Ухвала суду № 127056421, 21.04.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-9010/10

Провадження № 4-с/643/10/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Кушнарьова І.Р.,

представника державної виконавчої служби Баннікова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бєлокриницьким Артемом Олександровичем, на бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлокриницький А.О., 06.08.2024 звернувся до Московського районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання виконавчого листа № 2-9010/10 від 26.10.2010, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-9010/2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 10795704,09 грн.

В обґрунтування скарги зазначив про протиправну бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного державним виконавцем у виконавчому провадженні

№ 32552620 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9010/10 від 26.10.2010, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-9010/2010.

Представник скаржника наполягав, що внаслідок завершення процедури погашення боргів у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ухвала господарського суду Харківської області від 23.04.2024 у справі № Б-39/64-10), ОСОБА_1 , як фізична особа, звільнений від боргових зобов`язань, зокрема, згідно виконавчого листа № 2-9010/10 від 26.10.2010, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-9010/2010.

У зв`язку з чим скаржник просив: визнати бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту усього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який накладений в рамках виконавчого провадження № 32552620 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.05.2014; зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який накладений в рамках виконавчого провадження № 32552620, а саме обтяження: номер запису про обтяження: 5948875 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації: 10.06.2014; зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження №5948875 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації: 10.06.2014.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2024 прийнято до розгляду уточнену скаргу, в якій розширено коло учасників справи, з урахуванням зміни кредитора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 (з ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Поліс») за борговими зобов`язаннями скаржника. Розгляд уточної скарги постановлено здійснювати в межах відкритого провадження № 4-с/643/41/24.

Крім того, ухвалою суду від 23.09.2024 запропоновано:

- Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України надати пояснення, заперечення по суті уточненої скарги та докази на обґрунтування пояснень чи заперечень; матеріали виконавчого провадження № 32552620 (або інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження) щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-9010/10 від 26.10.2010, виданого Московським районним судом м. Харкова;

- ОСОБА_1 або його представникам надати пояснення та документальне підтвердження щодо: формування ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_1 та його подальшої реалізації у справі про банкрутство № Б-39/64-10, зокрема, включення до ліквідаційної маси нерухомого майна, з приводу обтяження якого подана скарга; підстав чинності арештів на майно, з урахуванням вимог ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства; надати актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині наявності обтяжень на нерухоме майно, що є предметом скарги; надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- АТ «ВТБ БАНК» надати пояснення та документальне підтвердження погашення у процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_1 (справа № Б-39/64-10) боргу, стягнутого згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі № 2-9010/2010, зокрема, за рахунок нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 як фізичний особі та є предметом розгляду скарги;

- ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» надати пояснення та документальне підтвердження погашення у процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_1 (справа № Б-39/64-10) боргу, стягнутого згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі № 2-9010/2010, зокрема, за рахунок нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 як фізичний особі та є предметом розгляду скарги.

Представники АТ «ВТБ БАНК», ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», а також інші заінтересовані особи (боржники у виконавчому провадженні) не надали пояснень по суті скарги, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення скарги заперечив, свою позицію висловив письмово, в яких зазначив, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, зокрема, шляхом винесення постанов або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Із посиланням на інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження, представник Відділу підтвердив, що у Відділі примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 32552620 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9010/10 від 26.10.2010, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ВАТ «ВТБ БАНК» заборгованості за кредитним договором № 15.55-00/07-СК від 24.12.2007 у розмірі 10795704,09 грн.

10.05.2012 державний виконавець Відділу, керуючись ст. 17, 19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам.

29.05.2014 державний виконавець відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) прийняв постанову про стягнення виконавчого збору. З метою повного та своєчасного виконання рішення суду державний виконавець наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, про що була винесена відповідна постанова від 29.05.2014.

29.05.2018 державний виконавець Відділу виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2, 5, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», наслідками яких не передбачено зняття арешту з майна боржника.

Також представник Відділу, із посиланням на положення ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), вказав, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Оскільки, скаржником не доведено, що постанова про стягнення виконавчого збору була оскаржена, представник Відділу наполягав, що на момент повернення виконавчого документу стягувачу в рамках

ВП № 32552620, у державного виконавця були відсутні підстави для зняття раніше накладеного арешту.

Отже, на переконання представника Відділу, дії державного виконавця були вчинені у спосіб та в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Також представник Відділу зазначив, що на даний час матеріали виконавчого провадження знищено за строком їх зберігання, тому наразі відсутні правові підстави та можливість для зняття арешту з майна скаржника.

Крім того, представник Відділу зазначає, що скаржником обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки сама лише констатація протиправних дій та/або бездіяльності не може ефективно захистити права скаржника. В обґрунтування цієї позиції посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15, в якій зазначено, що оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Насамкінець представник Відділу зазначає, що скаржник пропустив 10-денний строк для оскарження бездіяльності виконавця, оскільки скаржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та за ідентифікатором доступу мав можливість дізнатись про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках конкретного виконавчого провадження.

У додаткових пояснень представник Відділу також зазначив, що Відділ не був учасником справи про банкрутство № Б-39/64-10, а тому не був обізнаний про ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2024 у цій справі.

Представник скаржника надав до суду додаткові пояснення від 16.10.2024, в яких зазначив наступне.

У провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № Б-39/64-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

28.07.2010 постановою господарського суду Харківської області визнано фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Як зазначив представник скаржника, із посиланням на положення ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Між тим, 05.10.2010 рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі №2-9010/2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором

№ 15.55-00/07-СК від 24.12.2007 розмірі 10 795 704,09 гривень.

26.10.2010 Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-9010/10 на підставі якого 10.05.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32552620.

30.01.2012 ухвалою Московського районного суду м. Харкова змінено стягувача з ВАТ «ВТБ Банк» на ПАТ «ВТБ «Банк».

10.05.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32552620.

29.05.2014 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення арешту.

21.04.2016 ухвалою господарського суду Харківської області задоволено заяву про заміну сторони на правонаступника та замінено кредитора фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», у зв`язку з відступленням ПАТ «ВТБ Банк» права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».

29.05.2018 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

19.05.2021 до господарського суду Харківської області від керуючого реалізацією Сорокіна М.І. надійшов звіт, в якому арбітражний керуючий просив суд затвердити звіт, прийняти рішення про ліквідацію боржника та припинити (закрити) провадження у справі.

Згідно з Реєстром кредиторів кредиторами банкрута є ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ПАТ «Банк Форум», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», кредитори, заборгованість яких забезпечена заставою ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», ПАТ «Укрсоцбанк». Майно, що було предметом забезпечення іпотекою та реалізовано в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_1 :

- нежитлові приміщення 1-го поверху «1а, 2а,4а,5а,7а,8,8а,12,15,20,21а, ХIV, XX, ХХVII, 1-го поверху ХІІІ в літ. А-1, заг. площею 393,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення підвалу № ІХ, Х, ХІ, ХІХ,3.5.10, площею 279,2 кв. м., 1-го поверху ХІІ, площа 23,6 кв.м., антрисоль «1,1а, площа 19,7 кв.м., загальна площа 322,5 кв.м. в літ А-14, адреса: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 21-1-26-4, заг. площею 99,5 кв.м. в літ А-5, адреса: АДРЕСА_2 ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №2-1-2-3, заг. площею 118,2 кв.м., в літ. А-4, адреса АДРЕСА_3 ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №15а, 15б, 15в, 15 г, ХХІХ, заг. площею 291,9 кв.м., в літ. А-1, адреса: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 4-1-4-7, 4-7а, 4-8, заг. площею 153,2 кв.м. в Літ. А-16, адреса: АДРЕСА_4 .

23.04.2024 ухвалою господарського суду Харківської області затверджено звіт керуючого реалізацією. Завершено процедуру погашення боргів боржника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Представник скаржника зазначив, що оскільки вимоги ВАТ «ВТБ Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Поліс») до фізично-особи підприємця ОСОБА_1 вважаються погашеними, внаслідок застосованої до нього процедури банкрутства, то і виконавчі документи, зокрема, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження № 32552620, є такими, що не підлягають виконанню.

Крім того, представник скаржника надав до суду додаткові пояснення від 16.04.2025, в яких зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі № Б-39/64-10 частково задоволено заяву про роз`яснення ухвали господарського суду Харківської області суду від 23.04.2024 у справі № Б-39/64-10 наступним чином:

1) вважаються погашеними вимоги кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у тому числі, але не виключно, вимоги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (код ЄДРПОУ 14359319), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (код ЄДРПОУ 38994463) за:

- кредитним договором № 15.19.-00/08-СК, укладеним між ВАТ "ВТБ Банк" (відділення "Харківська регіональна дирекція ВАТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_1 27.03.2008, визнані заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2010 у справі № 2-9009/10;

- кредитним договором № 15.55-00/07-СК від 24.12.2007, укладеним між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , визнані заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі № 2-9010/2010;

2) визнаються такими, що не підлягають виконанню виконавчі документи:

- за вимогами Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка / вулиця Пушкінська, будинок 8/26, код ЄДРПОУ 14359319), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (код ЄДРПОУ 38994463), що видані Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2010 у справі №2-9009/10, у тому, числі, але не виключно виконавчий лист Московського районного суду м. Харкова від 21.11.2014 №2-9009/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "ВТБ Банк" (відділення "Харківська регіональна дирекція ВАТ "ВТБ Банк") заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 27.03.2008, у розмірі 2856091,05 грн та державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 1820,00 грн;

- за вимогами Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка / вулиця Пушкінська, будинок 8/26, код ЄДРПОУ 14359319), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (код ЄДРПОУ 38994463), що видані Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі №2-9010/2010, в тому, числі, але не виключно, виконавчий лист Московського районного суду м. Харкова від 26.10.2010 № 2-9010/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "ВТБ Банк" (відділення "Харківська регіональна дирекція ВАТ "ВТБ Банк") заборгованості за кредитним договором № 15.55-00/07-СК від 24.12.2007 у розмірі 10795704,09 грн.

В решті заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали суду (вх. № 1902 від 23.01.2025) відмовити.

Представник скаржника стверджував, що з огляду на закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно ухвали господарського суду Харківської області від 23.04.2024, звільнення боржника від боргів, встановлення відсутності ліквідаційної маси, за рахунок якої могли бути погашені вимоги кредитора - виконавчий лист Московського районного суду м. Харкова від 26.10.2010 №2-9010/10, є таким, що не підлягає виконанню.

З наведених підстав представник скаржника наполягав на протиправності бездіяльності Відділу щодо нескасування арешту з усього майна, яке належить ОСОБА_1 ..

Заслухавши думку представників ОСОБА_1 , Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі № 2-9010/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , 29.021976, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ідентифікаційний НОМЕР_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь ВАТ «ВТБ Банк». інд. 01004. м. Київ. бульвар Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, заборгованість за кредитним договором № 15.55-00/07-СK від 24.12.2007 в розмірі 10795704,09 грн. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду набрало законної сили 16.10.2010.

26.10.2010 Московським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи з метою примусового виконання рішення суду.

Як вбачається з Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження № 88036 від 10.10.2024, Відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 32552620 здійснювалось примусове виконання виконавчого листа № 2-9010/10 від 26.10.2010, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором № 15.55-00/07-СК від 24.12.2007 у розмірі 10 795 704,09 грн.

В ході виконавчого провадження № 32552620 державним виконавцем Відділу були вчинені такі дії:

- 10.05.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32552620;

- 29.05.2014 винесено постанову про стягнення виконавчого збору;

- 29.05.2014 накладено арешт на все майно боржника;

- 29.05.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2, 5, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відомості про чинність арешту на усе майно ОСОБА_1 наявні у наданій представником скаржника інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 397536897 від 02.10.2024 (номер запису про обтяження 5948875 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації: 10.06.2014), у якій зазначено, що підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 32552620, виданий 29.05.2014, видавник: ВПВР ДВС України.

Наведені вище обставини не заперечуються представниками скаржника та Відділу.

Крім того, судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було ініційовано процедуру банкрутства, за таких обставин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2010 прийнято заяву ФО ОСОБА_1 про визнання банкрутом до розгляду та порушено провадження у справі.

Постановою господарського суду Харківської області від 28.07.2010 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 постанову господарського суду Харківської області від 28.07.2010 у справі №Б-39/64-10 скасовано, провадження по справі №Б-39/64-10 про банкрутство припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 у справі № Б-39/64-10 скасовано та апеляційне провадження на постанову господарського суду Харківської області від 28.07.2010 у справі № Б-39/64-10 припинено.

Надалі розгляд справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 продовжено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2016 задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про заміну сторони на правонаступника. Замінено кредитора ФОП ОСОБА_1 ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В, код ЄДРПОУ 38994463).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2024 затверджено звіт керуючого реалізацією, завершено процедуру погашення боргів боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та закрито провадження у справі. Також суд постановив вважати погашеними вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника ФОП ОСОБА_1 , звільнив боржника -

ФОП ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства.

В подальшому представник ОСОБА_1 звернувся із заявою про зняття арешту з майна, вказавши про завершення процедури погашення боргів боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та надавши копії відповідних судових рішень. Однак листом від 11.07.2024 Відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив представника ОСОБА_1 про відсутність підстав для зняття арешту з майна, посилаючись на положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також у вказаному листі зазначено, що Відділ не був учасником справи про банкрутство та не обізнаний із ухваленими судом рішеннями у цій справі.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі № Б-39/64-10 роз`яснено ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2024 у справі № Б-39/64-10, в якій серед іншого, надано наступне тлумачення:

- вважаються погашеними вимоги кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за кредитним договором № 15.55-00/07-СК від 24.12.2007, укладеним між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , визнані заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі № 2-9010/2010;

- визнаються такими, що не підлягають виконанню виконавчі документи за вимогами Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка / вулиця Пушкінська, будинок 8/26, код ЄДРПОУ 14359319), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (код ЄДРПОУ 38994463), що видані Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі №2-9010/2010, в тому, числі, але не виключно, виконавчий лист Московського районного суду м. Харкова від 26.10.2010

№ 2-9010/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "ВТБ Банк" (відділення "Харківська регіональна дирекція ВАТ "ВТБ Банк") заборгованості за кредитним договором № 15.55-00/07-СК від 24.12.2007 у розмірі 10795704,09 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості вимог скарги, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25.07.2013).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Положенням ч. 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі Московським районним судом м. Харкова виконавчого листа № 2-9010/10 від 26.10.2010 та його пред`явлення до примусового виконання (10.05.2012) були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який втратив чинність 05.10.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як визначено п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, серед іншого, має право накладати арешт на майно боржника.

Відповідно доч.1ст.57Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт намайно боржникаможе накладатисядержавним виконавцем,зокрема,шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відтак, суд зазначає про правомірність накладення державним виконавцем арешту на майно боржника ОСОБА_1 , оскільки такі дії державного виконавця відповідали вимогам Закону та були спрямовані на реальне виконання рішення суду.

В подальшому, 29.05.2018 державним виконавцем прийняте рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, про що було винесено відповідну постанову.

На момент прийняття державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» у новій редакції (далі Закон № 1404-VIII), який залишається чинним дотепер з урахуванням внесених до нього змін.

Відтак, вирішуючи питання щодо правомірності дій державного виконавця, який після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, не скасував раніше накладений арешт на майно боржника, суд враховує такі положення Закон № 1404-VIII (в редакції, які були чинні на момент повернення виконавчого документа).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Водночас, як визначено ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2, 5 , 7 ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII не передбачало ані права, ані обов`язку державного виконавця зняти арешт з майна боржника.

Крім того, у ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Оскільки в ході виконавчого провадження № 32552620 державним виконавцем 29.05.2014 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, положення ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII також не передбачала обов`язку державного виконавця зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Положенням ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено принципи діяльності органів державної виконавчої служби, серед яких є законність.

Як визначено ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд дійшов переконання, що державний виконавець, приймаючи рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без скасування раніше накладеного арешту на майно боржника, діяв у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII, оскільки у державного виконавця не було правових підстав для скасування арешту.

Щодо послань представника скаржника на застосовану до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 процедури банкрутства, як підставу для задоволення скарги, суд зазначає наступне.

Процедура банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 тривала майже 14 років, починаючи (з 28.07.2010 по 23.04.2024), предметом якої було врегулювання усіх боргових зобов`язань скаржника, зокрема, за вимогами ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором

№ 15.55-00/07-СК від 24.12.2007 у розмірі 10795704,09 грн на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 у справі №2-9010/2010.

Водночас виконавче провадження № 32552620 тривало з 10.05.2012 по 29.05.2018, відповідно, рішення про накладення арешту на майно приймалось під час процедури банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

На момент визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (28.07.2010) діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон № 2343-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Надалі, з урахуванням тривалості процедури банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом, а також відновлення платоспроможності фізичної особи регулювався Кодексом України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), який залишається чинним дотепер.

Згідно з ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно доп.2ч.1ст.120КУзПБ змоменту відкриттяпровадження усправі пронеплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.

Відтак, будучи достовірно обізнаним про свої боргові зобов`язання, за якими було відкрите виконавче провадження та накладено арешт на майно, наявність процедури банкрутства, яка тривала майже 14 років, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості вирішити питання про скасування арешту на майно саме в процедурі банкрутства.

Натомість, ОСОБА_1 лише через 14 років після визнання його, як фізичної особи-підприємця, банкрутом (28.07.2011) та через понад 3 місяці після завершення процедури погашення боргів (23.04.2024) звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (06.08.2024). Водночас ОСОБА_1 не повідомив державного виконавця про ініційовану щодо нього процедуру банкрутства та ухвалені у цій справі судові рішення. Також ОСОБА_1 не звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про зняття попередньо накладених арештів.

У зв`язку з чим суд зазначає, що положенням ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, серед яких, справедливість, добросовісність та розумність.

На переконання суду, дії ОСОБА_1 та його представників щодо звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, який у свою чергу діяв у межах та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також свідома бездіяльність скаржника/боржника у процедурі банкрутства - не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. 450, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Бєлокриницьким Артемом Олександровичем, на бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна боржника, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.05.2014 в рамках виконавчого провадження № 32552620.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом 15 днів шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.05.2025.

Суддя Б.С. Замікула