Рішення № 127018667, 28.04.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7177/24

Провадження №2/523/631/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

29 квітня 2024 року до Суворовського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСТС «Електронний суд» надійшла позовна заява АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 23 жовтня 2021 року сторони уклали кредитний договір № 1001998768001 шляхом приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти в межах кредитного ліміту в сумі 60000 грн із сплатою відсотків за користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Через порушення відповідачкою зобов`язань щодо повернення кредитних коштів станом на 01 лютого 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 92536,34 грн, з яких 53177,90 грн заборгованість за кредитом, 10,04 грн заборгованість за відсотками та 39348,40 грн. заборгованість за комісією, які позивач просив стягнути разом із понесеними судовими витратами.

02 травня 2024 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про розгляд справи належним чином.

В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та згоду на заочний розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вони поверталися до суду без вручення адресату з довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

У матеріалах справи є клопотання ОСОБА_1 про відкладення слухання справи, оскільки наразі вона перебуває за кордоном і бажає особисто брати участь у розгляді справи. ОСОБА_1 повторно було роз`яснено право на подання відзиву, а також на можливість взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, про що було направлено відповідний лист.

Оскільки відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1001998768001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої отримала кредитну карту з кредитним лімітом у сумі 60000 грн на споживчі цілі із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99 % строком на 36 місяців.

У своїй заяві відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб для пакету послуг «Кредитний плюс». Також підписанням цієї заяви відповідачка підтвердила, що нею отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також вона ознайомлена із правилами користування платіжною карткою, з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Тарифами Банку.

У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачкою, зафіксовані усі умови кредитування, а саме валюта кредиту, строк кредитування, відсоткова ставка, графік повернення кредиту та інші істотні умови Договору.

Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, відкривши відповідачці рахунок № НОМЕР_1 , на який 23 жовтня 2021 року перерахував 60000 грн, та видав платіжну картку НОМЕР_2 .

У зв`язку з порушенням відповідачкою зобов`язань щодо внесення грошових коштів для погашення заборгованості за кредитними договором та з урахуванням внесених коштів на погашення боргу, відповідно до розрахунку станом на 01 лютого 2024 року існує заборгованість у розмірі 92536,34 грн, з яких 53177,90 грн заборгованість за кредитом, 10,04 грн заборгованість за відсотками та 39348,40 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, прийняла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших передбачених договором платежів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Законом України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV Закон України «Про захист прав споживачів» був викладений в новій редакції, яка запровадила законодавче регулювання права споживача в разі придбання ним продукції у кредит (стаття 11) та визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача внаслідок їх несправедливості (стаття 18). Натомість, в частині першій статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) передбачалося, що умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними. Тобто була закріплена інша правова конструкція недійсності умов договору.

Аналізуючи викладене, п.5 заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який встановлює обов`язок позичальниці сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 2,99 % від суми кредиту, є несправедливим та підлягає визнанню недійсним.

З виписки за картковим рахунком вбачається, що позичальниця користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів до 28 травня 2022 року.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками за користування грошима на суму 53187,94 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 53177,90 грн, нараховані відсотки 10,04 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачки також підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 1001998768001 від 23 жовтня 2021 року станом на 01 лютого 2024 року у розмірі 53187,94 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 53177,90 грн та нараховані відсотки 10,04 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 28 квітня 2025 року.

Суддя