Рішення № 126993337, 30.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8647/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 березня 2025 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Львівської митниці, в якому позивач просить:

- визнати противоправними та скасувати такі рішення про коригування митної вартості товарів: UA209000/2025/900031/2 від 14.01.2025; UA209000/2025/900032/2 від 14.01.2025; UA209000/2025/900056/2 від 21.01.2025; UA209000/2025/900059/2 від 21.01.2025; UA209000/2025/900064/2 від 22.01.2025; UA209000/2025/900068/2 від 23.01.2025;

- визнати противоправними та скасувати такі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA209170/2025/000064 від 14.01.2025; UA209170/2025/000066 від 14.01.2025; UA209170/2025/000109 від 21.01.2025; UA209170/2025/000113 від 21.01.2025; UA209170/2025/000121 від 22.01.2025; UA209170/2025/000126 від 23.01.2025;

- стягнути зі ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» судові витрати: судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Львівською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Львівська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» .

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

15 квітня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/35564/25) з доданими доказами.

Станом на 30 квітня 2025 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТОМАН» (далі Брокерська компанія, Декларант), діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (далі Товариство, Позивач) на підставі Договору № 20/04-20 від 20.04.2020 року, звернулось до Відповідача Львівської митниці (далі Відповідач, митниця, митний орган), у зв`язку із імпортуванням на територію України товарів.

Так, Декларантом було подано наступні електронні митні декларації:

1. № 25UA209170002519U0 від 14.01.2025 року (далі МД-1) на розмитнення Товару-1 Апельсин свіжий, вага (нетто) 20 556,00 кг, країна виробництва Греція;

2. № 25UA209170002585U6 від 14.01.2025 року (далі МД-2) на розмитнення Товару-2 Апельсин свіжий, вага (нетто) 20 598,00 кг, країна виробництва Греція;

3. № 25UA209170004751U8 від 21.01.2025 року (далі МД-3) на розмитнення Товару-3 Апельсин свіжий, вага (нетто) 20 125,00 кг, країна виробництва Греція;

4. № 25UA209170004818U0 від 21.01.2025 року (далі МД-4) на розмитнення Товару-4 Апельсин свіжий, вага (нетто) 19 691,00 кг, країна виробництва Греція;

5. № 25UA209170005143U1 від 22.01.2025 року (далі МД-5) на розмитнення Товару-5-1 Апельсин свіжий, вага (нетто) 18 559,00 кг; Товару-5-2 Мандарин свіжий, вага (нетто) 1 586 кг, країна виробництва Греція;

6. № 25UA209170005367U1 від 23.01.2025 року (далі МД-6) на розмитнення Товару-6 Апельсин свіжий, вага (нетто) 20 359,00 кг, країна виробництва Греція.

Зазначені Товари поставлялися Позивачу юридичною особою (резидент Греції) «VERGINA FRUIT L.T.D.» (далі Постачальник) на підставі контракту № 02/25 від 03.01.2025 року (далі Контракт).

Декларантом разом з МД було подано документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МКУ) та необхідні для підтвердження митної вартості Товарів. Ці документи вказано в графі 44 відповідних декларацій, за якими відмовлено в митному оформленні, та в графі 44 декларацій, які були оформлені після коригування митної вартості Відповідачем.

Проте після подання МД, Відповідачем були відправлені Декларантові повідомлення з вимогою надати додаткові документи, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який йогозамінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерськідокументи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, щомістять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки проякісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь Декларантом надіслано листи із запитаними Відповідачем додатковими документами, а саме:

в межах оформлення МД-1 Декларантом надіслано лист № 13/01-25-2 від 13.01.2025 р. (далі Лист-1), разом з яким було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 03.01.2025 року (далі Прайс-лист-1), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-34/01-2025 від 13.01.2025 року (далі Висновок експерта-1),розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 10.01.2025 року (далі Калькуляція-1) такопія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000155B8 від 10.01.2025 року (далі Експортна декларація-1);

в межах оформлення МД-2 Декларантом надіслано лист № 14/01-25-1 від 14.01.2025 р. (далі Лист-2), разом з яким було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 03.01.2025 року (далі Прайс-лист-2), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-34/01-2025 від 13.01.2025 року (далі Висновок експерта-2), розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 11.01.2025 року (далі Калькуляція-2) та копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000166B1 від 11.01.2025 року (далі Експортна декларація-2);

в межах оформлення МД-3 Декларантом надіслано лист № 21/01-25-1 від 21.01.2025 р. (далі Лист-3), разом з яким було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 12.01.2025 року (далі Прайс-лист-3), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.03.2025 4 20-56/01-2025 від 20.01.2025 року (далі Висновок експерта-3), розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 18.01.2025 року (далі Калькуляція-3) та копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000356B1 від 18.01.2025 року (далі Експортна декларація-3);

в межах оформлення МД-4 Декларантом надіслано лист № 21/01-25-2 від 21.01.2025 р. (далі Лист-4), разом з яким було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 12.01.2025 року (далі Прайс-лист-4), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-56/01-2025 від 20.01.2025 року (далі Висновок експерта-4), розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 18.01.2025 року (далі Калькуляція-4) та копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000357B0 від 18.01.2025 року (далі Експортна декларація-4);

в межах оформлення МД-5 Декларантом надіслано лист № 22/01-25-1 від 22.01.2025 р. (далі Лист-5), разом з яким було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 18.01.2025 року (далі Прайс-лист-5), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-56/01-2025 від 20.01.2025 року (далі Висновок експерта-5), розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 18.01.2025 року (далі Калькуляція-5) та копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000359B9 від 18.01.2025 року (далі Експортна декларація-5);

в межах оформлення МД-6 Декларантом надіслано лист № 23/01-25-1 від 23.01.2025 р. (далі Лист-6), разом з яким було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 20.01.2025 року (далі Прайс-лист-6), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-70/01-2025 від 20.01.2025 року (далі Висновок експерта-6), розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 20.01.2025 року (далі Калькуляція-6) та копія митної декларації країни відправлення № 25GREX4101000392B3 від 20.01.2025 року (далі Експортна декларація-6).

Відповідачем ухвалено рішення про коригування митної вартості, а саме: до МД-1 № UA209000/2025/900031/2 від 14.01.2025 року; до МД-2 № UA209000/2025/900032/2 від 14.01.2025 року; до МД-3 № UA209000/2025/900056/2 від 21.01.2025 року; до МД-4 № UA209000/2025/900059/2 від 21.01.2025 року; до МД-5 № UA209000/2025/900064/2 від 22.01.2025 року; до МД-6 - № UA209000/2025/900068/2 від 23.01.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: до МД-1 № UA209170/2025/000064 від 14.01.2025 року; до МД-2 № UA209170/2025/000066 від 14.01.2025 року; до МД-3 № UA209170/2025/000109 від 21.01.2025 року; до МД-4 № UA209170/2025/000113 від 21.01.2025 року; до МД-5 № UA209170/2025/000121 від 22.01.2025 року; до МД-6 № UA209170/2025/000126 від 23.01.2025 року.

Так, відповідно до Рішень про коригування, митна вартість Товарів була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме:

митну вартість Товару-1 збільшено до EUR 26 190,4, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 11 999,22, через що Позивачем було додатково (фактично надміру) сплачено ПДВ в розмірі 122 251,76 грн;

митну вартість Товару-2 збільшено до EUR 26 243,91, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 12 039,60, через що Позивачем було додатково (фактично надміру) сплачено ПДВ в розмірі 122 518,74 грн;

митну вартість Товару-3 збільшено до EUR 25 353,48, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 12 092,5, через що Позивачем було додатково (фактично надміру) сплачено ПДВ в розмірі 115 369,95 грн;

митну вартість Товару-4 збільшено до EUR 24 806,72, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 11 740,50, через що Позивачем було додатково (фактично надміру) сплачено ПДВ в розмірі 113 675,61 грн;

митну вартість Товару-5-1 збільшено до EUR 23 310,10, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 11 290,56; Товару-5-2 збільшено до EUR 1 992,02, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 1 283,01 через що Позивачем було додатково (фактично надміру) сплачено ПДВ в розмірі 111 099,66 грн;

митну вартість Товару-6 збільшено до EUR 25 357,13, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 12 902,75, через що Позивачем було додатково (фактично надміру) сплачено ПДВ в розмірі 109 283,47 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення та картки відмови є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

У якості підстави для коригування митної вартості Товару Відповідачем в Рішеннях про коригування зазначено, що Декларантом не було надано замовлення покупця до митного оформлення, відносно чого суд зазначає наступне.

По-перше, в тому самому п. 4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.

У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовини щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.

По-друге, Відповідач вказує, що через те, що інвойс ніби не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту, то він не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості.

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями відповідача, адже його підґрунтям є те, що інвойс є недійсним тому, що він підписаний лише постачальником Позивача, хоча в Контракті зазначено, що інвойс є невід`ємною частиною Контракту, а на думку Відповідача будь-яка невід`ємна частина Контракту має бути підписана обома Сторонами.

Проте Відповідач не врахував об`єктивні факти, які спростовують його аргументи, а саме: а) в п. 11.2 Контракту зазначено, що вимога стосовно викладення в письмовій формі та підписання сторонами Контракту стосується додатків, доповнень та змін до Контракту, а про інвойси в цьому положенні згадка відсутня; б) сам факт можливої невідповідності інвойсу п. 11.2 Контракту не є підставою для того, щоб робити остаточний висновок про його недійсність, особливо, з урахуванням того, що Сторони з цього приводу не висували заперечень та використовують його в своїй господарській діяльності; в) інвойс підписаний лише Постачальником, проте Позивач, надаючи цей документ до митного оформлення, вчиняє конклюдентну дію, тобто погоджується зі змістом інвойсу, включаючи його числові значення, в іншому випадку Позивач би Товар не прийняв, не ініційовував імпортування такого Товару на митну територію України та, як наслідок, не надавав би його до митного органу взагалі; г) інвойс це рахунок-фактура, а за сталими правилами, що склалися в господарському обороті, такий документ підписується тільки з боку постачальника товарів або послуг, при цьому законодавчі приписи обов`язковості підпису інвойсу покупцем відсутні.

Також суд зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України за органом доходів і зборів, який згідно з чинним законодавством здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, закріплено право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53Митного кодексу України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). В загальному випадку, інвойс це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.

Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: 1) дату складання; 2) найменування та реквізити продавця; 3) найменування та реквізити покупця; 4) найменування товарів; 5) ціну товарів; 6) загальну вартість рахунку; 7) валюту оплати; 8) ставки та розмір податку.

Також, в інвойсі можуть зазначатись: 1) реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, 2) реквізити відвантажувального документа, 3) платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Інвойс це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товару надаються клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.

У п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Тобто Позивачем було надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. А необхідність підпису отримувача товару не є обов`язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає причини сумніватись в його справжності.

Отже, ігнорування з боку Відповідача даних, які містяться в інвойсі, під час здійснення митних формальностей, що стосуються перевірки заявленої митної вартості Товару, є неправомірним.

По-третє, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Навіть, якщо припустити, що зазначені у ч. 2 ст.53 МКУ документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа згідно з ч. 3. ст. 53 МКУ на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 53 МКУ, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Таким чином, у вищенаведених нормах взагалі не згадується такий документ, як замовлення/заявка, або подібний до нього за сутністю, але митний орган визначив ненадання замовлення як підставу винесення Рішення про коригування, хоча ч. 5 ст. 53 МКУ прямо передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме: в частинах 2-4 ст. 53 МКУ.

Тобто Відповідач не мав права вимагати від Декларанта та Позивача такий документ, як замовлення/заявка, а якщо Відповідач не мав такого права, то й ненадання такого документа Декларантом та Позивачем не є порушенням митного законодавства та таке ненадання не може призвести до коригування митної вартості Товару.

Отже, Відповідач неправомірно посилався на ненадання Позивачем/Декларантом до митного оформлення замовлення, аргументуючи необхідність ухвалення Рішення про коригування, чим порушив права Позивача, в той момент, як Позивачем було надано повний пакет документів, включаючи інвойс (дані в якому є дійсними, такими, що погоджені сторонами Контракту та піддаються обчисленню), які необхідні для встановлення та перевірки правильності визначення митної вартості Товару.

Щодо зауважень Відповідача до Експортної декларації, суд зазначає, що Позивач не може нести відповідальністю за відповідність або не відповідність порядку оформлення експортних митних декларацій країни відправлення, бо Позивач не має жодного впливу на цей процес, адже він здійснюється Постачальником відповідно до Контракту.

Відповідач відповідно до Митного кодексу України має право та повноваження подавати запит до митних органів інших країн з метою перевірки митної вартості та перевірки дійсності документів, виданих уповноваженими органами такої країни.

Щодо зауважень стосовно надання документів PHYTO. 024355/22 та CERT. 227006, митний орган вказав, що у поданій CMR б/н від 18.01.2025 р. в графі 5 (документи, які додаються) зазначені документи PHYTO. 024355/22 (фітосанітарний сертифікат) та CERT. 227006 (сертифікат якості). Проте такі документи до митного оформлення не були надані.

Однак митним органом не обґрунтовано, яким чином наявність або відсутність цих документів впливає на визначення митної вартості товару. Згідно з Митним кодексом України, зазначені сертифікати не входять до переліку обов`язкових документів для підтвердження митної вартості.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, митна вартість визначається на основі комерційних документів, рахунків-фактур та договорів, що підтверджують фактичні витрати на товар, а не на основі сертифікатів якості чи фітосанітарних документів. Таким чином, відсутність зазначених сертифікатів не впливає на процес митного оформлення та не є порушенням митних правил.

Щодо зауважень Відповідача до Висновку експерта, суд зазначає, що висновок експерта має інформаційний характер, як на підставу залишення його поза увагою, суд вважає, що кожен документ сам по собі має інформаційний характер, оскільки є джерелом інформації; враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, Відповідачем не зазначено об`єктивних підстав, за яких саме надані Позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості; якщо «інформаційність» документа є підставою для залишення його поза увагою, тоді невідомо, які саме експертні висновки має отримати Відповідач для визнання такого висновку таким, що підтверджує митну вартість, якщо такий висновок в будь-якому випадку буде містити певну інформацію, а отже буде «інформаційним».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних

розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані

декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає;

проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і

розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо

числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що

витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може

мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих

декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до

запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме

складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості

товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість

витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні

дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі

документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей

задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на

стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Чернівецькою митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» у загальній сумі 8 330,39 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 1313 від 17.03.2025 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2025/900031/2 від 14.01.2025 року, № UA209000/2025/900032/2 від 14.01.2025 року, № UA209000/2025/900056/2 від 21.01.2025 року, № UA209000/2025/900059/2 від 21.01.2025 року, № UA209000/2025/900064/2 від 22.01.2025 року, № UA209000/2025/900068/2 від 23.01.2025 року.

Визнати противоправними та скасувати картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № UA209170/2025/000064 від 14.01.2025 року, № UA209170/2025/000066 від 14.01.2025 року; № UA209170/2025/000109 від 21.01.2025 року; № UA209170/2025/000113 від 21.01.2025 року; № UA209170/2025/000121 від 22.01.2025 року; № UA209170/2025/000126 від 23.01.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» суму сплаченого судового збору в розмірі 8 330 грн. 39 коп. (вісім тисяч триста тридцять гривень тридцять дев`ять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» (вул. Бугаївська, буд. 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41277430).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя С.О. Cтефанов