Ухвала суду № 12697575, 30.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р.Справа № 2-а-5190/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. по справі№2-а-5190/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-СВС" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

30.04.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіс-СВС” (далі- позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова ( далі- відповідач) в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 20.04.2010р. № 0000672330/0, яким визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 44374,50 грн., та № 0000682330/0, яким визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмір 12862,50 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року по справі № 2-а- 5190/10/2070 задоволено позовні вимоги.

Визнано недійсними податкові повідомленнярішення № 0000672330/0 від 20.04.2010р., № 0000682330/0 від 20.04.2010р., винесені Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зазначив, що позивачем порушено вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, абз.2 ст.1.6 «Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства», ст.9 Закону україни « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»у зв»язку з чим до складу валових витрат віднесені витрати у сумі 67630,0 грн., які не були підтверджені відповідними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і як слідство не доведено їх використання у власній господарській діяльності підприємства та позивачем порушено п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями у зв»язку з чим підприємством було зайво віднесено до складу податкового кредиту у березні 2008 року суму ПДВ в розмірі 6925,0 грн. у квітні 2008 року суму ПДВ в розмірі 1650,0 грн.Таким чином відповідач діяв виключно в межах компетенції визначеної законодавчими актами. Таким чином на думку відповідача, постанова суду першої інстанції від 11.10.2010 року не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, де зазначено, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено у суду апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіс-СВС” - 14.04.2005р. пройшло процедуру державної реєстрації в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради та набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи. Позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 33477685, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Як встановлено в ході розгляду справи, причиною виникнення спору стали висновки акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 686/23-206/33477685 від 12.04.2010р. про заниження сум податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, зумовлені неправомірним формуванням складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі направлень від 17.03.2010 року № 106 від 30.03.2010 року № 127 працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка фінансово- господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіс-СВС” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 рік, валютного законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року

Позивача було повідомлено про проведення планової виїзної перевірки, повідомленням від 19.02.2010 року № 518/10/23-315.

За результатами перевірки складено акт від 12.04.2010р. № 686/23-206/33477685 , яким встановлено порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". ТОВ“Авіс-СВС” до складу валових витрати віднесено витрати які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 29583,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2008р. в сумі 19733,00 грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 7327,00 грн., за 3 квартал 2008р. в сумі 2233,00 грн. та за 1 квартал 2009 р. в сумі 290,00 грн.; п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8575,00 грн., в тому числі за березень 2008р. в сумі 6925,00 грн. та за квітень 2008р. в сумі 1650,00 грн..

20.04.2010 року, на підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000672330/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 44374,50 грн., з яких 29583,00 грн. основний платіж, 14791,50 грн. штрафна (фінансова) санкція, та № 0000682330/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 12862,50 грн., з яких 8575,00 грн. основний платіж, 4287,50 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивачем, зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку не були.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив, з того, що винесені Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова податкові повідомленнярішення № 0000672330/0 від 20.04.2010р., № 0000682330/0 від 20.04.2010р є не законними та не обґрунтованими у зв»язку з тим, що факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, що дало суду першої інстанції законні підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіс-СВС”.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Щодо задоволення позовних вимог, в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, винесеного на підставі порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат регулюються статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

У відповідності до п.1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи."

Згідно ст.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих ) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки відповідача № 686/23-206/33477685 від 12.04.2010р. позивач в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” включив до складу валових витрат в 1 кварталі 2008р. в сумі 34200,00 грн. та в 2 кварталі 2008р. в сумі 16500,00 грн. витрати по взаємовідносинам з СТОВ “Авіс”, які фактично мали місце в 4 кварталі 2007р.. Відповідачем зроблено висновок у зв»язку з тим, що в межах перевіреного періоду з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. не має можливості підтвердити використання витрат ТОВ “Авіс-СВС” по взаємовідносинам з СТОВ “Авіс” у власній господарській діяльності позивача.

Цей висновок спростовується матеріалами справи, поясненнями сторін, таким чином витрати на користь СТОВ “Авіс” були понесені у звязку з придбанням яєць курячих, а згідно з матеріалами справи та не заперечується позивачем і відповідачем торгівля яйцями курячими і є основним видом господарської діяльності позивача, тому висновки відповідача про неповязаність понесених витрат з господарською діяльністю ТОВ “Авіс-СВС”є безпідставними .

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до наявних в матеріалах справи документів на підставі яких ТОВ “Авіс-СВС”сформовано валові витрати та податковий кредит, в тому числі банківських виписок щодо проведеної оплати за отримані товари (послуги), які містять усі реквізити, згідно з нормами чинного законодавства ,таким чином, колегія суддів зробила висновок, що позивачем підтверджено здійснення господарських операцій.

Таким чином позивачем під час виконання господарської діяльності було дотримано вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що не призвело до порушення положень п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

Щодо порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,яким занижено приріст залишків балансової вартості покупних товарів за 1 квартал 2008р. в розмірі 855,00 грн.,колегія суддів зазначає наступне, що відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, за змістом п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”суть перерахунку полягає в порівнянні балансової вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з їх балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду. За результатами такого перерахунку здійснюється коригування валових доходів в сторону збільшення, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, або валових витрат в сторону збільшення, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таким чином, колегія суддів, зазначає, що прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672330/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 44374,50 грн., з яких 29583,00 грн. основний платіж, 14791,50 грн. штрафна (фінансова) санкція. є не законним та не обґрунтованим.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо задоволення позовних вимог, в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесеного на підставі порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Пункт 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” , визначає бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Будь-яких заборон на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної, Закону України “Про податок на додану вартість” не містить.

Твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими. Зазначеною нормою права передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту в тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредит - або сплата постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг). Оскільки з першою подією - отримання товару (робіт, послуг) у платника податку за відсутності податкових накладних не виникло права на віднесення цих сум до податкового кредиту, то датою першої події в розумінні п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”слід вважати дату отримання податкової накладної.

З наданих позивачем реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ “Авіс-СВС”отримало спірні податкові накладні від своїх постачальників, в тому числі і податкову накладну ТОВ СП “Росан Пак”№ РП-0007652 від 27.08.2007р. на суму 7350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1225,00 грн.), у березні та квітні 2010р., тобто у тих періодах, коли позивачем і було задекларовано право на податковий кредит.

Проте, як було встановлено в ході судового розгляду, проти чого не заперечував відповідач, постачальники позивача надали податкові накладені з запізненням, а не відмовляли позивачу у їх наданні.

Щодо доводів ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про необхідність підтвердження витрат повязаних з придбанням товару товарно-транспортними документами та дорожніми листами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що вони безпідставні, оскільки в даному випадку до складу валових витрат позивачем віднесено витрати з придбання товару, а не витрати щодо його транспортування.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав у податкового органу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не заперечувався факт реальності здійснених господарських операцій за податковими накладними, які заповнені своєчасно, проте отримані позивачем з запізненням. Фактичне здійснення зазначених операцій підтверджується наданими до суду та долученими до матеріалів справи копіями податкових накладних, та платіжними дорученнями на перерахування коштів в оплату товарів, робіт, послуг.

Виходячи і вищевикладеного, колегія суддів, вважає, що позивач мав право на декларування податкового кредиту в тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредит - або сплата постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг). Оскільки з першою подією - отримання товару (робіт, послуг) у платника податку за відсутності податкових накладних не виникло права на віднесення цих сум до податкового кредиту, то датою першої події в розумінні п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”слід вважати дату отримання податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів, зазначає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000682330/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 12862,50 грн., з яких 8575,00 грн. основний платіж, 4287,50 грн. штрафна (фінансова) санкція. є не законним та не обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, вважає, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року по справі № 2-а- 5190/10/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2010 р.