Рішення № 127066278, 24.03.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/10885/24

Провадження № 2/463/674/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Жовнір Г. Б.

з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.

відповідача ОСОБА_1

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договом,

в с т а н о в и в :

представник позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 50964,31 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори №2001286155301 від 09.04.2019 року, №1001439013401 від 31.10.2019, №1001542457901 від 04.02.2020. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.09.2024 року за вказаними вище договорами становить 50964,31 грн. На письмові вимоги відповідач не реагує, а тому позивач змушений звернутись до суду із позовом.

Ухвалою від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає, що положення кредитного договору про нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, оскільки стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості та будь-яких штрафних санкцій пов`язаних з відповідною комісією є незаконним. Також, позивач не надав належних доказів на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним. Відповідач при укладенні договору ознайомлена із всіма умовами кредитування. Також, матеріали справи містять розрахунок заборгованості, в якому відображено детальну інформацію щодо всіх нарахувань.

Окрім цього, зазначає, що в межах вказаного спору підлягає до застосування положення Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній станом на день укладення договору, яка передбачала включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Вважає, що відповідач намагається ввести в оману суд щодо необізнаності з умовами та строками кредитування, натомість протягом 6 років користувалась кредитними коштами без будь яких заперечень.

До суду також поступили заперечення відповідача, в якому зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування": "Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, надає витяг з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди в часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором споживчого кредиту."

Чинним законодавством чітко зазначено, що інформація про поточний розмір кредитної заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, надає витяг з рахунку/ рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди в часі та умови сплати таких сум (за можливості вказування таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит надається позичальнику - безкоштовно.

Цю ж позицію підтримує і судова практика у кредитних справах, наприклад, у ухвалі Верховного суду у справі №583/3343/19 та у справі №766/8096/20.

"Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 19 серпня 20202 року у справі №641/11984/15-ц.

Верховний Суд зазначив, що положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону "Про банки і банківську діяльність", , частиною четвертою статті І1 Закону "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону "Про споживче кредитування" №1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Заслухавши пояснення відповідача, яка підтримала доводи, зазначені в відзиві, дослідивши представленні по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори:

09.04.2019 кредитний договір №2001286155301, за яким позичальнику видано кредит в сумі 14500 грн;

31.10.2019 кредитний договір №1001439013401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 9300 грн;

04.02.2020 кредитний договір №1001542457901, за яким позичальнику видано кредит у сумі 10000 грн.

Статтею 629 ЦК зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлює також принцип своєчасності його виконання: відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ст.1050 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць.

З матеріалів позову вбачається, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кошти. Проте, відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, а саме:

по кредитному договору від 09.04.2019 №2001286155301 22750,29 грн., з яких: 14228,69 грн. заборгованість за кредитом; 8521,6 грн. - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією;

по кредитному договору від 31.10.2019 №1001439013401 - 12866.69 грн., з яких: 7323,1 грн. - заборгованість за кредитом; 2,53 грн. - заборгованість процентами; 5541,06 грн. - заборгованість за комісією;

по кредитному договору від 04.02.2020 №1001542457901- 15347.33 грн., з яких: 9438,54 грн. - заборгованість за кредитом; 3,59 грн. - заборгованість процентами; 5905,2 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, в добровільному порядку кошти не повернула, вказані обставини відповідач не заперечує, суд дійшов висновку, що позивач набув права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами.

Разом з тим, суд установив, що згідно умов укладених договорів було передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

З урахуванням викладеного, оскільки умовами договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, та не надав підтвердження погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому суд приходить до переконання, що підстав для стягнення комісії немає.

А тому, позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору від 09.04.2019 №2001286155301 в розмірі 22750,29 грн., з яких: 14228,69 грн. заборгованість за кредитом; 8521,6 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору від 31.10.2019 №1001439013401 - 7325,63 грн., з яких: 7323,1 грн. - заборгованість за кредитом; 2,53 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору від 04.02.2020 №1001542457901 - 9442,13 грн., з яких: 9438,54 грн. - заборгованість за кредитом; 3,59 грн. - заборгованість процентами.

Натомість в цій частині стягнення 5541,06 грн заборгованості за комісією по кредитному договору від 31.10.2019 №1001439013401; а також 5905,2 грн. заборгованості за комісією по кредитному договору від 04.02.2020 №1001542457901, слід відмовити за безпідставністю.

Задовольняючи позов частково, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати в розмірі, пропорційному до задоволеної частини позову. Щодо доводів відповідача про звільнення її від сплати судового збору, то суд приходить до переконання, що такі підстави відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість по кредитному договору від 09.04.2019 №2001286155301 в розмірі 22750,29 грн., з яких: 14228,69 грн. заборгованість за кредитом; 8521,6 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору від 31.10.2019 №1001439013401 - 7325,63 грн., з яких: 7323,1 грн. - заборгованість за кредитом; 2,53 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору від 04.02.2020 №1001542457901 - 9442,13 грн., з яких: 9438,54 грн. - заборгованість за кредитом; 3,59 грн. - заборгованість процентами, що в загальному становить 39 518,05 грн (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень п`ять копійок).

В решті - в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати в розмірі 1878,34 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Жовнір Г. Б.