Постанова № 12696872, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13437/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіЗайцева М.П.

суддів: Грищенко Т.М., Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф», товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемною угодою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державна податкова інспекція в Соломянському районі м.Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф», товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»про зобовязання ТОВ «Основа простір»повернути ТОВ «Латіф»одержані за договором №03 від 03.11.2008р. грошові кошти в розмірі 5731,20 грн. та стягнути з ТОВ «Латіф»в доход держави повернуті ТОВ «Основа Простір»грошові кошти в розмірі 5731,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ДПІ у Соломянському районі м.Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Соломянському районі м. Києва підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову або ухвалу суду 1-ї інстанції та ухвалює нове рішення, якщо буде визнано, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд 1-ї інстанції вважає встановленими, недоведені висновки суду обставинам справи, порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що Працівниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на підставі постанови слідчого СВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Зозулі О.П. від 05.06.2009р. була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт №12399/23-11/34405570 від 09.10.2009р.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Латіф»(за договором - замовник) та ТОВ «Основа-простір»(підрядник) укладено договір №03 від 03 листопада 2008 року, предметом якого є виконання другого етапу роботи з монтажу структурованої комп'ютерної системи в приміщеннях за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Київська, 49.

Відповідно до умов договору та протоколу узгодження вартості робіт (додаток 1 до договору), загальна ціна робіт по договору складає 5731,20 грн. (в т.ч. 955,20 грн. ПДВ). ТОВ «Латіф»здійснило повну оплату договору, про що свідчить платіжне доручення №745 07.11.2008р. на суму 5731,20 грн.

14.11.2008р. сторони підписали акт приймання робіт, з якого вбачається, що роботи з монтажу структурованої комп'ютерної системи у приміщеннях замовника відповідно до договору № 03 від 03.11.2008 року виконані, претензій до якості виконаних робіт немає, змонтована структурована комп'ютерна система прийнята в експлуатацію. Зі свого боку ТОВ «Основа-простір»виписало ТОВ «Латіф»податкову накладну від 14.11.2008 р. на загальну суму 5731,20 грн.

На підставі зазначеної податкової накладної ТОВ «Латіф»включило до складу податкового кредиту за листопад 2008 року суму сплаченого за договором №03 від 03.11.2008р. податку на додану вартість в розмірі 955,20 грн. Це підтверджується додатком 5 (Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, поданої ТОВ «Латіф»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва вважає, що договір №03 від 03.11.2008р. укладений між ТОВ «Латіф»та ТОВ «Основа-простір»є нікчемним, оскільки укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме завдання збитків бюджету України.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з рішенням суду 1-ої інстанції щодо відмови повністю у задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне.

В провадженні СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 74-00137, порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні TOB «Основа-простір», що заподіяло значну матеріальну шкоду державі, тобто, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно матеріалів даної справи в ході досудового слідства було отримано фактичні дані про те, що невстановленими слідством особами здійснюється незаконна діяльність під прикриттям суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, в тому числі, під прикриттям TOB «Основа-простір». Вказана незаконна діяльність полягає у документальному оформленні фіктивних договорів про нібито поставлений товар або надані послуги (виконані роботи) від імені службових осіб TOB «Основа-простір»та незаконному переведенню отриманих із рахунків Інших Підприємств безготівкових коштів у готівку, з метою мінімізації сплати податків легально діючими підприємствами.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців TOB «Основа-простір»було зареєстровано Дніпровською районною державною у м. Києві адміністрацією 4 серпня 2008 року. Відповідно до установчих документів єдиним засновником підприємства є ОСОБА_4, він же займає посаду керівника TOB «Основа-простір».

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 8 квітня 2009 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно акту про результати невиїзної позапланової перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість TOB «Основа-простір»№229/23-200-36069198 від 10 лютого 2009 року, проведеної працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва встановлено, що TOB «Основа-простір»за жовтень 2008 року здійснювалась діяльність в порушення вимог пп. 7.4.1. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого до державного бюджету України підприємством не сплачено податку на додану вартість на загальну суму 2 087 837.00 гривень, що більше ніж в 1000 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, участь ОСОБА_4 у створенні фіктивного підприємства TOB «Основа - простір»заподіяла державі велику матеріальну шкоду у вигляді ненадходження до бюджету України податку на додану вартість в сумі 2 087 837,00 гривень.

Підприємство TOB «Основа - простір»є вірогідною «податковою ямою»податковим кредитом якого можуть скористатись інші СГД для заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Інспекцією при відпрацюванні податкової звітності TOB «Латіф»з податку на додану вартість за звітний період вересень та грудень 2008 року встановлено, що таким СГД який скористався вірогідною «податковою ямою»- TOB «Основа - простір»є підприємство TOB «Латіф»як «вигодонабувач», який формував свій податковий кредит, без відповідної сплати TOB «Основа - простір»податкових зобов'язань до бюджету.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В зв'язку з цим, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку що договір виконання робіт з монтажу структурованої кабельної мережі № 1 від 01.12.2008р. укладений між TOB "Латіф" та TOB «Основа-простір»та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.12.2008 р. не спричиняє реального настання правових наслідків.

Таким чином, дії підприємств Відповідачів щодо відповідної видачі податкової накладних з метою надання можливості незаконного формування в подальшому податкового кредиту підприємству «вигодонабувачу»- TOB «Латіф»є безсумнівним підтвердженням мети обох сторін завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, угода між ТОВ «Латіф»та ТОВ «Основа-простір» укладена з метою ухилення останніх від сплати обовязкових податків та зборів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києіва від 13 жовтня 2010 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 жовтня 2010 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Латіф»одержані за нікчемним договором №1 від 01 грудня 2008 року грошові кошти в розмірі 4235,72 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф»в дохід держави повернуті товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-простір» грошові кошти одержані за нікчемним договором в розмірі 4235,72 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 03 грудня 2010 року.