Рішення № 127057403, 02.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року справа № 580/2270/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

03 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Господарського суду Черкаської області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Господарського суду Черкаської області (код 03500051, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307) щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Черкаської області ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2024 року по 28 лютого 2025 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

2) зобов`язати Господарський суд Черкаської області (код 03500051, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307) провести нарахування та виплатити судді Господарського суду Черкаської області ОСОБА_1 кошти не донарахованої та невиплаченої суддівської винагороди зі всіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01 грудня 2024 року по 28 лютого 2025 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року - 3028 грн. з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивачем 24.03.2025 подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. 14489/25), в якій просить:

1) визнати протиправними дії Господарського суду Черкаської області (код 03500051, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307) щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Черкаської області ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 05 травня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

2) зобов`язати Господарський суд Черкаської області (код 03500051, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307) провести нарахування та виплатити судді Господарського суду Черкаської області ОСОБА_1 кошти не донарахованої та невиплаченої суддівської винагороди зі всіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 05 травня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року - 3028 грн. з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. 14489/25) прийняти до розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що виплата за період 2021-2025 роки суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн суперечить нормам чинного законодавства. Посилався на висновки Верховного Суду у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі №400/1502/24.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до Указу Президента України від 26.04.2000 №626/2000 Про обрання суддів 21.06.2000 позивач призначений на посаду судді Господарського суду Кіровоградської області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 19.08.2005 №2585 Про обрання суддів позивача обрано на посаду судді безстроково.

Указом Президента України від 09.02.2006 №116/2006 Про переведення суддів 18.02.2006 позивач переведений на посаду судді Господарського суду Черкаської області.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахункових листів за спірний період позивачу нараховувалась суддівська винагорода, обчислена з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Позивач вважає, що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню на підставі ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи із базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 2270,00 грн, 01.01.2022 2481,00 грн, 01.01.2023 2684,00 грн, 01.01.2024 3028,00 грн, 01.01.2025 3028,00 грн, тому звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Ч. 1 ст. 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України Про судоустрій і статус суддів) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

30 вересня 2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя). Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, та закріплено, що розмір суддівської винагороди встановлюється законом про судоустрій.

Отже, нормативно-правовим актом, який повинен і може визначати розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначений у ст. 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, такий вид прожиткового мінімуму, як для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів прямо не передбачений у Законі України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 №966-XIV. Крім того, вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Закріплення відповідними статтями Законів України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік, Про Державний бюджет України на 2023 рік, Про Державний бюджет України на 2024 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, не обумовлює зміну підходу до обчислення розміру суддівської винагороди, що визначений законом про судоустрій. До того ж законодавцем не внесені зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, як і до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.

Отже, спеціальним Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відтак, дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у спірні періоди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. є протиправними.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, у тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Врахувавши вказані вище норми законодавства та висновки ВС, суд дійшов висновку, що ЗУ №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України та ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 148 Закону № 1402-УІІІ фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду.

Статтею 149 Закону № 1402-УІІІ визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів станом на 01.07.2024 (http://www.treasury.gov.ua /knznachejstvo-inlormuye/yedinij-reyestr-rozporyadnikiv-ta-oderzhuvachiv-byudzhetnih-koshtiv), який ведеться на виконання Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 № 1691, Господарський суд Черкаської області(код 03500051, № 43645 у таблиці) є розпорядником бюджетних коштів.

Отже, норма ч. 4 ст. 148 Закону № 1402-УІІІ про те, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України - на даний час фактично не поширюється на місцеві спеціалізовані суди, в тому числі, Господарський суд Черкаської області, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів (Державною судовою адміністрацією України) визначено мережу розпорядників бюджетних коштів, зокрема, Господарський суд Черкаської області визначений як розпорядник бюджетних коштів державного бюджету нижчого рівня.

З огляду на викладене, належним відповідачем за позовними вимогами є Господарський суд Черкаської області .

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Господарського суду Черкаської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у періоди з 01.01.2021 до 05.05.2024 та з 01.12.2024 до 28.02.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн (оклад 69366 (30 х 2102 х 1,1).

Зобов`язати Господарський суд Черкаської області (18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд.307; код ЄДРПОУ 03500051) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду зі всіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення за періоди з 01.01.2021 до 05.05.2024 та з 01.12.2024 до 28.02.2025 на підставі ч.ч.2, 3 ст.135 Закону України від 02.06.2016 р. №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 2270,00 грн, 01.01.2022 2481,00 грн, 01.01.2023 2684,00 грн, 01.01.2024 3028,00 грн, 01.01.2025 3028,00 грн, з урахуванням уже виплачених за вказані періоди коштів суддівської винагороди зі всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА