Рішення № 127067567, 05.05.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3470/25

2/212/2526/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович

встановив:

В квітні 2025 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі АТ «СЕНС БАНК») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович.

Позовна заява мотивована тим, що 25.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 1172. На підставі вказаного виконавчого напису проводиться стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №500840128 від 21.09.2020 року, укладеним із АТ «Альфа-Банк». 23.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О., на підставі вказаного виконавчого напису, відкрито виконавче провадження №68769119 про примусове стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в сумі 56 121,81 грн. 15.09.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою було змінено найменування стягувача на АТ «СЕНС БАНК». 26.02.2025 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні №68769119 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. З вчиненим виконавчим написом позивач повністю не погоджується, вважаючи його таким, який прийнято з порушенням діючого законодавства, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави нарахування вищевказаної суми заборгованості за кредитним договором, а в приватного нотаріуса відсутні правові підстави вважати таку заборгованість безспірною, окрім того, даний кредитний договір не був нотаріального посвідченим. З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню вищевказаний виконавчий напис №1172, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 25.01.2022 року.

Також внаслідок звернення оспорюваного виконавчого напису до примусового виконання, в рамках вказаного виконавчого провадження №68769119, з позивача було утримано грошові кошти у розмірі 1753,68 грн, які позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь, а також стягнути судові витрати у справі, а саме: судовий збір за подання заяви про забезпечення позову до суду у розмірі 605,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

На підставі ухвали суду від 03 квітня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бражник Д.С. та зупинено стягнення за виконавчим написом, який був виданий 25.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №1172 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 56 121,81 грн. по якому 23.02.2022 відкрито виконавче провадження за №68769119.

18 квітня 2025 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», від представника відповідача АТ «СЕНС БАНК» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними. Так, будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності порушення зобов`язання за кредитним договором чи наявності щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона була нарахована тощо) позивач до суду не надав. Позивач не спростував , що на час вчинення виконавчого напису розмір заборгованості був іншим. Сама по собі незгода боржника з розміром заборгованості та її розрахунком не є підставою для визнання заборгованості спірною. У позові позивач також зазначав, що кредитний договір, на підставі якого виникла заборгованість та вчинено виконавчий напис, нотаріально не посвідчувався, однак його копія не надана. Також відповідач не погоджується із заявлено до стягнення сумою витрат на правову допомогу, вважаючи її розмір завищеним та неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг позивачу. Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що кошти, стягнуті з позивача за виконавчим написом, були дійсно стягнуті та перераховані на користь Банку. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Треті особи не надали до суду письмові пояснення у справі.

Також сторони не подали до суду клопотань про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 25.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1172, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за Кредитним договором №500840128 від 21.09.2020 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк». Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.07.2021 року по 10.11.2021 року. Сума заборгованості складає 55541,81 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11901,39 грн; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 8267,79 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту 34872,86 грн; строкова заборгованість за комісією та процентами - 499,77 грн. Також за вчинення виконавчого напису з боржника на користь стягувача підлягала стягненню плата у розмірі 580,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника складає 56121,81 грн. (а.с. 15)

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. постановою від 23.02.2022 року було відкрито виконавче провадження №68769119 про стягнення з позивача на користь АТ «Альфа-Банк» (після перейменування АТ «СЕНС БАНК») заборгованість в розмірі 56121,81 грн. (а.с. 16)

Також в рамках вказаного виконавчого провадження №68769119 було винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 від 26.02.2025 року, постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 15.09.2023 року, згідно з якою було змінено назву стягувача з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». (а.с. 17)

За виконавчим провадженням №68769119 з позивача ОСОБА_1 було утримано суму у розмірі 1753,68 грн, що підтверджується довідкою, виданою позивачу за місцем роботи ТОВ «НВП-Рудпромавтоматика» (а.с. 19)

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис №1172 вчинений нотаріусом 25.01.2022 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 25.01.2022 року стосувався лише нотаріально посвідчених договорів. Доказів на підтвердження того, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору відповідач до суду не надав.

Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Так, доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивача ОСОБА_1 перед ТОВ «Альфа-Банк» (в подальшому АТ «Альфа-Банк», АТ «Сенс Банк»), розрахунку вказаної заборгованості на час звернення відповідача до нотаріуса, з якого можливо було б встановити момент прострочення кредитного зобов`язання, відповідачем до суду надано не було.

Також, відповідачем не надано доказів надіслання та вручення боржнику повідомлень про порушення ним кредитного зобов`язання, письмової вимоги про усунення такого порушення, відступлення права вимоги за кредитним договором тощо.

Водночас, вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов`язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

При цьому, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє боржника можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо нього або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Так, матеріали справи не містять підтвердження направлення позивачу повідомлень про вчинення відносно нього оспорюваного виконавчого напису.

У той час, суд враховує, що оскільки оспорюваний виконавчий напис вчинявся нотаріусом на підставі документів, наданих відповідачем, останній мав реальну можливість надати їх до суду з метою доведення безпідставності позовних вимог.

Витребувані у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. докази у справі, а саме належним чином завірені документи, які були подані стягувачем з метою вчинення оспорюваного виконавчого напису, витребуваних на підставі ухвали суду від 03.04.2025 року, до суду надано не було.

Зважаючи, що відповідачем також не було надано до суду документів, що підтверджували б безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов`язання за Кредитним договором, а також матеріалами справи не підтверджено, що вказаний кредитний договір був нотаріально посвідченим, тому виконавчий напис від 25.01.2022 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №1172, про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості в розмірі 55541,81 грн, а також плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 580,00 грн, а всього 56121,81 грн - підлягає скасуванню.

Також відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ч. 3 ст. 1212 ЦК України та положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі №910/3395/19.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Так, підставою стягнення коштів з позивача був виконавчий напис нотаріуса, щодо якого суд приходить до висновку про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

За виконавчим провадженням №68769119 з позивача ОСОБА_1 було утримано суму у розмірі 1753,68 грн, що підтверджується довідкою, виданою позивачу за місцем роботи ТОВ «НВП-Рудпромавтоматика» (а.с. 19)

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 1753,68 грн підлягають поверненню позивачу, а тому позовні вимоги щодо стягнення з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, стягнутих в процесі виконавчого провадження №68769119, як безпідставно набутих, підлягають задоволенню.

Також відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

17.03.2025 року між адвокатським бюро «Бражник і Партнери» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги №383. (а.с. 20-22)

Відповідно до Акту виконаних робіт від 28.03.2025 року до вищевказаного Договору про надання правової допомоги №383, адвокатським бюро «Бражник і Партнери» було надано позивачу послуги у загальному розмірі 10000,00 грн. (а.с. 24)

Сплата позивачем витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн за вказаним Договором підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №70 від 28.03.2025 року. (а.с. 25)

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив про незгоду із заявленим розміром до відшкодування сум судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачу у справі, вважаючи його завищеним та таким, що не відповідає складності розміру справи тощо.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16(провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі №362/3912/18(провадження № 61-15005св19).

З урахуванням вище викладеного, проаналізувавши наведений детальний опис наданих позивачу адвокатським бюро «Бражник і Партнери», а також подані документи, враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності, справа розглядалася в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, а також враховуючи вимоги, з якими позивач звернувся до суду, усталену практику з розгляду таких спорів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 10000,00 грн, розумності їхнього розміру, необхідність таких витрат для даної справи, фактично понесених витрат, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги, а також заперечення представника відповідача щодо стягнення зазначеної суми, викладених у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 6000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатом послуг.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Окрім того, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 605,60 грн за понесення останнім судових витрат за подання заяви про забезпечення позову.

У відповідності до положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги з визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволені, клопотання про скасування заходів забезпечення позову до суду не надходило, тому заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 квітня 2025 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 177, 1212, 1215 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною від 25 січня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за №1172, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (до перейменування Акціонерне товариство «Альфа-Банк») заборгованість в загальному розмірі 56121,81 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 1753,68 грн (одна тисяча сімсот п`ятдесят три гривні 68 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути Акціонерноготовариства «СЕНСБАНК» накористь держависудовий збірв сумі1211,20грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Визначити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 квітня 2025 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 3-й поверх, прим. 38.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 05 травня 2025 року.

Суддя: О. Н. Борис