Рішення № 127022798, 30.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 квітня 2025 року Справа № 280/974/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним рішення відповідача щодо відображення в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти №553621 від 06.01.2025 інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», щодо позивача;

зобов`язати відповідача вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач наказом №193-с від 12.04.2024 був відрахований з Національного університету «Запорізька політехніка». 10.08.2024 наказом Національного університету «Запорізька політехніка» №436-с зарахований з 02.09.2024 студентом 1 курсу денної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр» на основі повної загальної середньої освіти за спеціальностями за державним замовленням; факультет бізнес-технологій та економіки; спеціальність 241 Готельно-ресторанна справа. Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 06.01.2025 №553621 поточне здобуття позивачем освіти у Національному університеті «Запорізька політехніка» порушує послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Позивач вважає зазначення у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань щодо порушення послідовності є протиправним та не законним, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» (далі Закону-2145) визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Відрахуванням із закладу вищої освіти до присудження ступеня вищої освіти неуспішно завершується етап навчання. Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» (далі Закону-2145) визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Відрахуванням із закладу вищої освіти до присудження ступеня вищої освіти неуспішно завершується етап навчання. Також зазначено, що на Міністерство освіти і науки України як на розпорядника ЄДЕБО покладено організаційні та контролюючі функції ведення цієї електронної бази, а на державне підприємство "Інфоресурс" як на технічного адміністратора ЄДЕБО - виключно технічні функції. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначено, що здобутим вважається саме завершений рівень освіти, що підтверджується відповідним документом про здобуття такого рівня. 25 червня 2019 року позивач отримав свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти серії АР №50756750, видане Комунальним закладом «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичної підготовкою «Захисник» Запорізької міської ради. Жодних інших документів про освіту позивач не отримував та, як наслідок, рівнів освіти не здобув. Відтак, позивач має право на здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Вважаємо, що позивач не зміг здобути обсяг освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, що становить 180-240 кредитів ЄКТС, а отже не набув поглиблені когнітивні та практичні уміння/навички, майстерність та інноваційність на рівні, необхідному для розв`язання складних спеціалізованих задач і практичних проблем у сфері професійної діяльності або навчання, оскільки з 12.04.2024 року був відрахований з числа здобувачів вищої освіти. У витязі з наказу №193-С зазначено, що до занять у 8 семестрі 2023/2024 навчального року не приступав, тобто його навчання тривало менше необхідних 4 років. Позивач не проходив атестацію на здобуття бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома бакалавра за кваліфікацією «Готельно-ресторанна справа» (чи будь-якою іншою), як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію та додатку до диплома, в якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає, що перший рівень освіти у позивача був незавершений етап освіти. Також вказує, що саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування суд.ового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.06.2017 закінчив Запорізьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №61 Запорізької міської ради Запорізької області, про що отримав свідоцтвопро базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 . 25.06.2019 закінчив Комунальний заклад «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради, про що отримав свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти серії НОМЕР_2 .

В подальшому, відповідно до витягу із наказу Національного університету «Запорізька політехніка» №193-С від 12.04.2024, ОСОБА_1 студента 4 курсу навчання за освітнім ступенем «бакалавр», група МТЕз-410 (за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб), спеціальність 241 Готельна-ресторанна справа відраховано з університету з 12.04.2024 за невиконання індивідуального навчального плану та порушення умов контракту.

Згідно з витягом з наказу Національного університету «Запорізька політехніка» від 10.08.2024 №436-С позивач зарахований з 02.09.2024 на навчання студентом першого курсу денної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр» на основі повної загальної середньої освіти за спеціальностями за державним замовленням. Факультет: бізнес технологій та економіки. Спеціальність: 241 Готельно-ресторанна справа. Освітня програма: готельна-ресторанна справа.

06.01.2025 Національним університетом «Запорізька політехніка» було сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №553621. У графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти на порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».

Не погоджуючись зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 06.01.2025 №553621у частині встановлення факту порушення порядку отримання послідовності освіти, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.12.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюєЗакон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-XII).

Частиною першоюстатті 1 Закону № 2232-ХІІвизначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частин другої, четвертоїстатті 2 Закону № 2232-ХІІпроходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюєЗакон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Законупередбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з пунктом 1 частини третьоїстатті 23 Закону № 3543-XIIпризову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другоюстатті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Відповідно до пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560(даліПорядок № 560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другоюстатті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Суд враховує, що одним з документів, необхідних для надання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки на підставі пункту 1 частини третьоїстатті 23 Закону № 3543-XIIє довідка, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Спір у цій справі виник, зокрема, з підстав неправильного, на думку позивача, відображення інформації щодо порушення послідовності здобуття позивачем освіти.

Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту»(даліЗакон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 3 Закону № 2145-VIIIкожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначенихКонституцієюта законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Пунктом 23 частини першоїстатті 1 Закону № 2145-VIIIвизначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Згідно з частиною другоюстатті 10 Закону № 2145-VIIIрівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 40 Закону №2145-VIIIпісля успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 1 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту»(даліЗакон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Згідно з абзацами першим-п`ятим частини першоїстатті 5 Закону № 1556-VIIпідготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Статтею 7 Закону №1556-VIIвстановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другоюстатті 10 Закону № 2145-VIII. При цьому обов`язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.

Судом установлено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 12.06.2017 закінчив Запорізьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №61 Запорізької міської ради Запорізької області, про що отримав свідоцтвопро базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 . 25.06.2019 закінчив Комунальний заклад «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради, про що отримав свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти серії НОМЕР_2 .

Тобто,наступним рівнем освітидля позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII є професійна (професійно-технічна) освіта (та фахова передвища освіта) або вища освіта (що починається з першого (бакалаврського) рівня вищоїосвіти).

Так, позивач був зарахований до Національного університету «Запорізька політехніка» за освітнім ступенем бакалавр. Відповідно до витягу із наказу Національного університету «Запорізька політехніка» №193-С від 12.04.2024, позивач був відрахований з університету з 12.04.2024 за невиконання індивідуального навчального плану та порушення умов контракту.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 частини першоїстатті 1 Закону № 2145-VIIIрівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

При цьому позивач не проходив атестацію на здобуття бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома бакалавра з Національного університету «Запорізька політехніка», як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію та додатку до диплома, у якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає що позивачем не було завершено перший (бакалаврський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.

Також судом установлено, що згідно з витягом з наказу Національного університету «Запорізька політехніка» від 10.08.2024 №436-С позивач зарахований з 02.09.2024 на навчання студентом першого курсу денної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр» на основі повної загальної середньої освіти за спеціальностями за державним замовленням. Факультет: бізнес технологій та економіки. Спеціальність: 241 Готельно-ресторанна справа. Освітня програма: готельна-ресторанна справа.

При цьому встановлені судом факти (відрахування 12.04.2024 з Національного університету «Запорізька політехніка») не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв`язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.

Суд зауважує, що Порядком №560 передбачено саме попереднє здобуття освіти, а не процес навчання без закінчення повного освітнього курсу. Аналогічний припис містить пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Тобто зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

Ключовим є розуміння того, що термін «здобутий» означає «вже завершений» на противагу «здобував», що вказує на процес, який тривав. Законодавство України про освіту, зокрема,Закон № 2145таЗакон № 1556чітко визначають, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа.

За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеноїстаттею 10 Закону України «Про освіту».

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи.

Стосовно посилання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України №1/9758-24 від 03.06.2024 суд зазначає наступне.

03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслав керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» лист № 1/9758-24 (перегляд доступний за посиланням: https://mon.gov.ua/npa/pro-osoblyvosti-formuvannia-v-iedebo-dovidky-pro-zdobuvacha-osvity), яким визначив алгоритм для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другоюстатті 10 Закону України «Про освіту». Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.

Згаданий лист містить, зокрема, наступну інформацію: «здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив (був зарахований) для здобуття ОС бакалавра. У Довідці буде зазначено «Ні, порушує».

Суд акцентує увагу, що з наведених вище положеньЗакону №2145-VIIIтаЗакону №1556-VIIслідує, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є сам документ про вищу освіту. Водночас листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз`яснювальний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не тягне для позивача правових наслідків.

У контексті наведених обставин справи суд висновує, що позивач, маючи повну загальну середню освіту, почав здобувати перший (бакалаврський) рівень вищоїосвітилише з 02.09.2024, дати початку здобуттяосвітиу Національного університету Запорізька політехніка» (рівеньосвітибакалавр), тому твердження відповідача про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» не відповідає дійсності, а тому є протиправною.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Отже, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.

За таких обставин, враховуючи роль Міністерства освіти і науки України як розпорядника ЄДЕБО у спірних правовідносинах, суд вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти позивача порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Відповідно до частини першої частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд вважає обґрунтованим обраний позивачем спосіб захисту, вважає його таким, що відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язання відповідача вчинити дії щодо внесення змін до інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача про відсутність порушення послідовності здобуття ним освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, 3, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другоюстатті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова