Ухвала суду № 12696766, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3551/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Данилової М.В.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ружинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Агрофірма «ЯН»приватного підприємства «ЯН» до Державної податкової інспекції у Ружинському районі Житомирської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Агрофірма «ЯН»ПП «ЯН»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення ДПІ у Ружинському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2009р. №0000012200 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 10684 грн. з дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічних контрактах по тимчасових митних деклараціях від 25.04.2008р., 14.05.2008р. та від 11.06.2008р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року позов задоволено: скасовано рішення ДПІ в Ружинському районі від 18.05.2009 року №0000012200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Дочірнього підприємства «Агрофірма «ЯН»приватного підприємства «ЯН» в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 10654 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Ружинському районі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ружинському районі проведено виїзну планову перевірку дочірнього підприємства «Агрофірма «Ян»приватного підприємства «Ян»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. за результатами якої складено акт від 08.05.2009 року за №76-2301/30847917.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове рішення від 18.05.2009 року за №0000012200, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13949 грн., яке позивач просить скасувати в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 10654 грн.

Перевіркою встановлені порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвели до перевищення 180-денного терміну розрахунків в іноземній валюті позивача по імпортному контракту №2 від 27.06.2007р. укладеному з фірмою ІМ &P Bolgar Farm»s.r.l. (Молдова). Також відповідачем встановлено, що митна процедура оформлення товару є незавершеною, чим порушено вимоги ст. 2 Закону, що відповідно до ст. 4 Закону тягне за собою нарахування пені за кожен день прострочення.

Штрафні (фінансові) санкції нараховані на тій підставі, що на момент проведення перевірки, на думку відповідача, підприємством був порушений строк розрахунків за імпортним контрактом №2 від 27.06.2007р. з фірмою ІМ &P Bolgar Farm»s.r.l. (Молдова). За вказаним контрактом підприємство здійснило попередню оплату товару лікарського засобу «Ехінацеї настойка»in bulk постачальнику фірмі ІМ &P Bolgar Farm»s.r.l. (Молдова) платіжними дорученнями №22 від 15.04.2008р. на суму 4380 дол. США, №21 від 12.05.2008р. на суму 2920 дол. США та №24 від 06.06.2008р. на суму 4500 дол. США. Товар був поставлений відповідачу 25.04.2008р., 14.05.2008р. та 11.06.2008р. відповідно. Проте, як вбачається з акту перевірки, відповідач вважає, що митна процедура оформлення товару є незавершеною, оскільки товар був оформлений підприємством за трьома тимчасовими митними деклараціями типу ІМ-40 ТД від 25.04.2008р. №101050023/8/000519, від 14.05.2008р. №101050023/8/000593 та від 11.06.2008р. №101050023/8/000753. Станом на 01.01.2009р. вантажні митні декларації типу ІМ-40 позивачем не оформлені.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Ружинському районі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2009р. №0000012200 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 10684 грн., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В даному випадку відстрочення поставки на строк більше 180 днів не було.

Відповідно до п. 1, п. 3 ст. 15 Митного кодексу України, термін «ввезення в Україну» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, «переміщення через митний кордон України»визначено як ввезення на митну територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

В даному випадку відбувся як перетин товаром митного кордону України, так і перехід права власності на імпортований товар від продавця до покупця, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства здійснено митне оформлення товару.

Митне оформлення товару було проведено за тимчасовими вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 ТД від 25.04.2008р. №101050023/8/000519, від 14.05.2008р. №101050023/8/000593 та від 11.06.2008р. №101050023/8/000753 на підставі ст. 82 Митного кодексу України, якою передбачено, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобовязання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі, та у відповідності до Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.12.2003р. №932.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Митного кодексу України «вільний обіг - розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України». Проведення митного декларування товару за тимчасовою декларацією типу ІМ-40 ТД, є також належним митним оформленням товару і випуском його у вільний обіг на митній території України, але проведеним у спрощеному порядку законним способом, у повній відповідності до вимог діючого законодавства. Підставою для випуску товарів у вільний обіг в даному випадку було виникнення спірних питань щодо визначення Житомирською митницею коду товару згідно з УКТЗЕД.

З матеріалів справи вбачається, що перетин митного кордону України та перехід до позивача права власності на товар відбулися раніше спливу 180 днів від моменту здійснення на користь постачальника суми оплати за товар, а саме право власності на товар перейшло до підприємства в момент перетину митного кордону України.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це незвичайні і непередбачувані обставини поза контролем особи, яка їх зазнала, наслідків яких не можна було уникнути навіть при докладанні найбільших зусиль.

Відповідно до наказу Державної митної служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил»від 30.12.2004 №936 під дією непереборної сили слід розуміти «зафіксований у встановленому законом порядку факт учинення злочинних дій третіми особами; інші обставини чи події».

Те, що митне оформлення товару, у звязку з відсутністю декларацій типу ІМ-40, не закінчено, є наслідком виникнення спірних питань щодо визначення Житомирською митницею коду товару згідно з УКТЗЕД.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів через митний кордон України визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів.

Згідно зі ст. 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України.

Відповідно до ст. ст. 40, 43 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, закінчується - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «пропуск через митний кордон України», яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України, або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів (фактичне перетинання митного кордону), митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто є таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем»на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. №574, вантажна митна декларація (ВМД) не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання субєкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обовязки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. № 11/18-5435, який застосовувався до 30.06.2009р.).

Отже перебування під митним контролем товару неможливе без його фактичного ввезення в Україну. При цьому, наявність товаросупровідного документа з відтиском штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин є правильними висновки суду про відсутність підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків, якщо поставка товару на митну територію України (що підтверджується відтиском штампу митниці «Під митним контролем»на товаросупровідних документах) буде здійснена у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента.

Згідно зі ст. 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення товарів на митну територію України, 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Щодо цього слід зазначити, що позивачем виконані всі передумови ввезення товарів в режимі імпорту, а саме - митному органу подані документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, здійснена сплата податків і зборів які підлягали сплаті при імпорті цих товарів, та дотримано передбачених законом вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Товари, які імпортовані позивачем, були згідно декларацій типу ІМ-40 ТД випущені у вільний обіг без обмежень у розпорядженні вказаними товарами.

Таким чином, оскільки митне оформлення товару було проведено позивачем згідно з тимчасовими ВМД у звязку з виникненням спірних питань щодо визначення Житомирською митницею коду товару згідно з УКТЗЕД, порушень законодавства з боку позивача допущено не було.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Ружинському районі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2009р. №0000012200 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 10684 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ружинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 30.11.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: