Рішення № 126980508, 29.04.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/335/25

Справа №754/8660/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Галась І.А.

за участю секретаря - Кирилова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2024 року до Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул.. Сахарова, 78) з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 507410,22 гривні.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 20.03.2018 року ОСОБА_1 (ПІН НОМЕР_1 ) уклав з АТ «Кредобанк» Кредитний договір № 15694/2018.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 20.03.2018 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за виконання позичальником своїх зобовязань в повному обсязі. Поручитель зобовязаний сплатити Кредитору заборгованість Позичальника протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Позичальником зобовязань за кредитним договором. Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувавея в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до пунктів Кредитного договору Позичальник прийняв на себе обов`язок повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки , передбачені цим Договором та Додатковими договорами.

Відповідно до умов Кредитного договору у випадку прострочення погашення кредиту або іншого порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків Позичальником, Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту. В свою чергу, Позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит та інші нарахування.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.04.2024 року заборгованість за Кредитним договором становить 507 410,22 грн., вт. ч.: Прострочена заборгованість за основним боргом ( тіло) : 446 091,88 грн. Прострочені проценти за основним боргом: 52 353,03 грн. Пеня - 73,51 грн. Штраф за відсутність страхування предмету застави - 8 891,80 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору 08.03.2024 року на адресу Відповідача-1, 19.04.2024 - на адресу Відповідача-2 направлено Досудові вимоги щодо виконання договірних зобов`язань. Дані вимоги залишено відповідачами без реагування.

АТ «Кредобанк» вчинило всі необхідні дії для досудового урегулювання спору.

На підставі наведеного представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 507410,22 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04.09.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Гаращук С.В. через систему «Електронний суд» подано клопотання про врегулювання спору за участю судді.

11.09.2024 року представником позивача АТ « Кредобанк» через систему «Електронний суд» подано заяву відповідно до якої АТ КРЕДОБАНК як сторона спору та позивач по справі, категорично заперечує та не надає згоди на проведення врегулювання спору за участю судді. На думку позивача дана заява спрямована виключно на затягування розгляду справи по суті, адже на час врегулювання спору за участю судді провадження у справі зупиняється. Неявка відповідачів та їх представників в судові засідання по справі без надання відповідних клопотань про розгляд справи без їх участі, звернення з заявою про врегулювання спору за участю судді - свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів під час розгляду справи та на думку позивача - містить ознаки зловживання своїми процесуальними правами, спрямування дій на умисне затягування розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, просимо відмовити у клопотанні про проведення врегулювання спору за участю судді по справі №754/8660/24.

04.02.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Гаращук С.В. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначили наступне.

Так, Відповідачем 1 було сплачено частково кредит в розмірі 24 тис. грн, що не включені в розрахунок заборгованості, відтак сума позову має бути зменшена.

Щодо дії кредитного договору:

Так, кредитний договір № 15694/2018 від 20 березня 2018 року було укладено строком до 19 березня 2025 року.

Відповідно до п. 4.7 даного Договору визначено, що Банк у випадках, передбачених п.2.10 цього кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за цим кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

П.4.8. передбачено, що Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення Банку, передбаченого п.4.7 цього кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення , то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші платежі до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня після отримання письмового повідомлення банку.

05.02.2024 року було надіслано Претензію відповідно до якої Банк вимагав погашення заборгованості.

Відтак вважають, що строк дії договору закінчився 05.02.2024 року, а отже всі інші нарахування процентів мають відбуватися на підставі ст.625 ЦК України.

Разом з тим, Розрахунок заборгованості, який надається Позивачем не враховує строк дії договору, а Позичальник і надалі нараховує проценти за користування коштами на підставі ст.1048 ЦК України.

З таким представник Відповідача погодитись не може.

Так, Позивач в своєму розрахунку вимагає від Відповідачів штраф в розмірі 8891, 80 грн. та пеню в розмірі 73,51 грн.

Вважають, що дана сума є неправомірна.

Відповідно до ч. 15. Та ч.18 Перехідних положень Цивільного Кодексу України,

визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/

та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано

кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, застосування штрафних санкцій є протизаконне.

Щодо комісії банку за обслуговування кредиту: За період з 30.04.2019 року по 30.11.2019 року було нараховано: - 20 181, 88 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Однак, вважають, що таке нарахування суперечить чинному законодавству та є порушенням їх прав, як споживача.

Так, 20.03.2018 року було укладено Кредитний Договір №15694/2018 про надання кредиту.

Предметом даного договору було надання Банком Позичальнику кредитних коштів.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, враховуючи вищевикладене, та користуючись чинним законодавством,

вважаю, що сума стягнення є такою, що не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Відтак сума позову не відповідає дійсності, окрім цього кошти, що були сплачені Відповідачем, як комісію за обслуговування кредиту, підлягають перерахуванню в рахунок погашення тіла кредиту, а отже і зменшується і сума заборгованості, що також просять Суд вчинити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідачі, представник відповідача адвокат Гаращук С.В. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачів та представника, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 628 ЦК України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 20 березня 2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 15694/2018. Відповідно до умов Договору банк надав відповідачу кредит в сумі 762306,15 грн. з кінцевим строком повернення заборгованості до 19.03.2025 року, а відповідач повинен повернути кредит і сплатити за його користування відсотки в строки та на умовах, що передбачені договором.

20 березня 2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №15694/2018/2, відповідно до якого Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за виконання позичальником своїх зобов`язань в повному обсязі. Поручитель зобов`язаний сплатити Кредитору заборгованість Позичальника протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором. Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов Договору кредиту, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Відповідно до додатку 1 до договору від 20 березня 2018 року № 15694/2018 сторонами визначено графік погашення заборгованості з 20 березня 2018 по 19 березня 2025 року із визначенням розміру внеску, відсотків та дати їх внесення.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором №15694/2018 від 20.03.2018 вбачається, що відповідачем сплачено заборгованість в сумі 316214,27 грн. (762306,15 грн. - 316214,27 грн. =446091,88 грн. (залишок який має повернути відповідач).

З метою досудового, добровільного врегулювання спору 08.03.2024 року №85-7906829/23 на адресу Відповідача-1, 19.04.2024 №85-7906829/1/23 - на адресу Відповідача-2 направлено Досудові вимоги щодо виконання договірних зобов`язань.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо стягнення штрафу за відсутність страхування предмету застави в розмірі 8891,80 грн. та пені в розмірі 73,51 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі. Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК не виключається; позитивних та негативних зобов`язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов`язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов`язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов`язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов`язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов`язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов`язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21).

У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому можливість їх одночасного застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором підтверджує недотримання припису частини першої статті 61 Конституції України про заборону повторного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (див. висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, сформульовані у постановах від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 133/474/15-ц).

В результаті порушення умов Кредитного договору станом на 22 квітня 2024 року відповідачі мають заборгованість за кредитом в розмірі 498444,91 грн., в тому числі : Прострочена заборгованість за основним боргом (тіло) : 446 091,88 грн., прострочені проценти за основним боргом: 52 353,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 7612 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 78) заборгованість за Кредитним договором № 15694/2018 від 20.03.2018 року на загальну суму 498 444 гривні 91 копійка та витрати по сплаті судового збору в сумі 7612 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: