Рішення № 127061358, 02.05.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 р. Справа № 480/1294/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) через представника звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУ НП в Сумській області, в якій просив:

1) визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

2) визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с По особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

3) поновити ОСОБА_1 посаді інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06.02.2024;

4) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 822грн. 94коп. за кожен день вимушеного прогулу з 06.02.2024 по день ухвалення рішення.

Крім того, позивач у позовних вимогах також просив допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що накази про застосування до нього дисциплінарного стягнення, а також про звільнення зі служби в поліції є незаконними та такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Вважає дисциплінарне провадження однобоким та упередженим, у зв`язку з чим такі накази підлягають скасуванню з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді.

Зазначав, що Висновком службового розслідування від 05.02.2024 встановлено порушення службової дисципліни окремими працівниками БПОП ГУНП в Сумській області, що зокрема виразилось у невиконанні наказу від 02.02.2024 №221дск.

Втім у висновку від 05.02.2024 не перевірено обставини, на які посилався позивач у своїх поясненнях щодо психологічного тиску. Позивач звертає увагу на те, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з яким визначається мета, предмет завдання та строк його виконання. При цьому, строк виконання наказу, за невиконання якого позивача піддано дисциплінарній відповідальності, спливав 05.02.2024, але позивачу створено перешкоди у виконанні наказу від 02.02.2024, залишено для відбирання пояснень та звільнено цього ж дня, фактично до завершення строку виконання наказу. Наголошує, що він не відмовлявся виконати наказ, втім відповідачем не надано можливості його виконати.

Окремо позивач звертає увагу на те, що у наказах про утворення комісії та призначення службового розслідування не зазначено підстави для службового розслідування, не вказано невиконання якого наказу нібито вчинено, коли саме надійшла ця інформація.

Крім того, позивач, посилаючись на часові рамки службового розслідування, яке орієнтовно тривало 6 годин, зазначав, що у такий проміжок часу перевірка та оцінка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського належним чином не здійснювалась, оскільки за час розслідування дисциплінарна комісія провела засідання, витребувала всі необхідні документи, характеристики на 14 людей, направила Висновок на затвердження.

Також, пославшись на аналіз положень Дисциплінарного статуту, а також Порядку проведення службового розслідування у Національній поліції України, стверджував, що реалізація наданих прав поліцейським можлива лише за умови його обізнаності з самим фактом призначення та з підставами проведення розслідування. При цьому не надання поліцейському, стосовно якого проводиться службове розслідування, наказу про призначення такого розслідування із зазначенням підстав його проведення є порушенням порядку проведення службового розслідування.

Крім цього, позивач звертає увагу на те, що у висновку, комісія вказує про відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність. Однак, відповідачем не враховано, що позивач має на утриманні малолітню доньку, має відзнаки, нагороди та медалі, що свідчить про упередженість та необ`єктивність під час розгляду справи.

Враховуючи вказане, звертає увагу на те, що за відсутності попередніх діючих дисциплінарних стягнень, останнє з яких було накладено 07.06.2017 та вичерпало свою дію, відповідачем безпідставно застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення

Беручи до уваги вказане просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, вказаною ухвалою суду у відповідача було витребувано додаткові докази у справі, які були надані на виконання вимог суду.

Ухвалою суду від 01.03.2024 залишено без задоволення клопотання представника ГУ НП в Сумській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.75-76).

Представником ГУ НП в Сумській області 07.03.2024 було подано відзив на позовну заяву (а.с.83-96), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів відзиву зазначав, що з метою виконання вимог телеграми Національної поліції України від 02.02.2024 № 507 дск та подальшого відрядження поліцейських БПОП ГУНП до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області затверджено список двадцяти поліцейських БПОП, які відповідно до п.2 вказаного наказу зобов`язані з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання перед відрядженням. 05.02.2024 о 10:26 вказаний наказ із застосуванням відеофіксації доведено включеним до зазначеного списку поліцейським БПОП ГУНП, після чого окремі з них на запитання командира щодо згоди виконати наказ стверджувальної відповіді не надали, натомість почали обговорювати та критикувати наказ. Лише троє поліцейських надали згоду виконати наказ, решта продовжували обговорення і критику наказу, тим самим відмовились від виконання.

У відзиві представник відповідача зазначав, що ОСОБА_1 в ході опитування пояснив, що з наказом ГУНП він ознайомлений, виконувати його не відмовляється, але вважає позицію керівництва упередженою, так як для нього незрозумілі критерії відбору для відрядження, всі накази які є законними він виконувати не відмовляється. Також він зазначив, що підрозділ Лють - це підрозділ, у якому функціональні обов`язки відрізняються від тих, які він виконує та під якими ставив свій підпис під час ознайомлення. Також ОСОБА_1 пояснив, що згідно законодавчих актів поліція не бере участі в бойових діях, а тільки за власним бажанням та на добровільних засадах. У вказаних діях з боку керівництва відносно нього здійснюється психологічний тиск. Втім вважає, що до цих пояснень слід віднестись критично, оскільки лише троє поліцейських повідомили про готовність виконати наказ.

Відмічає, що позивачу було надано можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування, підставами його призначення та всіма наявними документами. Так, зокрема, позивачу було надіслано повідомлення про можливість прибуття для ознайомлення із зібраними на момент ознайомлення матеріалами службового розслідування до ГУНП з зазначенням адреси.

Посилаючись на положення чинного законодавства, представник відповідача наголосив, що під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України Про оборону України шляхом безпосереднього ведення бойових дій.

Враховуючи вказане, вважав, що оскаржувані накази ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 135 та від 05.02.024 №44 о/с є законними, обґрунтованими, прийнятими у межах і в спосіб визначений чинним законодавством України, та є такими, що не підлягають скасуванню.

Щодо підстав та порядку призначення службового розслідування представник відповідача у відзиві зазначив, що підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт від 05.02.2024 командира БПОП ГУНП в Сумській області підполковника поліції Сергія Мартинова, зауважував, що під час проведення службового розслідування позивач реалізував своє право щодо подання пояснень та клопотань. Щодо не ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування, зазначав, що позивачу не було відмовлено в ознайомленні і той міг скористатися своїм правом, звернувшись до ГУНП. Щодо не ознайомлення позивача із наказом про призначення службового розслідування зазначав, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку ознайомлювати особу із таким наказом. Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду зазначив, що справи не є подібними, оскільки у зазначеній позивачем справі застосовувались інші нормативно-правові акти, чинні до створення Національної поліції в Україні. Разом із цим представник відповідача посилався на висновки Верховного Суду, відповідно до яких вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського.

Щодо порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення, представник відповідача зазначав, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, а підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. При цьому обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує доведення останньою неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Приписи статті 29 Дисциплінарного статуту не вбачають заборони неможливості застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який немає діючого дисциплінарного стягнення, та вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, конкретний вид дисциплінарного стягнення обирається за результатами з`ясування обставин проступку та одержання письмових пояснень від особи, яка його вчинила, залежно від ступеню вини та тяжкості проступку.

Враховуючи викладене, представник відповідача стверджував, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, ГУНП в Сумській області діяло обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо заявленого розміру судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу зазначав, що сума в розмірі 12 000, 00 грн., є необґрунтованою та не відповідає вимогам розумності і співмірності. За таких обставин, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.137-139), відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів наголосив, що позивач не відмовлявся виконувати наказ, доданий відеозапис не містить жодної відповіді позивача про неготовність виконувати наказ, фактично позивач був звільнений до закінчення строку виконання наказу.

Доповнила, що в усній формі було відмовлено в ознайомленні з матеріалами службового розслідування, а про фактичну можливість ознайомитися у будь-який робочий день в робочий час із матеріалами стало відомо лише з відповіді на адвокатський запит.

Зауважує, що саме підрозділ може бути відряджено, а не окремих поліцейських, та на підставі наказу, а не телеграми. Окремо зауважує, що позивач 07.02.2024 мобілізований і проходить військову службу на посаді стрільця-зенітника, а тому доводи, що позивач знехтував Присягою на вірність Українському народові є безпідставними.

У свою чергу, представник ГУ НП в Сумській області подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.147-150), в якому підтримав доводи, викладені у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано додаткові пояснення у справі (а.с.158-160), відповідно до яких представник позивача обґрунтовує, що позивача було звільнено на підставі відмови виконання пункту 2 наказу, а не через відмову виконувати наказ. Зазначає, що зазначені поняття є відмінними, а факт невиконання п.2 наказу №221 дск міг бути встановлений виключно після закінчення строку для його виконання. Посилається, що жодних рапортів чи актів про неприбуття позивача на місце відрядження складено не було, що свідчить про передчасність звільнення позивача. Також зазначає, що всупереч вимог до наказів, наказ №221 дск було сформовано не чітко, без встановлення строків і місця відрядження, що допускає його подвійне тлумачення.

Відмічає, що позивачу інкриміновано невиконання незрозумілого по суті пункту наказу, що допускає його подвійне тлумачення, адже наказ має назву «Про відрядження», проте не містить жодної вказівки «відрядити».

Представник позивача звертає увагу на те, матеріали службового розслідування не містять жодних письмових доказів на підтвердження перегляду відеозапису (актів перегляду тощо), та не містять відомостей про те, на який технічний пристрій проведено відеозйомку, серію та номер приладу, ким саме проведено зйомку тощо, та не містять запитів про надання дисциплінарній комісії відеозапису.

Представником відповідача подано заперечення на додаткові пояснення (а.с.163-167), в яких відповідач заперечує проти позову. Зазначає, що нормативними актами не встановлено мінімального строку службового розслідування, посилається на відеозапис оголошення наказу як на належний і допустимий доказ, стверджує, що відмова позивача у виконанні наказу виявилась тим, що позивач не підписав, що він ознайомлений із ним. Зазначав, що при прийнятті найсуворішого дисциплінарного стягнення відносно позивача, відповідач діяв у межах і у спосіб, визначений законом.

Ухвалою суду від 16.05.2024 було витребувано у відповідача додаткові докази у справі (а.с.170), що були надані відповідачем на виконання вимог суду (а.с. 174-175).

Поряд з цим, 09.01.2025 представником відповідача були подані додаткові пояснення, в яких зазначив, що враховуючи проходження позивачем військової служби і відповідно отримання грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету, відповідно до змін до статті 115 КЗпП України, з роботодавця знято обов`язок по виплаті середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу по мобілізації, а тому позовна вимога про стягнення середнього заробітку є безпідставною (а.с.182-184).

Крім того, ухвалою суду від 02.05.2025 клопотання представника відповідача про витребування доказів залишено без задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, надані сторонами відеозаписи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області. Наказом №542 о/с від 13.12.2023 позивача призначено на посаду інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Сумській області (а.с.13).

Наказом ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №221дск за результатом наради, затверджено список поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області для проведення навчань на полігоні та для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення №2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого увійшов зокрема і позивач (арк.3-5 матеріалів «ДСК»).

Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу поліцейські включені до списку, зобов`язані з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення №2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 лютого 2024 року зазначений вище наказ був оголошений поліцейським, список яких цим наказом затверджений. Після цього командиром БПОП ГУНП подано начальнику ГУНП в Сумській області рапорт яким повідомлено про вчинення поліцейськими, у тому числі ОСОБА_1 , дій, що мають ознаки дисциплінарного проступку (а.с.26,110).

У зв`язку з цим відповідачем видано наказ № 92 від 05.02.2024, яким призначено службове розслідування. Цим же наказом утворено дисциплінарну комісію (а.с.14,109).

Дисциплінарною комісією був опитаний ОСОБА_1 , який у ході опитування пояснив, що з наказом ГУНП ознайомлений, виконувати його не відмовляється, але вважає позицію керівництва упередженою, так як для нього не зрозумілі критерії відбору для відрядження, всі накази, які є законними він виконувати не відмовляється (а.с.29,53,112-113).

Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_2 пояснював, що 05 лютого 2024 року ним особисто було оголошено наказ № 221 дск від 02.02.2024 особам, які у ньому зазначені. Після оголошення наказу окремі поліцейські почали висловлювати своє невдоволення змістом наказу, критикувати та обговорювати його, тобто відмовилися його виконувати. Після цього про цей факт доповів керівництву ГУНП в Сумській області (а.с.111).

З відеофайлу з нагрудної камери встановлено, що ОСОБА_2 оголосив наказ №221 дск від 02.02.2024. Після цього присутні поліцейські почали задавати питання та обговорювати наказ. З відеозапису вбачається, що присутні намагались з`ясувати критерії, за якими здійснювався відбір поліцейських для відрядження, чому відправляються у відрядження не добровольці, а особи, визначені наказом, чому визначені особи, молодші за 35 років, чому у списку є одні особи та відсутні інші, тощо. Після цього ОСОБА_2 запропонував тим, хто згоден виконувати наказ, підтвердити ознайомлення з ним власним підписом та слідувати на навчання. Троє з присутніх таке бажання виявили. Інші, у тому числі і ОСОБА_1 , на ознайомлення не підійшли та запис було припинено.

05.02.2025 начальником ГУ НП в Сумській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками БПОП ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 року (а.с.100-108), згідно з яким дисциплінарна комісія дійшла висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні пункту 2 наказу начальника ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області, відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону, та призвело до порушення вимог підпункту 2.1 пункту 2 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 № 500, пунктів 1, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України Про Національну поліцію, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України Про Національну поліцію, застосувати до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора снайперської групи БПОП ГУНП в Сумській області дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції (а.с.105зворот).

Наказом начальника ГУНП в Сумській області № 135 від 05.02.2024 Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області пунктом 2 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0115085) інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.15-20,122-125).

З копії наказу № 135 вбачається, що дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу начальника ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №221 дск Про відрядження поліцейських БПОП ГУ НП в Сумській області. Тим самим позивач порушив вимоги п.п 2.1 п. 2 наказу ГУ НП в Сумській області від 15.06.2023 №500, п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Присяги поліцейського, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України Про Національну поліцію.

Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 №44 о/с По особовому складу ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с. 21,127).

Не погодившись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1), професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2).

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеногоЗаконом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За вимогами статті 64 Закону №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункти 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

Згідно з частинами 2, 4 та 5 статті 5 Дисциплінарного статуту за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

За вимогами пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженихнаказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016№1179, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі - Правила №1179) ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Пункт 5 розділу І Правил №1179 визначає, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України Про Національну поліцію, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

Тобто, виходячи з системного аналізу вказаних норм, Присяга працівника Національної поліції України є одностороннім усвідомлено вольовим публічним невідкличним зобов`язанням громадянина України: 1) вірно служити інтересам Українського народу; 2) дотримуватися Конституції та законів України; 3) поважати права і свободи людини, честь держави; 4) охороняти права і свободи людини, честь держави; 5) з гідністю вести високе звання поліцейського; 6) сумлінно виконувати службові обов`язки.

Інститут Присяги працівника Національної поліції України вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону у повсякденній та службовій діяльності.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 справа № 819/736/18 (пункт № 60) та у постанові від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 (пункт № 48) встановив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.

У свою чергу процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок №893, пунктом 1 розділу V якого передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частинами першою, другою та третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина 1).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2).

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції (частина 3).

За приписами частин першої та третьої статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, порушення службової дисципліни, невиконання чи неналежне виконання обов`язків поліцейського. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

У цій справі судом встановлено, що підставою для застосування наказом № 135 від 05.02.2024 (а.с.15-20) до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у поліції, став висновок службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу начальника ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №221 дск Про відрядження поліцейських БПОП ГУ НП в Сумській області, що призвело до порушення вимог п.п 2.1 п. 2 наказу ГУ НП в Сумській області від 15.06.2023 №500, п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, текст якої закріплено у статі 64 Закону України Про Національну поліцію, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України Про Національну поліцію (а.с.16).

У порядку реалізації вказаного дисциплінарного стягнення прийнято наказ ГУНП в Сумській області № 44 о/с від 05.02.2024, в тому числі, про звільнення позивача зі служби у поліції (а.с.127).

Тобто за результатами службового розслідування дисциплінарна комісія визнала доведеним факт невиконання правомірного наказу від 02.02.2024, за що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході проведення службового розслідування комісія встановила, що 02.02.2024 начальником ГУНП в Сумській області видано наказ №221 дск, яким затверджено список поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області для проведення навчань для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі наказ №221 дск), до складу яких увійшов і ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 вказаного вище наказу, як вже зазначалось вище, поліцейські, включені до списку, зобов`язані з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасниками справи не заперечувалось, що 05 лютого 2024 року в першій половині дня зазначений вище наказ був оголошений поліцейським, список яких цим наказом затверджений. Під час такого оголошення здійснювалась відеофіксація.

За висновками службового розслідування, після оголошення наказу №221 дск, деякі поліцейські, серед яких і ОСОБА_1 , почали обговорювати, критикувати вказаний наказ, у зв`язку з чим, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача, що виразився у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу №221 дск.

Суд такі висновки вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, згідно з наказом № 221 поліцейські БПОП, серед яких був позивач, були зобов`язані з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження.

Тобто відповідним наказом визначено, що, зокрема, позивач мав з 05.02.2024 пройти навчання, інших часових проміжків для початку навчання не було визначено, а тому, суд визнає, що строк для виконання наказу №221 дск міг тривати аж до закінчення 05.02.2024.

Крім того, відповідно до змісту п.2 наказу №221 дск включені до нього поліцейські БПОП, зокрема, ОСОБА_1 , зобов`язані були пройти навчання перед відрядження з 05.02.2024 до особливого розпорядження, у той же час конкретне місце проведення навчань наказом не визначалось.

Відтак, конкретного місця для початку навчання наказ №221 дск не містив, в той час як факт невиконання наказу №221 дск міг бути встановлений лише після закінчення строку для його виконання, а саме, до закінчення доби 05 лютого 2024 року.

Натомість відповідач ще до закінчення строку на виконання наказу (05.02.2024) зробив висновок про невиконання позивачем п. 2 наказу №221 дск.

При цьому матеріали службового розслідування не містять доказів того, що позивач не з`явився на навчання протягом 05.02.2024 (акт щодо неприбуття на навчання тощо), а отже обставина неприбуття позивача на навчання не була належним чином задокументована.

За таких умов, судвважає, що дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування, ще до завершення строку на виконання п. 2 наказу №221 дск зробила висновок про невиконання такого наказу позивачем.

Крім того, у висновку службового розслідування також не було відображено в чому саме полягало і чим підтверджується обставина обговорення та критики наказу №221 дск під час доведення його змісту до поліцейських, саме з боку позивача.

Відповідач доводячи правомірність висновків щодо обговорення та критики наказу №221 дск надав до суду відеозапис (а.с.135) з моменту оголошення поліцейським наказу №221 дск, де, на думку відповідача, і відображено факт обговорення та критики наказу №221 дск з боку позивача.

Суд, дослідивши в результаті перегляду відеозапису, дійшов висновку, що із вказаного відеозапису неможливо встановити, що саме позивач після оголошення змісту наказу №221 дск задає уточнюючі запитання та обговорює наказ.

З приводу твердження представника відповідача, які приведено у додаткових поясненнях про те, що факт ненадання позивачем згоди на виконання наказу №221дск від 02.02.2024, участь у обговоренні цього наказу, запитання щодо причини відсутності командирів, підтверджується належними та достатніми доказами, зокрема, відеозаписом оголошення наказу та поясненням командира БПОП ГУНП в Сумській області, які також досліджувались під час здійснення дисциплінарного провадження, суд вважає їх безпідставним, оскільки з відеозапису (10:36:15) вбачається, що присутніми особами було сказано, що «Ми готові виконати наказ».

З відеозапису неможливо встановити де саме стояв позивач під час оголошення наказу та що саме він сказав, адже в приміщенні перебувало більше 12 поліцейських.

Відтак, суд зауважує, що наданий відеозапис містить лише момент оголошення наказу про відрядження та початок розмови між присутніми з приводу оголошеного наказу. Водночас, на відеозаписі не зафіксовано безпосередньо тверджень позивача про відмову від виконання наказу №221дск від 02.02.2024, як і не зафіксовано чітко самого позивача.

Будь-які інші докази, які б вказували на обговорення та критику наказу №221 дск безпосередньо позивачем, матеріали справи не містять.

Натомість, з письмових пояснень позивача (а.с.112), які надані останнім саме 05.02.2024, вбачається, що він від виконання наказу №221 дск не відмовляється, готовий відбути у відрядження для проходження навчання.

Отже, вказане спростовує доводи відповідача про невиконання 05.02.2024 позивачем наказу №221 дск.

Посилання в акті на пояснення ОСОБА_2 (а.с.111), як на доказ відмови позивачем виконати наказ та його критику, суд вважає недостатніми, адже свідчення останнього не містять конкретної інформації про те, що було вчинено саме позивачем після оголошення наказу №221 дск, а відображують лише загальний опис події оголошення поліцейським наказу.

Таким чином, з приведеного вбачається, що матеріали справи не містять доказів наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, який виразився у обговоренні, критиці та не виконанні ним п. 2 наказу №221 дск, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про передчасність висновків дисциплінарної комісії про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є незаконним, а відповідно наказ № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ № 44 о/с від 05.02.2024 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції позивача, є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим позивач підлягає поновленню на відповідній посаді з наступного дня за днем звільнення (05.02.2024), а саме з 06.02.2024.

Ураховуючи висновок щодо протиправності звільнення позивача зі служби та наявність підстав для скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та його звільнення зі служби в поліції, з поновленням позивача на посаді, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на корить позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд враховує, що критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (надалі Порядок №260).

Так, пунктом 6 розділу ІІІ цього Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до пункту 9 розділу І вказаного Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки відсутній чітко визначений порядок для підрахунку середнього грошового забезпечення для поліцейських, у випадку їх звільнення, вбачається можливим застосувати, як положення Порядку №100, так і норми Порядку №260.

Відтак, застосовуючи правила підрахунку середньої заробітної плати за Порядком №100, суд враховує вимоги Порядку №260 щодо особливостей обрахунку грошового забезпечення поліцейських з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Як вбачається із довідки про доходи від 14.02.2024 №29/186 (а.с.57), ОСОБА_1 у грудні 2023 року нараховано заробітну плату у розмірі 25511,01 гривень за 31 фактичну кількість відпрацьованих робочих днів, а у січні 2024 року 25511, 01 гривень за 31 робочий день.

Отже, згідно даних про заробітку плату позивача за грудень 2023 року - січень 2024 року, розмір його заробітної плати за дані місці становив 51022, 02 гривень.

Враховуючи, що загальна кількість робочих днів за грудень 2023 року та січень 2024 року становила 62 робочих днів, то середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 822,94 гривень (51022, 02грн/62 днів = 822,94 грн/день).

Період вимушеного прогулу позивача з 06 лютого 2024 року (день наступний за днем звільнення) до 02 травня 2025 року (день ухвалення рішення про поновлення на службі) складає 452 календарних днів.

Відтак, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2024 року до 02 травня 2025 року складає 371968,88 гривень (822,94 грн. х 452 календарних днів), яка підлягає стягненню з відповідача.

При вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не бере до уваги доводи представника відповідача, з посиланням на частину третюстатті 119 Кодекс законів про працю України, щодо безпідставності такого стягнення в силу того, що позивач мобілізований, проходить військову службу та отримує грошове забезпечення (а.с.182-184), враховуючи наступне.

Дійсно, відповідно до частини третьоїстатті 119 Кодекс законів про працю України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Втім суд звертає увагу на те, що за обставин цієї справи спірні правовідносини у ній пов`язані з протиправним звільненням позивача, поновленням його на посаді та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата незаконно звільненому працівнику, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вимушеним прогулом у розумінністатті 235 КЗпП Україниє період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

Указана норма права, окрім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Оскільки предмет розгляду у цій справі охоплює правовідносини щодо поновлення позивача на посаді внаслідок його незаконного звільнення на підставістатті 235 КЗпП України, то визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється судом на підставі частини другої цієї статті.

У цьому аспекті необхідно зазначити, що у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, від 29.10.2020 у справі № 826/676/16, від 21.01.2021 у справі № 2а-3490/10/1870, від 21.10.2021 у справі № 826/2778/14, від 20.09.2023 у справі № 757/8304/22, від 12 квітня 2024 року у справі №580/3955/22 та інших.

Отже, посилання представника відповідача на частину третюстатті 119 КЗпП України є безпідставним, адже, як вже вказувалося, питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу врегульовано приписамистатті 235 КЗпП України, натомість положеннястатті 119 КЗпП Українивизначають гарантії працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.

При цьому матеріалами справи підтверджено (а.с.145), та це не заперечується сторонами у справі, питання щодо мобілізації позивача було порушено 07.02.2024, тобто вже після звільнення ОСОБА_1 оскаржуваним у цій справі наказом від 05.02.2024. Отже, на момент призову позивача останній не перебував у трудових відносинах із відповідачем і цей спір нестосується дотримання роботодавцем гарантій мобілізованих працівників, визначенихстаттею 119 КЗпП України.

Ці висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 квітня 2024 року у справі №580/3955/22.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23,м. Суми, Сумська область,40030, код ЄДРПОУ 40108777 про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області з 06 лютого 2024 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2024 року до 02 травня 2025 року у розмірі 371968,88 гривень (триста сімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.05.2025.

Суддя І.Г. Шевченко