Ухвала суду № 12696869, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10241/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцова О.П.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіЗайцева М.П.

суддів: Грищенко Т.М., Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року у справі за позовом Міністерства транспорту та звязку України до Реєстратора Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості»- Іванова Н.М., Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» , третя особа Одеська залізниця про скасування рішення про відмову в реєстрації від 16 листопада 2009 року та зобовязання зареєструвати право власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Міністерство транспорту та звязку України, звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Реєстратора Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості»- Іванова Н.М., Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» про скасування рішення про відмову в реєстрації від 16 листопада 2009 року та зобовязання зареєструвати право власності.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не зявилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши судцю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2008 у справі № 6-95-08-2631 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код - 00017584) визнано право державної власності на об'єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію № 420 Одеської дистанції електропостачання (інвентарний номер 15001), загальною площею 70,8 кв. м., збудовану у 1945 року, розташовану за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2008 у справі № 6-95-08-2631 набрало законної сили 04.12.2008.

19.10.2009 Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось з заявою до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про реєстрацію права власності на трансформаторну підстанцію № 420 Одеської дистанції електропостачання, на підставі правовстановлювального документу - рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2008 у справі № 6/95-08-2631 та технічного паспорту.

Реєстратором комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" Івановою Н.М. 16.11.2009 було прийнято рішення про відмову в реєстрації за заявою Міністерства транспорту та зв'язку України права власності на трансформаторну Підстанцію № 420 розташовану за адресою:м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, в якому зазначено, що надання витягу з реєстру прав власності неможливо у зв'язку з відсутністю назви "станція Одеса-Застава-1" в реєстрі словників топонімічних назв Інформаційного центру.

Міністерство транспорту та зв'язку з зазначеним рішенням не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулось з позовом в суд за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно з пунктом 10 додатка 1 до пункту 2.1 статті 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Статтею 17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлюється порядок проведення державної реєстрації речових прав не нерухоме майно.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено вичерпний перелік підстав за наявності, яких може бути відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно. Так, у державній реєстрації права власності може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочинну про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” у документі (свідоцтві) про державну реєстрацію речових прав, про відмову в державній реєстрації речових прав, про державну реєстрацію та відмову в державній реєстрації їх обмежень, що обтяжують нерухоме майно, про скасування записів у Державному реєстрі прав та внесення до них змін повинні зазначатися: кадастровий номер об'єкта нерухомого майна; час, дата і місце прийняття рішення; підстави для прийняття рішення, а в разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав - обґрунтування такого рішення; посилання на розділ Державного реєстру прав, до якого вноситься запис. Документ (свідоцтво) підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи в порушення вище зазначеної норми Державним реєстратором Івановою Н.М. в рішенні про відмову в реєстрації не вказано підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації, не обґрунтовано прийняття такого рішення та не зазначено стислого опису майна. Посилання Івановою Н.М. в оскаржуваному рішенні на те, що надання витягу з реєстру прав власності неможливо у зв'язку з відсутністю назви "станція Одеса-Застава-1" в реєстрі словників топонімічних назв Інформаційного центру не може бути підставою для відмови у реєстрації права власності в розумінні статті 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, якою передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що відповідач при прийнятті рішення від 16.11.2009 про відмову в реєстрації права власності на трансформаторну підстанцію №420 розташовану за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1 діяв протиправно, з порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відповідне рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги Міністерства транспорту та звязку України є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Доводи апелянта зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та не ґрунтуються на Законі.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року по справі № 2-а-10241/10/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 03 грудня 2010 року.