Ухвала суду № 12696787, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2030/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Данилової М.В.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Почин»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Почин»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Житомирі №0001882302 від 09.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16119,18 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.02.2010 року №0001882302.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м. Житомирі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПА у Житомирській області була проведена перевірка господарської одиниці - кафе «Рондо»щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, яке належить ТОВ підприємство «Почин»та знаходиться за адресою: м. Житомир вул. Перемоги, 113, про що був складений акт перевірки № 0079/06/30/23/13557715 від 29.01.2010 р.

Перевіркою виявлено порушення п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено ведення у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації - в кафе виявлено нестачу товарів (пиво «Оболонь»світле) на загальну суму 8059,59 грн.

Згідно з наданими до перевірки товаротранспортними накладними в кафе «Рондо»здійснювалась реалізація пива «Оболонь»світле в кількості 1300 літрів (26 кег місткістю 50 літрів кожна), отриманого за період з 21.08.2009 р. по 29.01.2010 р. від ТОВ «ЛКО «філія «ЛКО №3».

Згідно з наданими контрольними стрічками, за даний період реалізовано 349,49 літрів даного товару. Фактичний залишок на момент перевірки (29.01.2010 року) становить 55 літрів. Розрахунково (згідно відомості) залишок на момент перевірки повинен становити 950,51 літр (1330-55), отже перевіркою встановлено нестачу пива в кількості 895,51 літр на суму 8059,59 грн. Будь-які документи, що свідчать про вибуття (списання) товарних запасів пива «Оболонь»світле до перевірки не надано.

На підставі вказаного акту перевірки 09.02.2010 року ДПІ у м. Житомирі було винесено рішення № 0001882302 про застосування штрафних санкцій в сумі 16119,18 грн..

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність застосування ДПІ у м. Житомирі штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16119,18 грн. до ТОВ «Почин», з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що загальні умови і порядок контролю за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон Про РРО).

Статтею 6 Закону Про РРО визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для субєктів малого підприємництва. Обовязок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Статтею 2 Закону Про бухгалтерський облік визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно п.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

ТОВ «Почин»застосовано оптимальний порядок обліку товарних запасів - склад.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону Про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обовязку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

В ході проведення перевірки, перевіряючими було складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей (додаток №3 до акту перевірки), в якій було перелічено найменування окремих товарів, зазначено про неведення обліку залишків запасів, зазначено про відсутність накладних, що підтверджують вибуття запасів та встановлено нестачу запасів (товарно-матеріальних цінностей) на суму 8059,59 грн.

Відповідачем не надано доказів того, що позивачу направлявся письмовий запит з зазначеним переліком товарів, на які потрібно надати накладні переміщення (вибуття) товарів.

Позивачем надані видаткові накладні на товар та акти списання, які підтверджують надходження товарів та їх вибуття і вони є первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік на підприємстві.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на відсутність в момент перевірки накладних на переміщення (вибуття) товарів, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобовязані проводити інвентаризацію активів і зобовязань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Згідно з п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 року, основними завданнями інвентаризації, зокрема, є виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей в натурі та установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 11.1. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків для проведення інвентаризації, розпорядчим документом керівника підприємства, створюється інвентаризаційна комісія, яка, згідно з вимогами, що викладені в п. 11.4 та 11.7 вказаної інструкції безпосередньо проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, складають інвентаризаційні відомості та, шляхом звірення даних про фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей з даними обліку підприємства, встановлює лишки або недостачу товарів.

Згідно з п.15 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби, з метою встановлення фактичної кількості та вартості товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у платника податків, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.

Перевіряючі не вимагали у позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, тому така інвентаризація проведена не була.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) в розмірі 16119,18 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 30.11.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: