017 року. Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав.

Оскільки відповідачу надано в кредит грошові кошти у розмірі 2100,00 грн шляхом перерахування суми позики на банківську картку, вказану ним, суд вважає про наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за договором № 1649582 від 24.11.2017 року в розмірі 2100,00 грн.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» в частині стягнення відсотків за договором суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першоїстатті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

У пункті 30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 викладено правовий висновок про те, що системний аналіз частини 2 статті536, частини 2 статті625та статті627 ЦК Українидозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 виклала детальні правові висновки щодо нарахування процентів на підставістатті 625 ЦК Українита щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно достатті 625 ЦК України.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 403,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи договір укладено на період з 24.11.2017року по 9.12.2017 року на 15 днів з відсотковою ставкою в розмірі 1.28% на день. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 403,00 грн (2100,00 грн х 1.28% х 15 днів).

В подальшому з 18.12.2017 року строк договору позики подовжено ще на 7 днів шляхом сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту в розмірі 191,00 грн, строк договору подовжувався неодноразову відповідачем кожного разу на 7 днів шляхом сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту в розмірі 191,00 грн, останній раз 05.08.2018 року - на 7 днів шляхом сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту в розмірі 191,00 грн. Тобто, в подальшому строк повернення кредиту та процентів продовжено до 11.08.2018 року. Однак, за вказаний період Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» не просив стягнути відсотки.

Виходячи з наведеного, суд вважає стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» 403,00 грн відсотків за користування кредитом за період з 24.11.2017 року по 9.12.2017 року.

Звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» просив стягнути з відповідача 223.00 грн - проценти (згідностаття 625 ЦК Українита пункт 2.11 договору); 651,59 грн - інфляційні втрати. Зазначив, що ним нараховано відповідачу проценти згідно пункту 2.11 договору до 23 лютого 2022 року за 1292 днів.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийнялаЗакон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану». Відповідно до частини 3Закону України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено пунктами 18 і 19.

Пунктом 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипередбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням того, що між сторонами виникло грошове зобов`язання, пов`язане з невиконанням умов кредитного договору, до цих правовідносин підлягає застосуванню пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Як вбачається з розрахунку товариства відповідно достатті 625 ЦК Україниу зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту № 1649582 від 24.11.2017 року, йому нараховано 223.00 грн - проценти (згідностаття 625 ЦК Українита пункт 2.11 договору); 651,59 грн - інфляційні втрати до 23 лютого 2022 року за 1292 днів, з застосуванням пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, з відповідача за період з 24.11.2017 по 23 лютого 2022 року підлягає стягненню 223.00 грн - проценти (згідностаття 625 ЦК Українита пункт 2.11 договору); 651,59 грн - інфляційні втрати.

Щодо застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики вбачається, що строк виконання грошового зобов`язання для відповідача в силу умов договору № 1967368 від 08.04.2021 настав 08 травня 2021 року.

Верховний Суд України в постанові від 06 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13) сформував правову позицію, згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається, стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики разом з нарахованими процентами, що підлягає сплаті.

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання 1 неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуваннямпостанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

ЗазначенийЗакон України від30 березня 2020 року № 540-ІХнабрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2»відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.

За приписами пункту 19Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Україниу період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Твердження ОСОБА_1 щодо пропуску кредитором строку позовної давності є неприйнятними, оскільки за договором про надання кредиту № 1649582 від 24.11.2017 року сторонами погоджено позовну давність 5 років. Строк кредитування за договором погоджено сторонами до 11.08.2018 року, з даним позовом товариство звернулося до суду у січні 2025 року,

Відтак, врахувавши, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 11.08.2023 року,при цьому, у вказаний період на всій території України було введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначенийЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, суд приходить до висновку, щопозивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.

Щодо тверджень відповідача у відзиву, що на користь Позивача по даному Кредитному Договору вже було стягнуто з Відповідача більші кошти ніж заявляє Позивач суд зазначає наступне.

До суду ОСОБА_1 разом з відзивом надав копію рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.04.2022 року у справі № 203/5134/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев О.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також долучив відповідач до матеріалів справи Постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименко А.О. про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 24.03.2025 року ОСОБА_1 до ТОВ «АІА Фінанс Груп» подано заяву про повернення безпідставно стягнутих коштів в процесі виконавчого провадження ВП №65940772 у розмірі 4176,84 грн.

Згідно платіжної інструкції №352 від 07.04.2025 року ТОВ «АІА Фінанс Груп» повернуто відповідно до Заяви ОСОБА_1 від 24.03.2025 року кошти у розмірі 4176,84 грн.

Що стосується вимог сторін щодо вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За змістомстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимогстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01 вересня 2021 року, додаткова угода №2 до Договору №21-3 про надання правничої допомоги, акт №241226-1 про надані послуги від 26.12.2024 року на суму 7168,88 грн,платіжні інструкції, ордер серії АІ № 1778077від 24 грудня 2024 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5353/10 від 24 липня 2015 року.

Виходячи з обсягу виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу , суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» 2 000, 00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526,527,530,625,629,1049,1050,1054, ЦК України, ст.ст.10,12,77,89,141,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» (Ідентифікаційний код 41184403, місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Михайлівська, буд.15/1Б) заборгованість за кредитним договором № 1649582 від 24.11.2017 року у розмірі 3377,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» ( Ідентифікаційний код 41184403, місцезнаходження:01001 м.Київ, вул.Михайлівська, буд.15/1Б) судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 5.05.2025 року.

Суддя: Н.В.Фісун