Рішення № 126993339, 30.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33527/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 29.10.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 263040015376 від 24.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди провадження підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17 червня 2024 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач 16 вересня 2024 року після досягнення пенсійного віку 60 років через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача за принципом екстратериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №263040015376 від 24.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу 31 рік. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, що підлягає скасуванню та звернувся до суду із позовною заявою.

04.11.2024 ухвалою судді позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду доказів про сплату судового збору у сумі 968,96 грн.

08.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача (вхід. №ЕС/61773/24) про приєднання до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору.

13.11.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

25.11.2024 до суду надійшов лист (вхід. №66938/24) на виконання ухвали від 13.11.2024 в частині витребування доказів.

26.11.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/67744/24) в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що за доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №263040015376 від 24.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу 31 рік. Зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом №1058, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058. Таким чином, до 1 січня 2004 стаж вимірювався часом роботи (і це був трудовий стаж), після цієї дати сумою фактично сплачених страхових внесків. Для зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності Позивачу необхідно надати документи, що підтверджують сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом №1058, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058. Таким чином, до 1 січня 2004 стаж вимірювався часом роботи (і це був трудовий стаж), після цієї дати сумою фактично сплачених страхових внесків. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Враховуючи на викладені обставини в їх сукупності, вважаємо, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, Законах України, роз`яснювальних листах органів Пенсійного фонду, а відтак позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

03.12.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №ЕС/70244/24) в обґрунтування якого вказано, що період провадження позивачем підприємницької діяльності з 09.03.2000 по 30.06.2000 підлягає зарахуванню до стажу на підставі свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності. Щодо періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010 позивачем було надано разом із заявою про призначення пенсії копії свідоцтв про сплату єдиного податку за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки, так і інші документи (копії звітів та платіжних доручень), що свідчать про сплату страхових внесків протягом періоду з 2000 по 2010 роки. За таких обставин, позивач документально підтвердив, що протягом вищенаведених періодів він сплачував єдиний податок, а тому вони мають бути зараховані до страхового стажу. Просив звернути увагу, що у період здійснення позивачем підприємницької діяльності діяв Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 за №727/98 (у редакції Указу від 28.06.1999 за № 746/99) і до припинення його дії з 01.01.2012. Відповідно до пункту 2 цього Указу відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов`язкове соціальне страхування - 15 %. Відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня не з вини позивача, тобто у зв`язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути. Оскільки, наявними у справі доказами підтверджується сплата позивачем належних платежів та перебування на спрощеній системі оподаткування у вищевказаний період, не зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності через відсутність даних про сплату страхових внесків до ПФУ вважаємо протиправним.

30.01.2025 ухвалою суду постановлено витребувати від Державної податкової служби України інформацію у відношенні ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця (РНОКОПП НОМЕР_1 ), із відображенням відомостей щодо сплачених сум сум страхових внесків (єдиного внеску) та/або фіксованого податку в періоди здійснення підприємницької діяльності з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010.

24.03.2025 ухвалою суду повторно витребувано докази визначені ухвалою від 30.01.2025.

09.04.2025 на виконання ухвали суду від ДПС надійшов лист (вх. 333501/25).

Розглянувши справу, вивчивши зміст позовної заяви, письмових пояснень, клопотань, заяв по справі, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , 16 вересня 2024 року звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

З матеріалів позову вбачається, що разом із заявою позивач надав такі документи: паспорт громадянина України у формі ID картки; витяг про реєстрацію місця проживання; довідка про присвоєння облікового номеру платника податків; трудова книжка НОМЕР_2 ; трудова книжка НОМЕР_3 ; диплом; військовий квиток; документи на підтвердження періоду провадження підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець, а саме:

а) свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 09 березня 2000 року;

б) за 2000 рік: повідомлення про розміри та строки сплати зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування;

в) за 2001 рік: звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця платника єдиного податку за 2, 3, 4 квартали 2001 року;

г) за 2002 рік: квитанції про сплату єдиного податку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року; звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2002 року, повідомлення Управління ПФУ в Шевченківському районі міста Києва від 18.11.2002, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 18.12.2001;

ґ) за 2003 рік: квитанції про сплату єдиного податку за лютий, березень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003 року, звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2003 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.12.2002;

д) за 2004 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, квітень, травень 2004 року, звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2004 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 11.12.2003;

е) за 2005 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, 2 квартал, 3 квартал, 4 квартал 2005 року, звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особипідприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2005 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 06.12.2004;

є) за 2006 рік: квитанції про сплату єдиного податку за лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, 4 квартал 2006 року, звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2006 року;

ж) за 2007 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, 2 квартал, 3 квартал, 4 квартал, грудень 2007 року, звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2007 року, копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 14.12.2006;

з) за 2008 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 1 квартал, 2 квартал, 3 квартал, 4 квартал 2008 року, звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особипідприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2008 року;

и) за 2009 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 2009 рік, звіти суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2009 року; і) за 2010 рік: квитанції про сплату єдиного податку за 2010 рік.

23.10.2024 Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь у формі листа №1500-0304-8/160305 яким повідомлено, що під час розгляду, за екстериторіальним принципом, заяви про призначення пенсії від 16.09.2024 ОСОБА_1 та доданих до неї документів, до страхового стажу не враховано періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003 та з 01.05.2003 по 30.06.2003, оскільки відсутні документи, передбачені пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до Рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №263040015376 від 24.09.2024 зі змісту якого вбачається, що: Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 01 січня 2028 року від 15 до 25 років. Страховий стаж заявника становить 25 років 10 місяців. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Підприємець. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №263040015376 від 24.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу 31 року. Дата, з якої заявник матиме право на пенсійну виплату -17.06.2027.

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:

- з 05.08.1981 по 26.05.1992 військова служба-інша (10 років 9 місяців 22 дні);

- з 01.06.1992 по 29.08.1994 (2 роки 2 місяці 29 днів);

- з 30.08.1994 по 01.02.1995 (0 років 5 місяців 2 дні);

- з 02.02.1995 по 21.09.1995 (0 років 7 місяців 20 днів);

- з 22.09.1995 по 12.06.1998 (2 роки 8 місяців 21 дні);

- з 13.06.1998 по 01.03.1999 (0 років 8 місяців 19 днів);

- з 02.03.1999 по 30.04.1999 (0 років 1 місяць 29 днів);

- з 01.06.2002 по 30.11.2002 (0 років 6 місяців 0 днів);

- з 01.01.2003 по 28.02.2003 (0 років 2 місця 0 днів);

- з 01.04.2003 по 30.04.2003 (0 років 1 місць 0 днів);

- з 01.07.2003 по 31.12.2003 (0 років 6 місяців 0 днів);

- з 03.03.2014 по 27.11.2014 (0 років 9 місяців 0 днів);

- з 11.02.2016 по 31.07.2019 (3 роки 5 місяців 17 днів);

- з 01.08.2019 по 29.02.2020 (0 років 7 місяців 0 днів);

- з 01.03.2020 по 31.05.2020 ФОП (карантин 01.03- 31.05.2020), ЗУ № 533-IX (0 років 3 місяці 0 днів);

- з 01.06.2020 по 31.10.2020 (0 років 5 місяців 0 днів);

- з 01.11.2020 по 02.12.2020 (0 років 2 місяці 0 днів);

- з 14.01.2021 по 11.04.2021 Безробіття (0 років 3 місяці 18 днів);

- з 12.04.2021 по 18.10.2021 (0 років 7 місяців 0 днів);

- з 01.11.2021 по 01.05.2022 Безробіття (0 років 6 місяців 1день).

Страховий стаж з урахування перетину періодів склав 25 роки 10 місяці 28 днів.

При дослідження копії трудової книжки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 заповнену 05.10.1992, в якій встановлені наступні записи про трудову діяльність:

- з 05.08.1981 по 26.05.1992 Служба в рядах Збройних силах СССР (підстава: Військовий білет НОМЕР_4 виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- з 01.06.1992 по 29.08.1994 прийнятий заступником директора ПКП «Вежа» (Наказ №12 від 01.06.1992 Наказ №19 від 29.08.1994);

- з 29.08.1994 прийняти на посаду директора СП «Бонус-К» (Наказ №2 від 29.08.1994);

- з 01.02.1995 переведений на посаду директора з продажу СП «Бонус-К» (Наказ №2 від 04.01.1995);

-21.09.1995 звільнений по ст. 36, п. 5 КЗпП УССР з переведення в ООО «Бонус-Авто» на посаду директора» (Наказ №63/58 від 21.09.1995);

- 22.09.1995 прийнятий на посаду директора (Наказ №2 від 22.09.1995);

- 12.06.1998 призначений на посаду підприємницького директора (Наказ №34 від 12.06.1998);

- 01.03.1999 переведений на посаду директора (Наказ №41 від 01.03.1999);

- 30.04.1999 звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України (Наказ №45 від 30.04.1999);

- 03.03.2014 зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу» (Розпорядження 1037 від 20.03.2014);

- 27.11.2014 Звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України у зв`язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України п. 3 ст. 36 КЗпП України (Розпорядження №7212 від 26.11.2014);

- 11.02.2016 зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_3 на час його депутатських повноважень на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу» (Розпорядженні №216-п від 08.02.2016); З 01 травня 2016 року посада помічника-консультанта народного депутата України належить до посад патронатної служби.

- 29.08.2019 звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України у зв`язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України п. 2 ст. 36 КЗпП України (Розпорядження №1305-к від 27.08.2019);

- 15.10.2020 прийняти заступником директора з безпеки (Наказ №109 від 13.10.2020);

- 02.12.2020 звільнено з роботи за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України (Наказ №70 від 02.12.2020);

- 12.04.2021 прийнято начальником служби безпеки (Наказ №23 від 09.04.2021);

- 18.10.2021 звільнений за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (Наказ №178 від 18.10.2021).

У позові позивач зазначив, що разом із заявою про призначення пенсії копії свідоцтв про сплату єдиного податку за 2001, 2002, 2003, 2004, 2006, року, так і інші документи (копії звітів та платіжних доручень), що свідчить про сплату позивачем єдиного податку протягом періоду з 2000 по 2010 роки.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Повертаючись до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 , досягнувши 60-річного віку, 16.09.2024 звернувся через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані документи ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком, прийняло рішення за №263040015376 від 24.09.2024 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Страховий стаж позивача становить 25 років 10 місяців.

Спірним рішенням відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що за періоди підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016 у нього відсутні належні докази про сплату страхових внесків, тому позовні вимоги щодо них не заявлялися. Однак, відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивача період провадження підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010, обґрунтовуючи це рішення тим, що «відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5». Враховуючи, що у період здійснення позивачем підприємницької діяльності діяв Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 за №727/98 (у редакції Указу від 28.06.1999 за № 746/99) і до припинення його дії з 01.01.2012. Відповідно до пункту 2 цього Указу відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов`язкове соціальне страхування - 15 %. Відтак, до складу єдиного податку були включені відрахування й до Пенсійного фонду України.

Досліджуючи правомірність/протиправність незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010 здійснення діяльності на умовах сплати фіксованого розміру податку на доходи фізичних осіб, слід виходити із наступного.

Так, статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України №1788-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі по тексту також - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Оцінюючи коментоване правове регулювання спірних правовідносин, у досліджуваному випадку має значення також таке.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина 3 статті 20 Законом №1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за №5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов`язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.

Коментована Інструкція від 10.06.1994 за №5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів» від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.

Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за №5-5, №11-1, №4-6 і №16-6, у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності був наявний обов`язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а зазначив:

« 39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22) та в ухвалах від 28.10.2024 у справі №120/16168/23 (адміністративне провадження №К/990/40320/24) і від 17.10.2022 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

В даному випадку відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю періодів здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.05.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.05.2003 по 30.06.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2010 здійснення діяльності на умовах сплати фіксованого розміру податку на доходи фізичних осіб.

Так, за період з 09.03.2000 по 30.06.2000, то пунктом 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності одночасно двох умов:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого розміру прибуткового податку (патентами);

2) наявність довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637, та в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1.

Щодо спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 за №727/98.

Згідно з статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» дія цього Указу не поширюється на:

суб`єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального торгового патенту;

фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб`єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб`єктів, які не є суб`єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).

Відповідно до статті 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

У разі коли фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 55 відсотків;

до Пенсійного фонду України - 40 відсотків;

на обов`язкове соціальне страхування - 5 відсотків.

Статтею 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» визначено, що суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов`язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов`язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Таким чином, згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.

Отже, перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування з 09.03.2000 підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку. Такий підприємець не є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України.

Пунктом 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV для зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого розміру прибуткового податку з 09.03.2000 по 30.06.2000 передбачена обов`язкова наявність довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено з матеріалів справи до Пенсійного органу позивачем було надано, зокрема свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 09 березня 2000 року, а також копії свідоцтв про сплату єдиного податку за 2001, 2002, 2003, 2004, 2006, року, так і інші документи (копії звітів та платіжних доручень), що свідчить про сплату позивачем єдиного податку протягом періоду з 2000 по 2010 роки.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 3 статті 90 КАС України).

Керуючись приписами статті 90 КАС України, дослідивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону №1058-IV підлягає зарахуванню період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності на умовах сплати фіксованого розміру податку на доходи фізичних осіб з 09.03.2000 по 30.06.2003.

Стосовно ж періоду з 01.01.2004 по 31.12.2010, то пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності додаткової умови - сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Головне управління ПФУ в Одеській області прийнявши рішення про відмову у призначенні пенсії №263040015376 від 24.09.2024 в якому за результатами розгляду наданих документів не зараховано періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

При цьому, позивач заявляючи позовні вимоги в частині періоду з 01.01.2004 по 31.12.2010 зазначив, що за періоди з 01.01.2011 по 28.02.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2016 позовні вимоги не заявлялися, оскільки відсутні докази сплати страхових внесків.

Підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядок № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Як вже зазначалось, згідно п. 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Вирішуючи питання в межах заявлених вимог, на виконання ухвали суду Державна податкова служба України повідомила, щодо сплачених сум страхових внесків (єдиного внеску) та/або фіксованого податку фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 за періоди 2000 2010 років, адміністрування єдиного внеску до 01.10.2013 здійснював Пенсійний фонд України.

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Суд зазначає, що до 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску, сплати страхових внесків перебували в органах Пенсійного фонду України, а з 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі, після завершення всіх процедур щодо приведення нормативної бази у відповідність з чинним законодавством.

Відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю.

Суд наголошує, що позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов`язкове державне страхування. Доказів наявності заборгованості перед пенсійним органами зі сплати необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності за спірний період, відповідачами не надано.

Орган же пенсійного фонду, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 й не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, а також не запропонував ОСОБА_1 усіх можливих способів отримання такої інформації.

Як установлено пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку № 22-1).

Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.

Таким чином, відповідач, отримавши заяву позивача від 16.09.2024, мав виконати покладені на них чинним законодавством обов`язки, зокрема, встановлені в пунктах 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 та статті 64 Закону № 1058 та вчинити всі належні дії для призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.09.2024 №263040015376 протиправним та таким, що належить до скасування.

Стосовно способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 24.09.2024 №263040015376 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, та наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На думку суду, саме такий спосіб судового захисту слід застосувати виходячи з обставин справи.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № К4ВХ-1ХТС-НКН1-972Т від 07.11.2024.

Відтак, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №263040015376 від 24.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.09.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА